Tribuna/Кіберспорт/Блоги/Обгеймпад/Need for Speed: Underground та Most Wanted – головні ігрові гонки нашого дитинства. Їх успіх не перевершили і досі

Need for Speed: Underground та Most Wanted – головні ігрові гонки нашого дитинства. Їх успіх не перевершили і досі

Поговоримо про ті золоті роки.

Блог — Обгеймпад
Автор — Daggetkin
14 грудня 2021, 15:30
41
Need for Speed: Underground та Most Wanted – головні ігрові гонки нашого дитинства. Їх успіх не перевершили і досі

Від редакції: ви знаходитесь у блозі Обгеймпад. Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2021». Ви можете стати учасником. Усі деталі за посиланням.

***

Серія Need for Speed за правом вважається однією із найвпливовіших в історії ігрових автоперегонів. Маючи за свою 27-річну історію 24 основних гри, вона продалась сумарно кількістю більше ніж 150 мільйонів копій. А 5 із них входять у топ-20 гоночних ігор з найбільшою кількістю продажів в історії.

На жаль, зараз серія переживає не найкращі свої часи. Після декількох підряд провалів, розробники із ЕА узяли паузу, яка вже триває більше двох років. І невідомо, коли ми побачимо нову гру в цій серії.

Але були часи, коли фраза ЕА Games. Challenge Everything викликала у нас справжні мурашки на шкірі. На початку нульових три роки поспіль ЕА скидували на голови гравців справжні атомні бомби у вигляді двух частин Need for Speed: Underground та Need for Speed: Most Wanted. І зараз ми поговоримо про ті золоті роки.

До виходу Need for Speed: Underground серія не хапала зірок з неба і була міцним середняком

Давайте одразу розберемося. Усі гоночні ігри можна умовно розділити на два види: симулятори та аркади. Якщо перші ставлять за мету надати повний ефект водіння авто – реалістична поведінка машини на дорозі та симуляція пошкоджень, які впливають на керування, то другі робили більшу ставку на динамічність перегонів та отриманні задоволення від їзди.

І хоч серія Need for Speed прославилась як королева аркадних перегонів, але при розробці першої частини її задумували як справжній симулятор. На початку 90-х ще досить молода ігрова компанія ЕА вирішила доповнити свій портфель проєктів не лише спортивними симуляторами, а й гоночною серією. Для цього спеціально була придбана канадська компанія Distinctive Software, яка спеціалізувалась на розробці гоночних ігор. Згодом вона була перейменована у EA Canada. Перша частина вийшла у 1994 році та могла похвалитися реалістичною поведінкою машин на трасі та достовірними звуками, які видавали авто. Загалом гру прийняли достатньо тепло, тому студія узялася за створення продовження.

До визначального 2003 року вийшло 6 частин гри. Звичайно ж, розвиток був. Але головним лейтмотивом був поступовий перехід до аркадності. Кожна нова частина додавала декілька моментів, які стануть визначальними у майбутньому. У Need for Speed III: Hot Pursuit вперше у серії з’явилися перегони із поліцією. У Need for Speed: High Stakes вперше з’явився тюнінг авто. А у Need for Speed: Hot Pursuit II було вирішено відмовитись від оригінального саундтреку на користь ліцензованої підбірки пісень, які випускались під лейблом EA TRAX.

Хоч перші ігри були і хороші, але все одно не проривними. Ніхто у той час не міг відносити серію до лідерів ринку. Це підтверджувалось і продажами. Need for Speed: Hot Pursuit II, яка вийшла у 2002 році продалась набагато нижче очікувань. Саме тому керівництво ЕА доручило розробникам повністю змінити концепцію гри та зробити щось кардинально нове. І вони це зробили. Адже у 2003 році світ побачив у Need for Speed: Underground, яка повністю змінила не лише серію, а й увесь жанр.

Феномен Underground та Most Wanted легко пояснити – вони потрапили у правильне місце та у правильний час

Сказати, що Underground зробила фурор у 2003 – це значить нічого не сказати. Розробники втримали своє слово та повністю змінили концепцію. Тепер це не напівлегальні перегони на мальовничих трасах в лісах, горах чи на березі моря, а нелегальні вуличні гонки на тюнінгованих машинах посеред міського трафіку.

В Underground додали до стандартного спринту та кільцевих гонок два нових вуличних режими: дрег – перегони на швидкість по прямій та дріфт – заїзди, де перемагав той, хто набере найбільше очок, які начислялись за перебування машини у заносі. Також був гараж, де можна було так прокачати свою тачку, що могли б позаздрити усі West Coast Customs та сам Xzibit. І це настільки сподобалось користувачам, що гра продалась накладом аж 15 мільйонів копій.

У Underground II, яка вийшла наступного року, було вирішено не відходити від класичної схеми при розробці сиквелів – узяти найкраще із попередньої частини та зробити все більшим. Тому у продовженні гравцям давалося на дослідження ціле місто. Уперше у серії з’явився відкритий світ, який можна було вільно досліджувати. Але це було єдиним значним нововведенням. Тому гра продалась майже удвічі гірше – лише 8 мільйонів копій.

Головною претензією то обох частин Underground було те, що, мовляв, які ж це нелегальні перегони, коли нема поліції? Розробники це почули і наступного року випустили Most Wanted, де було усе те ж саме, що і у Underground, але з поліцією. І це було саме те, чого усі хотіли. Гра й досі тримає рекорд по продажам у серії – 16 мільйонів екземплярів.

Але чому ж ці три частини так полюбилися гравцям? Чому й досі їх згадують із такою теплотою? Насправді, відповідь дуже проста – розробники влучили точно у ціль саме у потрібний час. І є декілька факторів, що це підтверджують.

По-перше, у 2001 році світ побачив першу частину фільму «Форсаж», який тоді ще був не сімейним (ну ви зрозуміли) фільмом про польоти у космос, а величезним популяризатором вуличних гонок. На початку нульових стрітрейсінг був на піку своєї популярності. А Underground буквально давав можливість пограти у «Форсаж». А ще у іграх чи не вперше у всьому жанрі був свій сюжет, але він був настільки номінальним, що його вже ніхто і не пам’ятає.

По-друге, у Underground було вирішено зробити ставку не на круті спортивні авто чи концепт-кари, а на звичайні серійні машини, які могли бути у середньостатистичної людини. І із них можна було зробити звіра – це ж справжня мрія кожного реального власника машини. Та ж BMW M3 із Most Wanted, стала символом усієї серії і, напевно, досі є головною машиною в усіх пацанських пабліках в соцмережах.

По-третє, ігри мали просто божественний саундтрек. Музика під час гонок була настільки драйвовою, що єдиним бажанням завжди буле лише додати газу. Ну і, напевно, не слід нагадувати, яким мемом потім стала пісня Get Low від Lil Jon. На мою скромну думку, музика в першій Underground є найкращою підбіркою ліцензованих треків в усій відеоігровій історії.

Після Most Wanted серія пішла на спад, але ЕА все одно поставила її на конвеєр для викачування грошей

На жаль, Most Wanted стала лебединою піснею серії Need for Speed. Після неї жодна гра не змогла навіть наблизитись до успіху попередниці. Але це все одно не зупинило компанію ЕА, яка вже тоді почала перетворюватись на справжню імперію зла. Керівництво вирішило використовувати стратегію, яку вона використовувала і до своїх інших франшиз – нова частина кожного року.

Для виконання цією стратегії ЕА навіть придбала декілька нових студій, щоб почергово доручати їм нову частину, кожна мала мінімум два роки на розробку. Але навіть і це не допомогло. Постановка на конвеєр сильно вдарила по оригінальності. Гравцям банально набридло одне і те ж кожен рік. Якщо за 9 років до Underground вийшло 6 ігор франшизи, то за 14 років після Most Wanted їх вийшло аж 15.

Але все ж щось вони намагались змінити. Було і намагання зробити спін-оф про легальні гонки на закритих трасах з уклоном на більший реалізм у Pro Street та Shift. Була частина під назвою The Run, яка намагалася мати кінематографічний сюжет. А були і танці на кістках Hot Pursiut та Most Wanted, які подавались як продовження легендарних частин, але насправді просто паразитували на відомих іменах для заробляння грошей. Була навіть незрозуміла кіноекранізація з Аароном «Джессі Пінкманом» Полом у головній ролі, яка із ігровою франшизою мала лише спільну назву. Ну і найяскравіше своє обличчя ЕА показали у 2017 році у Payback, коли засунули у гру лутбокси, де за реальні гроші можна було купляти паки із картками прокачки машин.                        

Але не треба звинувачувати у всіх гріхах лише ЕА. Насправді, проблеми Need for Speed набагато глибші. Мода на вуличні гонки вже давно пройшла. Та й сам жанр аркадних гонок вже не викликає захвату у гравців. Звичайних перегонів вже замало. Навіщо купляти окрему гоночну гру, якщо можна купити GTA V, де є і гонки, і перестрілки, і цікавий сюжет? Тому, перспективи, на жаль, у серії не дуже райдужні.

Вже пройшло більше двох років після виходу останньої частини – Need for Speed: Heat. Але і досі ЕА не анонсувала нову гру. Але ми все одно сподіваємось на повернення колись легендарної  серії.

Інші пости блогу

Всі пости