Мемфіс до Майка Конлі, Зака Рендолфа та Тоні Алена.
Із приводу повернення до гри Джа "бандита" Моранта.
Ще й сьогодні Брукс порадував. Помста вдалася. Чи зможе Джа Морант зупинити падіння ведмедів? В якій формі він повернеться? Питання, питання, питання...
Нагадаю, що ця молода франшиза стартувала у Ванкувері в НБА у 95 році. У Мемфіс переїхала у 2001му.
До 2003го показники були так собі – 28-54, наприклад. Хто ж був у тому ростері в команді?
Майк Батіст, який потім у Европі із Панатінаікосом вигравав титули Евроліги.
Він зіграв 75 матчів, із них 2 у старті – 16 хвилин за матч в середньому, 6 очок, 3 підбирання.
Шейн Батье або Батіер, який потім із Сколою, Яо та Макгреді грав за Хьюстон (хто пам’ятає їх 22 перемоги підряд?)
Він грав у Мемфісі до 2006го, та допомагав команді цементувати захист. 24 хвилини в середньому(це, наприклад 2003-04 сезон), 8 очок, 3 підбирання та 3,8 передачі.
По Газоль, основний центр – 31 хвилина за матч, більше 70 ігор в старті – 17,7 очок та 7,7 підбирань.
Гордон Гірічек – шутінг гард, який по кар’єрі в основному запам’ятався виступами за Юту – під 10 очок в середньому за гру.
Снайпер Майк Мілер вже був тут! 27 хвилин за гру, 65 ігор в старті, 11 очок до скарбнички додавав в основному своїми влучаннями із-за периметру.
Ще були Стромайл Свіфт – 9.4 очки в середньому за матч та центровий Лорензен Райт – 25 хвилин – 9 із половиною очок за гру.
Ну і основна увага після По мабуть була прикута до Джейсона Вільямса – після Кінгс це був його третій у Мемфісі рік – 68 стартів, 29 хвилин за гру, 11 очок, 6,8 передач.
Отака от «банда». У сезоні 2004 року Грізліс вийшли до ПО із показником 50-32. Тож головними зірками були По – 17 очок ,7 підборів за гру та майже 7 асистів Джей Уіла витягнули клуб до серії ігор на виліт. Там вони й вилетіли від Шпор 0-4.
У 2004му хто додався до ростеру? Це Дантей Джонс. Якого більше пам’ятають за виступами по Індіані, Денверу та Кавс.
Джеймс Поузі – важливий гравець для ротації будь якого клубу. 82 старти, 30 хвилин за гру, 13,7 очок, 5 підбирань.
Бонзі Уелс – який із Портленда перейшов у Мемфіс – 25 хвилин за матч, 17 ігор в старті, всього за сезон 59 – 12,3 очки.
Наступного року клуб набирає рекорд, дозволивший вийти у перший раунд – 45-37 – Цього разу пролетіли 0-4 Фініксу.
Наступний сезон 2005-2006– відмічу деякіх гравців:
Розігруючий Чакі Аткінс – який грав за Детройт та Лейкерс – 39 стартів, 27 хвилин, 3 асисти та 11 очок.
Бобі Джексон – який перейшов із Кінгс – 25 хвилин, 11 очок, 15 стартів
Еді Джоунс – Лейкерс, Майамі – 75 стартів, 32 хвилини – 11,8 очок
Деймон Стоудемайр – Торонто, Портленд – 27 стартів, 37 хвилин, майже 12 очок
Хакім Уорік – 68 ігор, 2 старти, 10 хвилин, 4 очки, більше мабуть запам’ятався за участю у СДК
49-33 рекорд і знову поразка у першому раунді – тепер інший монстр тих часів Далас з’їдає ведмедів 4-0.
Потім було три роки без Плейофу.
Майк Конлі прийшов у Мемфіс у сезоні 2007-2008. Він був 4м піком драфту 2007 після Грега Одена, Дюранта! Та Ела Хорфорда (Атланта, Бостон зараз)
Тоні Ален додався до Мемфісу пізніше, у 2010му. Перейшов він із Бостона, хто не пам’ятає.
Рендолф опинився у Мемфісі у 2009му. До цього розкривався у Портленді, 2 сезони за Нікс та 1 за Кліперс.
Про них ми поговоримо у наступній частині та згадаємо як ця команда виступала у іграх на виліт та запам’яталася своєю унікальною грою та баталіями у серіях ПО. Як це було, проти кого і те, що запам’яталося у наступний раз.
Скажу лише поки, що сезон 2006-2007 Мемфіс провалив. Майк Фратело (!) набрав аж 6 (!) перемог при 24 поразках. Наступний тренер Тоні Бейрон - показник 16-36. До речі тут вже з’являються Кайл Лаурі! та Руді Гей!
Фото:IndyStar, The Spun
