Tribuna/Бокс/Блоги/12х3/Дерев'янченко – боксер, якого потребувала Україна. Ми мали б підтримувати його більше

Дерев'янченко – боксер, якого потребувала Україна. Ми мали б підтримувати його більше

Сергій не програв Мунгуї, але судді побачили інший результат.

Блог — 12х3
11 червня, 14:04
8
Дерев'янченко – боксер, якого потребувала Україна. Ми мали б підтримувати його більше

Дерев’янченко – унікальний боксер для України. Так склалось, що наш загальний перегляд боксу звівся до двох патернів сприйняття: або наш – чемпіон, або ми його не дивимося і відносимося беземоційно. 

В професійному боксі України завжди були або міцні чемпіони, або всі інші. Це в купі з часто недоступними трансляціями актуального боксу та поєдинків не Кличків призвело до своєрідного сприйняття боксерів. Ти маєш бути найкращим як мінімум у категорії, а то і у світі, щоб ми прокинулися вранці чи відірвались від буденних справ та включили поєдинок.

Сергій Дерев’янченко – боксер, якого нам не вистачало. Б’ється на топовому рівні, зустрівся практично з усіма лідерами дивізіону, але титулів не мав. Якщо не розбиратися, можна побачити вже п’ять поразок у 19 поєдинках і три з них – в боях за титули.

Але бокс – не зовсім про пояси. Якщо відверто, він геть не про чемпіонів, лідерів Р4Р та підкорювачів категорій. Це – верхівка та найкрасивіше, що є в спорті. Величезна частина боксу – такі боксери, як Дерев’янченко. Міцні, вперті, достатньо талановиті, але для того, щоб дістати зірку з неба їм необхідно щоразу буквально летіти в космос.

Сергій Дерев’янченко – справжній бокс. Щирий, зрозумілий, завзятий та несправедливий. Спочатку нам не вистачало такого боксера, потім ми всі намагалися піти зрозумілим шляхом та зліпити з нього чемпіона – щоб можна було прокидатись та гучно уболівати. Дерев’янченко став тестом для широкої уболівальницької братії, бо заради таких боксерів необхідно прокидатися, підтримувати і показувати, що ми поряд. Навіть без поясів.

У Дерев’янченка 14 перемог та 5 поразок. 3 з них у поєдинках за пояс чемпіона світу, одна – за пояс «срібного» чемпіона. І дві з них точно не мали відбутися.

Дерев’янченко знову не програв. І знову отримав рішення суддів на користь більш гучного опонента

У США немає неповаги до боксу Сергія. Іноді з’являються дивні матеріали на спортивних сайтах, де пишуть, що рекорд Мунгуї більше вражає за рекорд українця. Але якщо людина орієнтується лише по циферках, то тут нічим не допоможеш. Загалом ставлення до Дерев’янченка – як до людини, яка є фінальним тестом не тільки для тих, хто хоче стати чемпіоном, а іноді і для чемпіонів.

Хайме Мунгуя потребував такого тесту, але чи склав він його?

Мексиканець добре стартував. Після рівного першого раунду пішов вперед, почав влучати. Дерев’янченку було складно. Суперник великий, довгі руки, важкі удари, постійний тиск. Але вже у третьому все змінилося – українець почав відповідати і відкрив всі проблеми захисту опонента. Особливо добре приходився в ціль лівий боковий.

Упіймавши ритм і збивши його суперникові, Сергій почав працювати. Наступні декілька раундів, поки Мунгуя ще був достатньо свіжим, протистояння виглядало рівним. Українець володів ініціативою, йшов вперед, але і опонент відповідав. Але влучання та темп Сергія робили свою справу. Вже у п’ятому раунді Дерев’янченко витріпав з суперника все – так Хайме ще не били ніколи.

Мунгуя втрачав сили, не міг відповідати так само результативно, як на початку, у той час, як Дерев’янченко володів ініціативою. Сергій знайшов, як дістатись до габаритного суперника. Хайме з перших раундів спробував піти вперед та ефектно розбити суперника – план нормальний, бо мексиканець вміє не тільки з дистанції, а й любить зарубатись на ближній.

Проте тут виявилось, що українець точніший та акцентованіший на ближній. Сергій встигав і діставати боковими, і йти від ударів опонента, і підтримував темп – молодший на 11 років візаві важко дихав, але добре відновлювався у перервах.

У восьмому раунді ноги Сергія підігнулися. Виглядало небезпечно, але епізоди перед і після цього все одно забрав Дерев’янченко, який влучав сильно більше. Та і тут втримався та продовжив атакувати.

Хайме не почувався комфортно під ударами опонента. Якщо Головкін, який також не мав перемагати Дерев’янченка, переносив влучання українця так, як і будь-якого іншого боксера, то Мунгую або качало, або було видно, що пропускати ще більше того ж самого у нього немає жодного бажання. З часом українець підлаштувався під темп суперника і почав навіть діставати прямими.

У дев’ятому чемпіону знову прилітало.

Десятий та одинадцятий також забрав Дерев’янченко. І, якщо десятий ще можна віддати Хайме з натяжкою, то в одинадцятому, Сергій проявляв менше активності в атаці, але чистих влучань було більше. Ще й продемонстрував захист тулубом, коли чотири удари суперника полетіли у повітря.

Загальне враження перед фінальним раундом – українцю не вистачає нокдауну. Розуміючи перспективність Хайме, його важливість для Golden Boy Promotions, сумніви щодо рішення суддів були. Навіть не дивлячись на те, що на записці незалежного експерта DAZN Сергій лідирував у декілька раундів.

Але нокдаун прийшов з іншого боку. Це влучання в тулуб – майстерне. Хайме знайшов для себе порятунок.

Звісно, раунд програно 10-8 – Сергій виживав весь раунд, а відновився для намагань відповісти супернику лиш на останніх секундах. Але підсумковий рахунок експерта DAZN 114-113 виглядав найбільш адекватним рішенням.

115-112 та двічі 114-113 Мунгуї – підсумковий рахунок бокових.

Що далі?

Не демотивуватися після Головкіна було складно. Не демотивуватися, коли всі твої суперники настільки більші (Чарло та Мунгуя особливо) – теж непросто. Але і ця поразка не змусила Дерев’янченка злитися на всіх довкола – просто у ринзі він заявив, що хоче реванш.

Не факт, що другий бій, якщо він відбудеться, складеться схожим чином. Все залежатиме від швидкості організації. Сергій показав дива кардіо в 37 років, фактично передихавши молодого опонента, але час бере своє. Якщо команда Мунгуї затягне перемовини, а боксер потім вийде більш обережним: працюватиме від джебу, на контратаках, в’язатиме у клінчі, то все може скластися по-іншому.

Але обличчя Хайме під час бою заперечувало будь-які реванші у разі перемоги. Мексиканець напропускав, важко дихав, а швидко приходив до тями у перервах виключно через молодість.

Зараз можна удати, що все нормально і піти домовлятись з Чарло – бій, про який промоутер мексиканця Оскар Де Ла Хойя говорив раніше.

Фото: DAZN, Golden Boy

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости