Божевільний тиждень в НБА: «Бостон» пішов на всі гроші, «Ворріорз» скинули контракт Пула, Пола обміняли двічі
А «Шарлотт» та «Даллас» ну дуже вже здивували на драфті.
Головний ньюзмейкером тижня в НБА мав стати «Сан-Антоніо»: організація з Техасу вступила в нову еру власної історії, вигравши лотерею драфту та витративши перший пік на француза Віктора Вембаньяму. Проспекта настільки неординарного та настільки хайпового, що від нього навіть незрозуміло, чого очікувати – це може бути або фантастичного рівня френчайз масштабів принаймні Тіма Данкана (а то й Леброна Джеймса), або феєричний провал калібру Зайона Вільямсона, який за чотири сезони не дав «Нью-Орлеану» чогось більшого за власну багатомільйонну аудиторію у соцмережах.
Втім, у найсильнішій лізі світу знайшлись клуби, що вкрали у «Сперс» їхнє свято – тиждень, що передував драфту (та й сама церемонія також) виявився неймовірно багатим на потужні переходи. Потужні, перш за все, з медійної точки зору – бо прямо зараз, за кілька місяців до початку регулярного чемпіонату, ніхто не скаже, чи стали «Бостон» із «Фініксом» бодай трохи сильнішими після власних мувів.
Коротко розповідаємо про те, що відбувалося в лізі останніми днями – і робимо оперативні (але, звичайно ж, суб’єктивні) висновки.
«Бостон» таки наважився на кадрову революцію. Трейд за Порзінгіса – скоріш за все, лише частина пазлу
Після провалу «Селтікс» у минулому плей-оф НБА, в якому, мабуть, найталановитіша команда ліги мала проблеми з «Атлантою», страждала проти «Філадельфії» і запустила у великий фінал втомлений та переламаний «Маямі» з восьмим посівом, багато хто (зокрема, й автор Tribuna.com Мирослав Юрчук у власній колонці) зробив висновок, що актуальній версії «Селтікс» прийшов кінець – і Бреду Стівенсу треба щось негайно і суттєво змінювати.
Очевидних варіантів було два – звільнення Джо Маззулли та призначення більш якісного та досвідченого головного тренера і обмін Джейлена Брауна, який був абсолютно жахливим у вирішальний момент протистояння з «Хіт» (і зовсім скоро претендуватиме на супермакс із гонораром у 50+ мільйонів доларів на рік).
Але Стівенс запропонував інше бачення – вийшов на ринок трейдів за підсиленням передньої лінії. І забрав у «Вашингтона» Крістапса Порзінгіса: як не дивно, зникнувши з великої сцени після невдалого періоду у «Далласі» («Візардс» не пробилися навіть в плей-ін), латвійський бігмен провів відносно здоровий та цілком ефективний сезон. Із 23 очками та 1,5 блоками в середньому за гру та 38,5% реалізації триочкових.
Втім, найцікавіше в цьому трейді – не сам Порзінгіс (який, безумовно, є якісним підсиленням передньої лінії), а те, що «Селтікс» робитимуть далі. За латвійця їм довелося віддавати Маркуса Смарта, що, насправді, не планувалося – але початкова третя сторона у трейді, «Кліпперс», так і не отримала усю запитувану медичну документацію по Малкольму Брогдону (схоже на червоний прапорець навпроти захисника), і від участі в угоді відмовилась. Тож тепер складу «Бостона» не вистачає балансу ще більше, ніж це було раніше – слабкий плеймейкінг без Смарта стане ще слабшим, а разом Крістапс, Ел Горфорд та Роберт Вільямс грати не будуть.
Відтепер «Селтікс» в усіх сенсах на годиннику. Вони недоукомплектовані у задній лінії, у них платіжка, що перевищує межу податку на розкіш ще до узгоджень супермаксів із Брауном та Джейсоном Тейтумом, а Порзінгіс наступного літа стане необмежено вільним агентом. Тож клубу треба принаймні думати про те, щоб погодити з Крістапсом продовження чинного контракту (Смарт та піки за річну оренду латвійця – це забагато), і шукати ще один трейд, який збере усе докупи.
«Фінікс» створив нове велике тріо – але навряд чи став ближчим до чемпіонства
«Вашингтона», який ми знали (але навряд чи любили), більше не існує – разом із Порзінгісом столичну команду залишив ще й Бредлі Біл. На цей обмін дуже довго чекали, і з цим обміном «Візардс» суттєво запізнились: захисника треба було відправляти кудись подалі ще до укладення із ним максимальної угоди, що передбачала заборону на обмін без дозволу гравця. Десь із два роки тому компенсація за Біла була б куди більш суттєвою – а від «Фінікса», який у дедлайн виклав майже все, що мав, за Кевіна Дюрента, отримати якихось супер-цінних активів було нереально. Шість піків другого раунду, кілька свапів, Лендрі Шемет та угода Кріса Пола, що спливає – не найкращий початок повної перебудови.
Але, відверто кажучи, й сам Біл два попередніх сезони провів так, щоб про його колись зірковий статус (три запрошення на Матч зірок, останнє – у 2021-му) всі встигли забути. Травмувався, нудьгував у відверто поганій команді, загравався, не захищався від слова «взагалі», а у регулярці-2021/22 примудрився скотитися до найгірших у кар’єрі 30% реалізації з периметра. Безумовно, у «Санз» вірять, що в команді з чіткою метою, титульними амбіціями та потужним ростером Бредлі додасть – перш за все, у мотивації, бо з базовою якістю у нього ніби все в порядку. Але невеличкий знак питання тут стояти буде – принаймні, до початку нового чемпіонату.
Буде і великий – щодо того, наскільки Біл взагалі робить «Фінікс» сильнішим. Дуже красномовним з цього приводу є висновок букмекерів, які після трейду за Бредлі залишили клуб з Арізони четвертим у переліку головних претендентів на титул наступного року після «Денвера», «Бостона» та «Мілвокі». Ну і, звісно, є певні питання щодо сумісності тих виконавців, що будуть у розпорядженні нового керманича «Санз» Френка Фогеля. Бо дуже поширена думка, що зірковий новачок команди та Девін Букер дублюють один одного – і за позицією, і за функціоналом, і за специфікою впливу на гру на майданчику.
Проте, як і у випадку із «Бостоном», від «Фінікса» варто чекати подальших рухів. По-перше, тому, що у «Санз» не залишилось плеймейкерів – якби сезон розпочинався завтра, на першій позиції у Фогеля стартував би Кемерон Пейн, що виглядає зовсім не по-чемпіонськи. По-друге, треба щось робити із Деандре Ейтоном – вигадувати, як перезапустити його після невдалого плей-оф, чи міняти, доки ціна на нього на ринку не впала до зовсім вже смішного рівня. З огляду на те, що клуб змінив тренера, запросивши на місце Монті Вільямса людину, що завжди непогано працювала із бігменами, можна припустити, що до дедлайну Ейтон нікуди не дінеться. Але розігруючий та глибина «Санз» все одно дуже потрібні.
«Голден Стейт» злив контракт Пула ще до його початку. Це перший успіх нового ГМа Майка Данліві
Архітектор чемпіонської династії «Ворріорз» Боб Маєрс залишив клуб – але його заміна на колишнього гравця каліфорнійців Майка Данліві-молодшого вже виправдала себе. Бо функціонеру, що піднявся всередині структури організації, а не прийшов з ринку, не потрібно було багато часу, щоб дізнатися, які у ній взагалі є нагальні проблеми, і як їх треба вирішувати.
Джордана Пула «Голден Стейт» скинув ще до того, як почав діяти його 128-мільйонний контракт, і від цього виграли абсолютно всі. «Ворріорз» нарешті розв’язали конфлікт у власній роздягальні – що важливо, бо Дреймонд Грін стає необмежено вільним агентом і, за чутками, має отримати велику пропозицію як мінімум від «Далласа» (а раніше його шипперили ще й в «Детройт»). Віддати за це довелося ну дуже небагато – із важливого лише сильно захищений пік першого раунду аж 2030 року. «Вашингтон», де Пул зрештою і опинився, виміняв собі ідеального гравця під команду, що у найближчих сезонах зливатиметься заради топ-піків – можливо, навіть першу опцію у нападі. Бо вільних кидків у «Візардс» після трейдів Біла та Порзінгіса на столі залишилося безліч, та й на тренуваннях нікому буде зарядити Джордану по обличчю.
Дуже цікаво, що «Голден Стейт» робитиме далі, бо замість проблемного в усіх аспектах Пула на них звалився неоднозначний актив – частково гарантований контракт 38-річного Кріса Пола, у якому залишились ще два сезони і трохи більше 60 мільйонів доларів, обов’язково виплатити з яких треба приблизно 16. І ось тут починається найінтригуюча частина трейду – як «Ворріорз» будуть цим активом маневрувати. Зв’язка з найкращого плеймейкера покоління та найкращого снайпера покоління в особі Стефа Каррі – це прикольно на папері, але сумарно двом захисникам 73, і якщо Пол майже ніколи не був здоровий в плей-оф у своїх попередніх 18 сезонах, то марно очікувати від нього чемпіонату без травм у сезоні 19-му.
У Данліві є різні варіанти. Спробувати пограти з Полом (наприклад, перевести його на роль головного резервіста, що звільнилась після обміну Пула) і подивитися, що з цього вийде. Прилаштувати його в якусь команду, де ігрові навички Кріса будуть затребувані більше, але від нього не вимагатиметься результат тут і зараз (особисто мені дуже інтригуючим виглядає варіант із трейдом плеймейкера до «Сан-Антоніо», бо кращого першого номера під дебютні сезони Вембаньями вигадати просто неможливо). Або просто викупити контракт захисника, звільнившись від додаткового податкового навантаження. Втім, в останнє не віриться – бо це не мув команди, що заряджається ще принаймні на один титульний похід із Каррі у якості першої зірки.
Самому Полу можна лише поспівчувати – наприкінці кар’єри колишній голова профспілки НБА на власній шкірі відчуває весь сенс стереотипної фрази про «це просто бізнес». Найкращого ще у позаминулому сезоні асистента ліги, який славиться тим, що завжди робить партнерів краще, обміняли двічі за тиждень – і цілком імовірно, що це ще не фінал.
На драфті ніхто особливо не здивував. Але до піків «Шарлотт» та «Далласа» варто придивитись поуважніше
Як це не дивно (хоча, скоріше, і не дивно – рівень заокеанських інсайдерів зараз настільки високий, що публіка знає про майбутні кадрові ходи клубів задовго до того, як вони фактично відбудуться), перший раунд драфту НБА подарував всього лише дві відносні несподіванки. «Вашингтон» піднявся на сьомий пік, щоб забрати 18-річного французького форварда Білала Кулібалі, який провів минулий сезон у «Метрополітані» разом з Вембаньямою. А інший форвард, Кем Вітмор із Вілланови, якого моки відправляли як мінімум у лотерею, а то і у першу десятку, впав аж до 20-го вибору – і опинився у «Х’юстоні». Кажуть, що через сумнівні результати медичного обстеження та потенційно проблемне коліно.
Втім, якщо виокремлювати якусь одну команду, чий драфт виглядає найбільш інтригуюче – це має бути «Шарлотт». Саме «Хорнетс» володіли вирішальним для подальшого перебігу процедури другим піком – і обрали під ним скорера з Алабами Брендона Міллера замість Скута Генденсона (певно, з побоювань, що не зможуть розіграти останнього поруч із Ламело Боллом, як це нещодавно було у «Клівленді» з Колліном Секстоном та Даріусом Гарлендом). На момент, коли організація з Північної Кароліни робила 27-й пік, ще був доступний Нік Сміт з Арканзасу – цікавий, але дуже-дуже сирий проспект, який після слабкого «Березневого шаленства» випав із топ-десятки аж під кінець першого раунду. І, нарешті, вже в процесі драфту «Шарлотт» виміняв собі 31-й пік, під яким забрав центра Джеймса Ннаджі з «Барселони», ще одного таланта, на розкриття якого піде принаймні декілька років.
Серед цих трьох піків немає жодного очевидного (особливо це стосується Міллера, якого, по-перше, просто обрали другим, що вже натякає на баст, і за яким, по-друге, тягнеться дуже сумнівна університетська історія – він був чи то свідком, чи то випадковим співучасником вбивства, розслідування якого ще триває), але кожен має великий апсайд. Драфт-2023 може бути для «Хорнетс» як подією, що змінить долю організації на краще, так і останнім доказом того, наскільки поганим власником клубу НБА був Майкл Джордан – за чутками, із ним менеджмент «Шарлотт» консультувався стосовно власних піків попри те, що прямо зараз найкращий гравець усіх часів якраз знаходиться у процесі продажу організації.
Ну і не можна просто так взяти і пройти повз драфт «Далласа», який вирішив доповнити зіркову зв’язку скорерів з Кайрі Ірвінга та Луки Дончича суто захисними проспектами. «Маверікс», віддавши «Оклахомі» контракт Давіса Бертанса, опустилися з 10-го на 12-й вибір і забрали під ним центрового Дерека Лайвлі з Д’юка. Найкраще про нього говорить наступна статистика: у своєму єдиному студентському сезоні бігмен виконав 117 кидків з гри (5,2 очки в середньому за гру) та 99 захисних дій (2,4 блоки та 0,5 перехоплення в середньому за гру). А потім – забрали у «Сакраменто» контракт Рішона Холмса разом із 24-м піком та використали його на 20-річного канадця Олів’є-Максенса Проспера, форварда із довжелезними руками, чудовими захисними інстинктами, але без якихось особливих атакувальних навичок рівня НБА.
Цікаво, що техасці обрали саме такий шлях – спробувати закрити молоддю очевидно слабкі місця, а не додатково покращити сильні. І в Лайвлі, і в Проспера є шалений потенціал стосовно гри на власній половині майданчика, але якщо «Маверікс» вірять, що ці двоє зможуть підчистити все за Лукою та Кайрі – це супер-смілива (і, скоріш за все, супер-невдала) ставка.
А який трейд чи пік найбільш вдалим вважаєте ви, і чому саме? Розповідайте у коментарях 👇
Фото: JOSE CASTANEDA/Keystone Press Agency/Globallookpress.com
