4 центральних захисники, яких могло б спробувати запросити «Динамо»
Шукаємо кандидатів за критеріями.
На старті сезону справдилися найбільші побоювання прихильників «Динамо» – проблеми у центрі захисту виявилися куди серйознішими, ніж здавалося до того. Три пропущених голи від «Миная» та «Оболоні», а ще велика кількість небезпечних моментів у цих суперників – яскравий тому доказ.
Після продажу Іллі Забарного на цій позиції сформувалася діра, яку не може закрити жоден з наявних у команді виконавців.
Денис Попов – дуже нестабільний, а вже у 1-му турі отримав необов’язкову пряму червону картку. Крістіан Біловар – у тому ж матчі, який був для нього дебютним, декілька разів «наварив» та виглядав не готовим для основи. Олександр Сирота – мабуть, найкращий захисник за пасовою роботою, але з великою кількістю позиційних помилок, через що втратив довіру головного тренера. Максим Дячук – все частіше нагадує кейс Попова. Антон Боль – свого шансу не отримав та пішов в оренду до «Зорі».
Тепер цілком логічними виглядають як інсайди про пошуки нового центрбека, так і натяки Мірчі Луческу після гри з «Минаєм»:
💬 «Можливо, ми візьмемо когось ще, щоб мати трьох нападників. У нас більше проблем у центрі захисту, де грають дуже молоді хлопці, і я впевнений, що по ходу чемпіонату вони ще будуть припускатися помилок. На цю позицію потрібно мати досвідчених гравців».
Раніше ми фантазували щодо іншого кадрового питання в «Динамо», коли намагалися скласти шортлист доступних іноземних тренерів:
Зараз вирішили повторити експеримент та знайти центрбеків, яких клуб міг би спробувати запросити для підсилення оборони. І тут одразу важливо: акцентуємо на «міг би спробувати», бо будь-яке інше формулювання навряд є коректним – нереально отримати доступ до всієї інформації, як, наприклад, позиція гравця стосовно виступів у країні, що воює, його чіткі фінансові запити, деталі вже проведених потенційних перемовин та інше.
Не дарма президент Ігор Суркіс неодноразово повторює тезу про відмови легіонерів:
💬 «Можливо, ми ще будемо когось запрошувати. Дуже тяжко, тому що не всі хочуть до нас їхати. Легіонери навпаки хочуть від‘їжджати, бо їх лякає те, що відбувається в нашій країні».
У нашому випадку все побудовано на певних критеріях – деякі з них лунали у пресі, деякі з них є просто наслідком формування логічних висновків. Отже, новий центрбек «Динамо» повинен:
➡️ бути досвідченим;
➡️ бути шульгою або правшою з непоганою лівою та досвідом виступів на позиції лівого центрального захисника;
➡️ добре працювати з м’ячем, мати хороші показники передач та, найголовніше, просування;
➡️ бути відносно швидким;
➡️ бути реалістичним варіантом у плані фінансів (сума трансферу чи зарплата) та амбіцій;
➡️ викликати враження, що у теорії він був би готовим поїхати в український чемпіонат під час війни.
Одразу дисклеймер: у кожного з кандидатів все ж є один або декілька значних мінусів. В умовах, які склалися, ідеального претендента «Динамо» банально не потягне.
До слова, у ЗМІ були інсайди про Володимира Салюка з «Чорноморця» та повернення Александра Драговича, який виступає за сербську «Црвену Звезду», але від цих трансферів клуб начебто відмовився.
Тімоте Колодзейчак
Вік: 31
Останній клуб: «Шальке»
Статус контракту: вільний агент
Передбачаю першу реакцію та обурення, що це надто гучне прізвище для «Динамо». Однак так було пару років тому, а з того часу багато що змінилося.
Колодзейчак – 31-річний футболіст з польським корінням (у 2019-му навіть були конкретні розмови, щоб заграти його за збірну), який відомий виступами за «Севілью» та «Сент-Етьєн». Він є вихованцем «Ланса», звідки у 18-річному віці був проданий у «Ліон». Потім – перехід вільним агентом у «Ніццу», а тоді трансфер в «Севілью», яка стала його піком.
Незабаром все пішло на спад – провал у мюнхенгладбахській «Боруссії», незрозуміла поїздка у мексиканський «Тігрес» на рік (8 матчів) і повернення у Францію до «Сент-Етьєна». Там вдалося дещо реанімувати кар’єру – 2 сезони у статусі основного (загалом добив 188 ігор у Лізі 1), проте після вильоту клубу з еліти у 2022-му Тімоте пішов.
Нову команду шукав довго, аж поки у жовтні не опинився у «Шальке», до того не домовившись з «Олімпіакосом». У Німеччині вдалося зіграти тільки 1 матч проти «Баварії» після виходу на заміну – згодом пошкодження та слова тренера після зимових зборів про те, що він на нього не розраховуватиме.
Уся ця історія – перший з двох потенційних мінусів, бо фактично впродовж року у Колодзейчака не було ігрової практики на найвищому рівні. Хіба що сподіватися на досвід.
Друге побоювання – фінанси. З одного боку, у «Шальке», який вилетів у другу Бундеслігу, він заробляв досить багато – близько 900 тисяч євро на рік за даними порталу SalarySport. З іншого, після такого невдалого сезону Тімоте навряд десь отримає такий гонорар. У «Динамо» ж Віталій Буяльський, Сергій Сидорчук, Георгій Бущан, Микола Шапаренко та Денис Гармаш минулого року мали близько 800 тисяч євро та більше, Віктор Циганков – близько 2 мільйонів. Така інформація була від ведучого «ТаТоТаке» Михайла Співаковського. У Андрія Ярмоленка сьогодні – близько одного мільйона доларів з урахуванням бонусів.
Так, цього літа ще була сага про зниження зарплат у «Динамо». Втім, керівництво, ймовірно, розуміє, що досвідченого центрбека для суттєвого підсилення позиції за копійки не візьмеш.
Тепер щодо плюсів Колодзейчака. Перш за все, це хороший гравець з огляду на пасову роботу, креатив та просування м’яча як ривками, так і передачами. Важливо, що у «Сент-Етьєні» в останньому сезоні (саме цей відрізок візьмемо за приклад) він іноді взагалі виходив грати лівим фулбеком.
Там у нього були непогані цифри: 2 голи та 4 асисти, 46% точних передач у карний, 20% з усіх своїх перехоплень на чужій половині поля у пресингу. Частка перехоплень на позиції центрбека становила 11%, а інші показові дані це:
🔹 у середньому близько 6 перехоплень за гру;
🔹 87,6% точності пасів;
🔹 51% точності довгих пасів;
🔹 79% точності пасів вперед.
Також варто врахувати контекст – тоді «Сент-Етьєн» був одним з аутсайдерів та не грав з позиції сили, натрапляючи на постійний тиск опонента. Звідси – дещо гірша статистика єдиноборств (з ростом 1,83 метра), але для цього у «Динамо» є Попов та Дячук.
Останній аргумент – конкуренція у боротьбі за Колодзейчака на ринку. Вдалося знайти лише інформацію, що ним предметно цікавиться турецький «Коджаеліспор». Це представник нижчого дивізіону, а отже за статусом та фінансами не найкраща опція.
Тарас Качараба
Вік: 28
Останній клуб: «Славія»
Статус контракту: закінчується у грудні 2024-го
Качараба, мабуть, є єдиним претендентом серед футболістів з українським паспортом. Тарас – вихованець «Шахтаря», але перешкодою цей аспект вважати не будемо, є свіжі приклади тих же Олександра Караваєва та Богдана Михайліченка. Тим паче за гірників центрбек не зіграв жодного офіційного матчу, а в УПЛ набив 33 гри в орендах у «Говерлі» та «Зірці».
Структуру «Шахтаря» Качараба покинув влітку 2019-го, переїхавши у Чехію. Спочатку був період у «Словані» Ліберец, а потім оренда та повноцінний викуп за 800 тисяч євро празькою «Славією». У її складі Тарас провів 76 матчів, але у 2023-му остаточно втратив місце у стартовому складі: наприкінці сезону 9 разів залишався у запасі, один раз – поза заявкою, а у трьох зустрічах зіграв сумарно 100 хвилин.
Поточну кампанію українець теж розпочав у резерві – не взяв участі у жодному з трьох стартових турів ліги. Для «Славії» це також проблема, адже настає найкращий час для продажу гравця, якщо на нього не розраховують – контракт Качараби спливає у грудні наступного року.
Хай там що, певний досвід та рівень у віцечемпіона Чехії присутній. Нагадаємо, що його навіть викликав у збірну України Олександр Петраков.
Щоправда, не факт, що Качараба готовий їхати в Україну. Тут цікава ситуація – його агенство Part Of The Game швидше працює на вивезення клієнтів з УПЛ, ніж на їхнє повернення. Це ті самі агенти Анатолія Трубіна, Валерія Бондаря та Дмитра Криськіва, які не поспішали продовжувати контракти з «Шахтарем». З «Динамо» у них контактів немає, принаймні це не вказано на Transfermarkt.
За ігровими характеристиками Тарас натомість мав би стати якісним поповненням ростеру киян. Хоч Тарас і правша, але досить часто діє зліва у парі (ще має досвід виступів на лівому фланзі).
Качараба серед центрбеків чеської першості виявився одним з лідерів за просуванням м’яча – у середньому 11,82 передачі (7-й у лізі). За середньою дистанцією просування він взагалі лідер (404,2 метра за 90 хвилин), за часткою помилок на кількість спроб – 3-й найкращий.
Трохи додаткової статистики:
🔹 86% точності передач;
🔹 70% точності передач в останню третину;
🔹 76% точності передач вперед;
🔹 95% точності пасів на 40+ метрів;
🔹 16.94 повернень м’яча за матч (3-й у лізі).
🔹 77% виграних єдиноборств у захисті та 55% виграних верхових дуелей (з ростом 1,89 метра).
Щодо контексту, то тут він відрізняється від історії Колодзейчака, адже «Славія», суперник «Дніпра-1» у 3-му раунді кваліфікації Ліги Європи, навпаки грає першим номером – те, що доводиться робити й «Динамо» в УПЛ.
Ніколя Нкулу
Вік: 33
Останній клуб: «Аріс»
Статус контракту: вільний агент
Ще одна кандидатура з гучним для сьогоднішніх реалій УПЛ прізвищем. Проте його найкращі часи теж позаду – ще позаминулого року Нкулу виступав за «Вотфорд» в Англії, але в останній свій сезон отримав травму зв’язок коліна, пропустив кілька місяців та у підсумку не продовжив контракт.
Загалом впродовж кар’єри Ніколя травматичністю не виділявся, однак в грецькому «Арісі», куди перейшов вільним агентом (був інтерес «Олімпіакоса» і «Фенербахче»), пропустив ще 8 матчів через пошкодження. Коли ж камерунець був здоровим, то вважався основним центрбеком (17 матчів). Попри це команда, яка фінішувала 5-ю у чемпіонаті, не продовжила з ним співпрацю.
Про досвід Ніколя багато говорити не варто – «Ліон», «Марсель», «Торіно», «Монако», 252 матчі у Лізі 1, 122 у Серії А, 83 – за збірну Камеруну, де він капітанив, а на ЧС-2022 провів 2 повних гри.
Після періоду в «Арісі» перехід в «Динамо» не здається аж таким фантастичним. По-перше, це суперники по кваліфікації Ліги конференцій, а отже майже однакові за рівнем команди станом на цю мить (та потенційно перевага киян з виходом із зони турбулентності цього сезону). По-друге, після «Вотфорда» Нкулу пішов на значне пониження зарплатні – за даними SalarySport, з 1,7 мільйона євро на рік до 468 тисяч євро у Греції. Виглядає як цілком адекватна сума.
За грою Нкулу не просідав – переважно закривав позицію лівого центрального захисника та продемонстрував наступні показники у роботі з м’ячем:
🔹 93% точності пасів;
🔹 84% точності пасів вперед;
🔹 у топ-20 за середньою дистанцією просування м’яча за гру (308 метрів);
🔹 у топ-6 за часткою втрат при спробах просунути м’яч.
За різними інсайдами, інтерес до Нкулу влітку виявляють виключно турецькі колективи.
Енрік Саборіт
Вік: 31
Останній клуб: «Маккабі» Тель-Авів
Статус контракту: закінчується влітку 2024-го
Можете здивуватися, але у футбольному плані – це найкраща опція та відповідно найменш реалістична з усього переліку.
Саборіт – 31-річний баск, на рахунку якого 43 матчі за «Атлетік» Більбао. У Ла Лізі ще виступав в оренді за «Мальорку».
З 2018-го – гравець «Маккабі» Тель-Авів. Ізраїльський чемпіонат – це, напевно, найкраще місце для пошуку виконавців, які могли б погодитися переїхати в Україну, але кейс Саборіта дещо складний.
Саборіт – один з лідерів «Маккабі», беззаперечно ключовий гравець, який встиг провести понад 200 матчів. Однак наступного літа у нього закінчується контракт, а пролонгація залежить від… можливого набуття ізраїльського футбольного громадянства. Ця ініціатива виникла навесні, проте план може зірватися – досі немає жодного рішення, а Міністерство внутрішніх справ країни поки неофіційно відмовляється від цієї ідеї.
Сам Енрік не проти такого розвитку подій:
💬 «Я дуже добре почуваюся в Ізраїлі, моя дружина та дитина теж, це наш другий дім. Ми щасливі в клубі та раді тому, як до нас ставляться. Я очікую, що вони дадуть мені громадянство, це правда. Знаю, що над процесом працюють».
Якщо все зірветься, то було б логічним кроком скористатися становищем, бо рівень Саборіта сумнівів не викликає.
Почнімо з того, що він – універсал-лівша, який комфортно почуває себе зліва на фланзі. У «Маккабі» його останнім часом у більшості випадків використовують у центрі (ріст – 1,89 метра), але він все одно вражає результативністю: 13 голів та 17 асистів за 5 років. І це ідеальний центрбек для позиційного футболу, у який намагається грати команда:
🔹 найкращий центральний захисник ліги за індексом WyScout;
🔹 87% точності пасів;
🔹 найкращий у лізі за ривками з просуванням;
🔹 з відривом найкращий у лізі за пасами з просуванням (14.25 за матч;
🔹 найкращий у лізі за середньою дистанцією просування за гру (444 метри);
🔹 76% точності пасів в останню третину;
🔹 79% точності пасів вперед.
Минулої кампанії Саборіт взяв участь у 41 матчі, відзначившись 9 результативними діями. У кампанії 2023/24 – встиг допомогти пройти «Петрокуб» у кваліфікації Ліги конференцій («Маккабі» в Ізраїлі фінішував третім) та у середу не програти АЕК Ларнака у першій зустрічі наступного раунду.
Фінансові деталі співпраці Енріка з клубом знайти не вдалося, однак не схоже, що у Тель-Авіві він отримує захмарну зарплату. Що стосується зацікавленості інших команд, то на початку літа був інсайд про гранда Індонезії «Персіджу», який 15 липня став неактуальним – посаду головного тренера покинув Луїс Мілла, який виступав ініціатором трансферу, адже свого часу працював із захисником у збірній Іспанії U-19 (Енрік на цьому рівні має в активі 2 матчі).
***
У списку також попередньо були Стефан Шимич та Олів‘є Вердон.
Перший – 28-річний чех з хорватським походженням, якого у 19 років за 10 мільйонів євро придбав «Мілан». У складі «россонері» він у підсумку провів 1 матч за 6 років, 4 рази йдучи в оренди, а останні 4 сезони перебував у «Хайдуку», з яким влітку не продовжив контракт.
Другий – 27-річний гравець збірної Беніну з «Лудогорця», який раніше виступав за «Сошо» та «Алавес». І у нього те саме агентство, що і у вінгера Бені Макуана, який перейшов з «Монпельє» в «Полісся».
Обидва – хороші варіанти за ігровими якостями, але їхні кандидатури відпали після збору інформації про особисте життя. Це потенційно великі репутаційні ризики для клубу, адже Шимич активно лайкає російську пропаганду від американських блогерів та твіти на підтримку Дональда Трампа, а Вердона двічі за останні декілька років арештовували після скарг щодо домашнього насильства.
***
Місце для ваших пропозицій або заперечень – у коментарях. 👇👇👇
Фото: «Динамо», Stefan Brauer/DeFodi Images via Getty Images, UEFA/UEFA via Getty Images, camerfoot-infos.com, Giuseppe Maffia/NurPhoto via Getty Images
