Поєдинки-мрії, які ми ніколи не побачимо
Десятка, що гарантовано зробила б спадщину боксу більш різнобарвною.
Поєдинків, які потрібно було організувати, але вони так і залишились у фантазійних списках, дуже багато. Боксери часто обіцяють поєдинки зі всіма підряд, а завадити цим боям може будь-що - промоутери, менеджери чи телеканали.
Зібрали десятку боксерських боїв, які гарантовано стали б потужними мегафайтами, але не відбулись і вже точно не відбудуться. У списку лише ті поєдинки, які могли бути організованими: боксери реально могли зустрітись, до цього спонукали фанати або навіть велись перемовини. Проте щось пішло не так.
Майк Тайсон – Джордж Форман
Поєдинок одних з найвидатніших панчерів в історії. Фізична сила, що наводила жах, помножена на боксерські навички могли подарувати вибухове протистояння, але бійці пройшли по дотичній.
У 1990-му Тайсон вперше програв найгучнішим апсетом у історії. Поїздка в Японію не вдалась: Майк не готувався, виходив на Бастера Дагласа фаворитом 1 до 40, але програв нокаутом у десятому раунді. Водночас Форман, якому було вже 40, йшов до титулу чемпіона, регулярно знищуючи опонентів до середини поєдинку.
Майк повернувся після поразки моментальним нокаутом – розбив Генрі Тільмана за раунд. У цьому ж вечорі боксу в Лас-Вегаси Форман Адільсона Родрігеса трохи менше, ніж за два раунди.
Здавалось, що це чи ненайкращий час, щоб провести поєдинок легендарних нокаутерів, але все закінчилось на обговоренні з боку фанатів. Бійці так і не зустрілись у ринзі, Форман все ж взяв свій титул пізніше, а Майк пройшов через ув’язнення та епопею з Евандером Холіфілдом.
У 2020-му році в інтерв’ю ESPN Форман розповів, чому вони так і не зустрілись з Тайсоном:
«Я називав його Майк «Нічний жах» Тайсон. Цей хлопець був справжнім кошмаром у ринзі. Якби він не влучив по тобі лівою та правою рукою, він би вкусив тебе.
Я не хотів мати з цим нічого спільного. Він боявся мене, але і я боявся його. Чому він боявся? Я міг по-справжньому вдарити. Я був експертом в ударах знизу. Я навчився бити хлопців, які були нижчими за мене. Він був достатньо розумним, щоб це зрозуміти. Майк це розумів. Він з Касом Д’Амато були розумною командою.
Але і Тайсон був кошмаром. Це та людина, з якою точно не хотілось зустрічатись. Я в жодному разі не хотів бути частиною шляху Майка Тайсона. Так, він був схожий на Джорджа Формана, але я все одно хотів триматись якомога далі від нього. Я захоплювався Майком. Він вмів бити дуже швидко, у нього була видатна робота ніг».
Леннокс Льюїс – Ріддік Боу
Вони все ж зустрічались, але значно раніше, ніж всі того чекали. На Олімпіаді 1988-го американець Боу та Льюїс, який на той момент боксував за Канаду, зустрілись у фіналі. Ріддік провів хороший перший раунд, але отримав зняття балу за небезпечний рух головою. У другому Леннокс добився нокдауну, а після серії наступних атак рефері зупинив поєдинок.
Про цей бій в профі говорили у 1992-му. На той момент Боу був лідером хевівейту, поки Тайсон знаходився у в’язниці, а Леннокс – одним з головних проспектів. WBC організувала турнір найкращих, за результатами якого мали б зустрітись переможці пар Ріддік Боу – Евандер Холіфілд та Леннокс Льюїс – Доннован Раддок. У жовтні британець за два раунди зніс Раддока, а у листопаді прийшов запрошеним експертом на бій Боу – Холіфілд, в якому переміг Ріддік одностайним рішенням суддів.
Після поєдинку біля рингу відбулась перепалка, в якій Леннокс згадував про той самий нокаут на Олімпіаді.
Перемогою над Раддоком Леннокс здобув собі першу позицію рейтингу WBC та статус обов’язкового претендента. Але Боу відмовився битись з британцем, за що отримав попередження про можливість втрати титулу. Вже за декілька днів Ріддік зібрав пресконференцію, на якій викинув пояс WBC у смітник.
Всесвітня боксерська рада відповіла – довічно викинула боксера зі своїх рейтингів, а поєдинок Льюїс – Боу так і не відбувся. Американець провів надпотужну трилогію проти Холіфілда, а Льюїс став чемпіоном вже у 1993 році – перебоксував Тоні Такера.
Віталій Кличко – Майк Тайсон
Поєдинок, який насправді був ближчий до організації, ніж здається. 2003-й рік став фіналом гегемонії Леннокса Льюїса. Він переміг Віталія Кличка через травму українця та пішов з боксу. Вже за шість місяців Віталій нокаутував Кірка Джонсона, отримавши статус обов’язкового претендента на титул WBC, а на початку 2004-го став чемпіоном після шалених розмінів з Коррі Сандерсом.
Ці ж роки стали часом чергового повернення Тайсона. У 2002-му він програв нокаутом Ленноксу Льюїсу, а менш як за рік повернувся, нокаутувавши Кліфорда Еттьєна у першому раунді.
Фанатські сподівання щодо Тайсона не вщухали до кінця кар’єри. Всі чекали, що ось-ось той самий Майк повернеться, а нокаут вкрай міцного Еттьєна лише підбадьорив бажання бачити титульний шанс американця.
План виглядав наступним чином: Кличко закриває питання поразки брата у поєдинку проти Сандерса та стає чемпіоном, Тайсон б’ється з декількома габаритними опонентами, набирає форму і вони зустрічаються у гучному шоу. Віталій мріяв про цей бій з дитинства, Майк розумів, що це його останній шанс піти гучно – з перемогою. Проте, все розсипалось на першому ж більшому візаві.
Спочатку Майка побив Денні Вільямс у 2004-му. Цією перемогою британець виборов собі титульний шанс, який не виправдався – Кличко нокаутував його у восьмому раунді. Тайсон спробував ще раз, але спроба закінчилась ще гірше – двометровий Кевін Макбрайт пережив стартовий спурт і замучив легенду до середини поєдинку. Американець не вийшов ні на продовження бою, ні на Віталія Кличка, ні більше у ринг в офіційних поєдинках.
Ерік Моралес – Хуан Мануель Маркес
Ерік Моралес, Менні Пак’яо, Марко Антоні Баррера та Хуан Мануель Маркес. Ці четверо боксерів сумарно зустрічались одне з одним 13 разів, але Моралес та Маркес не перетнулись жодного.
Мексиканці переслідували одне одного по категоріях, Моралес боксував до віку, коли візуально виглядав, як батько суперників, але бій так і не відбувся. При тому саме Моралес та Маркес були найбільш витонченими спортсменами зі списку вище.
Угода майже відбулась після 2010-го. На той момент Ерік повернувся після трирічної перерви так, неначе і не йшов нікуди: розбив на класі Хосе Альберто Газо, Віллі Лаймонда та Франциско Лоренцо. Хуан Мануель після візиту у важчу категорію задля поразки від Флойда Мейвезера повернувся до нормальних габаритів та підряд побив Хуана Діаза, Майка Катсідіса та Лікара Рамоса. Але і тут мексиканці не домовились.
Моралес дав фантастичний бій Маркосу Майдані, але програв. Маркес втретє зустрівся з Пак’яо, щоб уступити розділеним рішенням суддів.
Володимир Кличко – Леннокс Льюїс
Розмови про цей поєдинок йшли ще з 2001 року. Обидва боксери знялись у фільмі «11 друзів Оушена». У прокатній версії з’явився 15-секундний відрізок бою, хоча було відзнято понад дванадцять дублів цієї сцени, у якій Льюїс спочатку не хотів брати участь.
«Леннокс відмовлявся, але потім подумав, що це буде хорошою рекламою для нашого реального поєдинку, і погодився. Під час зйомок у нас були абсолютно нормальні стосунки, жодних випадів у свій бік я не чув. Хіба що його коронна фраза про нас із братом: «Одного я з'їм на сніданок, а другого на обід!». Але це просто жарт. Може, і з підтекстом, але не зла», – розповідав Кличко.
Саме з того моменту Льюїс час від часу публічно обіцяв розібратись з обома братами.
Найбільше обговорення загострилось у 2003-му після поразки Віталія. На той момент брати вже декілька разів помстились за поразки одне одного (старший побив Росса П’юріті та Коррі Сандерса, молодший – Кріса Бьорда), що стало фішкою Кличків. Але розмови перервала пенсія Льюїса, якою він передав головування хевівейтом українцям.
У 2021-му відомих боксерів запитали на кого б вони поставили у цьому поєдинку. Джо Кальзагу, Ріккі Хаттон, Карл Фремптон та Джемелл Херрінг віддали перевагу британцю. На українця поставив Шакур Стівенсон.
А от Емануель Стюарт, який тренував обох боксерів, не поспішав ставити на Леннокса. Він відзначав, що Володимир був більш дисциплінованим і це могло б принести йому перевагу у такому протистоянні. Хоча однозначно тренер так і не визначився.
Флойд Мейвезер – Пол Вільямс
Американець Пол Вільямс був абсолютним гігантом, як для напівсередньої вагової категорії (66,7 кг) – 185 см зріст та 208 см розмах рук. У 2007-2008 роки Пол та Флойд перебували на відстані удару довжелезної руки Вільямса. Американець щомісяця викликав Мейвезера на поєдинок, обіцяючи розбити непереможеного бійця.
І обіцянки не виглядали порожніми. Не рахуючи поразки Карлосу Кінтані, Вільямс розбивав опонента за опонентом. Нокаут у першому раунді реваншу з Кінтаною, нокаут Енді Коула, домінація над Верно Філіппсом, перемога над Вінкі Райтом та Серхіо Мартінесом та побитий Антоніо Маргаріто.
За бій з останнім Боб Арум, до речі, пропонував Флойду гонорар у 8 мільйонів доларів – найбільші гроші американця на той момент. Але Мейвезер викупив свій контракт і заробив у десятки разів більше.
Історія з викликами закінчилась першою пенсією Флойда, на яку він пішов після нокауту Ріккі Хаттона. У 2009-му Мейвезер повернувся, але спочатку Вільямс був вже заважкий, потім потрапив у шалений нокаут у реванші проти Серхіо Мартінеса, після чого, у 2012-му, сталась аварія на мотоциклі після якої у нього паралізувало ноги.
Джеймс Тоні – будь-хто з братів Кличків
Ймовірно найнеочікуваніший бій у списку, але чому ні? Після порівняльної статистики ситуація виглядає цілковитим місматчем, але поєдинок міг стати цікавішим, ніж здається.
Тоні пройшов шлях від середньої до надважкої ваги, бився з понад 30 чемпіонами світу, 11 з них побив. Зустрічався з Роєм Джонсом, Семом Пітером, Хасімом Рахманом, розбивав Василя Жирова та Евандера Холіфілда.
Майстер захисту на контратакувальних дій. Не надрухливий, але неможливо пластичний боксер з важким ударом. А наприкінці кар’єри і пузом, яке взагалі не заважало йому бити суперників.
У 2011-му Тоні було вже 43. Брати на той момент були абсолютними домінантами хевівейту, а Джеймс вирішив добитись титульного шансу. У тому числі і через треш-ток. Спочатку він згадав, як нокаутував одного з братів у спарингу. Щоправда, називав Віталія, а, виходячи з фактів, боксував все ж з Володимиром:
«Коли я важив 79 кг я спарингував з Віталієм. З кращим з братів. І нокаутував його у спарингу. Так, він важко б’є і що з цього? Так, він важковаговик і що з цього? Коли він бився зі мною у нього було 4-5 професійних боїв та золото Олімпіади, але це не мало значення.
Моя сила – справжня. Їхня завжди була фейком. З ким вони бились? З одними мішками. А в моєму рекорді або претенденти, або чемпіони. Я бився з 35 чемпіонами світу. І я жодного разу не був нокаутованим. Жоден боєць, окрім Флойда, до сьогодні не зміг такого зробити».
Але найгучніше від нього звучало «сестри Кличко»:
«Сестри Клички не хочуть зі мною битись. Я не люблю них, у них немає таланту. Вони б’ються вдома у Німеччині, де почувають себе занадто комфортно».
З одного боку, пікові брати мали розбивали невеликого вікового візаві. Віталію, ймовірно, було б простіше швидше підібрати ключі до захисту американця, але і Володимир мав би розібратись ближче до середини бою. З іншого, Тоні – неймовірно вправний спортсме і подивитись, як він боровся б з габаритами та силою українців було б вкрай цікаво.
Але брати не відповіли на заклики американця, а сам він не пробився у претенденти. Після 2010-го боксував з перемінним успіхом, у 2017-му повернувся тільки заради того, щоб закрити рекорд перемогою – нокаутом у шостому раунді над Майком Шеппардом (24-20 на момент бою).
Девід Хей – Тайсон Ф’юрі
Британське протистояння, що гарантовано зібрало б будь-яку арену в країні. У 2011-му Хей був на своєму боксерському піку. Він тільки-но програв Володимиру Кличку, але довго показував всім травму пальця ноги, яка завадила йому рухатись.
Наступною гучною подією для Девіда стала бійка з Дереком Чісорою на пресконференції після зустрічі британця з Віталієм Кличком, що переросла у поєдинок. Британці вони влаштували шалений махач, в якому Дереку прилітало так, як не було ні до, ні після.
У цей же період Ф’юрі остаточно затвердився серед головних британських проспектів. А однією з головних забав боксерського Туманного Альбіону є зведення своїх бійців надважкої ваги, щоб визначити, хто ж краще.
Цей бій виглядав найреальнішим зі списку. Боксери навіть видавали офіційні анонси та проводили пресконференції. Але спочатку Девід травмував руку у спарингу і зустріч перенесли з 2013 на 2014 рік. А потім за рекомендацією лікарів Хей оголосив про завершення кар’єри.
Хей все ж повернувся – у 2016-му, але це виявилось не найкращою ідеєю. Британець швидко побив двох середняків, а потім двічі достроково програв Тоні Белью, отримавши додаткові травми по ходу бою.
Сауль Альварес – Андре Ворд
Андре Ворд пішов непереможеним у 2017 році. Спалахнувши на турнірі Super Six World Boxing Classic (попередник Всесвітньої боксерської суперсерії), Андре став головним боксером світу на декілька років. Перша позиція рейтингів Р4Р, нуль поразок та беззаперечні перемоги на класі.
Фінальним акордом кар’єри став перехід у напівважку вагу. Там Ворд побив Саллівана Барреру, Александера Бранда та двічі Сергія Ковальова, додавши до ідеального рекорду росіянина цифри 1 та 2 у графі поразок. На момент завершення, американець володів титулами WBA, WBO та IBF. До абсолюту не вистачало тільки WBC, яким на той момент володів Адоніс Стівенсон, але Ворд пішов на пенсію – пояснював це проблемами зі здоров'ям, які викликали регулярні важкі тренування.
Але у 2019-му розмови про повернення були настільки гучні, що здалось, неначе все серйозно. Наприкінці того року у напівважку категорію стрімко піднявся Сауль Альварес. Розмови про те, чий стиль був би результативніше велись давно, а тут Канело піднявся в останню категорію Ворда і побив там його колишнього суперника – нокаутував Ковальова в одинадцятому раунді.
Вірджил Хантер – колишній тренер американця прямо заявив, що Андре може повернутись, якщо йому запропонують поєдинок проти переможця цієї пари та гонорар у 30-40 мільйонів доларів. Але далі публічних розмов сторони так і не пішли.
Василь Ломаченко – Майкі Гарсія
Протистояння, довкола якого ходили обидві команди, але так і не зійшлись хоч у якомусь баченні майбутнього. І Майкі, і Василь домінували у другій напівлегкій вазі. Перший бив Романа Мартінеса, Хуана Карлоса Бургоса та Еліо Рохаса перед переходом у легку вагу. Другий пережив у цій категорії найкращі роки періоду «Номассченка»: нокаут Романа Мартінеса та відмови Ніколаса Волтерса, Джейсона Соси, Мігеля Марріаги та Гільєрмо Рігондо.
Лома та Майкі могли зустрітись у легкій вазі у період 2017-2018 роках, але Гарсія перейшов далі настільки, що дістався аж до напівсередньої ваги з гігантами штибу Еррола Спенса та Теренса Кроуфорда.
Мексиканець – боксер, який міг би створити проблеми навіть топовому Ломаченку. Габаритний, потужний, темповий, але достатньо розумний. На противагу швидкісному боксу Василя – саме те, що потрібно. Але зараз цей бій вже не організується. Лома б ні за що не піднявся далі легкої категорії, а Майкі не повернувся би на дві ваги назад.
А 28 червня 2022-го Гарсія оголосив про завершення кар'єри. Останнім його поєдинком стала поразка Сандору Мартіну.
