Прорив Михайлюка, трейд Дончича, бомбардирський титул Пула. Прогнози Tribuna.com на сезон НБА
Найкраща ліга світу повертається!
У ніч на 25 жовтня за Києвом стартує новий регулярний чемпіонат НБА – найсильнішої, найкращої, найвидовищнішої та найбільш інтригуючої ліги світу.
Із переліком найцікавіших для спостереження команд асоціації у новому сезоні ми вас вже ознайомили, чимало інтриг розібрали у присвяченому поверненню НБА випуску «Сумської експертизи» – тож настав час поділитись й нашими прогнозами на сезон-2023/24.
Погоджуйтесь, критикуйте, долучайтесь до обговорення у коментарях та пропонуйте свої: у НБА настільки багато цікавого, що охопити усе в одному матеріалі нереально навіть за дуже великого бажання.
Мирослав Юрчук
«Даллас» вдруге поспіль не вийде до плей-оф, а Дончич почне просити про обмін
Насправді, логіка тут дуже проста – навіть попри наявність у команді Кайрі Ірвінга та Луки Дончича, які нібито добре вивчили одне одного цього літа та краще підготувалися до повноцінного сезону разом, увесь інший «Даллас» не став настільки кращим (і взагалі невідомо, чи став він кращим), ніж був у попередньому сезоні.
Якщо ви відкриєте список команд Західної конференції та згадаєте, як вони грали минулого року і що зробили влітку, то легко нарахуєте 7-8 команд, які точно мають фінішувати вище за «Маверікс», і ще щонайменше 2-3, які можуть і мають боротися з цією командою. А отже «Даллас» навіть розпочинає сезон не те що не фаворитом, а колективом, що має фінішувати в регулярному чемпіонаті в кращому випадку в зоні плей-ін.
Додамо сюди нестабільність Ірвінга та Дончича, їхні проблеми з травмами, яких команді навряд вдасться уникнути зовсім, і виникає запитання – а за рахунок чого «Даллас», навіть із двома суперзірками НБА, взагалі має потрапляти до вісімки найкращих команд дуже сильної Західної конференції? І головне – навіщо «Мавс» взагалі там потрібні, якщо зустріч із будь-якою командою з верхньої четвірки турнірної таблиці в першому раунді означатиме автоматичний свіп команди Джейсона Кідда?
Ну і як наслідок, Лука Дончич, який вже неодноразово то натякав, то говорив прямо, що «задовбався» не боротися ні за що, коли стане зрозуміло, що сезон для «Далласа» знову стане провальним, може почати вже відкрито просити про обмін в іншу команду. Ту, яка має більше амбіцій, активів та шансів хоча б почіплятися за боротьбу за титул.
Джордан Пул стане найкращим скорером сезону НБА
Влітку Джордан Пул змінив «Голден Стейт» на «Вашингтон», а отже із зірки другого плану, яка претендує максимум на нагороду «найкращому шостому» гравцеві сезону, захисник переформатується в людину, що відіграватиме ключову роль в атаці своєї команди.
У попередньому сезоні у «Візардс» було троє гравців, що набирали 20+ очок – Крістапс Порзінгіс, Кайл Кузма та Бредлі Біл. Тепер у команді залишився лише Кузма, який навряд претендуватиме на таку ж кількість кидків та відмовлятиметься ділити м'яч із Джорданом Пулом. Головна теза – Пулу просто ніхто не буде заважати робити в атаці все, що він захоче. А сам Джордан вже неодноразово доводив, що він чудовий скорер – може набирати очки різними способами, з-під кільця, після комбінацій, з ведення, реалізовувати як ближні, так і дальні і навіть наддальні спроби.
Практика показує, що для того, аби стати найкращим скорером сезону, потрібно набирати трохи більше 30 очок у середньому за матч. Джордан Пул в попередньому сезоні набирав 20,4 очки з 15,6 кидків, зараз кількість його спроб значно зросте (Кевін Гарнетт, наприклад, прогнозує, що Пул братиме на себе ледь не по 25 кидків щоматчу). Навіть якщо його реалізація погіршиться, для нього все одно не повинно стати проблемою триматися на цьому рівні та видати кілька надрезультативних перформансів у новому сезоні та нових для себе умовах.
Сіммонс проведе хороший сезон, а «Бруклін» знову потрапить до плей-оф
Так, мені все ж хочеться вірити, що кар'єра Бена Сіммонса в НБА все ще не завершена. Я не вірю в розмови про «повернення на рівень Матчу всіх зірок» тут і зараз, але якби в НБА існувала нагорода «Камбек року» (яка існує, наприклад, у НФЛ), то саме Сіммонс був би головним претендентом на отримання такої.
У «Брукліна» зібралася класна молода команда, якій вистачає швидкості, навичок та хаслу, щоб потягатися майже з будь-яким колективом НБА в одному окремому матчі. Бен Сіммонс справді «не дуже погано» виглядав у «Нетс» до травми і доволі добре показав себе у передсезонці. Якщо команді вдасться знайти для Бена роль, яку він прийме та в якій приноситиме користь, у цієї ідеї все ще можуть бути шанси на успіх.
Поки незрозуміло, чи варто вважати успіхом вихід у плей-оф «Брукліна», який грав там п'ять останніх сезонів поспіль, особливо зважаючи на дуже низький рівень цьогорічного Сходу, але після розвалу «великого тріо» Харден – Ірвінг – Дюрент команді прогнозували серйозний спад. А вона завершила регулярку ще краще, ніж з суперзірками (шосте місце у 2022-му проти сьомого у 2021-му), та з ідентичним результатом у плей-оф (свіп у першому раунді). Потенціал у команди, головні зірки якої тепер Мікел Бріджес, Кем Джонсон, Нік Клекстон та Бен Сіммонс – точно не нижче, ніж топ-6 конференції вже у сезоні-2023/24.
Женя Власенко
Святослав Михайлюк проведе найкращий сезон у кар'єрі
Коли пишеш про малоймовірні події, то завжди хочеться згадати ігрові хвилини Святослава Михайлюка. Востаннє українець отримував 20+ хвилин щоматчу (не у пізньому завершенні регулярки) ще в «Оклахомі» у другій половині чемпіонату-2020/21. Тоді бородата версія Свята виглядала цілком пристойним гравцем – 10,3 очки і три підбирання в середньому за 30 матчів. Проте з того часу минуло вже два з половиною роки, Михайлюк у це міжсезоння був як ніколи раніше близький до повернення у Європу, але отримав негарантований контракт від «Бостона». Хочу розраховувати на те, що українець взимку гарантує свою угоду до завершення сезону, отримає ветеранські два мільйони до податків і проведе гідну кампанію в ротації «кельтів». Не просто гідну, а найкращу щонайменше з часів «Оклахоми».
У Сві є серйозна зіркова конкуренція на позиції другого-третього номерів, але ж за межами тейтумів, браунів та прітчардів Михайлюк цілком реально може виявитися корисним рольовиком – хтось же повинен грати проти «Шарлотт», «Орландо» та інших диво-команд. Принаймні, вписатися в доволі просту гру команди Джо Маззулли набагато легше, ніж вклинитися в системи Ніка Нерса чи Тома Тібодо.
Американські експерти впевнено ведуть «Селтікс» як чемпіонів наступного сезону, малюючи з них клуб з мотивацією «зараз або дуже нескоро». У чомусь хочу з ними погодитися, їхнє чемпіонське вікно скоро закриється, бо ліга не пробачить таких знущань над платіжкою, як 300-мільйонний контракт Джейлена Брауна. Кинувши погляд з іншої сторони, якщо «Бостон» зможе стати чемпіоном, то тільки в один рік з «Дніпром» в Суперлізі – але я вам цього не казав. За останні сім сезонів «Селтікс» провели 112 матчів у плей-оф – жодна інша команда не грала стільки ж, не здобувши титул.
«Х’юстон» зіграє у плей-оф-2024
Трирічний період «Х’юстоне, у нас проблема» без плей-оф закінчиться у цьому сезоні. Уперше за цей термін «Рокетс» серйозно взялися міняти концепт своєї команди. Так, вийшло авантюрно, але ж хто не експериментує, той і залишається на «космічному» 15-му місці Заходу.
Іме Удока, Діллонс Брукс, Фред Ванвліт, Джейлен Грін, Амен Томпсон, Реджи Буллок… дідько, та навіть Бобан Мар’янович. Це не мій геніальний склад у NBA 2К, саме таким буде «Х’юстон» у новому сезоні. Майже кожен гравець цієї солянки з усього, до чого дотягнулися рученята менеджменту техасців, гідний абзацу тексту. А разом усе виглядає ну дуже вже інтригуюче.
Практика показує, що такі експерименти найчастіше провальні, але здається, що нігерійський коуч здатен зібрати це в єдину, нехай і нестабільну картину. Більш того, провести свою «Мона Лізу» у перший раунд плей-оф у дуже конкурентному Заході.
«Оклахома» провалить сезон, а ШГА влітку попроситься на вихід
Чи існує в світі НБА більший мем, ніж лотерейні піки «Сакраменто»? Мабуть, ні, але вибори «Оклахоми» на останніх драфтах дуже хочуть кинути виклик каліфорнійським метрам. Чинний склад «Тандер» – це каша з авантюрно обраних молодих проспектів, п’ятимільйонних американців та європейців з шаленими контрактами. Чого варта угода зірки Євроліги Василіє Міцича: 29-річний серб без досвіду в НБА отримав гарантовані 23,5 мільйони на три роки… Це рішення ухвалювали тверезі люди?
Але поміж цього типового складу «Оклахоми» вирізняється людина, яка влітку підтвердила свої зіркові амбіції на ЧС – Шей Гілджес-Александер. Канадець – чинний олстар, бронзовий медаліст Кубка Світу, який безапеляційно є головним героєм цієї «Оклахоми». Показово, що саме ШГА не є драфт-вибором клубу, їм просто пощастило отримати його в пакеті компенсації за Пола Джорджа. Аналітики прогнозують, що Шей першим отримає 400-мільйонний контракт в лізі, але, здається, не в цій франшизі.
Складно уявити, як подібний набір гравців – безумовно, талановитий та цікавий, але занадто вже молодий – витягне Шея хоча б у плей-ін-турнір. А після такого провалу Гілджес-Александер, ймовірно, попросить керівництво команди дати йому шанс пограти в плей-оф, подарувавши путівку у більш перспективне місце. І для «Тандер» це навіть не стане катастрофою: у них купа проспектів на чолі з потенційним новачком року Четом Холмгреном, що можуть усе, окрім одного – боротися тут і зараз.
Андрій Білик
«Міннесота» гучно та скандально обміняє Таунса або Гобера посеред сезону
Найдивніший експеримент сучасної НБА не показав себе ефективним – «Тімбервулвз» доводилось пробиватись до вісімки найкращих команд Заходу через плей-ін, а у серії першого раунду із майбутніми чемпіонами з «Денвера» вони взяли лише один матч. «Лейкерс» у фіналі конференції взагалі не взяли жодного», – скажете ви, і, безумовно, будете праві. Але каліфорнійці якраз максимально динамічні: у них є двоє недоторканих гравців, Леброн Джеймс та Ентоні Девіс, навколо яких менеджмент влаштовує іноді просто-таки неймовірні кадрові каруселі. Міннеаполіс, навпаки, знову затягує болото посередності: що б клуб не намагався робити для того, щоб з нього вибратись, воно не працює.
Щодо «Тімбервулвз» очевидні три речі. Перша – ані Таунс, ані Гобер не є незамінними для цієї організації, бо якщо у неї і є якесь світле майбутнє, то звуть його Ентоні Едвардс. Друга – ані француз, ані домініканець не будуть коштувати на ринку більше, ніж у найближчий рік: вони ще можуть бути зірковими виконавцями у зручних для себе обставинах, вони ще не надто старі, а їхні контракти не спливуть влітку 2024-го (угода Карла-Ентоні взагалі гарантована до 2027 року і містить опцію гравця ще на один сезон). Третя – з урахуванням нових контрактів Едвардса та Джейдена Макденіелса, які запустяться у сезоні-2024/25, п’ятірка найбільш високооплачуваних баскетболістів «Міннесоти» буде отримувати майже 170 мільйонів доларів на рік, а з урахуванням усієї платіжки цілком та можливого податку на розкіш це може бути найдорожча команда в історії НБА, що ні за що не бореться і ні на що не претендує.
Зараз все виглядає так, що команда виділить ще кілька місяців на те, щоб дати Таунсу з Гобером порозумітися (шансів відверто небагато), а потім почне активно міняти когось з них – або заради підсилення тут і зараз, або задля того, щоб повернути хоча б частину активів, що було віддано «Юті» за Руді. Потенційно більш цікавим для френчайзу виглядає трейд Карла-Ентоні: він молодше (27 років), у нього більш тривалий контракт і його треба позбуватися доти, доки він заробляє 36 мільйонів доларів на рік – бо з сезону-2024/25 він буде коштувати 50+. Враховуючи, що «Тімбервулвз» дуже далекі від визначення «зразкова організація», а обидва зіркових великих – люди з непростим характером, цей процес навряд чи вийде легким та безболісним. Зливи, скандальні інсайди, подробиці бійки на лаві наприкінці попередньої регулярки – на якомусь етапі це все має вийти на поверхню. І бодай цим зробити «Міннесоту» хоч трохи цікавою для пересічного глядача.
«Денвер» не захистить титул
Я не вірив у «Наггетс» перед початком попереднього сезону, і не бачу жодних підстав почати робити це зараз. Минулого року команді Майка Мелоуна дуже пощастило (хоча у випадку з чемпіонськими колективами тільки так і буває – без везіння здобути титул у найсильнішій лізі світу просто нереально), що лідери пройшли кампанію відносно здоровими – попри усю свою історію травм та об’ємні медичні картки. Всередині «Денвера» це чудово розуміють: жоден баскетболіст, що дійсно має вагу для цього колективу (пробач, Влатко Чанчар), під різними приводами не поїхав влітку до національних збірних. Так, Джамал Мюррей і Нікола Йокич могли б зустрітись один з одним у півфіналі чемпіонату світу, і це була б потужна медійна історія – але от якраз клуб би від цього взагалі нічого не виграв.
Двічі поспіль у сучасній НБА так сильно не щастить майже нікому. Бек-ту-бек-титули за останні 15 років брали лише праймовий Леброн у «Маямі», «Лейкерс» Філа Джексона з Кобі Браянтом (якщо ви вже слідкували за баскетболом наприкінці нульових, легко пригадаєте, як фани каліфорнійців тоді буквально молились за здоров’я Ендрю Байнума) та «Голден Стейт» із Кевіном Дюрентом – які були в одній перемозі від титулу ще до підписання Дюрента. Це були дуже різні колективи з суто ігрової точки зору, але їх об’єднувало одне – це історичного масштабу суперкоманди з трьома-чотирма олстарами одночасно, порівнювати актуальний «Денвер» з якими просто незручно.
Та й взагалі, порівняно із чемпіонським сезоном «Наггетс» стали слабшими. Клуб із Колорадо провів типове міжсезоння чемпіона НХЛ (у найсильнішій хокейній лізі світу, нагадаю, існує жорстка стеля заробітних плат) – головних зірок ніби й зберіг, але досвідчених рольовиків, що добре показали себе, відпустив, щоб вони могли або насолоджуватись довгоочікуваною пенсією із бажаним перснем, або добре заробити в іншому місці, а на їхні місця набрав молодь без жодної уяви про те, що таке взагалі дорослий баскетбол, не кажучи вже про плей-оф. Йокич, безперечно, один з найкращих гравців сучасності, його зв’язка зі здоровим Мюрреєм – просто вбивча, але глибина у «Денвера» відсутня як клас. У конференції, де майже всі навколо підсилились, це має стати критичною історією – а якщо ні, то нехай «Наггетс», як і у попередньому сезоні, виходять на майданчик та доводять зворотнє.
«Маямі» зіллє сезон заради високого драфт-піку та/або вигідних трейдів
Попри всю повагу до «Хіт», Пета Райлі та вибудованої ним переможної культури, складається дуже міцне враження, що саме ця організація – головний невдаха літа-2023. Фіналісти попереднього плей-оф відпустили заробляти солідні гроші Гейба Вінсента з Максом Струсом, ніким їх не замінивши, програли «Мілвокі» боротьбу за Дем’єна Лілларда, пролетіли повз Дрю Холідея, який став доступним на ринку після головного блокбастеру осені, і прямо зараз виглядають, напевно, найбільш недоукомплектованою командою з усіх, хто мріє про серйозні здобутки тут і зараз.
Враховуючи, що у попередньому регулярному чемпіонаті ще із Струсом та Ннамді (обидва, до речі, були якщо не залізними, то регулярними стартерами в Еріка Споельстри) «Маямі» був лише сьомою за кількістю перемог командою Східної конференції, стосунки з Тайлером Хірро, якого у чутках та інсайдах міняли на першу-ліпшу зірку НБА, навіть теоретично не могли не зіпсуватись, а Джиммі Батлер першу половину сезону зазвичай робить що завгодно, тільки не грає у баскетбол, короткострокові перспективи проекту виглядають так собі. «Хіт» в одній травмі від того, щоб опинитись у положенні «Голден Стейт» зразка сезону-2019/20 – контендера, якому вигідніше злити сезон, отримати дуже високий пік на драфті, і продовжити завдяки йому власне чемпіонське вікно.
Драфт-2024 відносно бідний на талантів – там є купа цікавих проспектів, особливо, європейських (Матас Бузеліс, Ізан Альманса, Адай Мара, Александер Сарр, Закарі Рісаше, Адем Бона, Бобі Клінтман, Мелвін Ажинса – якщо ви слідкуєте за світом ю-збірних, мали б чути принаймні деякі з цих імен), але поки що не проглядається жодного френчайз-гравця для команди НБА. Проте у лізі легко знайдеться кілька організацій, що погодяться віддати незадоволену зірку за пакет із Хірро та гарантованого вибору в першій трійці чи п’ятірці – чи перевантажена проспектами молода команда («Детройт» чи, наприклад, «Оклахома»), за рахунок якої Райлі міг би створити собі необхідну для чемпіонства глибину.
З одного боку, такий сценарій виглядає абсурдним – Батлеру вже 34, і вигравати свій перстень він має тут і зараз. З іншого, немає жодного сенсу знову їхати на плечах Джиммі до умовного фіналу конференції, якщо усі розуміють: так, у «Бостона» є комплекс «Маямі», у серії до чотирьох перемог Батлер та Бем Адебайо приб’ють «Селтікс» незалежно від того, хто виходитиме на майданчик поруч із ними, але проти будь-кого із західних команд («Фінікс», «Денвер», «Голден Стейт», «Лейкерс» – усі точно сильніші, і набагато) у «Хіт» просто не буде жодного шансу. Райлі конче необхідна третя зірка, необхідна вона тут і зараз, і якщо заради цього доведеться впасти на один рік на самісіньке дно таблиці Сходу, не сумнівайтесь – він це зробить. Якщо не одразу, то після дедлайну: взимку команда з Флориди навряд чи буде суттєво вище за зону плей-ін.
Фото: Boston Celtics / Twitter, Brooklyn Nets / Twitter, Houston Rockets / Twitter, Oscar J. Barroso/Keystone Press Agency, Karen Pulfer Focht/Keystone Press Agency, Georgia Soares/Keystone Press Agency/Globallookpress.com
