Секрет хорошої гри «Динамо» з «Бешикташем» – вихід на пік фізичних кондицій. Усі інші моменти – лише похідні
Але навіть цим не затьмарити жахіття у захисті.
Вболівальники нарешті дочекалися «не депресивного» «Динамо» у єврокубках – така поразка, як з «Бешикташем» (2:3), сприймається зовсім по-іншому, ніж вимучена перемога над «Арісом».
Оперативно розбираємо, як киянам вдалося заслужити на похвалу у програному матчі.
***
Мірча Луческу зробив мінімальні зміни, але обидві були ключовими. Перш за все, йдеться про втрату Андрія Ярмоленка, який не потрапив до заявки. Його замінили не профільними лівоногими вінгерами Беніто чи Кахімом Перрісом, а Олександром Караваєвим.
Другий момент – повернення Дениса Попова, якого Містер очевидно вважає основним.
«Динамо», здається, вийшло на пік фізичних кондицій – тиснули увесь матч, після 80-ї вперед бігли 6-7 гравців
Мабуть, найголовніший момент, який став передумовою для усіх успішних фаз гри киян.
«Динамо» справді забігало – причому впродовж усього матчу. Зокрема це можна було відчути за напругою та екшеном, які панували до останньої хвилини з обопільними атаками, де кияни явно виглядали активнішими.
Але наведемо декілька наочних прикладів. Команда звично для себе розпочала з високою лінією – так було і з «Арісом», тому умовно на 10-й хвилині ніякого позитиву це не викликало в очікуванні чергового просідання.
«Бешикташ», до слова, у перші 15-20 хвилин до воріт киян практично не доходив.
«Динамо» зупинилося лише ненадовго перед перервою, коли пропустило, але згодом знову почало тиснути.
Залишалося хіба що дивуватися, коли на 75-й, 80-й, 90-й та навіть у компенсований час були кількісно насичені атаки (по 6-7 гравців).
Водночас усім складом динамівці встигали повертатися назад.
Що стосується пресингу, то на перманентний тиск сил все ж не вистачало, яскраві спалахи були тільки у першому таймі.
Вся ця історія нагадує тогорічне міжсезоння – тоді Луческу підводив підопічних на пік форми одразу під стартові раунди кваліфікації ЛЧ, а потім через форсування, велику кількість ігор та логістичні проблеми «загнав» футболістів.
Сьогодні все виглядає так, наче помилки було враховано – кияни явно не були готові на 100% до «Аріса» на попередній стадії, але до плей-оф підійшли куди свіжішими.
А попереду, нагадаємо, тиждень на відновлення та нескладний переліт з Бухареста у Стамбул літаком. Якщо спрацює та побачимо камбек з такою ж інтенсивністю – 5+ за план, який був за крок до краху у серії пенальті з греками.
У «Динамо» круто відпрацювали фланги – у Волошина та Караваєва були різні ролі, а комбінації виглядали заготовленими
Вся ця активність дозволяла насичувати зони, де «Динамо» знайшло проблеми у «Бешикташа» – на флангах захисту. З самого початку Сидорчук, Шапаренко та центрбеки завантажували діагоналі у напрямку Волошина, який втікав за спини.
Після перерви до нього приєднався Дубінчак – і так, наприклад, кияни забили свій перший гол, який скасували через офсайд на початковій стадії атаки.
Тут дуже показова історія, бо спочатку схоже закидання пішло на правий фланг (де був офсайд), а потім миттєво на лівий, куди відкрився Владислав:
Роль Караваєва була дещо іншою, гібридною – він регулярно зміщувався у центр, тим самим звільняючи простір для Тимчика.
Ніхто з турків не ризикував викидатися за Олександром (тому сам він з цих позицій нічого гострого не створив), але при цьому ніхто й не перекривав коридори для вбігання фулбека.
Караваєв після перерви натомість почав давати ширину, як і Волошин – гол Шапаренка прийшов саме звідти, вийшло класно обігратися з Буяльським та відрізати трьох суперників.
Ба більше, з такими широкими лінк-апами навіть жодного разу не згадалася відсутність Ярмоленка. Так, Андрій дав би набагато більше в плані креативу та «тонких» рішень у фінальній третині, але «Динамо» банально компенсувало це «чорновою» роботою з акцентом на збільшення підходів до чужого карного, нехай навіть дещо прямолінійно.
Нарешті прокинувся Шапаренко, свої сильні сторони використав й Буяльський – це призвело до двох голів
Тіньовий герой – однозначно Шапаренко. Згадуємо про гол другим темпом:
Та одразу забуваємо і просто передивляємося, наскільки якісно він діяв у перехідних фазах. Без сумнівів – це перший матч після травми, який настільки яскраво нагадав про його рівень до операції на «хрести».
Сюди ж відносимо дії, які йдуть лише у супердетальну статистику – його переміщення при імітації пресингу та перекриття ліній для передач, що одразу ставило гравців «Бешикташа» у ступор.
Точно так само, як і фірмові відкривання Буяльського. Їх цього вечора було не надто багато, проте одне з них закінчилося голом Волошина – цей рух своєчасно побачив Дубінчак:
Далі класика – прикрив корпусом, прибрав на замаху та точно навісив. Знову помічаємо, скільки партнерів чекали на м’яч у чужому карному (аж 5).
У голі Шапаренка, нагадаємо, Віталій теж взяв участь – у нього передасист.
Повертаючись до Миколи, варто відзначити ще один аспект – «Динамо» наче навмисно розтягувало оборону «Бешикташа», а потім швиденько шукало свою 10-ку. Щоб він роздавав схожі передачі під вищезгадані ривки вінгерів/фулбеків:
Проблемі все ті ж: індивідуальні помилки, прогнозований м‘яч зі стандарту – Попов фігурував у перших двох, Сирота пропустив поміж ніг у третьому
Якою б організованою не була команда, враження знову зіпсували традиційні для цього сезону помилки. Все за сценарієм – зіграємо у бінго захисту киян, закреслюємо:
1. Перший небезпечний момент прийшов після обрізки Сидорчука у центрі поля, довелося рятувати Бущану після удару Абубакара п’ятою;
2. Тренери «Динамо» точно вивчали «Бешикташ» і повинні були помітити, як сильно суперник робить ставку на верхові подачі у карний – і саме в такому епізоді Попов незграбно зіграв рукою та привіз пенальті;
3. Аналогічна ситуація зі стандартами – центрбек Коллі забив вже свій третій гол за останні пару тижнів (зарахували тільки 2). Його ніхто не накрив – Попов емоційно розмахував руками з претензіями до когось з партнерів, хоча саме він вів боротьбу;
4. Сирота у стресовій ситуації (побачив, що програє забіг Жедсону) чомусь не зіграв надійно (хоча б в аут), а покотив до своїх воріт – вихід 1 на 1 та чергове спасіння Бущана;
5. 3-й пропущений – хаос у карному, Сирота пропускає м’яч поміж ніг, закривши перед тим момент удару для Бущана.
Якщо 1-й, 4-й та 5-й пункти можна було б списати на невезіння (і якби це не було вдесяте за літо), то 2-й та 3-й – ні. Це, найімовірніше, провал у виконанні завдання тренерського штабу, бо не віриться, що навіси та стандарти «Бешикташа» пройшли повз увагу аналітичного штабу.
***
Попри все – найкраща гра у виконанні киян у кампанії 2023/24. Тут і сміливий тиск та націленість на атаку, і хоч якась дисципліна позаду, яку руйнували просто індивідуальні недопрацювання – що й привело до не зовсім закономірної поразки.
Зрозуміло одне – наступного тижня «Динамо» потрібно вийти з таким же настроєм. Там буде переповнений стамбульський стадіон та фанати-провокатори – це може зіграти як на користь киянам, так і зашкодити в плані «переналаштування». Віритимемо у перший варіант розвитку подій.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Alex Nicodim/Anadolu Agency, скриншоти трансляції FootballHub
