7 гравців, за якими потрібно слідкувати найбільше у новому сезоні Суперліги
Українські зірки та легіонери, від яких чекають топової гри у їхніх клубах.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України наша баскетбольна Суперліга просіла у якості – найкращі українські баскетболісти продовжують професійну кар’єру за кордоном, а у клубів зараз немає фінансових можливостей запрошувати топових легіонерів рівня Діанджело Харрісона, Арчі Гудвіна чи Ді Джея Купера.
Втім, це не означає, що у нашому клубному баскетболі не залишилось цікавих гравців і навіть повноцінних зірок. Навпаки – чимало українських виконавців отримали можливість показати себе лідерами команд та людьми, які безпосередньо роблять результат на майданчику, і спостерігати за цим цікаво як ніколи.
Tribuna.com разом із титульним спонсором Суперліги букмекерською компанією FAVBET зібрала сімку гравців, за якими ми будемо слідкувати найбільше – баскетболістів, чиї виступи впродовж сезону будуть видовищними та потужними, а вплив на підсумкові місця команд у турнірній таблиці просто грандіозним.
Команда: «Дніпро»
Позиція: важкий форвард/центровий
Головний герой перших тижнів нового регулярного чемпіонату (багато в чому саме завдяки його зусиллям «Дніпро» здолав «Будівельник» на старті сезону і залишається єдиною непереможною командою Суперліги) і справжнє обличчя свого клубу. Дніпрян вже просто неможливо уявити без Тимофеєнка, який дебютував за основний склад у далекому 2007-му і проводить у рідній команді взагалі усю професійну кар’єру.
З плином часу важливість форварда для команди не зменшується. Так, у складі «Дніпра» час від часу з’являються більш зіркові виконавці (наприклад, В’ячеслав Кравцов, що захищав кольори команди кілька років тому) та хайпові проспекти (раніше таким був Іссуф Санон, зараз – Даніїл Сипало), але саме Тимофеєнко – фундамент всього, що будує Володимир Коваль, і людина, яка має величезний вплив на команду і на майданчику, і за його межами. Зрештою, зараз саме він є найкращим бомбардиром за всю історію української Суперліги, і у кожному матчі покращує власний рекорд.
Стисло значимість капітана для «Дніпра» можна описати наступним чином: у команди достатньо глибокий та якісний ростер, щоб боротися за медалі і без його активної участі, але лише стабільно хороший сезон Станіслава (головне – без травм) зробить підопічних Коваля реальними претендентами на чемпіонський титул. Це стосується не лише лідерських якостей, а й баскетбольних навичок також – за рівнем майстерності серед гравців передньої лінії у всьому чемпіонаті Тимофеєнко впевнено увійде до першої трійки.
Команда: «Будівельник»
Позиція: легкий форвард/важкий форвард
Чинний MVP Суперліги та єдиний гравець із національного чемпіонату, що виступав за національну збірну після початку повномасштабного вторгнення – один із тих баскетболістів, що уособлюють медальні амбіції «Будівельника». У киян є ще декілька дуже майстерних та досвідчених виконавців (тут згадувати, в першу чергу, потрібно Олександра Кольченка), але саме Конєв дає команді найбільшу перевагу на майданчику на своїх позиціях.
В українському баскетболі, по-перше, взагалі негусто із сильними універсальними форвардами, що можуть за потреби закривати і трійку, і четвірку, а по-друге, усі інші наші баскетболісти подібного формату, що також входять у пул кандидатів до збірної (Андрій Войналович, Іван Ткаченко, Олександр Липовий), мають контракти із «Прометеєм» і у Суперлізі зараз не виступають.
Тож Конєв – це фактично унікальна опція Дмитра Забірченка. Його розуміння гри, атлетизм, захист та вміння вирішувати на свою користь епізоди у кінцівках неодноразово вигравали для «Будівельника» матчі у попередньому, чемпіонському, сезоні – і неодноразово виграють у цьому. Ну і, звісно, форвард киян не залишить нас без яскравих хайлайтів: баскетбол у його виконанні не лише якісний, а й видовищний також.
Команда: «Черкаські Мавпи – Дніпро»
Позиція: центровий/важкий форвард
Агафонову вже 37 (він – найстарший баскетболіст у цій додбірці), але бігмен продовжує прикрашати наш чемпіонат. Не лише грою, а й медійними проявами також: епічна пресконференція Андрія після завершення баблу в Івано-Франківську стала справжнім хітом старту сезону і вчергове нагадала: центровий «Мавп» – один з тих баскетболістів, хто завжди пам’ятає, що спорт, перш за все, для вболівальників.
Літній переїзд центрового з «Біпи» до Черкас став одним із головних внутрішніх трансферів міжсезоння в українському баскетболі і просигналізував про зміну амбіцій команди – із Агафоновим у складі «Мавпи» мають щонайменше боротись за потрапляння до медальної трійки. Самотужки Андрію буде важко робити різницю у поєдинках із двома топами Суперліги, «Дніпром» та «Будівельником», але проти прямих конкурентів команди Артема Сліпенчука він точно здатний запалювати: згадаймо хоча б переможні 21+11 у поєдинку проти головної сенсації старту сезону з Рівного.
Найкрутіша риса Агафонова на завершальному етапі його кар’єри – це не вміння набирати очки у неочевидних ситуаціях, не колосальний досвід і навіть не характер. Бігмен досі горить баскетболом, щороку знаходить для себе нову мотивацію і у матчах проти суперників, яких він вважає принциповими, дає вінтажного Агафонова зразка початку 2010-х – коли практично кожна його дія на майданчику приносить користь команді. Спостерігати за цими майстер-класами не набридне ніколи.
Команда: «Київ-Баскет»
Позиція: атакувальний захисник
Так, команда Володимира Холопова провалює старт сезону – має лише дві перемоги у п’яти поєдинках двох стартових баблів і претендує на звання головного розчарування осінньої частини чемпіонату. Так, включати легіонерів у подібні добірки завжди ризиковано: вже умовно завтра будь-хто з них може отримати більш вигідну пропозицію з іншого чемпіонату і залишити Україну за символічний чи не дуже байаут.
Але пройти повз потужні індивідуальні перформанси Кінгсбі просто неможливо – він двічі поспіль подолав позначку у 30 набраних очок у домашньому для «Київ-Баскета» баблі, а його 34 бали у матчі з «Дніпром» є проміжним рекордом сезону української Суперліги.
Перевага Дані над усіма іншими легіонерами, що виступають у нашому чемпіонаті, полягає у тому, що американець проводить у Суперлізі свій другий сезон – він вже встиг адаптуватись до реалій виступів у першості країни, що веде велику війну, добре розуміє, хто є хто із суперників і як проти них грати, і призвичаївся до формату баблів «три матчі за три дні», який є, напевно, найбільшим випробуванням для іноземців.
Тепер справа за Холоповим та тренерським штабом «КБ»: їм потрібно зробити так, щоб потужна індивідуальна статистика Кінгсбі приносила користь команді, а його посередні кидкові навички (лише 29% реалізації триочкових на старті чемпіонату) не спрощували захисний геймплан суперникам «бджіл».
Команда: «Запоріжжя»
Позиція: плеймейкер
Лідером та найкращим гравцем «Запоріжжя» тут і зараз, безумовно, є Олександр Сізов – зірковий ветеран повернувся до Суперліги після річної перерви і має склеювати команду Валерія Плеханова, що прагне з останнього місця у попередньому сезоні піднятись у верхню половину турнірної таблиці. Але щодо нього якраз ніякої інтриги немає: якість колишнього баскетболіста національної збірної та його вміння закривати три чи навіть чотири позиції у захисті добре відомі кожному, хто не перший день слідкує за Суперлігою. Та й як це все працюватиме у Плеханова, ми теж бачили раніше – наприклад, у срібному для клубу сезоні-2020/21, коли «Запоріжжя» показало найкращий результат в історії баскетбольних команд міста.
Тому рекомендуємо придивитись до Хохоника: зараз він виглядає потенційним кандидатом на звання прориву року у Суперлізі, якщо не брати до уваги баскетболістів-дебютантів. У попередньому сезоні 26-річний плеймейкер був важливим елементом чемпіонського «Будівельника» і суттєво допоміг Забірченку, але не був визначальним гравцем столичної команди навіть на своїй позиції – та й складно було на це розраховувати за наявності того ж Павла Буренка. У Запоріжжі вихованець миколаївського баскетболу, якого довго та старанно підводили до рівня топ-дивізіону, має отримати радикально інші повноваження – роль головного конструктора нападу команди. Разом із суттєво більшими хвилинами, відповідальністю та правом на помилку.
Таланту для того, щоб запалювати в актуальній Суперлізі, в Андрія вистачає. Досвіду загалом також – у дорослому баскетболі він дебютував ще у сезоні-2013/14. Із тренерською довірою проблем теж бути не має. Тож якщо Хохоник скористається своїм шансом, а «Запоріжжя» виправдає очікування та фінішує у першій половині, по завершенню чемпіонату в ньому цілком може з’явитись нова зірка.
Команда: «Рівне»
Позиція: плеймейкер
Найгучніше і станом на цей момент найкраще легіонерське підписання міжсезоння в українській Суперлізі. 24-річний захисник отримав хорошу школу студентського баскетболу у Сполучених Штатах, погравши в університеті Айони під керівництвом легендарного Ріка Пітіно, і, попри мінімальний досвід виступів у Європі на момент переїзду в Україну (лише один сезон у чемпіонаті Північної Македонії, та й той неповний), з перших днів у «Рівному» зрозумів та прийняв власну роль у команді.
На відміну від того ж Кінгсбі, який поки що працює переважно на власну статистику, Джойнер намагається робити партнерів кращими і грати на команду. Перед тим, як взяти атаку на себе, він завжди намагається залучити когось із партнерів – не дивно, що він має вже два матчі із двозначною кількістю результативних передач і очолює асистентський рейтинг Суперліги, випереджаючи і Хохоника, і минулорічного переможця цієї номінації Михайла Горобченка з «Дніпра». Забивати Ілайджа теж вміє добре (його прохід у ліву сторону на старті сезону виглядає просто вбивчим), але не перетягує ковдру на себе – Михайло Переверзій та Сергій Ліщук мають бути дуже задоволеними тим, що вони бачать у виконанні американського малюка тут і зараз.
Щоб претендувати на звання MVP сезону, Джойнеру ще є куди додавати – це стосується і пошуку спільної мови із партнерами, і адаптації до специфічного календаря Суперліги. «Рівне», у свою чергу, намагається зробити все, щоб спростити американцеві цей процес. Нещодавно до команди приєднався другий легіонер, бігмен Ромео Сміт, а це одночасно і ще один надійний адресат для передач розігруючого, і просто товариш за межами майданчика: обидва іноземці новачка чемпіонату народились у Чикаго і добре знають один одного по спільних тренуваннях.
Команда: «Прикарпаття – Говерла»
Позиція: важкий форвард
Неочевидний вибір для тих, хто не бачив жодного матчу івано-франківської команди на старті цього чемпіонату чи «Біпи» у чемпіонаті попередньому, однак повірте – Ілля буде одним з головних постачальників хайлайтів у новому сезоні Суперліги (а може навіть і одноосібно головним, якщо залученість Вадима Заплотинського у гру «Київ-Баскета» не повернеться до минулорічних значень). Потужні данки, ефектні блоки і загалом усе, що ми звикли розуміти під проявами атлетизму на баскетбольному майданчику – це все сюди.
Кар’єрний шлях Кабацюри загалом неортодоксальний – він не є вихованцем школи якогось із українських топ-клубів, у професійний спорт прийшов фактично з вуличних майданчиків, де яскраво проявляв себе у баскетболі 3х3, а у Суперлігу пробився лише рік тому завдяки серії непоганих виступів у «вишці» за команди другого ешелону. Але виявився на диво добре готовим до переходу на новий рівень: у бронзовому складі «Біпи» він був важливим рольовим виконавцем і суттєво допоміг одеситам здивувати весь український баскетбол.
У «Говерлі» суто в баскетбольному сенсі його роль буде значно важливішою, ніж вона була в Одесі – у Євгена Мурзіна дуже молода команда, лише троє гравців з заявки якої народилися раніше 2001 року, 27-річний Кабацюра у ній взагалі найстарший за віком, і разом з Сергієм Старцевим та Іллею Чугуновим форвард має вести партнерів за собою у якості одного з лідерів. Але повторимось, головна причина, чому за Іллею варто слідкувати – це видовищні моменти, які вам захочеться передивитись далеко не один раз.
Фото: ФБУ
