З гетто у кемп Усика. Історія спаринг-партнера Олександра
Вважає, що українець розбере Ф'юрі.
25-річний американець Стівен Торрес (6-1-1, 6 КО) дебютував у професійному боксі у 2019-му. Дворічна серія дострокових перемог була перервана нічиєю у поєдинку проти Джастіна Рольфа. Перша поразка (рішенням суддів) сталась восени 2023-го в андеркарді бою Шакур – Де Лос Сантос.
А вже за декілька місяців він став частиною підготовки Олександра Усика до історичного протистояння проти Тайсона Ф'юрі. Від гетто до надпотужного кемпу в Іспанії – Стівен розповів, як це було.
Гетто, кримінал та віра у себе
Я родом з Пуерто-Рико. У мене було важке дитинство, я жив у гетто. З дитинства я зіткнувся з багатьма випробуваннями, стражданнями, було багато втрат – родина, дім, особисті втрати.
Насправді вийти з цього способу життя страшенно непросто. Тобі дійсно доводиться вибудовувати собі ім’я. Моя мета у боксі – перемагати та надихати молодь, яка хоче вирватись з таких самих місць, де я жив. Хочу, щоб люди знали, що вони можуть.
Я пройшов через бруд. Я втратив усе і не один раз. Витягнув себе з бруду. Не все можу казати на камеру. Але, якщо у тебе є мета, чувак, не дозволяй нікому сказати, що тобі це не під силу. Ти зможеш.
Бути тут, в Іспанії з паспортом – мрія, яка стала реальністю. Я щасливий бути тут. І, якщо я це зміг – то і ви зможете.
Я боровся, боровся і боровся щодня. Я важив 400 фунтів (понад 180 кілограмів, – прим.). Я скинув понад 200 фунтів (90 кг, – прим.) за 6 місяців. Я щодня поставав перед труднощами. Але є багато речей, які дійсно допомагають мені повернутися до повної реалізації себе, як боксера. До реалізації свого потенціалу.
Мою маму, тата, братів, мою родину було звинувачено декілька місяців тому у злочині. Я ж просто мірю дати своїй родині більше, стати чемпіоном світу, дати своїй доньці найкраще, що зможу. Це моя найбільша мотивація. Я не хочу бути мертвим, бути у в’язниці, бути черговою статистикою. Там, де я народився, ти можеш вважатись щасливчиком, якщо тобі вдалось дожити до 18 чи 21 років. Мені 25, тому я більш ніж щасливий.
Я не вуличний чувак, я не гангстер, як інші. І я хочу, щоб все було по-іншому. Це – моя головна мотивація. Щоб моя мама пишалась мною. Щоб мій брат пишався.
Бокс – все, що я знаю. Гей, чувак, якщо ти зараз слухаєш мене і твоє життя проходить на вулицях – вали звідти. Це – не життя. Знайди те, що тобі подобається. У підсумку ти будеш або мертвий, або у в’язниці.
Я вперше потрапив на бокс у Редінгу, Пенсильванія. Там був тренер, звати Джуліан, зал називався «Зоряне місто». Мені було чи то 12, чи то 13 років. Я чітко дав зрозуміти тренеру, що я хочу битися, хочу бути боксером. І він справді допоміг мені навчитись, зробити перші кроки.
Я дивився багато боїв Усика – від аматорів і до сьогодення. Мені подобалось, що він – танцюрист. Відчуваю, що у мене є багато атрибутів, схожих на нього. Він обирає куди атакувати, розважається у рингу. Я люблю це найбільше. Люблю бачити, коли бійці посміхаються, завдаючи ударів.
Це і мій стиль. Я люблю битись. Іноді люди сприймають поєдинок занадто серйозно, але мені подобається інший підхід.
В кемп Усика через рекламу в Інстаграмі
Моє потрапляння в кемп Усика було швидке, як вітер. Фактично я знайшов цю можливість через інстаграм. Побачив рекламу, створив свою сторінку на Ready To Fight, почав завантажувати фото, відео, розповів про себе.
А потім заповнив заявку на приєднання до табору Усика. Якщо чесно, я не думав, що це приведе мене прямо в Іспанію. Я взагалі ніколи не був за межами США.
Але СЕО команди Усика Сергій Лапін побачив, що я ідеально їм підходжу. Я можу боксувати у правосторонній, лівосторонній стійці, я слизький та дуже швидкий. У мене 201 сантиметр зросту. То ж мою анкету побачили представники Усика і я опинився в Іспанії.
Габарити Усика допоможуть перемогти
Прийшовши в зал я побачив, що бійці багато працюють над основами. Ти розвиваєшся тут саме як боксер, починаючи з основ. Мені здається зараз занадто багато боксерів працюють над занадто складними речами. Тут же було дуже просто, але дуже-дуже ефективно.
Думаю, мене взяли в табір через мої ноги, мій джеб. Через те, наскільки нестандартним я можу бути. Через те, що ніколи не вгадаєш, звідки прилетять мої удари.
Ми спарингували з Усиком кожну спаринг-сесію по декілька раундів. То ж зараз у мене вже назбиралась нічогенька кількість раундів з Олександром. І я буду чесним – люди не віддають йому належне. Не настільки, наскільки він заслуговує. Він рухається, як середньоваговик. Кидає удари, комбінує, як середньоваговик. Але має силу, з якою доводиться рахуватись.
Кожен раунд – щось нове. Ти ніколи не знаєш, що буде далі, не знаєш, звідки прилетить удар. Він атакує тебе по різному, комбінує удари. Змушує тебе рухатись і думати. Тобі доводиться бути у найкращих кондиціях, щоб перебувати у цьому таборі. Ти не можеш лінуватись на рингу, не можеш просто порухатись, кидати удари. Ти маєш створювати кути, зміщуватись, постійно працювати.
Моя робота полягала у тому, щоб імітувати стиль Ф’юрі. І я точно є одним з тих, хто може створити стиль, до якого готується Усик. Але я відчуваю, що Тайсона вже розібрали. І Усик дійсно знає, як проходитиме бій.
Я насправді не можу передбачити, як пройде бій. Але я відчуваю, що, якби бій відбувся 17 лютого, Усик переміг би.
Бокс – не спорт розмірів. Тут не перемагає той хлопець, який є більшим. Перемагає розумніший, більш інтелектуальний, більш технічний. Я відчуваю, що Усик використовуватиме кожен рух Тайсона і розбиратиме його на частини. Також думаю його кондиції будуть кращими за кондиції Тайсона Ф’юрі.
А ще я б сказав, що розміри Усика, як меншого хлопця, допоможуть йому виграти цей бій.
