«Одни эмоции:)» Анна Бессонова*

«Одни эмоции:)» Анна Бессонова*

Ви ніколи не забудете того, що з вами відбулося вперше. Перемоги, поразки, емоції, знайомства, здобутки, втрати, перші люди, які стали героями на ваших очах. Я вже точно знаю, що жодна гімнастка для мене не зрівняється з Анною Бессоновою. Журналістська робота завжди підштовхувала стежити за виступами спортсменів і помічати деталі. Можливо, не завжди про них говорити публічно, але запам’ятовувати назавжди.

Як інформацію про те, що Бессонова не брала участі у проводах олімпійців перед Пекінською Олімпіадою, бо потрапила в лікарню із на стільки серйозним захворюванням (я мала інформацію про камінь у сечоводі), що після виписки, ледве тримала в руках предмет на килимі. І це за кілька тижнів до Олімпіади! Я була вражена силою характеру мами Анни, пані Вікторії, яка бачила як її донька на контрольному тренуванні у Києві через силу виконувала ту програму, з якою менше місяця тому засліплювала всіх на чемпіонаті України. Тоді, на вітчизняній першості, вона була королевою – досвідченою, впевненою, розкішною, сильною і красивою пантерою. Вона знала,що їй потрібно виступити у Пекіні не просто найкраще, щоб виграти золото, Бессонова мала бути по-китайськи ідеальною.

Після лікарні на килимі з»явилася бліда тінь Анни, вона ходила із надзусиллям, а що говорити про висококласні гімнастичні па. Так от, пані Вікторія жодним жестом чи виразом обличчя не виявила слабкості. На контрольному прогоні вона стежила за виступом доньки не відводячи очей. Бо, як ніхто, знала, як Анні важко, але, водночас, як їй це потрібно. Бессонова здобула олімпійську бронзу, але, для мене, вона виграла Пекін.

Про інцидент з лікарнею мало хто знав у журналістських колах, і ця інформація не набула жодного поширення. Зі свого боку, я досі впевнена, що прийняла єдино правильне рішення – не розповідати про хворобу Бессонової нікому, на той момент, щоб не піднімати жовтого скандалу, який би розійшовся на ура. Втім, міг зашкодити Ані.

На Олімпіаду в Пекіні я потрапила на саму кінцівку – саме виступ художниць, що завжди закривають Ігри. Інтерв'ю з Анею після перемоги було одним із найемоційніших, які я брала. Плакала і вона, і я. І не тому що ми близькі, чи приятельки, а тому що у нас були одні емоції.

Емоції об’єднують людей. І спортсмени про яких ми, журналісти, пишемо, стають незмінною частиною нашого життя, частиною нашої власної історії. Сьогодні, коли натрапила на відео прощального виступу Анни Бессонової у Палаці спорту, не втримала сліз. Танець був прекрасним, зал аплодував стоячи, Ірина Іванівна Дерюгіна плакала навзрид, а я про себе подумала – із завершенням спортивного часу Бессонової, я перегорнула власну професійну сторінку. Закінчилася моя ера, коли я все сприймала в житті ВПЕРШЕ.

*Коментар Анни Бессонової після перегляду свого прощального виступу на сторінці Фейсбуку

 

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Слава України
+5
Популярные комментарии
Yaroslava Shumyk
+1
Дякую, що читаєте!
Ответ на комментарий Володимир Скиба
Щиро, життєво. І водночас приємно та витончено. Наче виступ самої Анни.
Вперше у житті прочитав статтю Ярослави Шумик про художню гімнастику - одні емоції:)
Дякую.
StaS
0
Емоційна стаття вийшла. І про нерозголошення - ви молодець!
Володимир Скиба
0
Щиро, життєво. І водночас приємно та витончено. Наче виступ самої Анни.
Вперше у житті прочитав статтю Ярослави Шумик про художню гімнастику - одні емоції:)
Дякую.
Написать комментарий
Реклама 18+