Tribuna/Футбол/Блоги/Слава України/Фанати не моєї України. Післямова розгніваного вболівальника

Фанати не моєї України. Післямова розгніваного вболівальника

Забравши міліцію зі стадіонів, нам надали демократичну схему європейського вболівання. Перевірили квитки на вході по штрих-коду, а далі - заходь як хочеш. На матчі Україна-Англія моє місце зайняли фанати, стюарди боялися до них підійти, а представник служби охорони НСК Олімпійський спромігся хіба-що на те, аби виривати з моїх рук телефон, на який знімався увесь цей безлад.

Автор — Yaroslava Shumyk
11 сентября 2013, 22:00
25
Фанати не моєї України. Післямова розгніваного вболівальника

Україна – Англія. 10 вересня 2013 року. НСК «Олімпійський»

На своє місце на стадіоні я пробивалася через забитий цілковито прохід між блоками. Я не зрозуміла – звідки натовп у проході? Протиснувшись до свого першого ряду у 52-му блоці я побачила, що моє місце зайняте – там стояли тінейджери. На прохання показати квиток, мені відповіли, що ми – ФАНАТИ, і ви (себто я), попала у фан-сектор, і запропонували пересісти кудись вище. «Тому що ви і так футболу не побачите, бо ми всі будемо стоячи підтримувати команду». Так підтримуйте її на своїх місцях, кажу я. Ні, ми будемо тут! Оскільки я працюю із НСК «Олімпійський» постійно, пишу одному з менеджерів СМС, що не можу потрапити на своє місце. У відповідь – звертайся до стюардів. Ледь протиснувшись назад до входу – кількість людей у проході між блоками просто забетонувала будь-який рух, – я побачила двох куценьких хлопчаків у яскравих жилетках. Кажу, хлопці – там люди на моєму місці, називаються фанатами, не хочуть іти. Стюарди знизують плечима і перелякано говорять – ми нічого не можемо зробити, ми вже до них ходили. Поруч з’являється кремезний чоловічок, явно з вигляду – представник сек’юріті. Повторюю свою історію йому. І він ТЕЖ ЗНИЗУЄ ПЛЕЧИМА. І каже – зараз я вже нічого не зроблю.

Протиснувшись до свого першого ряду у 52-му блоці я побачила, що моє місце зайняте – там стояли тінейджери. На прохання показати квиток, мені відповіли, що ми – ФАНАТИ

Я офігіваю від ситуації, починаю знімати людей  у проході на телефон, переводжу камеру на стюардів, і зачіпляю кадром представника охорони. Тут наш мужній захисник накидається на телефон, і намагається його вирвати з рук – кадри зафіксовані. Після моїх слів – я представник преси, залиште мій телефон, він починає запитувати чи маю я дозвіл на зйомку. Розмова швидко закінчується після моїх слів – як ви допустили порушення всіх норм безпеки,що люди зайняли усі проходи біля блоку 52, зайняли чужі місця, і не тільки я – інші вболівальники  не можуть сісти на свої місця, тому що там ФАНАТИ. Вже починають спалахувати сутички, бо ФАНАТИ блокують рух і перегляд. Представник сек’юріті залишив у спокої телефон і запропонував провести мене на місце. Я думаю, от, щастя, зараз виведе горе-фанатів. Ні! Наш мужній захисник пройшовши до першого ряду гукнув – пропустіть її на 18-те місце! Думаю, ото схема, ото професіоналізм і допомога!

Повернувшись туди, де все почалося, я таки добилася щоби хоч стати перед своїм місцем, але ФАНАТИ не зрушили. Я ще ніколи не співала гімн з таким спаскудженим настроєм. Час-від-часу поруч  відбувалися сутички вболівальників і ФАНАТІВ, які зайняли чужі місця, тільки щоб стояти згуртовано. Гніву моєму не було меж, і я чи не вперше відчула як принижують права та інтереси пересічного вболівальника ті, хто називає себе ФАНАТОМ. Що куценькі стюарди стоять для меблів, якою, при нагоді, можна кидатися, що сек’юріті стадіону гідне хіба що видьоргувати телефон із рук, а не попереджувати можливу біду. Сотні ФАНАТІВ не за 1 хвилину впали з неба на 52-й блок, вони сходилися зі своїх місць, групувалися, і НІХТО цього не попередив і не змінив.

За 13 років роботи на ТВ завжди захищала фанатський рух, без якого, вважаю, не може бути футболу. Коли на матчі Україна – Франція на Євро-2012 можна було почути муху, що летить «Донбас-Ареною», згадувала фан-сектори Львова, Києва, «Дніпра», «Метала». Євро фанати бойкотували, і на ньому їх не вистачало. Але фанат – це не та людина, що зневажає права інших вболівальників. Мій брат так і не протиснувся через прохід за весь 1-й тайм, бо чув ту саму історію – ми тут будемо стояти, бо ми фанати. А МИ ХТО? Ми, люди, що любимо футбол, прийшли подивитися на свою збірну, підтримати її не вдома на дивані, а на стадіоні? Яке мають право ФАНАТИ забирати в мене моє куплене місце? Визвірюватися на жінок, чоловіків і нахабно себе поводити, коли їх ПРОСТО просять зайняти своє місце?

Я офігіваю від ситуації, починаю знімати людей у проході на телефон, переводжу камеру на стюардів, і зачіпляю кадром представника охорони. Тут наш мужній захисник накидається на телефон

У цих роздумах стежила за футболом, який до того ж, мало чим радував цього вечора. У перерві переважна більшість горе-фанатів кудись щезла, нарешті приєднався мій брат, і я, трішки заспокоївшись, спробувала з’ясувати, чому вони так чинять. Я розумію, що ви хочете вболівати разом – спілкуюся з одним із фанатів – то чому ж якщо ви такі організовані, не купили квитки поруч? Кілька рядів, заздалегідь. Так нам ніхто їх не давав! Почула я у відповідь. Чому вам хтось їх має ДАВАТИ? Ось у Львові нам організували 2 сектори, і туди ми всі разом ходимо, за гроші, але нам допомагали. А в Києві немає кому організовувати, тільки у столиці такі проблеми, каже хлопчина. Так тому що у вашому русі немає нормального організатора, ви приходите на стадіон, забиваєте на всіх інших, гуртуєтеся як вийде, і поводитеся зверхньо? Це, звісно, серйозна організація.

Коли почався другий тайм, я помітила, що добра частина фанатів, що були поруч  на початку, спустилися на нижній ярус і приєдналися до іншої організованої групи. Їм знову ніхто не завадив. Вони пройшли на інший сектор, стали, зробили тисняву, і їм все зійшло з рук.

Я не хочу більше приходити на стадіон. Я не хочу потрапляти на горе-фанатів, які не поважають оточення. Я не хочу стикатися із неміччю та непідготовленістю стюардів і безпорадністю служб охорони. Я не хочу щоб мене зачепило хвостом бійки, які неодноразово з’являлися сьогодні біля мене, тільки тому що ФАНАТИ вважали, що вони чинять правильно. Я не хочу, щоб такі ФАНАТИ були ФАНАТАМИ збірної моєї України.

Фото: Fotobank/Getty Images/Laurence Griffiths