Порахували, скільки гравців збірної України пройшло через систему «Хіміка». Масштаб вражає
Понад половина заявки.
Триразовий чемпіон Суперліги «Хімік» вже два роки не грає на професійному рівні – клуб і до повномасштабного вторгнення РФ на територію України мав проблеми з фінансуванням, а від початку великої війни вони стали зовсім вже критичними.
Але результати його роботи все ще дуже помітні: значна частина гравців національної збірної України, що увійшли у заявку на старт відбору на чемпіонат Європи 2025 року, на певному етапі власної кар’єри вдягали майку «їжаків».
Зібрали весь список.
Артем Пустовий, Ілля Сидоров, В’ячеслав Петров, Андрій Войналович, Олександр Ковляр – вихованці клубу
У кожного з цієї п’ятірки був власний баскетбольний шлях. Пустовий, наприклад, почав викликатись у збірну ще до того, як став ключовим для «Хіміка» баскетболістом – і у статусі проспекта їздив на великі турніри вже за часів роботи Майка Фрателло у національній команді.
Артем – єдиний, хто не застав у Южному Віталія Степановського у якості головного тренера (у середині 2010-х він асистував спочатку Карлісу Муйжнієксу, а потім Олегу Юшкіну, а вперше очолив команду прямісінько посеред фінальної серії сезону-2015/16, коли Пустовий вже грав у Іспанії). Сидоров став збірником вже після переходу з «Хіміка» у «Прометей» – причому не одразу, а коли керманичем «титанів» був призначений Ронен Гінзбург, який повірив в українського захисника і дав йому велику роль у клубній команді.
Петров був важливим гравцем перших двох чемпіонських команд «Хіміка» – а коли южненці у 2019-му брали свій третій титул, програв їм фінальну серію у складі «Київ-Баскета». Ну а молоді Войналович та Ковляр встигли провести у рідному клубі лише по парі якісних сезонів: форвард ще до повномасштабного вторгнення приєднався до колишнього тренера збірної Айнарса Багатскіса у «КБ», а захисник став основним у Степановського тільки в чемпіонаті-2021/22, який є поки що останнім в історії клубу.
Віталій Зотов – провів за «Хімік» півтора сезони (частина чемпіонату-2019/20, 2020/21)
Остання клубна співпраця між Степановським та Зотовим мала місце у румунській «Крайові» – і на момент звільнення українського тренера плеймейкер взагалі очолював список бомбардирів тамтешнього чемпіонату.
Але вони перетиналися й раніше. Віталій приєднався до «їжаків» у зупиненому через ковід сезоні-2019/20, перейшовши з «Миколаєва» (тоді встиг відіграти лише вісім матчів у Суперлізі), а насправді важливим гравцем став у наступному чемпіонаті – провів чотири матчі з 10+ результативними передачами і увійшов до п’ятірки найкращих асистентів чемпіонату.
В’ячеслав Бобров – провів за «Хімік» 7 матчів у сезоні-2012/13
У золоті часи української Суперліги, коли у ній брали участь під півтора десятка команд, існувала така практика – клуби з верхньої частини турнірної таблиці, що мали гарантії місця в плей-оф та певні амбіції, брали на короткострокові контракти на заключну частину сезону помітних українських гравців з колективів-аутсайдерів, які втратили шанси зіграти у поєдинках на виліт.
Саме таким чином у Южному ненадовго опинився Бобров: його орендували у БК «Київ», який чемпіонат-2012/13 завершив взагалі останнім у турнірній таблиці. Але у плей-оф «Хімік» (звісно ж, не з вини форварда, який встиг провести за команду лише три матчі в регулярці) зазнав фіаско – маючи перевагу домашнього майданчика, програв чвертьфінальну серію «Політехніці-Галичині» з рахунком 0:4. У «їжаків» тоді просто не знайшлося відповідей на гру серба Владана Вукосавлевича: 28+14, 23+8, 24+8 та 13+17 кажуть самі за себе.
Ну а Бобров без нагород повернувся у столицю – щоб відіграти за «Київ» ще два сезони і розпочати у 2015-му свій легіонерський шлях у румунському «Пітешті». Далі у ньому були Литва, Іспанія і команди у трьох різних дивізіонах чемпіонату Франції – навряд чи хтось ще із українських баскетболістів має подібний досвід.
Богдан Бринюк – грав за дитячі команди «Хіміка» у сезоні-2016/17
Маючи непогану інфраструктуру та розвинену академію, южненці охоче збирали у себе дітей з регіонів, які не мали системних професійних клубів (Сидоров, наприклад, із Харкова, який тривалий час не був представлений у Суперлізі взагалі). Після 2014 року до «їжаків» приїздило, зокрема, чимало хлопців з Донецької області – бо сам Донецьк був окупований, а Маріуполь на певний час зник з баскетбольної мапи після розвалу «Азовмаша».
Одним з таких хлопців був 20-річний новачок збірної Бринюк – він пограв за дитячі команди «Хіміка» 2003-2004 років народження разом з кількома актуальними баскетболістами Суперліги (Михайлом Мітірічем з «Черкаських Мавп» та Ростиславом Кабановим із «Запоріжжя»). Але у дорослому баскетболі дебютував в іншому місці – вже у 16 почав регулярно грати за «Маріуполь» у Вищій лізі.
Дали були система «Прометея», статус стартового центрового двох останніх молодіжок, і от тепер – виклик у національну збірну. За яку Бринюк цілком може дебютувати вже 22 лютого: він потрапив у перелік баскетболістів, що полетіли до Словенії на перший матч відбору Євробаскета-2025.
Таким чином, з 13 гравців в розширеному списку за «Хімік» ніколи не грали лише п’ятеро – Анатолій Шундель, Павло Крутоус, Іван Ткаченко, Олександр Липовий та Олександр Мішула. Крутоус та Липовий розпочинали у БК «Київ», Шундель – вихованець «Миколаєва», Мішула – «Дніпра», а Ткаченко в Суперлізі грав лише за одну команду – «Черкаські Мавпи».
Фото: БК «Хімік» / Facebook
