Як Шовковський врятував кінцівку року для «Динамо»: спростив гру та вивчав суперників
Але поки неясно, що буде після повернення Ярмоленка.
Після відставки Мірчі Луческу та усвідомлення того, що ніхто зі схожим багажем знань посаду головного тренера «Динамо» не обійме, виникало багато суперечливих думок. Одна з них – мовляв, зараз стане ще гірше, бо рівень виконавців залишився тим самим, але тепер у руках когось менш досвідченого.
Цим менш досвідченим очікувано став Олександр Шовковський, проте увесь песимізм швидко розвіяв. Схоже на те, що 48-річний фахівець поставив собі чітку мету – вжити антикризових заходів та спробувати врятувати кінець року для «Динамо», аби до весни зберегти шанси на боротьбу за чемпіонство.
Шовковському вдалося – падіння в плані результатів припинилося, а він позбувся приставки «виконувач обов‘язків» та мінімум до літа працюватиме на повноцінній основі.
Попри те, що відрізок роботи нового тренера не можна назвати репрезентативним, спробуємо розібрати причини цього тимчасового успіху киян.
Шовковський спростив гру та вивчав суперників – успішно підлаштувався під них
Чому період з чотирьох матчів Шовковського не є репрезентативним? Бо ледь не кожна гра складалася для «Динамо» чи не найкращим чином – вилучення у суперників до перерви (у 3 з 4 випадків), ранні голи (у 3 з 4 випадків) та відповідно зручний сценарій для футболу, який ставив новий коуч.
Що це за такий футбол Шовковського? Йдеться про те, як він оцінив становище в команді та наявні ресурси. Та сама вічна боротьба «футболісти під тактику» чи «тактика під футболістів» – якщо Луческу до останнього намагався навчити підопічних грати у щось складніше, то українець пішов від зворотного.
Шовковський тверезо оцінив, що з обмеженим кадровим ресурсом без здорового Андрія Ярмоленка та Миколи Шапаренка у хорошій формі складно реалізувати задуми Містера. Тож він просто прийняв це та підлаштувався – і не посоромився змусити «Динамо» грати «від суперника».
Хтось може стверджувати, що киянам відверто щастило, посилаючись на ті самі червоні картки та ранні голи, які дозволяли відштовхуватися від результату. Але насправді «Динамо» само створювало для цього передумови – спрощення гри не було рандомним, а добре продуманим. Продемонструємо на прикладі кожного з матчів:
«Кривбас» (2:0)
У випадку з криворіжцями Шовковський визначив дві слабкі сторони:
1. Вразливість лінію захисту при проактивному вертикальному футболі Вернидуба – Бескоровайний та Стецьков не є надто швидкісними гравцями, тож мають проблеми, якщо суперник регулярно закидає м‘яч за спини;
2. Звичка центрбеків залишатися у карному під розіграші стандартів другим темпом, якщо перша подача стала невдалою.
«Динамо» зробило ставку на контратаки та регулярні спроби атакувати глибину зусиллями Ваната. І вона двічі спрацювала до 27-ї хвилини, закривши гру.
Спочатку випад після кутового «Кривбаса» – 9 секунд, а кияни зі свого карного вибігають 3 в 3 на чужу половину поля, що закінчується голом:
А згодом – червона Безкоровайному, коли Ванат попросив пас у глибину. Так, можливо, спірне рішення арбітра, але нам тут важлива фіксація створення передумов для нього:
2:0 у більшості, і «Динамо» залишалося просто втримати перевагу. Ще трохи статистики, щоб підтвердити підлаштування під криворіжців:
✅ динамівці лише вдруге у сезоні зіграли з володінням <50% в УПЛ, до цього у 10 матчах Луческу таке було лише раз з «Шахтарем»;
✅ динамівці провели 7 контратак – це був найкращий показник сезону;
✅ молодий Царенко, який фактично замінював Буяльського у ролі плеймейкера, став лідером за єдиноборствами – 10/11 виграних.
Шовковський вивчив й сильні сторони «Кривбаса» – наприклад, перекрив Дібанго та Задераку. Фулбек виконав один навіс (неточний) – це його найгірший показник сезону на рівні з матчем проти «Дніпра-1». А вінгера ізолювали – 12 точних пасів та 3/14 виграних єдиноборств.
«Рух» (2:0)
Тут Шовковський помітив іншу тенденцію – те, що львів‘яни люблять тиснути на лінію оборони суперника при білд-апі, але при цьому самі мають проблеми, якщо їхню стратегію хтось віддзеркалює. «Динамо» не ризикувало короткими розіграшами позаду, а попереду спробувало ввімкнути активний пресинг принаймні на старті.
Знову справу зроблено у першому таймі – 2 голи після помилок «Руха». Перший – перекриття опцій для передачі та у підсумку перехоплення Тимчика:
Другий – майже ідентична ситуація:
А далі – стримування опонента, який візуально наче й мав перевагу, але не конвертував її. А також динамівці обмежили Квасницю – один удар за 94 хвилини, один неточний навіс, 3/4 дуелей в атаці, 3 спроби дриблінгу (при середньому показнику Іллі 7.48 у сезоні).
«Металіст 1925» (4:2)
Кияни епізодично віддавали м‘яч супернику, який перебував у кризі, та очікували на його помилки. Так і сталося.
Перший гол – динамівці сильно відтягнулись в оборону, провокуючи вихід «Металіста 1925» вперед, а при перехопленні Буяльський боковим зором знайшов розрив у захисті та гігантську вільну зону під ривок Волошина:
3:1 до кінця першого тайму та чергова червона – мав би бути черговий спокійний матч, якби не дурні помилки у другому таймі.
«Оболонь» (2:0)
Напевно, найгірший матч Шовковського, де видалення суперника навпаки зробило завдання складнішим. «Пивовари» зачинилися у своєму карному, тож «Динамо» не могло робити те, що давало результат у трьох попередніх турах – суперник не висувався та не давав простору. Тут фарт дійсно можна вважати ключовим аспектом, бо голкіпер не впорався з легким ударом Беніто у моменті з першим голом на 66-й хвилині.
Але щодо тенденцій, то підкріпимо наступними фактами:
✅ у 3 з 4 матчів контратаки киян завершувалися 2+ ударами – з Луческу було стільки ж за 10 ігор;
✅ проти «Кривбаса» та «Руха» динамівці виконали 44 та 47 перехоплень відповідно – з Луческу найвищий показник у сезоні був 42.
✅ проти «Кривбаса» та «Руха» динамівці виконали по 18 виносів – з Луческу найвищий показник у сезоні був 18.
З Шовковським неочікувано розкрились Кабаєв та Дячук
З новим підходом по-новому розкрилися деякі гравці. Найочевидніший прогрес під керівництвом Шовковського – у Владислава Кабаєва.
Все доволі логічно – «Динамо» відмовилося від володіння, збільшило акцент на контратаки, шукає вільні зони на флангах та намагається створювати ізоляції. Це практично ідеальні умови для вінгера, до яких він звик у своїх попередніх клубах.
Кабаєв на просторі, виявляється, справді дуже непоганий гравець. Тренерський штаб навіть епізодично підлаштовується суто під нього – дає вказівку триматись широко, розтягуючи оборону суперників та провокуючи епізоди 1 в 1. Як приклад, так Владислав зазвичай розташовується на різних стадіях атак, готуючись до прийому м‘яча у ненавантажених зонах:
Тепер він не повинен створювати, креативити, шукати проникні та нестандартні передачі – що напротивагу Ярмоленку вдавалося погано. Основне завдання – атакувати простір, обігрувати, боротися та втікати на швидкості.
Статистично оживлення Кабаєва яскраво помітне:
✅ 5/5 успішних обводок проти «Кривбаса», 14/25 виграних єдиноборств (найбільше в команді);
✅ 5/7 успішних обводок проти «Руха», 10/19 виграних єдиноборств (найбільше в команді);
✅ 6/7 успішних обводок проти «Оболоні», 10/19 виграних єдиноборств (найбільше в команді);
✅ 7 ведень з просуванням проти «Руха» (найбільше в команді);
✅ 7 глибоких передач проти «Оболоні», це більше, ніж за 9 матчів в УПЛ (400+ хвилин) до того;
✅ 2/4 ударів у площину проти «Руха» (+ дебютний гол) та 2/2 ударів у площину проти «Кривбаса» – з Луческу було 0/4 за весь сезон УПЛ.
Інший індивідуальний прогрес – Максим Дячук, який за відсутності травмованого Дениса Попова зіграв 4 повних матчі з Шовковським. Перш за все відзначимо, що три з них команда відіграла на нуль, пропустивши двічі тільки від «Металіста 1925».
Спрощення та менш ризикова гра загалом вплинула на роботу усієї лінії (про це згодом), а ось в контексті Дячука виділяється його ініціативність:
✅ 11 підборів, 10 перехоплень, 4 виноси, 4 заблокованих удари, 100% успішності дуелей проти «Кривбаса» (все – найбільше в команді);
✅ 16 підборів з «Оболонню» (найбільше в команді) та 13 підборів проти «Металіста 1925» (найбільше разом з Бражком).
А також сенсаційне покращення у просуванні:
✅ 8 пасів з просуванням проти «Металіста 1925» (найкращий показник після Дубінчака);
✅ 14 пасів з просуванням проти «Кривбаса» (найбільше в команді).
Причини зрозумілі – «Динамо» компактніше сідає у захист, немає розривів, а центрбеки повинні контролювати діаметр у декілька метрів навколо себе, а не у декілька десятків метрів. Коли потрібно рідше оцінювати простір та покривати великі території, тоді Дячук почувається комфортніше – та видає такі перформанси, хоч і не без помилок в окремих епізодах.
У Буяльського трохи змінилась роль у центрі – схоже, це допомогло Бражку
Ще одна неочевидна річ на додачу до покращення захисту – незначна зміна ролі Віталія Буяльського у центрі поля. Логіка тут наступна:
▶️ Буяльський потрохи позбавляється своїх функцій відтягнутого форварда або ж вільного художника, опускаючись нижче у лінію до півзахисників;
▶️ Володимир Бражко внаслідок цього повинен покривати менше простору (з великими обсягами після продажу Сидорчука були проблеми, детально про це – тут);
▶️ «Ланцюг» доходить до лінії оборони, яка через кращу роботу центрального трикутника стикається з меншим тиском.
Щодо позиції Буяльського, то Шовковський перевернув трикутник – «Динамо» епізодично грає не у свої звичні 4-2-3-1, а у 4-3-3, де глибше діє Бражко, а перед ним пара з двох хавбеків.
Найчастіше це трапляється, коли м‘ячем володіє суперник:
Але деколи й тоді, коли свої атаки будує «Динамо»:
До речі, другий гол «Металісту 1925» розпочався з того, як Буяльський опустився на цю позицію за передачею:
Потім вони з Шапаренком синхроно підійняли лінію до чужого карного – Буяльський традиційно для себе класно знайшов зону, отримав там м‘яч та скинув на Миколу. Від його удару врятував голкіпер, а на добиванні був Волошин:
Бражко від цього явно у виграші, бо з Шовковським не так сильно навантажений. Тож видає топові цифри в опорній зоні:
✅ 13 перехоплень проти «Руха», в усіх інших – максимум 5;
✅ 6/18 підборів на чужій половині поля проти «Руха» (найбільше в команді) та 7/13 проти «Металіста 1925» (найбільше з Дячуком);
✅ 14/20 єдиноборств, 3 перехоплення та 4 виноси проти «Металіста 1925» (все – найбільше в команді);
✅ найбільше пасів в останню третину у команді проти «Кривбаса», 5 передач у розріз (у всіх інших – максимум 1);
✅ 4 передачі під удар проти «Оболоні» (найбільше в команді).
Шовковський налагодив захист, але проблеми в позиційній грі без Ярмоленка нікуди не ділись
Однак попри увесь позитив не варто оптимістично ставитись до покращення результатів «Динамо» під кінець року, адже це – тимчасові заходи, які викликають сумніви щодо успіху на довгій дистанції. Перший приклад вже маємо – матч з «Оболонню», який пішов не за сценарієм Шовковського та одразу став надскладним.
З одного боку, новий підхід дійсно налагодив захист. Кияни тепер діють компактніше, опускають нижче фулбеків та центр поля, а також не цураються закриватися у своєму карному з суперниками рівня «Руха» та «Металіста 1925»:
Це підтверджує статистика:
✅ у 4 матчах Шовковського суперники жодного разу не вдалили 3+ рази у площину воріт – за 10 ігор з Луческу таке було лише проти «Ворскли»;
✅ проти «Кривбаса» та «Руха» динамівці виконали 44 та 47 перехоплень відповідно, з Луческу рекордний показник сезону становив 42;
✅ проти «Кривбаса» та «Руха» динамівці зробили по 18 виносів м‘яча, з Луческу рекордний показник сезону становив 17.
З іншого ж боку:
❌ Дурні помилки нікуди не ділись – просто ця обережніша гра дозволяє мінімізувати їхню кількість;
❌ У команди залишилися серйозні проблеми у позиційній атаці.
Атака – те, що у плані роботи Шовковського викликає найбільше запитань. Не за підсумками 4 матчів, у яких кияни забили 10 голів, а у перспективі весняної частини сезону.
З цих 10 м‘ячів тільки один був наслідком позиційної атаки – другий гол Волошина «Металісту 1925». Інші: 2 з кутових (помітно прогрес на стандартах), 2 у контратаках, 3 на помилках суперника (двічі «Рух» та невдалий сейв Кичака), 1 внаслідок довгої діагоналі, 1 пенальті.
Навряд «Динамо» у кожному наступному матчі створюватиме собі умови для прямолінійного футболу – опоненти закриватимуться так, як це робила «Оболонь». Особливо тепер, знаючи козирі Шовковського.
А за подібних обставин кияни досі виглядають безпомічними біля чужого карного, якщо немає Ярмоленка. Кілька прикладів кількісного насичення позиційних атак, які завершувалися банальними дальніми ударами – бо нічого складнішого придумати не могли:
Цифри теж показові:
❌ у 4 матчах з Шовковським «Динамо» виконало 8, 9, 16 та 24 глибоких передач за гру. З Ярмоленком цей показник жодного разу не падав нижче 20;
❌ у 4 матчах середня дистанція передач становила 17.03м, 19.13м, 18.08м, 19.18м. З Луческу нижче 19.41м було лише раз – 17.7м з «Оболонню».
❌ 31 та 34 передачі в останню третину з «Кривбасом» та «Рухом» – це найнижчі показники сезону (34 було ще з «Минаєм»).
***
Період роботи Шовковського восени – це аж ніяк не про якусь перебудову, а виключно намагання безболісно пройти кризовий період. «Перебудова» чи «побудова» чогось свого – це завдання на зимові збори. І робити якісь прогнози неможливо, бо немає жодного підґрунтя. 4 гри осені абсолютно не репрезентативні, як було вказано вище, а повернення Ярмоленка може кардинально змінити підхід тренерського штабу.
Однак позитив, звісно, є – як мінімум, Шовковський показав, що вміє правильно оцінувати ситуацію та обставини, у яких знаходиться. А це дуже хороший знак.
Фото: «Динамо», скриншоти трансляції «Кривбаса» та FootballHub
