Життя Нганну – кіно. Подолав бідність, Сахару та море заради мрії
Тепер має два мегафайти у боксі поспіль.
Френсіса Нганну неможливо не поважати. До його боксу чи виступів в ММА можна ставитись по-різному. Скидати все на природні данні, говорити, що він – простак у бою, який вивозить завдяки удару. Проте він заслужив все, що має – наполегливістю та маніакальною вірою у себе.
Спочатку він отримав бій з Тайсоном Ф'юрі, а тепер 8 березня вийде в ринг проти Ентоні Джошуа. Початок головного карду о 20.00.
У дитинстві грошей не вистачало навіть на ручку та зошит
У десять років Френсіс Нганну вперше пішов працювати – на піщану шахту. Виключно ручна робота. Розбивати породу кіркою, потім довго копати лопатою. Прямо протилежний процес збору прянощів у «Дюні» – мінімум технологій, максимум праці.
Пішов не через те, що страшенно любив фізичну працю. Просто грошей не вистачало ні на що. Навіть на шкільне приладдя – таке, як олівець чи ручка.
Френсіс багато працював, ходив в школу, а потім знову працював. Як і все його оточення. Але коштів все одно не вистачало.
«Іноді я не мав ручки чи олівця, щоб записувати уроки. Іноді не мав нового зошиту. Тоді я шукав вільні місця в уже використаному зошиті, щоб записати туди щось нове в надії, що ми купимо порожній зошит і я все перепишу», – розповідав Нганну.
Камерун – не найбідніша країна. Довкола були діти, поруч з якими саме Френсіс виділявся бідністю.
«Деякі діти їздили до родичів, а по поверненню мали купу нових речей», – згадував майбутній чемпіон.
По тій же причині Френсіс був здебільшого самотній. Діти не дуже хотіли дружити з тим, хто міг з’являтись в школу лиш у шкільній формі, замінити яку не було змоги. Недостачу шкільного приладдя розуміли і не всі вчителі. Якось Нганну розповів, що його виганяли з класу через те, що він не мав порожнього зошита – вчителі думали, що той просто не каже батькам про потребу і хотіли, щоб пішов і зробив це.
Згодом Нганну перевели в іншу школу. Грошей на дорогу не було, а пішки треба було добиратись дві години. Тож Френсіс просто вставав о п’ятій ранку і йшов.
«Перших людей я зустрічав через сорок хвилин дороги», – розповідав Нганну.
Френсіс продовжував робити свою справу. Не втрачав надії добитись чогось більшого, вчився і ходив на роботу. З 10 до 17 років Нганну працював на шахтах. Весь час, а особливо в період дощів.
«У нас такий клімат, що частину року дуже сонячно, а частину постійно йдуть дощі. Найбільше ми працювали у другий період – бо старші не хотіли працювати під дощем, а отже ми могли заробити більше», – розповідав майбутній боєць.
На життя так-сяк заробити вдавалось, але для Френсіса цього було замало. І він вирішив рухатись на північ. Буквально.
До Європи вдалось попасти з сьомого разу
У 22 роки Нганну вирішив піти з Камеруну. Піти – буквально. Дістатись до Європи та спробувати себе в єдиноборствах.
Мама казала: «Слухай, синку. Я люблю тебе і буду підтримувати навіть, якщо ти з’їдеш з глузду. Але зараз…»
Проблем було декілька. Перша – між Камеруном та Марокко чи Алжиром, які знаходяться поруч з Європою – пустеля Сахара. Об’єктивно не найпривітніше місце для подорожей. Друга – окрім природних причин, по дорозі до Марокко вкрай просто зустріти озброєні групи, яким відверто плювати на мрію спробувати себе в єдиноборствах. Їхня мрія – забрати все, що у тебе є.
І третя – прибуття на кордон Марокко не гарантує нічого, адже він охороняється особливо пильно. Система фінансується Європою, адже це один з варіантів нелегального потрапляння на територію ЄС. Інфрачервоні датчики, гелікоптери. Тотальний контроль.
За словами Френсіса, потрапити без пригод у Марокко можна, якщо мати достатньо коштів. Він не мав стільки, а за певний час після рішення їхати з дому ще й захворів на гепатит В. Всі збереження пішли на лікування.
«Це був момент, коли кожен міг сказати мені: «О, ну ми так і казали», – згадував Нганну.
Але Френсіс все ж не кинув ідею. По дорозі до Марокко довгий час жив на вулиці. Одного разу застряг при перетині кордону Марокко, зачепившись за колючий дріт. Але все ж добрався до моря Альборан, яке розділяє Марокко та Іспанію.
Шість разів Нганну провалив його перепливання. Схеми були різні. Одна з них: дістатись до вод Іспанії, звідти подзвонити на номер Червоного хреста, які мали б забрати людей, які начебто загубились у воді. Проте, якщо Червоний хрест довго не міг знайти тебе – вони телефонували прикордонникам, а ті могли відправити назад.
Френсіса відправляли назад шість разів, але він продовжував намагатись. Вийшло на сьомий. Нганну все ж дістався до Європи та навіть отримав тимчасове житло. Організація, яка займається справами мігрантів, пропонувала два варіанти. Або лишаєшся на два тижні та отримуєш 50 євро підтримки. Або на три місяці без такої грошової підтримки.
Ці гроші для Френсіса та товариша, з яким вони дістались до Іспанії виявились величезним скарбом. Вони отримали їх і направились у Німеччину – Нганну чув, що там з боксом повний порядок, а він хотів займатись саме ним.
Проте по дорозі Френсіс запропонував заїхати у Францію.
«Для нас це не було проблемою. Я і друг – франкомовні, а я хотів подивитись на ту саме Ейфелеву вежу», – розповідав Нганну.
В цей же день Френсіс потрапив в зал єдиноборств, потренувався і сказав тренеру, що не має нічого, але хоче стати чемпіоном світу. І той поставився з розумінням. Дав грошей, тимчасове житло і побачив потенціал Нганну саме в ММА.
Мрія, яка стала частиною життя
Френсіс хотів боксувати, але тренер вмовив його спробувати себе в ММА та кікбоксингу. Життя в гаражі, тренування з єдиною ціллю – довести, що мрію можна перетворити у реальність.
Серія поєдинків у кікбоксингу, дебют в ММА у 2013-му, перша поразка через декілька місяців. А вже за два роки Нганну дебютував в UFC – у найбільш відомому промоушені світу, нокаутувавши Луїса Енріке Барбосу у другому раунді.
Сім років в UFC. Одинадцять дострокових перемог, десять з яких – нокаутом. І омріяний дебют у боксі, проти якого цього разу був бос UFC Дейна Вайт. Настільки, що навіть відпустив Нганну без жодних зобов’язань, не забажавши йти на поступки у новому контракті.
Восени 2023-го Френсіс Нганну таки реалізував мрію. Провів поєдинок у професійному боксі проти чинного чемпіона світу та найгучнішого чемпіона останніх років. У поєдинку проти Тайсона Ф’юрі йому не давали жодного шансу. Розраховували на упевнену перемогу британця. Бій розцінювався, як аперитив перед оголошенням бою за абсолютне чемпіонство між Ф’юрі та Усиком.
Нганну програв, але лівим боковим у третьому раунді похитнув віру тисяч фанатів боксу у непереможність Ф’юрі. А тепер отримав другий мегафайт поспіль, за який йому заплатять десятки мільйонів доларів.
«Я люблю приїздити додому, які б у мене спогади про ці місця не були. Я можу жити у п’ятизірковому готелі, робити все, що захочу, але приїжджаю в рідне місто, приходжу до шахти. А у голові тримаю, що через тиждень буду в США. Чи десь в Європі.
Більшість людей там не хочуть нічого. Їм достатньо того, що є їжа на столі. Я питаю: «Добре, а про що ти мрієш?» Але більшість не знає, не вірить, що це реально. Але ось я – доказ того, що все реально. Моя мрія, стала частиною мого життя», – каже Нганну.
