Перемога «Шахтаря» над «Барселоною» – у саме серденько. Це був вечір, який не забувається
Ірина Козюпа побачила наживо модульне шоу, гол Сікана і дідуся з барабаном.
Репортерка Tribuna.com Ірина Козюпа побувала у Гамбургу і стала свідком історичної перемоги «Шахтаря» над «Барселоною» – і тепер розповідає про найцікавіше, що відбувалося навколо цього матчу.
Це проєкт за підтримки компанії FAVBET, яка виступає за розвиток та допомогу спорту в Україні навіть в умовах війни. Як і партнер футбольного клубу «Шахтар», який представляє нашу країну на міжнародній арені.
Англійський журналіст написав книжку про «Шахтар»
Британський журналіст Енді Брасселл написав книжку про минулий сезон «Шахтаря» в Лізі чемпіонів. Вона називається «We Play On». Влітку ми спілкувалися по відеозв’язку – мали тривалу розмову про війну в Україні, футбол в умовах військового стану та історію «Шахтаря».
Вчора він прилетів в Гамбург на матч гірників проти «Барселони» і прихопив примірник для мене. З автографом від себе та побажанням всього найкращого. А також зі згадкою у вступі та подяці за допомогу в написані книги. Це дуже мило.
На зустріч в кав'ярню в центрі Гамбурга я запізнилась. Енді запитав, яку каву взяти. Сказала, що довіряю його смаку.
«Тепер у тебе буде менше місця у валізі, – сміється англієць і дарує книжку. – Для мене це особлива тема і велика відповідальність. Клуб був максимально відкритим і надав мені доступ до гравців та тренерів».
До нас приєднується ще один британський журналіст, який мешкає у Гамбургу. Чоловіки скаржаться, що в Німеччині потяги ходять із запізненням, а в Англії вони дуже дорогі. А ще там продають несмачну їжу. Я розповідаю про те, як «Шахтар» добирається на матчі Ліги чемпіонів і що зустріч в УПЛ «Дніпро-1» – «Олександрія» тривала майже 5 годин через сигнали тривоги.
«Не буду брехати – навіть не уявляю як це. Але тепер розумію, що наші скарги просто смішні» – говорить Енді.
Його друг солідарний з цією думкою: «Не така вже їжа в наших потягах і погана».
«Шахтар» у минулому сезоні оформив своєрідний медійний хет-трик - подкаст від The Athletic, документальний фільм від Paramount, а тепер і книжка англійською мовою.
Екскурсія на стадіон «Санкт-Паулі» і номер менеджера Роберта Левандовського
Допиваю каву з Енді і поспішаю на наступну зустріч. Домовилася з пресаташе «Санкт-Паулі», що він проведе мені невелику екскурсію по «Міллернтор-Штадіон». Патрік з радістю відгукнувся – показав роздягальню, чашу стадіону, віп-ложі. Розповів купу цікавих історій про те, що робить цей клуб таким особливим.
Ба більше, познайомив з президентом клубу «Санкт-Паулі». Думаю, ми могли би ще годинами спілкуватися про футбол, але вже наближався час матчу. Можливо, колись вдасться побувати тут на матчі. Зараз пірати лідирують у другій бундеслізі і випереджають в турнірній таблиці своїх сусідів – власне, сам «Гамбург».
А репортаж з «Міллернтор-Штадіон» читайте згодом на «Трибуні». Буде багато фото та вражаючих деталей про «Санкт-Паулі».
Згодом на матчі «Шахтаря» я знову зустріла Патріка, який прийшов на стадіон зі своїм сином. А от сину президента «Санкт-Паулі» пощастило менше. Він також хотів побачити ЛЧ, але батько мав важливу нараду в цей час.
Наступну зустріч я точно не планувала – це за мене зробили вищі сили. В автобусі розговорилася з поляком у шалику «Барселони». Чоловік працює менеджером багатьох відомих польських спортсменів. Наприклад, тенісиста Хуберта Хуркача. А також товаришує з менеджером Роберта Левандовського та Войцеха Щенсного. Попросила про його контакти – він поділився. Ну все, інтерв’ю з Робертом майже на «Трибуні».
Я не запитала імені цього пана, але він повеселив топовими історіями. «Я взагалі не п’ю горілки, але коли приїздив до Києва на матч «Динамо» проти «Барселони» у 2009-му, то нас так частували, що я після цього ще три дні ходив п’яний по Варшаві. Також був у Києві на грі «Барселони» у 2021 – за пару місяців до вторгнення. Жив у готелі «Україна». Потім дивлюся, що Зеленський з мого готелю виступає.
А ви знали, що «Легію» заклали військові на Волині? Після Другої світової війни» вони перенесли клуб до Варшави».
Минулого сезону «Шахтар» якраз грав домашні матчі Ліги чемпіонів у столиці Польщі.
Модульне шоу на трибунах з подякою Німеччині і акція перед стадіоном «Донецьк – Україна»
А тепер до матчу «Шахтаря» з «Барселоною» – за всіма параметрами він вийшов на 10 з 10. Ви вже це точно знаєте, але давайте ще раз зафіксуємо цей солодкий рахунок 1:0. Перемога завдяки голу Сікана. І в цьому матчі гірники були ближчі до другого голу, ніж «Барселона» до того, щоб відігратися.
Цього разу поряд не сидів Петер Шмейхель, але Олег Барков все одно зміг здивувати. Підписав місце у пресложі «Iryna 2 questions Koziupa». Мем про два питання має жити.
Гра розпочалася з модульного шоу на трибунах. Вболівальники виклали прапори України та Німеччини. Це жест подяки Німеччині від «Шахтаря». До речі, пост з цим відео лайкнув Домінік Гашек.
Перед стадіон також проходила акція пам’яті жертв війни – лампадки, фото зруйнованих росією міст та банер «Донецьк – це Україна».
На трибунах також розтягнули банер з подякою воїнам, які боронять Україну.
Ключовий епізод матчу – щойно Сікан відзначився у воротах тер Штегена. Цей гол став переможним у матчі і створив сенсацію.
Після матчу Марино Пушич кілька разів повторив, що «Шахтар» міг забивати більше голів. Ось тут Невертон відзначився у воротах блаугранас, але з офсайду.
Хай у кожного буде хтось, хто обійматиме вас, як Пушич гравців після матчу.
Емоції після фінального свистка важко описати – як відразу після гри, так навіть і зараз, коли дописую текст в дорозі з Гамбурга в Україну. Але чудово пам’ятаю свій стан на стадіоні – високо піднята голова і вдячність за такий крутий перфоманс на полі. Це було в саме серденько.
Після гри в пресцентрі підійшов журналіст Kicker. Запитав чи вдалося на ці 90 хвилин забути про війну. В мене була довга та емоційна відповідь. Сказала, що війна завжди з нами – навіть під час матчу в Гамбургу. Бо дивлюся на Різника і згадую нашу розмову напередодні про його загиблого на війні брата. У Дмитра від спогадів виступили сльози з очей. Дуже рада, що в Різника вийшов сухий матч проти «Барселони».
Згадую, що в мого брата, який зараз на фронті, день народження. Я не можу його обійняти і не знаю, коли це вийде зробити. Лише слухаю його втомлений голос по телефону, хоча у нього, як завжди все добре.
А такі перемоги знову і знову повертають увагу до України у світі.
Дебютний матч в Лізі чемпіонів і відразу перемога над «Барселоною»
Наша Таня Савенець вперше побувала на матчі Ліги чемпіонів. Про свої емоції вона розкаже сама:
«Було цікаво подивися на цей поєдинок саме з боку вболівальників «Барселони». Для них це був цілком рядовий матч – суперник не із топ-5 ліг, немає супервідомих футболістів, програли недавню очну зустріч. Експеримент розпочався вже дорогою на «Фолькспаркштадіон», коли я поспілкувалася з двома німцями, переконаними у перемозі «Барселони» з рахунком 4:1.
Насправді, вдалося поспілкуватися з багатьма фанами «Барси», але вони були з Німеччини, Туреччини і навіть Тунісу, а от з Іспанії більшість відмовлялися від розмов на камеру через сумніви у своїй англійській. Знали б вони, наскільки великі ті сумніви були у мене.
2:0, 1:0, 3:0, 4:1, 4:0, 3:1 – такі прогнози рахунку (звісно, на користь «Барси»). Схоже, ті, кому просто було шкода свою співрозмовницю, з поваги накидали в актив «Шахтаря» аж цілий один гол. Причина їхньої впевненості у перемозі звучала завжди майже однаково: «Просто ми краще», «У першому матчі «Барселона» дозволила забагато супернику через відсутність основних виконавців, але цього разу буде розгром», «Ми програли Ель Класіко і тепер розлючені, голодні до перемоги».
Увійшовши в азарт, я намагалася спілкуватися з фанами із сусідніх до прес-ложі трибун, однак після голу Данила Сікана їхній запальний настрій згасав на очах. Дещо ситуацію для них врятував дідусь в українському національному одязі, який скандував «Шахтар» та бив у барабани. Під кінець гри його сусіди з сектору змінили табір та вже й самі намагалися підтримувати гірників.
Моя улюблена частина — запитання для фанів про те, чи знають вони якихось українських футболістів. Окрім представників «Шахтаря» на матчі. Кожен знає Мудрика, трохи менше – Зінченка (якщо підказати), Ярмоленка (популярна відповідь від німців), Коноплянку (так, Коноплянку), Чигринського (вау, майже всі опитані іспанці його памʼятають!). Попри лідерство «Жирони» в Ла Лізі, ніхто не чув про Циганкова чи Довбика, та і, власне, не знають нікого з команди, яка «тимчасово лідирує».
***
Таня згадала після матчу, що ми навіть спільного фото не зробили, але це не зовсім так. Олег Барков перед пресконференцією зробив наглядну світлину. Зараз українська спортивна журналістика на європейських матчах має переважно жіноче обличчя.
Таня описала свої емоції і після матчу:
«Навмисно залишила це на кінець, оскільки ця частина цікава далеко не всім. Перший виїзд на матч Ліги чемпіонів у якості журналіста, так ще й на поєдинок своєї улюбленої команди, не може бути поганим. А коли в голові почало вкладатися, що «Шахтар» переміг «Барселону», і я стала свідком цього — це стало якимось історичним моментом. Я планувала додати в свою реакцію на матч безліч жартів, але пишу це з таким серйозним обличчям і настроєм, як ніколи.
Для мене цю подорож не зіпсували ні два 28-годинні автобуси, ні 4 години сну за дві доби, ні застуда. У день передматчевих прес-конференцій та відкритих тренувань чимось особливим здавалися «козирні» місця у конференц-залі, відповіді на мої запитання та інші речі, які мали би бути дрібницями.
Чесно, була дуже задоволена, коли дізналася, що з гравців каталонців буде саме Жуль Кунде. Дуже хотілося підійти і попросити його підписатися на інстаграм «Трибуни» про стиль, але, думаю, мене б вивели зі стадіону і більше не пускали б. Тому, будь ласка, підпишіться ви! Ось лінк».
Фото: «Шахтар», Віталій Вітлео/Tribuna.com, Ірина Козюпа/Tribuna.com
