Шмуратко тепер у списку найуспішнішіх фігуристів чоловіків України

Як відомо на ЧЄ-2022 Шмуратко потрапив до топ-10 зайняв там 8-ме місце, і що цікаво, він саме восьмий фігурист в історії України, якому це досягнення підкорилось. Ознайомимось з тими, кому це раніше виходило. Та зрозуміємо у яку компанію потрапив Іван.

Дмитро Дмитренко наш перший чемпіон європи

Саме Дмитро перший чемпіон України з фігурного катання. Також він став нашим першим континентальним чемпіоном. Завдяки йому вже у 1994 на ЧЄ поїхали 3 наших співвітчизників.

Щоправда, подальша кар'єра Дмитренка, виявилась, не настільки хорошою, яким, мабуть, багато хто чекав від чемпіона світу серед юніорів 1992. На першому свому ЧС, він на жаль завалив коротку програму, і став лише12-м у сумі, через що на ОІ-1994 Україна мала на жаль лише одну квоту, не дивлячись на те що у той час ми мали дуже багато талановитих фігуристів.

У наступні 5 чемпіонатів європи Дмитро стабільно потрапляв до топ-10 ЧЄ, але друге дихання у його кар'єри з'явилася у 2000. Тоді він виграв бронзу ЧЄ. Роком пізніше він вдруге та в останнє виграє національний чемпіонат.

У світових чемпіонатах йому жодного разу так і не підкорився топ-10. Найкращим результатом стало 11 місце у 1999. На ОІ був він двічі. 14-м у 1998 та 18-м у 2002.

Віктор Петренко, наш нульовий олімпійський чемпіон

Можливо мало хто знає, але перед завершенням кар'єри олімпійський чемпіон-1992 Віктор Петренко встиг виступити й за нашу рідну Україну. Він виграв національний чемпіонат у 1994 та виграв чемпіонат європи того року.

На ОІ-1994 йому не вдалось захистити свій титул, та стати першим олімпійським чемпіоном України. Він зайняв лише четверте місце. Тому можна казати, що він наш "нульовий" олімпійський чемпіон. Все ж такі після розпаду СРСР, він ще виступав, і виступав саме за нашу країну, тому і його олімпійський титул 1992 у деякий міри вже належить саме Україні.

В'ячеслав Загороднюк та золоті часи чоловічого фігурного катання

У 1994 році В'ячеслав зайняв 2 місце на чемпіонаті Європи та виборов першу і поки що єдину медаль у чоловічому катанні світової першості. Та бронзова нагорода безумовно вже давала багато сподівань, на наступний олімпійський цикл. Адже Загороднюк, як і на ЧЄ переміг олімпійського чемпіона Алексея Урманова. Можливо, якби у 1993 він виграв би чемпіонат України та поїхав би на ЧС, ми мали б більше квот на ОІ, та Загороднюк міг би і там поборотись за медалі та навіть за золото...

Починаючи з 1995 року Загороднюк чотири рази поспіль ставав чемпіоном України. У 1995 році Загороднюк втретє став бронзовим призером чемпіонату Європи та зайняв 6 місце на чемпіонаті світу.

А вже наступного року В'ячеслав досягає свого найбільшого успіху, він стає чемпіоном Європи! А ось на чемпіонаті світу знову посідає 6 місце. У 1997 Загороднюк четвертий раз бере бронзу континентальної першості, а на чемпіонаті світу стає четвертим. У 1998 році Загороднюк вперше бере участь в Олімпійських іграх під прапором України, та посідає 10 місце. На чемпіонаті світу знов займає четверте місце, та завершує спортивну кар'єру.

Євген Плюта наш перший та поки що єдиний чемпіон світу серед юніорів

Хоча переважна більшість наших героїв також є чемпіонами світу серед юніорів (Петренко, Загороднюк, Єременко, Дмитренко), але всі вони перемагали ще у часів СРСР або у складі команди СНД. А ось Євген Плюта виграв ЮЧС у 1993 вже під українським прапором.

Через конкуренцію на головні доросли змагання він зміг потрапити лише у 1996-му році. До того він займав 5-у та 4-у сходинку національного чемпіонату. У 1996 нарешті він став третім та відібрався на континентальну першість, де став 12-м.

У 1997 Плюта став срібним призером національного чемпіонату, та повторив свій тогорічний результат на ЧЄ. Але на цей раз він же потрапив до топ-10 у короткої програми, а саме на 7-у сходинку. На ЧС того року Україна вирішила відправити лише Загороднюка сподіваючись на максимальну квоту на іграх у Нагано.

Повторити срібний успіх саме в олімпійському сезоні Євгену не вдалось. Тому зайняв бронзову сходинку він так і не потрапив до олімпійської команди. Проте, йому все ж таки далі можливість показати себе на ЧС (Роком раніше його не відправили не дивлячись на друге місце на ЧУ). Дебют виявився непоганим. Він потрапив одразу до топ-10 ЧС, а саме на 9-у сходинку.

У 1999 Плюта знов став кращим ніж Дмитренко, але програв відкриттю сезону Данільченко. А ось на ЧЄ Плюта досяг свого максимуму і став 7-мим. На ЧС він був лише 15-м.

Василь Єременко жертва шаленої конкуренції

У 1994-му році не дивлячись на бронзову нагороду національного чемпіонату, чемпіона світу серед юніорів-1991, Василя Єременка, було вирішено не включати у національну збірну на чемпіонат Європи. Замість нього туди поїхав Загороднюк. І, як бачимо, це було правильне рішення. Він отримав срібло, а потім на ЧС і бронзову нагороду.

У1995-му році Василь став срібним призером чемпіонату України. Цього разу його вже відправили на ЧЄ. Там він зайняв 9-те місце, а потім ймовірно саме завдяки тому, що у 1994 його на ЧЄ не відправили, він зміг спробувати себе і на світовій арені. Де він показав 13-е місце. Але після цього Василь завершив кар'єру

Віталій Данильченко рекордсмен за кількістю національних титулів

Вперше він про себе заявив на міжнародній арені у юніорському чемпіонату світу 1998 року. Тоді він зайняв 9-е місце. У 1999 році він вперше виграв національний чемпіонат України, обійшовши набагато більш досвідченого Євгена Плюту і чемпіона Європи 1993 Дмитра Дмитренка. У тому ж сезоні він показав непоганий результат на чемпіонаті Європи, 9-е місце, і провалився на чемпіонаті світу, посівши там лише 31 місце.

Сезон 1999-2000 був найуспішнішим у кар'єрі Віталія. Крім другого золота національного чемпіонату, він посів високе 6-е місце на чемпіонаті Європи та 13-е місце на чемпіонаті світу, що залишилося його найвищими досягненнями на цих турнірах.

2002 року Данильченко отримав тяжку травму, розрив хрестоподібних зв'язок. Лікарі радили йому закінчити кар'єру, але Віталій звернувся до відомого меценату з української діаспори в США, яка допомогла потрапити до клініки, де йому зробили операцію з трансплантації зв'язки. Після операції спортсмен залишився тренуватися у США у В'ячеслава Загороднюка. 

Під керівництвом Загороднюка Данильченко ще двічі ставав чемпіоном країни, та став рекордсменом у цьому компоненті. Щоправда, цього він досяг в цілому через те що конкуренція, серед чоловіків на початку нульових стало значно меншою... А на міжнародній арені він вже виступав не надто вдало. У 2006 році, після срібла національного чемпіонату завершив кар'єру так і не поїхав на жодні ОІ за свою кар'єру.

Антон Ковалевський та його безуспішна боротьба за топ-10 чемпіонатів европи

Ковалевський здобув бронзу національної першості, далі два роки поспіль ставав срібним призером Чемпіонату України з фігурного катання, а у 2005 році знову тільки бронзовим. Увесь цей час Антон не відбирався для участі на європейських і світових першостях, натомість активно брав участь у різноманітних міжнародних змаганнях, найбільший успіх прийшов до нього у 2004 коли зайняв 7-ме місце чемпіонату світу серед юніорів.

У 2006 році Антон Ковалевський нарешті здобув золото Чемпіонату України та вирушив не лише на європейську першість, де став 16-м, а й на ХХ Зимовій Олімпіаді (Турин, 2006). На Олімпіаді Ковалевський зайняв 20-е місце, а на Чемпіонаті світу цього ж року фінішував, як і «на Європі» 16-им.

В 2007 Антон знову стає чемпіоном України з фігурного катання, отримавши право взяти участь в найпрестижніших міжнародних турнірах. На європейській першості стає 13-м, потрапивши до топ-10  короткої програми, а саме на дев'яту сходинку. На світовій зайняв 24-у позицію.

Більшу частину сезону 2007/2008 Антон Ковалевський був змушений пропустити через травму. На тренуванні він зіштовхнувся з іншим фігуристом і сильно ушкодив ногу. Ані на етапах серії Гран-прі, ні в Чемпіонаті України й Чемпіонаті Європи він участі не взяв. Поновившись до світової першості 2008 року, спортсмен посів на змаганнях 20-е місце.

Увесь цей час Антон тренувався в українського фахівця Галина Кухар. Однак, влітку 2008 року, в тому числі й через закриття в Києві ковзанки, на якій тренувалась група Кухар, він змінив тренера і переїхав до Німеччини в групу Міхаеля Хута (який, крім іншого, тренував Кароліну Костнер і Томаша Вернера).

Але не дивлячись на перехід результати на жаль так і не покращились. Так він у наступні три роки виграв чемпіонат України та повторив досягнення Данільченко й став п'ятикратним чемпіоном. Але до європейської топ-10 він таки не добрався. Його найкращими результатами так і залишились 13-е в Європі та 16-е у світі. На ОІ-2010 він став 24-м. Після сезону 2010/2011 він завершив спортивну кар'єру

Іван Шмуратко та перший топ-10 у короткій програмі за 15 років на ЧЄ

Іван Шмуратко вперше голосно заявив про себе у 2016 на II зимові юнацьких олімпійських іграх. Він у змішаній команді разом з чеським спортивним дуетом Анною Душковою і Мартіном Бідаржом, латвійкою Діаною Нікітіною та французької танцювальною парою Юлією Ваграм з Матьє Куйра виграли там срібні нагороди.

Іван вперше виграв чемпіонат України та отримав право брати участь у ЧЄ у 2019 році, тоді він зайняв 22-е місце. На ЧС до фіналу не дібрався залишившись 29-м у короткій програмі. У 2020 Шмуратко вдруге став національним чемпіоном, але з ЧЄ знявся, а ось на ЮЧС показав свій найкращий результат 15 місце.

Минулого року Іван, втрете став ЧУ, та отримав право вдруге поїхати на ЧС.І завдяки 22-му місці, він заробив ОІ-квоту для України, і як потім виявилось саме для себе. Адже він вчетверте виграв Чемпіонат України. Чемпіонат Європи вийшов відносно вдалим. Завдяки Шмуратко вперше за 15 років українець потрапив до то-10 короткої програми, а саме на восьму сходинку. Серед інших він виявився кращим навіть одного з фаворитів турніру, Кевіна Еймо. На жаль у довільній програмі повторити звитягу Шмураткові не вдалось, та змагання завершив на 12-й сходинки.