«Булутщина» як порятунок Фенербахче?

Так, спочатку давайте розбиратись - нашо взагалі рятувати те Фенербахче?

У 2018 році в команді відбулась зміна керівництва - Президентом клубу став відомий бізнесмен і одна з найбагатших людей Туреччини Алі Йилдирим Коч, чим закінчив 20-річне правління Азіза Йилдирима. Азіз фактично зробив Фенербахче таким, яким ми його знаємо, тому нову команду було сприйнято вороже - команда "зливала" тренера, вболівальники влаштовували акції, та й "папєрєднікі" підливали олії - майже шпигунський скандал з передачею секретних даних конкурентам через колишнє керівництво призвів до "Фенербахче'де шоку" - типової першої шпальти не лише спортивних газет, коли один зі Стамбульских грандів опустився до зони вильоту і з тих часів жодного разу так і не потрапила до єврокубків. Додайте до цього великі борги (турецькі таблоїди пишуть про 800м євро), численні скандали, і лише народна любов (або бажання досягти соціально-політичних цілей) змотивує взяти такий проблемний клуб. З того часу пан Коч придивляється до різних тренерів, хто може витягти команду за волосся та мейк їх грейт еґейн. Після чотирьох тренерів, як турків, так й іноземців, команду очолив Ерол Булут.

Хто такий Ерол Булут?

Етнічний турок з Німеччини, Ерол за кар'єру дуже часто змінював команди, грав у Туреччині, Німеччині , Греції та навіть зіграв рік в Україні. Тренерську кар'єру починав помічником тренера у малих стамбульських командах, поступово зростаючи до помічника тренера у "Башакшехірі". Втім, отримавши тренерську ліцензію Про, він був готовий очолити новачка Суперліги "Єні Малатьяспор", якого в перший сезон вивів до Ліги Європи, залишивши за собою саме Фенербахче. Наступного року він переїздить до Аланьї, де місцевий Аланьяспор будував (і будує) цікавий проект. Тут він створює диво - найвіковіша команда ліги доходить до фіналу Кубка Туреччини і займає останню єврокубкову сходинку. 2 роки, 2 успіхі - чи це не привід почати вести перемовини з найуспішнішим "фенерівським серцем"?

Що таке "Булутщина"?

Як не дивно, але це улюблена схема Ігора Суркіса "швидкий та сильний футбол, фланги біжуть" - 4-2-3-1, де ключові ролі в команді мають швидкі фланги та габаритний нападник. В "Аланьяспорі" таким був Папіс Сісе, який став другим "королем голів" чемпіонату, себто кращим бомбардиром. Пам'ятаєте такого по "Ньюкаслу"? Цікаво, що саме Ігорю Суркісу Булут пропонував комплексну стратегію розвитку (в Туреччині головний тренер це ще й "технічний директор"), але "етот турок" (с) був не такий цікавий.

Що вже має Булут?

По-перше, непогану трансферну кампанію. Перед сезоном очікувалось, що він перетягне лідерів "Аланьяспору", проте переїхав з теплого півдня до Кадикьою лише Сісе. Також команду покинув лідер команди Ведат Мурікі, тому треба було діяти на ринку швидко, проте з обмеженим бюджетом (команда виплачує борги). На проект "Ерол Булут" влітку до команди прийшли Валенсія (грав за Вест Гем та Евертон), захисник Тісеральд з "Вольфсбургу", лідер "Антальяспору" Сангаре, вінгер Перотті та пара, що міцно трималась у "Трабзонспорі" - Філіп Новак та вже знайомий нам Хосе Соса. Отже, що має Ерол Булут? По-перше, цікавий склад, по-друге - проект, на який можуть йти футболісти навіть у небагатий клуб. З цим можна будувати "булутщину".

Що він з цим зробить?

Безпосередньо відповісти складно, але спробуємо розглянути три варіанти розвитку подій: песимістичний, стримано-оптимістичний та оптимістичний.

Песимістичний. Здається, найгірше вже позаду. Команда 2 роки без єврокубків, борги виплачують, є "свій" цікавий тренер та команда під нього. І з таким власником теж ніби за майбутнє не страшно (я почитав список володінь родини Коч - я кожен день користуюсь їх продуктами, хоч і не маю техніки Beko - але купую їх газ, ходжу до їх будмаркету та їжджу на їх автобусах майже щодня), в команді може тривати процес гниття, та/або знову випливуть скелети з шафи. Це може підкосити команду, яка ледве отямилась від ударів. До того, якщо додати непрості характери деяких гравців та різномасність складу - конфлікти неминучі. Інша можлива причина - суперники навчились грати проти команди Булута і зможуть закрити фланги, що старіють.

Стримано-оптимістичний варіант виглядає найбільш вірогідним. З таким складом команда 100% отримує право грати у єврокубках наступного сезону. Останнє "вічне дербі" з "Галатасараєм" було на рівних незважаючи на різницю бюджетів, + "канарейки" виглядали фаворитами. А це свідчить про оздоровлення клубу. Гра стає цікавішою, відсутність єврокубків дозволяє "прибити" "Башкашехір" та "Сивасспор" (хоча це неважко), а ресурс - грати цікавіше проти вічних суперників і вискочок з Аланії. Проте тут може невчасно втрутитись фінансовий фейрплей - минулого сезону він підкосив "Трабзонспор", що так само вигрібав справи колишнього президента.

Оптимістчний варіант. У 2006 році я за допомогою "Фенербахче" виграв ЛЧ з першої ж спроби. Звісно, в комп'ютерному симуляторі. Такого, звісно ж, не буде, а ось омріяне чемпіонство і сари-ладживертові пісні знов буде чутно не тільки на набережній Кадикьой. В команду прийшов той, хто знає і любить свою справу. Криза конкурентів лише може зміцнити "канарейок", тому можна очікувати на тріумф.

Перед початком сезону я майже беззаперечно віддавав чемпіонство Фенербахче, лише з вихідних даних + особисте знайомство (в Аланії він не цурався заходити до місцевого Старбакс попити кави). Зараз мій прогноз ближче до стримано-оптимістичного, та хіба якийсь форс-мажор може зупинити "булутщину", що вже цього сезону поверне "Фенербахче" до грандів турецького футболу.