Пауль Брайтнер - гравець, який забив у двох фіналах Чемпіонату світу

Футболіст, скандаліст, комуніст

Улі Геннес відбирає м'яч, передача у центр, м'яч знову у Улі, пас на лівий фланг на Пауля Брайтнера, він повертає м'яч, здається атака захлинулась. Німці намагаються розвинути атаку лівим флангом, знову м'яч у Геннеса в центрі, віддає на Бекенбауера, той на Брайтнера...

Як ви вважаєте чи може одна людина бути шанувальником Мао Цзедуна, кіноактором, зіркої реклами і, по сумісництву, одним з найкращих лівих захисників в історії футболу? Пауль Брайтнер своїм прикладом доводить, що це цілком можливо.

Гравець

Майбутній чемпіон світу народився 5 вересня 1951 року в баварському містечку Кольбермор, в якому через 33 роки з'явиться ще один майбутній переможець світової першості - Бастіан Швайнштайгер. Згодом після народження Пауля, його сім'я переїхала до Фрайлассінгу, де Брайтнер почав навчатися футболу. В 17-річному віці талановитого юнака запросила до себе "Баварія", за яку через два роки дебютував серед професіоналів. Важко назвати амплуа Пауля, адже пограв він майже на усіх позиціях. Свій перший повноцінний сезон 1970/1971 рр. в якому мюнхенці зайняли друге місце у чемпіонаті, Пауль Брайтнер розпочинав у центрі півзахисту, але травми захисників вимусили тодішнього тренера "Баварії" Удо Латтека, який крім Брайтнера, дав початок кар'єрі іншій людині-епосі Улі Генессу, ставити молодого гравця, який був дуже потужним фізично та мав гарний футбольний інтелект, за потреби лівим, правим чи центральним захисником. Немає нічого постійного, ніж тимчасове, і Пауль в наступному сезоні, затвердився у статусі крайнього лівого захисника, але іноді все ж таки виходячи і на інші позиції, чим підтверджував свою універсальність. Брайтнер не дивлячись на свій юний вік досить швидко застовбичив собі місце в основному складі команди. Після срібних медалей чемпіонату у першому професійному сезоні, в наступних трьох було тільки золото.

До перемог у чемпіонаті, ще додалася перемога у кубку Німеччини у сезоні 1970/1971 та тріумф у Кубку європейських чемпіонів, де "Баварія" розтрощила мадридський "Атлетіко" 4:0, у дуже успішному для німецького футболу 1974 році. Загалом за чотири сезони у стані червоних, зіграв 155 матчів та забив 21 гол. Не гірше розвивалася кар'єра у збірній Німеччини. Дебютувавши за національну команду в 1971, вже в наступному році на чемпіонаті Європи у Бельгії був однією з основних деталей німецької машини на її шляху до золотих нагород, де вони переїхали збірну СРСР - 3:0. То ж до майбутнього домашнього Чемпіонату світу збірна ФРН підходила у статусі фаворита.

Найголовніший турнір збірних, який відбувся у 1974 році, був неймовірно цікавим. Ювілейний десятий Чемпіонат світу вперше проходив у ФРН. Німеччина висувала свою заявку ще на проведення світової першості у 1942, але якось не склалось тоді. Цей турнір став першим на якому був розіграний кубок світу у своєму новому, звичному вже для нас дизайні. Кубок Жюля Ремі, який був до цього, залишився назавжди у діючих чемпіонів - Бразилії. Також уперше турнір мав відбутися за новим форматом. Було передбачено проведення двох групових етапів, за результатами другого з яких відразу визначалися фіналісти та учасники гри за третє місце. Крім незвичного формату турніру, родзинкою турніру, а точніше його перчинкою було протистояння загниваючої капіталістичної ФРН проти передової соціалістичної НДР для якої це виявився в підсумку перший та останній Чемпіонат світу. Суперниками по групі була збірна-дебютантка Австралія та збірна Чилі, яка також мала деякий комуністичний бекграунд. СРСР бойкотувала матч-відповідь раунду плей-оф у Чилі, де за два місяці до того відбувся військовий переворот. Пауль Брайтнер, який нещодавно став володарем кубка КЕЧ вважався беззаперечним гравцем основного складу, граючи зліва в обороні. Розпочинала свій шлях збірна ФРН матчем проти чилійцев на заповненому вщерть Олімпійському стадіоні у Західному Берліні.

На 18 хвилині поєдинку Улі Геннес відбирає м'яч, передача у центр, м'яч знову у Улі, пас на лівий фланг на Пауля Брайтнера, він повертає м'яч, здається атака захлинулась, німці намагаються розвинути атаку лівим флангом, знову м'яч у Геннеса в центрі, віддає на Бекенбауера, той на Брайтнера, і Пауль не роздумуючи розряджає свою гармату з 30 метрів, посилаючи м'яча у лівий верхній кут воріт. Захисник забив перший гол збірної та перший гол на тому Чемпіонаті світу взагалі, хоча це був другий матч на турнірі.

Матч-відкриття Бразилія - Югославія завершився нульової нічиєю. У другому турі були розтрощені австралійці - 3:0. До матчів останнього туру ФРН підходила з двома перемогами в активі, а НДР мала одну перемогу та нічию. Обидві збірні виходили в наступну стадію, треба було тільки вирішити хто очолить групу. Поєдинок проходив у Гамбурзі, на очах у 60.000 глядачів. Все йшло до закономірної нульової нічиї, але на 77 хвилині Шпарвассер, прийнявши верхову передачу на груди, обійшов Бекенбауера і потужно пробив повз Зепа Маєра. Як каже сам автор переможного голу: "Якщо на моєму могильному камені напишуть тільки "Гамбург, 1974", то все одно всі будуть знати хто під ним лежить".

Але навіть програвши, капіталісти всіх перехитрили. Через своє перше місце, збірна НДР виходила у групу до Бразилії з Жаїрзінью, Аргентини з Рубеном Аялою та Нідерландами з Йоханом Кройфом. ФРН, в свою чергу, потрапила до Польщі, Швеції та Югославії. Усі свої три матчі вони виграли, таким чином вийшовши в фінал турніру. Пауль Брайтнер відіграв всі поєдинки без замін, відзначившись голом проти збірної Югославії.

Фінальний матч відбувався на Олімпійському стадіоні в Мюнхені. Подивитися на це видовище прийшло 75.200 вболівальників. ФРН протистояла потужна, як раз почавша сповідувати стиль "тотального футболу" збірна Нідерландів, вийшовша з "групи смерті". Вже на другій хвилині Йохан Кройф заробив пенальті, яке успішно реалізував Нескенс. На 23 хвилині Бернд Хальценбайн увірвався до карного майданчику накручуючи нідерландських оборонців, і їм нічого не залишалось як фолити, що і зробив Вім Янсен. Пенальті. Не дивлячись на те, що штатним пенальтистом був Герд Мюлер, пробити одинадцятиметровий підійшов дуже волохатий німець та спокійно відправив м'яч у сітку воріт. Воротар навіть не ворухнувся. Цей гол став третім для Пауля Брайтнера, номінального лівого захисника, на цьому турнірі. Після обміну голами з пенальті, на 43 хвилині легендарний Герд Мюлер вивів німців вперед. У збірної Нідерландів була купа моментів зрівняти рахунок. В одному з таких після подачі кутового Маєр невдало вибив м'яча кулаками зрізавши його у ворота, але голкіпера підстрахував Пауль вибивши його з лінії. В підсумку ФРН перемогла на домашньому чемпіонаті світу 2:1.

Для Брайтнера це вже був другий трофей з національною збірною. Взагалі, Пауль Брайтнер точно той самий син маминої подруги, вже у 22 роки він тричі перемагав у чемпіонаті ФРН, був володарем кубку ФРН, Кубку європейських чемпіонів, чемпіон Європи і чемпіон світу.

Після переможного Чемпіонату світу, Пауль зі скандалом залишив збірну та мюнхенську "Баварію" перейшовши до мадридського "Реалу", який віддав у 1974 році за 23-річного захисника нечувані півтора мільйона доларів. За вершкових Брайтнер відіграв три сезони здобувши два чемпіонських титули та кубок Іспанії.

В 1977 році брауншвейгському "Айнтрахту", який повністю змінив правила гри в німецькому та і у світовому футболі, розпочавши рекламувати Jägermeister на своїх футболках, потрібен був гучний трансфер. Перехід який би змусив ще більше говорити і купляти алкогольний напій. Вибір пав на Пауля, якого викупили у "Реала" за ще більш нечувані на той час гроші - 1,6 мільйонів марок (800 тисяч евро - трансферний рекорд Бундесліги на той момент). До 2016 року цей перехід залишався найдорожим для клубу.

Але не сталося, як гадалося і зірковий футболіст не зміг стати лідером команди. Завершивши сезон на 13 місці, Брайтнер зі звичним вже йому скандалом покинув команду, повернувшись влітку 1978 року відроджувати рідну "Баварію". Запросив його до команди, старий знайомий Улі Генесс. Який вже в 27 років через травму покинув кар'єру гравця та став менеджером мюнхенців. "Баварія" довгий час була в глибокій кризі і цей перехід став поштовхом до повернення в еліту німецького футболу. Загалом, цей період був найкращим в плані статистики для Пауля Брайтнера, який перекваліфікувався у півзахисники та став капітаном клубу. За цей час він забив 66 голів у 146 матчах, став "Гравцем року" в Німеччині в 1981 році та фінішував другим у голосуванні на "Золотий м'яч". В свою чергу допомігши "Баварії" двічі стати чемпіоном і одного разу вигравши кубок країни. Брайтнер у своє друге пришестя відіграв 5 сезонів, завершивши кар'єру у 31-річному віці після скандалу, але в цей раз з Улі Генессом під час товариського матчу мюнхенців у Бангкоці.

На Чемпіонат світу-82 в Іспанії Пауль Брайтнер не повинен був їхати через свій давній скандал з керівництвом збірної, але DFB та Румменігге зуміли переконати головного тренера Юпа Дерваля все ж таки запросити його до лав національної команди. Адже основний півзахисник Бернд Шустер отримав травму. Знову німецька збірна підходила до Чемпіонату світу в якості континентальних переможців. Нещодавно помилуваний Брайтнер відразу став лідером у роздягальні, маючи навіть більше авторитета ніж у Дерваля. Збірна проводила свої дні у тренувальному таборі граючи в покер, викликаючи повій та заливаючи себе алкоголем. Такий стиль тренувань теж заслуговує право на життя, тим паче в підсумку він приніс результат. Але на початку все було не так райдужно. Перший матч збірна ФРН проводила проти Алжиру - дебютанта цього Чс. Перед матчем Брайтнер заявив: «Ми присвятимо наш сьомий гол дружинам, а восьмий – нашим собакам!». Алжир переміг 1:2.

В наступному турі ФРН легко переграла чілійців - 4:1. А далі стався "Аншлюс", "Хіхонський пакт про ненапад", або більш розповсюджена "Хіхонський сором". В останньому матчі групового етапу ФРН зустрічалася з Австрією. Чилійці всі свої матчі програли, Австрія лідирувала, Алжир посідав друге місце. Через те, що тоді матчі останнього туру відбувалися неодночасно, їхні суперники знали, який результат їм потрібен для виходу в наступний раунд. Для Австрії підходила мінімальна поразка, німцям потрібна була лише перемога, алжирцям щоб не залежати від іншого матчу перемога з різницею у 4 м'ячі. Після першого тайму Алжир перемагав 3:0, але матч закінчився 3:2. У матчі між ФРН та Австрією вже на 10 хвилині Горст Грубеш відкрив рахунок, а далі гравці досить підозріло почали тягнути час. В другому таймі команди не завдали жодного удару по воротах та намагались не вступали в серйозні єдиноборства. У той час за правилами футболу воротар міг брати м'яч в руки після пасу від свого гравця, чим активно користувалися. Пауль Брайтнер у 2006 році давав інтерв'ю телеканалу ZDF під час тодішнього домашнього чемпіонату світу. З приводу скандального матчу на тому турнірі заявив, що хтось з гравців на цьому намагався заробити. В підсумку, ФРН зайняла перше місце, Австрія посіла друге. Далі формат змагань передбачав ще один груповий етап, в якому було три команди. Німеччина потрапила до Англії та Іспанії. З родоначальниками німці зіграли безгольову нічию, а проти Іспанії здобули перемогу 2:1. Брайтнер був беззаперечним гравцем основи, граючи у центрі півзахисту. Далі передбачалися матчі плей-оф, відразу півфінальна стадія. Збірній ФРН протистояла Франція і вони видали легендарну битву. Але знову не обійшлось без огидної поведінки німців.

Платіні віддав на хід Батістону, але голкіпер Харальд Шумахер, навіть не намагаючись зіграти в м'яч з розгону в'їхав в Батістона, який завалився на газон непритомний. Згодом з'ясувалося, що француз втратив кілька зубів, зламав ребра і пошкодив хребець. Зрештою, арбітр навіть не призначив фол, а Шумахер, спокійно подивившись, як блідого Баттістена забирають з поля, ввів м'яч у гру. Доля поєдинку вирішувалася у першій на чемпіонатах світу серії пенальті, де перемогу здобула ФРН та вийшла у фінал.

Суперниками були потужна Італія з Паоло Россі у нападі. Саме він і відкрив рахунок у другому таймі. Далі італійці забили ще двічі, а на 83 хвилині, після подачі штрафного м'яч відскочив до Брайтнера, який зльоту пробив по воротах Дзофа - 3:1.

Таким чином Пауль відзначився у другому фіналі Чемпіонату світу. Таке досягнення підкорювалось тільки: Пеле, Вава та Зідану. Через кілька тижнів після здобуття срібних нагород Пауль завершив кар'єру в збірній.

Зірка реклами

Багато Брайтнер у молодості наслухався і про свою чудернадцьку зачіску. В своєму дебютному матчі за збірну U-18 він забив єдиний гол у ворота збірної Югославії, який вони програли 1:4. Коли повернувся у роздягальню то замість слів привітань, почув: "пійди підстрижись". Але керівники збірної неправильно зробили бо не запропонували йому грошей. "Ми виплатимо вам 150.000 марок якщо ви поголитесь нашою бритвою, використаєте наш лосьйон після гоління і зніметесь у рекламі" - ось як потрібно вести перемовини з комуністично налаштованою людиною.

Звісно Пауль погодився. Загалом, він рекламував табак, алкоголь, одеколон, "Макдональдс". Мій батько до сих пір згадує бутси Adidas, які вийшли в колаборації з Брайтнером. А в 1976 році Пауль пішов на підвищення і знявся в вестерні "Прорахунок лейтенанта Слейда", про банду, яка краде золото.

Комуніст

Взагалі Брайтнер тяжів до лівого краю не тільки на полі. "Че Гевара помер коли мені було 16, ця смерть дуже вплинула на мене" - це думки німецького гравця про лідера кубинської революції. Але найбільше "червоний Пауль" як його тоді прозвали газетярі, полюбляв лідера китайської революції: "Мене навчили ставити запитання. Коли я розпочинав свій шлях 1970-го, футболісти робили все, що говорили їм тренери. Ніхто не питав «чому?» і не говорив "ні". Тому мої дії стали шоком для клубу, уболівальників та преси. Я був частиною "68ers" у Німеччині. В головах студентів відбулася революція, і я відчував себе її частиною. Саме тому мене цікавили ідеї Мао та Че". Також Брайтнер зробив фотосесію з портретами Мао Цзедуна і Че Гевари з газетою "Пекінський огляд". Світлини відразу стали знаменитими, а "New York Times" назвала Пауля Брайтнера "новітнім героєм німецького контркультурного руху".

Через деякий час він ще більше закохав в себе серця комуністів заявивши що: "Бекенбауер та я - маленькі вогники в пітьмі капіталістичного суспільства". Також у молодого Брайтнера були пригоди з армією. Він мав дебютувати у професійному футболі, але прийшла повістка на проходження служби, яка в ті роки була обов'язковою. Як згадував сам Пауль: "Я ділив квартиру з Улі Генессом. О 2 годині ночі у двері подзвонила військова поліція, і, поки Улі затримував їх біля дверей, я вибіг до підвалу і заховався там. Це продовжувалось кілька ночей. Нарешті, коли з'явилися плакати з моїм портретом та написом "Розшукується", я зрозумів, що можу бути заарештованим прямо на вулиці і добровільно пішов в казарму". Сам Улі не пішов в армію через те, що йому було заборонено носити каску, яка призводила до болей у колінах. З Брайтнером сторони зійшлися на альтернативній службі.

Скандаліст

Ось перелік деяких висловлювань видатного гравця. Так він заявив про завершення кар'єри у збірній: "Ви більше ніколи не побачите Пауля Брайтнера з німецьким орлом на формі національної команди". Під час переходу до "Реалу" сказав, що: "Я не вважаю себе німцем і звичайно ж не вважаю себе баварцем". Так сталось що Пауль не зміг перевести свій Maserati до Мадриду з цього приводу сказав, що трапилось: "Найстрашніше". Під час свого трансферу до "Баварії", Брайтнер розповів, що "Айнтрахт" - "це сільський магазин, де всі говорять про коней та яблука".

Перед домашнім Чемпіонатом світу в 1974 німецькі збірники дізналися, що Італія та Нідерланди за перемогу на світовій першості отримали би суму еквівалетну 100.000 німецьких марок. За п'ять днів до початку змагань Брайтнер очолив забастовку гравців з метою підняття преміальних. DFB відмовлялось це робити, головний тренер Гельмут Шен звинувачував гравців у жадібності та погрожував відставкою. Але в останню мить Бекенбауер переконав своїх колег, що запропоновані федерацією 70.000 марок за перемогу у турнірі теж непогано.

Ось така історія гравця, якого король футболу - Пеле у 2004 році включив до свого списку 125 найвеличніших гравців, що жили на той момент.