Ексклюзив. Саша Баліч: Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться

На зв'язку з нами екс-гравць запорізького "Металурга", гарний співразмовник, гарний захисник - Саша Баліч. - Саша, привіт. Розкажи як ти став цікавитися футболом? Що тебе зачарувало в цій грі?

- У дитинстві я займався різними видами спорту. У моїй країні водне поло було спортом №1. Також я грав у футбол, баскетбол і займався карате. Коли я трохи подорослішав, у 8 років я вирішив пов'язати своє життя з футболом. З цього моменту почалась моя футбольна кар'єра. - Чому обрав саме позицію захисника? Чи були інші варіанти?

- Я починав грати на позицїї вінгера, забивав багато голів, але у 16 років один тренер перевів мене на позицію лівого захисника. Я гадаю, що за ті роки я виріс, і це допомогло мені стати захисником.  

- Ти можеш зіграти як лівого захисника, так і центрального. На якій позиції тобі зручніше?

- Зараз я граю на обох позиціях. Мені вже 32, тому для мене позиція центрального захисника є найбільш оптимальною. Футбол змінюється, граючи на краю захисту ти маєш бути швидким і витривалим, а в моємо віці я краще себе почуваю у центрі захисту.

- Як виник варіант з Кривбасом?

- З Кривбасом все вирішилось дуже швидко. Я зіграв 2-3 гри за збірну Чорногорії, в той час Дніпро був у пошуках молодого лівого захисника, і мій агент (Івіца Піріч) запропонував мене дніпрянам, які погодились придбати мене. Перехід відбувся у останній день трансферного вікна, я підписав контракт з Кривбасом прямо на базі Дніпра, і так розпочався мій шлях з Кривбасом. Вони мені казали, якщо я зможу добре себе проявити, то отримаю контракт з Дніпром. Але в той час Дніпро показував гарні результати, а я так і залишився у Кривбасі

- Що ти чув про нашу країну до переїзду в Україну?

- Звичайно, я чув про Україну, багато українців проживало у Чорногорії. Також я знав про такі клуби як Шахтар, Дніпро, Динамо Київ, тож я володів деякою інформацією про Україну та місцевий чемпіонат.  

- У Кривбасі у тебе закріпиться в основному складі не вийшло, як думаєш в чому причини?

- Я був молодим, на початку не знав мови, також потрапив у сильний чемпіонат. Я намагався адаптуватися якнайшвидше, і почав з вивчення мови. В Україні в мене змазаний дебют - я зіграв у декількох іграх, деякі матчі провів на лаві запасних. Але на той момент, незважаючи на все це я був щасливий.

- Коли з'явилися новини про проблеми фінансування Кривбасу, чи були діалоги з керівництвом команди? Чи обіцяли вони що всі заборгованості будуть погашені?

- Звісно ми задавали питання щодо ситуації. Ми чекали відповіді до останньої хвилини - припине своє існування Кривбас чи ні. В решті решт клуб збанкрутів, ми дуже розчарувались, оскільки всі залишились без команди. Я вірив до останнього моменту, що цього не станеться, Кривбас тільки розпочав будувати VIP-ложу на стадіоні. Мені було важко, оскільки розумів, що мені потрібно шукати собі новий клуб, саме в той момент, коли я вже остаточно адаптувався в Кривому Розі.

- Тоді команда видала потужне друге коло, програвши лише одну гру (проти запорізького Металурга). Але навіть це не допомогло, для того щоб переконати керівництво зберегти клубу життя. Коли у футболістів прийшло усвідомлення того,що це кінець?

- Так, це правда, ми добре грали, але наш результат ніяк не вплинув на подальше існування клубу.

- Далі твоя історія триває вже в Запоріжжі. Від кого ти отримав запрошення в Металург?

- Мій агент запропонував мені спробувати себе на перегляді у Металурзі. Тож я пішов туди. Я показав хорошу гру на зборах та через декілька днів я підписав контракт із Металургом. Тож я був дуже щасливий, що я можу продовжити грати в Україні. Тренер Пучков був задоволений моєю грою і бачив мене у його команді.

- Команда при Пучкові показувала симпатичний футбол, але результату не було, як думаєш, що заважало домагатися позитивного результату?

- Я одразу ж закріпився в основному складі, і як на мене грав досить добре. Я почав робити своє ім'я в Україні, тому що я не грав багато у Кривбасі, тож я хотів показати вболівальникам, що я заслуговую на місце у складі. Я був щасливий від того, що можу демонструвати свою корисність на полі. Результат не був задовільним, хоч ми були згуртовані, але не достатньо сильними. В решті решт у нас змінився головний тренер, нас очолив Олег Таран. З ним ми стали більш досвідченими, але результат все одно був поганим.

- Далі команду очолив добре тобі відомий Олег Таран, але і йому не вдалося стабілізувати результати, хоча хлопці в кожній грі викладалися на повну... Новий сезон, склад значно посилився, але не дивлячись на хорошу гру, результату все так само не було. Може в Металурзі проблема була не в тренерах?

- Я не знаю, яка була причина. Ми були згуртованою командою, з гарними гравцями, але досі ми не отримували бажаного результату. Можливо інші команди мали кращий склад, або, можливо, іноді не вистачало везіння. Дійсно, я не знаю в чому насправді була проблема.

- У травні 2015-го у тебе закінчувався контракт з клубом, чи пропонувало керівництво його продовжити?

- Наприкінці контракту я вже прийняв рішення, що буду змінювати країну. В той час розпочалися проблеми з окупацією Криму, і ситуація в Україні була несприятлива для клубів. Я відчував, що це саме той час для змін та прийняття рішень щодо переїзду з моєю дружиною до іншої крайни. Я був щасливий грати тут, на тренувальному зборі у Турції я зустрів деяких екс-гравців і ми говорили про ті часи, коли грали разом.

- Якщо підводити підсумки. Як оцінюєш для себе 3 роки проведених в Україні?

- Я пам'ятаю ті часи як дуже добрий період, я прогресував та отримував гарний досвід тут. Моя перша донька народилася, коли я грав в Україні, тож Україна асоціюється лише з позитивними згадками.

- Далі ти пограв у Румунії та Боснії, але далі одного сезону ніде не затримувався, чому так?

- Після України я відправився до Румунії. У першій же грі ми виграли Суперкубок Румунії, команда була дуже гарною, але і тут сталися фінансові проблеми. Тому вже влітку мені довелось змінювати клуб, і я підписав контракт з найкращим клубом Боснії і Герцоговини. Там я отримав свій , мабуть, найкращий контракт за всю кар'єру, тож для мене було не важко переїхати туди. Також я був близько свого дому, Сараєво є дуже привбаливим туристичним містом. Я там провів один сезон. По завершенні сезону, я відчував, що я повинен спробувати себе у кращому чемпіонаті, і прийняв рішення переїхати до Польщі.

- У 2017 ти перейшов в польський Заглембе, де знаходишся і зараз. Можна сказати що ти знайшов свою команду?

- Відтоді як я перейшов до Заглембе, я був у захваті від чемпіонату та команди. Люди дуже поважали мене і я розпочав здобувати своє ім'я у Польщі. Так, я можу повністю погодитись, що Заглембе це мій клуб, я був капітаном протягом року, зіграв майже 150 матчів за команду. Тож можу з впевненістю сказати, що це найкращий період у моїй кар'єрі.

- Заглембе в останні роки міцний середняк в чемпіонаті Польщі. Як вважаєш чого не вистачає команді, щоб поборотися за місця в зоні єврокубків?

- Це складний чемпіонат, кожна команда може відібрати очки. Можна сказати, що цей рік найважчий, бо ми боремося за виживання. Я сподіваюсь, що ми залишимося у вищій лізі, бо ми того варті!

- Чи пам'ятаєш ти свій перший виклик і матч за збірну Чорногорії?

- Я пам'ятаю, це було 10 років тому, у березні 2012, найкращі відчуття у світі. Я був молодим і дебютував за Головну збірну , неймовірні відчуття. 

- росія наприкінці лютого розв'язала повномаштабну війну проти України. Чи стежиш ти за ситуацією?

- Звісно, я слідкую. Це те, про що кожний не вважає за норму. Багато людей помирає через рішення однієї людини. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, і люди в Україні продовжать своє звичне життя. Це катастрофа бачити,що зараз відбувається в Україні. Я не можу повірити, що таке можливо у 2022 році.  

- Що з приводу цієї війни говорять у тебе на батьківщині?

- Як я сказав, кожна нормальна людина проти війни. Люди у Чорногорії, з якими я спілкувався, також споддіваються на якнайшвидше завершення. Тож росія мусить зупинити цю агресію.  

- Що хотів би побажати жителям України та Запоріжжя?

- Я бажаю усім людям з України та Запоріжжя міцного здоров'я, сил та везіння, тому що я знаю, що таке війна і ніхто не повинен переживати таке. Найкращі побажання всім людям від мене!

Саша, дякуємо за інтерв'ю! Спілкувався: Дмитро Горін спеціально для ЗАПОРІЗЬКИЙ ФУТБОЛ | NEWS За допомогу у перекладі дякуємо Олегу Широкопоясу