Соніксгейт. Історія найбільшого обману в історії НБА
Місто дощів Сіетл ніколи не було настільки захмареним, як 13 квітня 2008 року.
Щоб розгледіти це, не потрібно було підійматися на Спейс Нідл, ближче до неба. Навпаки – краще було спуститися на вулиці Сіетла і прогулятися до KeyArena. Однієї хвилини нешвидким кроком достатньо, щоб дістатися від Космічної Голки до спортивного комплексу. Ні про яке затишшя перед бурею мова не йшла з самого ранку. Навколо арени, а згодом і всередині неї цілий день невпинно лунало «Save our Sonics! Save our Sonics! Save our Sonics!». Кожна людина в Сіетлі розуміла, що з великою ймовірністю їх рідна команда грає останній матч в місті.
2000-і роки Суперсонікс зустріли з новими власниками і старими проблемами
Постійна хмарність, величезна башта Спейс Нідл і любов до баскетболу – далеко не повний список особливостей Сіетла. Місто стало домом для гурту Нірвана, технологічних гігантів Microsoft і Amazon, а також кав’ярні Starbucks. Саме остання компанія залишила помітний слід в історії Суперсонікс. Голова правління Starbucks Говард Шульц був на чолі групи інвесторів, яка в 2001-му році викупила команду у попереднього власника рекламного магната Баррі Акера за 200 мільйонів доларів.
Нові керівники були місцевими бізнесменами, тому повинні були добре знати про проблеми клубу. Вони розуміли, що основним джерелом доходу для команди NBA є власний дім, тобто спортивний комплекс, а з ним є проблеми . KeyArena не дозволяла вижати максимум з одного з найбільших ринків США. Враховуючи ріст зарплат гравців, існувала загроза з першого ж сезону управління бути в мінусі. Шульц і партнери однозначно мали план.
KeyArena приймала ігри Суперсонікс, починаючи з 1967 року, першого сезону клубу в лізі. Вона бачила Біла Расселла на чолі команди, cезони з Гасом Уільямсом, Денісом Джонсоном, Джеком Сікмою, фінал 95-96 і в цілому круту епоху з Шоном Кемпом і Гарі Пейтоном. Єдине чемпіонство було здобуто, коли клуб грав на Kingdome Arena, але в 1985 році надзвукові повернулися до витоків.
В 1995 році KeyArena була вдосконалена і готова прийняти 17 000 глядачів замість попередніх 14 000. Компліменти від Девіда Стерна за реконструкцію були швидше авансом. Цього було недостатньо. Арена все ще була найменшою, її площа в цілому також була скромною, що не дозволяло розмістити велику кількість комерційних об’єктів. Без цього розраховувати на великі доходи не могли ані клуб, ані ліга.
В кулуарах представники НБА з кожним роком все частіше натякали різним власникам надзвукових на необхідність прийняття рішення щодо домашнього стадіону. Голова Starbucks повинен був знайти лобістів, які б допомогли відшукати гроші в місцевій казні.
Говард Шульц не вирішував проблеми, а створював нові
Структура залучених коштів в реконструкцію будь-якої арени складається як правило з двох джерел – клуб з його інвесторами і бюджет міста чи штату. При недостатній кількості грошей в казні можуть бути підвищені податки на 0,5 чи 1%. Все це зі згоди місцевих жителів. Іноді можуть бути залучені незалежні інвестори. В 95-му 74 мільйони доларів були вкладені містом і 21 мільйон заплатили Суперсонікс.
На рішення місцевої влади впливає громадська думка. Населення може підтримати або не підтримати виділення коштів на реконструкцію чи будівництво нового комплексу. В Сіетлі і регіоні живуть не лише баскетбольні фанати. Для великої кількості людей спортивна складова у вигляді клубу Національної ліги в місті не є пріоритетом. Особливо враховуючи розмови про необхідність додаткового податку з ціллю утримання команди в місті. Але думка громади може змінюватися під впливом результатів команди.
Сіетл в 90-х роках був близький до того, щоб втратити команди Марінерс в МЛБ і Сіхокс в НФЛ. Обидва клуби також мали проблеми зі стадіонами. Але в останній момент гроші на будівництво нових комплексів знаходилися, в тому числі з залученням бюджетних коштів. Це не зіграло на руку Суперсонікс. Місто за 15-20 років витратило гроші на дві нові арени, на реконструкцію KeyArena. Усьому є межа. А тригера (у вигляді умовного прориву до фіналу, як це сталося в проблемний рік з бейсболістами) не було.
Говард Шульц намагався керувати спортивним клубом аналогічно кав’ярні. «Гарі Пейтон – захисник з найбільшою зарплатнею в НБА. Він отримає 13 мільйонів доларів за сезон і не з’являється в перший день зборів на робочому місці. Я відчуваю неповагу», - так прокоментував керівник Суперсонікс бажання баскетболіста готуватися до нового ігрового року за індивідуальним графіком. Але баскетболісти це на баристи з офісними клерками. Схема «відмовлюся від одного – легко знайду іншого» рідко спрацьовує на ринку НБА. Тут потрібен індивідуальний підхід.
Рей Аллен – ідеальна зірка з тих, кого можна було обміняти на Пейтона. Але для громади міста і інвесторів конфлікт між керівництвом і легендою був поганим знаком. Він породив відчуття нестабільності і недовіри до управлінців. Побоювання підтвердилися подальшими невдалими підписаннями семифутерів і як наслідок результатами – команда два сезони поспіль після обміну Пейтона не могла пробратися у плей-офф.
Останньою спробою Шульца змінити стан справ була участь у засіданні законодавці в місті Олімпія в лютому 2006 року, що є столицею штату Вашингтон. Він взяв з собою Девіда Стерна і намагався переконати знайти кошти на нову арену. Не зміг. Уже в липні того ж року Кавовий Барон зібрав прес-конференцію, на якій заявив, що продає клуб групі із Оклахоми на чолі Клеєм Беннеттом. Сума транзакції – 350 мільйонів доларів.
Клей Беннетт довгий час робив вигляд, що йому важливо залишити клуб в Сіетлі
«Уже в той момент 9 з 10 вболівальників розуміли: бізнесмени з Оклахома-Сіті», маючи величезні ресурси, купують проблемну команду НБА не для того, щоб залишити її в Сіетлі», - диктор Суперсонікс. Клей Беннетт відчув, як це мати команду в рідному місті, коли посприяв тимчасовому переїзду клубу Нью-Орлеан після урагану Катрін. І схоже, вже тоді задався метою отримати клуб НБА на постійній основі.
Під час першого інтерв’ю і під час наступних новий власник Сонікс відкидав підозри і стверджував: «Мої наміри залишаються незмінними – досягти успіху в Сіетлі». Тим не менше, клуб ставав з кожним днем все більш закритим – гравцям було рекомендовано давати поменше інтерв’ю, а кількість подій з залученням уболівальників зменшилася до мінімуму.
Беннетт заявив, що клуб точно не буде шукати варіанти з реконструкцією KeyArena. Або разом з містом вони знаходять можливість будівництва нового комплексу, або… Ідея переїзду таки почала звучати з його вуст, хоча спочатку і лише у вигляді крайньої міри і шантажу для законодовців.
Але якщо місцева влада була не готова виділити гроші, коли баскетбол був на піку популярності після найкращих сезонів Кемпа-Пейтона, то що казати про роки, коли франшиза переживала спад. Утримати інтерес не допоміг і вибір Кевіна Дюранта на драфті. Прихід Кей Ді був черговим промінцем надії, але Сем Престі вийшов на своє перше полювання за піками. Перебудова включала в себе обмін Аллена і відмову від перепідписання Рашарда Льюіса. Стало зрозуміло, що перемог чекати не потрібно. Так воно і сталося – останній сезон в лізі обернувся абсолютно найгіршим результатом за всю історію надзвукових.
«Можливо, в останній момент з’явиться якийсь чудесний ангел, який придумає план арени і її фінансування» - так розцінював шанси зберегти команду в Сіетлі Девід Стерн. На здивування комісіонеру НБА такий з’явився. Стів Балмер з партнерами готовий був запропонувати 150 мільйонів приватних коштів із 300 загальних на реконструкцію KeyArena. Із місцевого бюджету довелося б виділити вдвічі меншу суму ніж та, на яку очікував Беннетт.
Для цього необхідне було спеціальне засідання місцевих законодавців в Олімпії. Але голосування не відбулося. Ще один промінець для фанатів, зайшов за хмари так само швидко, як і показався поміж них.
Переписки, які повинні були допомогти утримати Суперсонікс в Сіетлі
Бажання врятувати рідну команду у шанувальників йшло наперекір усім обставинам. Посадові особи все ще намагалися уникати прямої мови, але було очевидно: керівництво клубу, регіону і ліги не хоче залишати Суперсонікс в Сіетлі.
Власники в один момент відкрили очі навіть тим, хто все ще продовжував вірити у їх добрі наміри в контексті збереження команди в місті. Загальнодоступною стала переписка між членами групи із Оклахоми, які управляли клубом.
«Чи є якийсь шлях, щоб перевезти команду на наступний сезон чи ми приречені на ще один рік в Сіетлі», - Том Ворд.
«Я одержима людина. Зроблю, все що можу. Дякую, що ви зі мною хлопці, гра почалася», - Клей Беннетт.
«Оце то дух! Я готовий допомогти усіма можливими способами, щоб побачити гру тут наступного року», - Обрі Макrлендон.
Для фанатів це стало підтвердженням їх гіпотези. Беннетт і компанія весь цей час брехали. Хоча Клей і почав пояснювати, що в своєму повідомленні він мав на увазі, що «зробить все, що може… щоб утримати команду в Сіетлі». НБА зі своєї сторони обмежилося штрафом для одного з власників.
А потім була оприлюднена ще одна переписка, що заставила здригнутися багатьох фанатів.
«Мені боляче бачити ситуацію, в якій ви опинилися. І я майже не уявляю, що в Сіетлі може бути щасливий кінець. Але я дуже ціную ваші зусилля, а також нашу дружбу», - Стерн до Беннетта.
«Я вважаю вас зразком для наслідування і неймовірно обдарованим керівником. Ви один з найкращих, з ким я зустрічався в житті. Для мене ви - рольова модель керівника», - Беннетт до Стерна.
Відносини між власником Суперсонікс і комісіонером НБА були дружніми. Беннетт обожнював Стерна. Вони були пов’язані далеко не однією справою. Тон листування показав фанатам надзвукових, що Стерн просто не може не бути на боці їх головного ворога.
Судова справа Сіетл проти Суперсонікс стала вирішальною битвою сторін
Останній матч сезону Дюрант і компанія виграють 99:95 у Маверікс. На грі присутній Гарі Пейтон. Слова підтримки від нього, «Save Our Sonics» з трибун, інтерв’ю Дюранта і інших діючих гравців, де вони висловлюють бажання грати в Сіетлі. Не допомогло.
Фанати Суперсонікс не втомлюються організовувати мітинги. Вони приїжджають на зустріч команд НБА з приводу переїзду надзвукових, намагаючи створити тиск на керівників. Результат голосування - 28:2 на користь Оклахоми. Не допомогло.
Мер Сіетла і кандидати висловлюють підтримку вболівальникам. Обіцяють шукати рішення, використовують це у передвиборній кампанії. Але виконавчих повноважень цих посадових осіб не достатньо. Їх слова – це лише слова. Не допомогло.
Ще був позов від екс-власника Говарда Шульца до Суперсонікс. Він натякав, що був введений в оману під час покупки. Його запевеняли, що клуб точно залишиться в нечужому для нього Сіетлі. Щоправда, згодом Кавовий Барон без пояснень відмовився від своїх претензій і забрав заяву. Тому теж не допомогло.
Але містяни все одно знайшли, за що зачепитися і як затягти Беннетта до суду. Між Суперсонікс і містом діяв договір про аренду KeyArena, який станом на 2008 рік повинен був продовжувати діяти протягом двох наступних сезонів.
Ці два роки повинні були дати час шанувальникам баскетболу в Смарагдовому місті. Вони були впевненні, що знайшлося б рішення і по новій арені, і навіть по новим власникам. Тому пан або пропав, майбутнього з Беннеттом не уявляли уже і самі містяни.
Мер Грег Нікелс був направлений до судової зали боротися за збереження надзвукових в Сіетлі. Особисто був присутній і Клей Беннетт.
Судові засідання були наповнені незручними питаннями і постійними переходами ініціативи від одного адвокату до іншого. Та більшість експертів перед кінцевим рішенням сходилися в думці, що перевага була на стороні Сіетла і вболівальників. З юридичної точки зору є договір і його не можна просто так розірвати.
Але рівно за годину до вироку судді була скликана спільна прес-конференція мера Нікелса і Клея Беннетта. Оголосили мирову угоду. Договір по арені був розірваний на два роки раніше в обмін на 75 мільйонів доларів від керівників Суперсонікс.
Нікелс заявив, що важливіше залишитися в гарних відношення з НБА, щоб була перспектива повернути команду найближчим часом. Згодом виявилося, що 30 із 75 мільйонів були опційними і в підсумку вони були не отримані містом через те, що рішення про державне фінансування KeyArena так і не прийняли.
Переможців у саги с переїздом Суперсонікс два – Оклахома і НБА
«Як можна було відпустити команду без бою? У нас був свій троянський кінь, якого ми тримали так довго. І зрештою Нікелс виліз із його задньої частини», - уболівальникам залишалося лише шукати метафори. Частиною мирової угоди стало те, що мер «поділився» історією з Оклахомою. Таким чином, чемпіонські банери, майки, виведені з обороту, і трофей 1979 року наразі належить франшизі Тандер.
Клей Беннетт зумів досягти своєї мети. Нехай йому і довелося зробити це за допомогою маніпуляцій і обману. Але куди більшу силу в цьому процесі продемонстрував Девід Стерн. Він показав – ви можете або виконувати наші умови, або нам з вами не по дорозі. І не важливо, наскільки крупний ваш ринок (ЛА і НЙ не рахуються). Цей випадок НБА ще неодноразово використовувало як своєрідний шантаж, коли міста намагалися торгуватися з лігою.
Фанати із Сіетла досі чекають команду. Не дарма ж мер казав, що «збережемо хороші відносини з НБА і швидко повернемося в лігу». Вони готові змиритися, якщо це буде нова франшиза. Єдине, чого вони ніколи не хотіли б - щоб повернення сталося ціною зникнення іншого клубу і щоб на їх місці опинилися інші вболівальники.
У Сіетлі хмари гойдаються високо,
Сум без Суперсонікс проймає серце глибоко,
Тихо, надзвукових вдалось заглушити,
KeyArena не забудьте на ключ зачинити.
(ChatGPT)
