Українці серед найкращих у світі. Чим нам запам’ятався біатлонний Чемпіонат світу з паралельної реальності 2021?

Трохи більше тижня потому завершився Чемпіонат світу з біатлону 2021 у Поклюці. Світова першість запам’яталась вболівальникам яскравими перемогами, цікавими розв’язками на останній стрільбі та фінішній прямій. Атмосферу свята створювали на повну глядачі на трибунах та уздовж всієї траси. Словенія ретельно готувалась до чемпіонату. Вони значно розширили трибуни на стадіоні, а по дистанції забезпечили більше місць для стоячих уболівальників. Ну і, звичайно, багато позитивних емоцій подарувала наша збірна – усі здобуті медалі увійдуть у біатлону історію нашої країни. Тож давайте згадаємо всі найкращі моменти цьогорічного чемпіонату і підіб’ємо підсумки виступу наших біатлоністів!

Вибір Юрая Санітри та Надії Бєлова. Хто поїхав у Поклюку?

На початку лютого тренерам національної збірної треба було визначитись із складами на чемпіонат. Оскільки у чоловіків і жінок у цьому сезоні повна квота (6 біатлоністів), це трохи полегшило завдання. Оскільки в особистих гонках можна було заявити лише чотири спортсмени, двоє останніх – за бортом. Комусь мало пощастити взяти участь в індивідуальній гонці або синглміксті, адже не всі їх полюбляють. За словами тренерського штабу, лідери збірної були функціонально готові бігти майже усі гонки, однак хотілось дали шанс виступити всім.

Склад чоловічої збірної: Сергій Семенов, Дмитро Підручний, Артем Прима, Артем  Тищенко, Руслан Ткаленко та Тимофій Лапшин.

Юрай Санітра більш за все розраховував на нашого капітана Сергія Семенова. Українець на початку сезону здобув бронзову медаль у спринті, а в січні багато разів заїжджав у десятку найкращих. Семенов разом з Артемом Тищенко на момент чемпіонату посідали у загальному заліку Кубка світу місця у топ-20. Не вистачило кількох балів Дмитру Підручному, щоб скласти їм компанію. Четвертим номером поїхав Руслан Ткаленко. Поки сезон для нього складається не найкращим чином у порівнянні з минулим, однак за проведеними січневими етапами з’ясувалось, що він повністю готовий. Артем Прима і Тимофій Лапшин поїхали запасними.

Лакмусовим папірцем став Чемпіонат Європи напередодні. Поки лідери готували у Поклюці, так звана «команда Б» вирішила спробувати свої сили у Польщі. Артем провів змагання не досить вдало – відставання ходом від лідерів було значне, а стрільба жахливою. Не найкращі стрілецькі здібності продемонстрував і Тимофій, лише швидкість була достойною. Нагадаємо, Лапшин після Олімпіади 2018 року прийняв українське громадянство з розрахунком на допомогу в естафетних гонках.

Склад жіночої збірної: Анастасія Меркушина, Ірина Варвинець, Олена Підгрушна, Юлія Журавок, Валерія та Христина Дмитренки.

На жаль, не побачили ми на чемпіонаті світу Яну Бондар. Головний тренер Надія Бєлова включала її у попередній список, однак на Чемпіонаті Європи вона не очікувано провалилась. У спринті Яна з двома нулями фінішувала 56-ю! У гонці переслідування з однією хибою вона піднялась на 48-е місце, а ходом програла 6 хвилин лідеру. Тож було вирішено замінити її на досвідчену Олену Підгрушну, яка у міксті виборола для України перемогу. Цікаво було подивитись на рішення Бєлової в особистих гонках, яким чином вона розподілить склади.

Експерти прогнозували Україні мінімум 5 медалей, а вболівальники мріяли про п’єдестал ледь не в кожній гонці. Що у результаті вийшло, зараз усе згадаємо.

Перша медаль та сюрприз Китаю

Відкривала словенський Чемпіонат світу змішана естафета. Наші тренери довго міркували над остаточним складом, адже вперше на світовій першості фінішувати будуть чоловіки. Зваживши всі за та проти, зупинились на варіанті Меркушина-Варвинець-Семенов-Тищенко. Дуже цікаво рішення, адже на Кубку світу таким складом ми не виступали – двічі була Журавок, а на першому етапі у Контіолагті пробували на першому етапі Валерію Дмитренко.

Напередодні гонки фаворитом вважали збірну Німеччини, вони перемагали у себе вдома у Рупольдингу, а другу перемогу в сезоні святкували французи.

Капітан жіночої збірної Анастасія Меркушина відмінно провела свій перший етап. Один промах на стійці не завадив їй передати естафету четвертою. Від лідера китаянки Менг Фанкі, яка відстрілялась чисто, було лише 5 секунд відставання. У когорті лідерів також були Ніколь Гонтье та росіянка Катерина Юрлова. 

Після передачі естафети на відмітці 8,3 км Ірина Варвинець підняла нас на другу позицію, тримаючи за спиною у Доротеї Вірер. Танг Цзялинь ходом не блищала, а Ірина Старих зовсім відвалилась. Там вже їм на п’яти наступали і норвежка і німкеня Гільдебрандт, яка потрохи намагалась підтягнутись до лідерів. На лежці майже всі відпрацювали чисто, лише наша Ірина один раз не влучила. На щастя, українка по трасі рухалась у пелотоні з Гільдебрандт, Хильде Фенне та Магнуссон, тримаючи темп. І тут багато чого вирішила стійка. Доротея заробила два кола штрафу, те що і від неї всі боялися. Німці за стрільбища вийшли першими і одразу за ними викотили французи, на яких ніхто не звертав увагу. Гільдебрандт і Селья Емоньє йшли тандемом аж до передачі і лише на останніх десяти метрів француженка вирішила вирватись у лідери.

Ірина передала естафету 5-ю з відставанням у 15 секунд, все зіпсували ті дві хиби на стійці. Наш капітан Сем на колі дістав китайця Ван Веньяна та Якуба Штвртецького, однак обганяти не став – беріг сили. На лежці всі відпрацювали швидко і чисто, лише чех застряг з додатковими патронами. На другу стрільбу Сергій прийшов з меншим відставанням від Кюна, який чисто відпрацював і залишився лідером, а от Фійон-Має дав шанс Сему відіграти позиції. Наш капітан з Йоганнесом Бьо закрили всі мішені, а француз лише з трьома додатковими патронами залишився позаду, а там вже Фемлінг і Джакомель поряд.

Лідер чоловічої збірної дуже впевнено пройшов свій етап і передав естафету на третій позиції. Всі тримали кулаки за Артема Тищенка, який з Крістіансеном збільшили перевагу над представниками Китаю, Франції, Італії та інших. Через дві хиби на лежці від нас відірвався норвежець з китайцем і впритул наблизились Гофер з Жакленом. Напруга зростала. Усі знають проблеми Артема на стрільбищі, особливо на стійці, тому важливо було хоча б лежачи точно відпрацювати. На останню стрільбу прийшов Долль з відставанням більше ніж пів хвилини. Два промахи завдали проблем, він довго вицілював патронами. Тищенко, Фамін Ченг та інші прийшли разом, коли Крістіансен вже заробив собі коло штрафу. Артем ризикував – стріляв дуже швидко, однак три мішені не закрив. Жаклен і Гофер теж промазали, але по одному. Українцю вдалось оминути штрафні кола і він помчав наздоганяти трійку претендентів на медалі.

На наступній відсічки Артем обігнав Жаклена. Гофер не здавав темпом, тримав 5-секунду перевагу. Попереду був підйом, на якому Артем підстрибуючи нісся до італійця. По трасі йому допомагали вболівальники з українськими прапорами, що скандували його прізвище. На спуску у Тищенка лижі ковзали кращі, і він нарешті залишив Лукаса позаду. Скоро вихід на стадіон, а попереду в декількох метрах китаєць вже ледь йшов пішки. Артему не було проблемою його з’їсти. Бенедікт Долль фінішував першим, фаворити не дали створити сенсацію. Україна друга! Рік тому ми втратили медаль, коли Олена Підгрушна прикро пропустила на останніх метрах дистанції Ганну Еберг, але на цей раз удача була на нашому боці. Ну і замкнули трійку лідерів Китай з одним промахом у заліку. Оце так несподіванка. Домрачева з Бьорндаленом готують команду на Олімпіаду повним ходом. Ну а для українців ідеальний початок чемпіонату.

Королівська гонка Артема Тищенка

На передодні спринту усіх цікавило питання: хто побіжить у спринті? Окрім Семенова, Тищенко та Ткаленка тренерський склад вирішив дати шанс Артему Примі, а Підручного будуть готувати до індивідуалки.

65-е місце Прими з 4-а махами у сумі – такий відвертий провал говорить про утримання від подалі експериментів

Руслан Ткаленко виступив у своєму стилі. У сезоні він часто посідав місця близькі до топ-30 і на чемпіонаті світу не було виключення. 32-а позиція з урахуванням що він на фініші програв одну десяту секунди Домбровські з Литви.

Мабуть, найбільше було очікувань хорошого результату від нашого капітана. Семенов лежку відпрацював чисто і виходив зі стрільбища з 8-м часом. Однак на стійці збився з ритму своєї коронної кулеметної роботи і дві останні мішені не закрив. 22-е місце Сергія абсолютно не влаштовувало і на останньому колі дистанції він зумів відіграти 4 позиції, відправивши на одну сходинку вниз Емільєна Жаклена. Оскільки Сем полюбляє контактні гонки, відставання у півтори хвилини було більш ніж достатньо для переслідування.

Ну і супергонка від Артема Тищенка. Що тут казати, всі і так все бачили. Українець стартував з пізнім номером і по розбитій трасі показував феноменальну швидкість. На першому колі він був швидший навіть за Джорджа Буту. На лежці багато втратив часу через вибілювання кожної мішені і не дарма. З нулем на стійку він прийшов у якості поточного лідера і знов п’ять з п’яти. 4-й час і 5 секунд до Лукаса Фратцшера. Німець вже радів бронзовій медалі, як тут Артем на останньому кілометрі вже його випереджав. Красивий і впевнений фініш українця відправив на третє місце улюбленого всім нам Оллі Хіденсало. Мабуть, ще якісь 300 метрів дистанції і Йоганнес Бьо міг би розпрощатись з перемогою. Другий день змагань і ми вже мали два срібла.

У жіночому спринті ми особливо не розглядали медальні перспективи, адже жодна з дівчат не перед стартом не давала таких передумов. Прогнозували подіум господарці змагань Юлії Джимі. Уродженка Києва півмісяця проводила тренувальні збори на сучасній буковельській трасі разом з нашою збірною під наглядом Санітри. Однак у спринті їй не вдалось продемонструвати ані хорошої швидкості, ані якісної стрільби. Можливо, для Словенії 15-е місце прийнятний результат, але не для Джими.

Найгірший результат серед українок продемонструвала Валерія Дмитренко. Їй не вдалося потрапити у топ-60 через завал на стрільбищі і слабкий хід. Не зрозуміло через що були такі відставання на колах, мабуть втома після чемпіонату Європи. Колишні спринтерки сестри Семеренко точно не в захваті від своїх наслідувальниць. Ірина Варвинець фінішувала 29-ю з чистою стрільбою. Недалеко від неї з 26-м місцем Меркушина, так, стрільба не задалась у той день. Юлія Журавок могла претендувати на десятку найкращих, одна на лежці заробила штрафне коло. Благо завдяки чистої другої стрільби вдалося піднятися на 13-е місце. Відставання від переможниці було не велике, тож у пасьюті ми мали хороші шанси на медаль, але про це трохи згодом.

Гілде Фенне своїм золотом повністю виправдала ставку тренерів. Скільки сезоні її підтягували до оптимальної форми, виправляли стрільбу, лікували спину. Тепер вже ніхто про неї не скаже: «краще б вона завершила». Франція святкувала свою першу (срібну) медаль, що здобула Селья Емоньє – ще одна потенційно «завершуюча». Перша особиста медаль чемпіонату світу має надихнути на позитивній ноті завершити сезон. Ева Пускарчикова загадала радісні часи п’ятирічної давнини, як тут у Поклюці святкувала свій першій медальний успіх і вирішила його повторити. Бронза з одним махом варте похвали.

Прорив Юлії Журавок та золотий дубль Йоганнеса

У гонках переслідування на нас чекали чимало сюрпризів. Ірина Варвинець не вийшла на старт, хоча мала прийнятне місце, цілком могла боротись за високі місця. Тренери таке рішення пояснили підготовкою до жіночої естафети.  

Анастасія Меркушина піднялась не так високо. 21-е місце як результат поганої роботи на стійці. Поки наш капітан довго вицілював кожен патрон, біатлоністки з пізніми номерами прийшли, закрили всі мішені і пішли. Останнє коло було чудовим, дякуючи сервісменам вдалось відіграти 5 позицій.

Головне, що посереднє місце Насті затьмарила бронзова медаль Юлії Журавок. Ніхто з уболівальників не пам’ятають такої самовіддачі від українки. На кожному колі Юля ходом не випадала з топ-10. Важливу роль заграло «сидіння» на хвості у Екгофф, вони разом прийшли на останню стрільбу, а вийшла з неї тільки Юля. На останньому колі українка йшла одна – позаду нікого не було, лише Бреза в 20 секундах тягнула за собою пелотон, тому Журавок у своєму темпі втримала бронзу.

Попереду за перемогу сперечались Моніка Гойніш з Хільде Фенне. Норвежка стріляла не так влучно як в спринті, цим скористалась полька з 8-м стартовим номером. На стійці Фенне двічі схибила і навіть ракетним ходом не дістала Моніку. Головним фактором перемоги були 4 нулі на рубежах, такий же результат у Тетяни Акімової. Росіянки за 5 гонок чемпіонату, мабуть, тільки цим могли похизуватись. Що не гонка, то суцільний провал. Для чого було брати Юрлову, Старих, Акімову, Слєпцову, Віролайнен? Вікові спортсменки не борці навіть за місця у топ-20. Зате юна Катерина Бех та Анастасія Рассказова чахнуть на КІБУ, хоча б звернули увагу на Ольгу Абрамову, яка частенько брала там медалі. Про чоловічу збірну взагалі нема що казати.

У чоловічому пасьюті без сенсацій – золотий дубль оформив Йоганнес Бьо. Майже ідеальна стрільба і хороший хід не дав підпустити суперників навіть на кілька метрів. Усі українці сподівались на таку ж прудкість Тищенка як у спринті, але на другому рубежі заклинив затвор. У результаті він втратив приблизно хвилину. Ну і на стійках по промаху відкинули його на 18-е підсумкове місце.

Сергій Семенов у своїй улюбленій дисципліні з одним колом штрафу зміг заїхати у квіткову церемонію. У мас-старт точно відібрався, тому міг пропускати індивідуалу.

Потужне останнє коло провели Фійон-Має та Лукас Гофер. Вона по дистанції один одного випереджали, кожен намагався відірватись на підйомах, але так вони разом дійшли до фінішної прямої, де француз жодних шансів не залишив своєму колезі. Лукас, хоч і слабший у створі, проте медаль взяв, цьому і радий.

Перше золото та неочікуваний подіум у жінок

На індивідуальну гонку наші тренери заявили кракенів Дмитра Підручного та Олену Підгрушну. Відпочивати відправили Меркущину, Журавок, Семенова та Тищенко.

Дебют Христини Дмитренко цілком задовольнив Надію Бєлову. Вона розповідала, що на тренуваннях Христині важко давалась ця траса і більш за все вона переживала за стійку, де під час стрільби у Дмитренко гуділи ноги. Але у підсумку лише одна хиба і то на лежці. 25-е місце і бойове хрещення пройшло успішно.

Дуже низький результат на стрільбі показала Варвинець. ЇЇ участь у естафеті була під питанням. У двадцятку потрапили Олена Підгрушна та Валерія Дмитренко. Непогана гонка у їх виконанні, лише місцями просідала по швидкості.

Перемогу в індивідуалці святкувала Федеріка Санфіліппо. Вона не була серед головних претендентів, але абсолютна чиста стрільба звела її на першу сходинку п’єдесталу. Головна розв’язка за медалі точилась між Катеріною Іннергофер та Дариною Віролайнен. Австрійська біатлоністка допустила одного маху, однак на фініші на секунду випередила москвичку. Росіяни вже почали святкувати першу медаль на чемпіонаті як під 100-м стартовим номером Івона Фіалкова закрила 20/20 і пішла з останнього рубежу із 3-м часом. За останнє коло вона надолужила і зі солідним відривом вирвала бронзову медаль.

День чоловічої індивідуалки українські вболівальники надовго запам’ятають. Дмитро Підручний – чемпіон світу. 4 нулі на рубежах, впевнений хід, хоча до цього він бігав тільки на тренуваннях дозволило йому виграти омріяну медаль. Згадаємо, як минулого року він залишився зі сріблом, програвши долі секунди, на цей раз удача була на його стороні.

Першу медаль на чемпіонату світу здобув Фаб'єн Клод. Через високу конкуренцію у збірній Бельгії, прапор якою захищають його брати Флоран та Емільєн, Фаб'єн вирішив виступати за Францію. Для трьохкольорових це вже третє срібло, усі чекали перемог, особливо від Дестьо, який вважався одним з найкращих в інді.

Другу медаль для збірної Німеччини приніс Філіпп Горн. У цій дисципліні він ще забирався на п’єдестал, тому бронза у Словенії однозначно стане пам’ятною у кар’єрі.

Драма на останньому колі синглміксту

На одиночну змішану естафету тренери вирішили виступити резервним складом – Руслан Ткаленко побіг з Христиною Дмитренко.

На кожному етапі вони не відставали від лідерів, до останнього боролись за медалі, однак на останній стрільбі Руслан не очікувано для всіх пішов на штрафне коло. Катаріна Іннергофер та Юліан Ебергард з чистою стрільбою прийшли першими. Вони були фаворитами вони і не підвели. Пара дебютантів із Франціїї у складі Буржуа Република та Лу Жанмонно виграли срібну медаль. Ось вам і резерв французів – лише вчора бігли на ЮЧС тепер вже і на дорослому заявились з успіхом. Ну а за бронзу була серйозна баталія. Казах Александр Мухін тягнув збірну до медалі, коли на повороті його спробував обійти Джакомель і зачепився за палець. Обидва спортсмена завалились і цим скористався Руслан. Пролетівши повз них він вийшов на фінішну пряму і приніс збірній бронзову медаль. І таке буває.

Провал українок та прибалтійський слід на подіуму

Мабуть, головна гонка місяця, жіноча естафета, для українських вболівальників обернулась провалом. На першому етапі одразу коло штрафу від Ірини Варвинець. Жахлива стрільба з індивідуалки не змінилась. Валерія Дмитренко багато програла ходом лідерам, і навіть потуги капітана Меркушиної вистачило лише на 5-е місце.

У жінок за Білорусь дебютувала Дарина Блашко, її називають тепер новою Домрачевою. І справді, відстрілявши на лежці стоячи, вона заробила 2 штрафні кола!

Натомість Франція бере своє довгоочікуване золото, Емонье красиво розібралась і Мартою Олсбю на останньому колі. Норвежки лише зі сріблом, дякуючи поганій стрільбі від Інгрід. Ну і невеличка сенсація – ніхто не міг уявити на п’єдесталі збірну Естонії. Дівчата всю гонку тримались за лідерами і лише завдяки влучній стрільбі змогли таки залишитись в трійці. Оя, Гайм, Таліхяерм та Томінгас – героїні того вечора.

Чоловіки вирішили підтримати своїх партнерок і теж прийшли п’ятими. Промахів не так вже і багато, але ходом були не найкращі, відчувалась втома лідерів після напружених медальних гонок.

Фаворити німці без проблем з усіма розібралися. Бенедікт Долль та Йоганнес Кюн відпрацювали чисто, а Філіпп Горн та Філіпп Наврат приймали привітання від Лессера та Пайффера, які вже давно відпочивають від біатлонних гонок. Один із скандальних моментів тої естафети трапився під час останньої передачі: Міхал Крчмарж пішов на четвертому етапі разом з Йоганнесом Бьо, який виходячи з поворота обігнав чеха і лижею збив палку. Міхал ледь не впав. У підсумку норвежці фінішували другими, а чехи за ними. На квітковій церемонії Крчмарж відмовився потиснути руку Йоганнесу. Сам лідер дворазовий призер чемпіонату пояснив цю витівку випадковістю і додав, що норвежці не мають права програвати таким збірним як Чехія.

До невдах гонки можна віднести збірну Росії, а точніше Олександра Логінова, який на своєму етапі вицілював мішень найдовше. На це у нього пішло більше хвилини, у то час як навіть збірні Литви та Румунії змогли його випередити. Цей епізод у соцмережах прозвали «логінівським стоянням». Сама збірна Росіі фінішувала за межами топ-10. Бабіков, Цвєтков та Гаранічев навіть не нав’язали боротьбу не топовим біатлонним збірним.

Словенський тріумф в останній змагальний день

Перед останнім днем змагань у збірній Україні паніка – Меркушина не відібралась у мас-старт, хоча тренери розраховували всі очки, однак все таки десь помилились. Лише на ранок з’ясувалось, що через стан здоров’я з гонки знялась Марі Едер, тому Настя зайняла її місце як перша запасна.

Настя скористалась таким шансом і змогла поборотись за медалі. Відстрілявшись чисто на останній стрільбі, вона побігла вслід за Доротею Вірер. Італійка не блищала швидкістю, тому на першому підйомі пішла на обгін. На останньому повороті перед фінішем Вірер раптово зламала палицю Насті, однак не стала її випереджати, до фінішу доїхала за спиною. Такого від відомої біатлоністки мало хто очікував. Дякуючи фейр-плей наш капітан не залишився без особистої медалі.

Першу медаль ЧС також виграла Сюнневе Сулемдал. Норвежка десять років виступає на світових першостях, однак завжди залишалась за крок від нагороди.

Нарешті, Юлія Джима таки взяла своє. Переш золото чемпіонату світу в кар'єрі під овації домашніх трибун ніщо не замінить. Словенка з одним колом штрафу ще на першій стрільбі відпрацювала всі останні кола бездоганно і не залишилась суперницям жодних шансів.

Золотий тріумф продовжив Яков Фак. Він увесь чемпіонат нічим не відзначався. Якщо розглядати спринт+ГП, то там він десь в топ-30 по швидкості, а по швидкострільності був один із найгірших. Тому у мас-старті від відстояв кожен рубіж, а поспіх зіграв злий жарт з його суперниками.

Особисту медаль в останній день забрав один із лідерів заліку Бенедікт Долль. Він не був серед лідерів під час гонки, однак на останній стрільбі зібрався і відстрілявся чисто. П'ять мішеней також закрив Ерленн Б'єнтеґор, однак 10-секундне відставання від німця він не зміг скоротити.

Ось такий вийшов огляд Чемпіонату світу з паралельної реальності. У підсумку неофіційний медальний залік виграла збірна Норвегії ( 3 золота, 3 срібла та 2 бронзи), а господарі змагань з двома перемогами у топ-3. Найбільше срібних медалей (5) зібрали французи. На рахунку України 6 медалей: 1 золото, 2 срібла і 3 бронзи. Чудовий результат. На жаль, місцями провалились лідери, саме від них більше очікувалось нагород, однак приємно здивували і біатлоністи не основних четвірок. Молодь теж порадувала, сподіваємось на їх подальший прогрес і довіру від досвідчених лідерів збірної.