Зінченку потрібен новий виклик, але у нього практично немає причин йти з «Сіті»

Змін не очікується.

Олександр Зінченко завершив черговий сезон в статусі гравця «Ман Сіті». За мірками клубу такого рівня новий сезон не став надуспішним – ЛЧ так і не підкорилася, в кубкових змаганнях успіхів не було, проте є чемпіонство. Уже четверте для українця в АПЛ в складі блакитного Манчестера. У свої 25 років Зінченко перетворився на одного зі старожилів клубу – після прощання з Фернандіньо залишиться всього два гравці, що прийшли у «Сіті» раніше за Олександра. Це Стерлінг та Де Брюйне.

Але при цьому ігрова роль українця далеко не провідна – він залишається стабільним гравцем ротації, не більше. Цього разу провів ще й менше половини матчів в АПЛ, знизивши показники ігрового часу, порівнюючи з минулим сезоном. Не варто забувати, що й грає він специфічного в системі Гвардіоли, але все ж флангового захисника замість своєї основної позиції у збірній – центрального півзахисника. Таке становище речей у одного з лідерів національної команди викликає у мене (можливо, і в когось із інших вболівальників) природне бажання побачити Зінченка в іншому клубі, в інших обставинах, на іншій позиції, з іншою роллю в команді.

Здається, що Зінченко зупинився у своєму розвитку як футболіст, але при цьому ще є простір для прогресу, який можна досягти, отримавши новий виклик. Але одна справа – бажання вболівальників, а інша – реальна ситуація самого футболіста. Час розібратися, чи є хоча б якісь передумови для того, щоб Зінченко пішов із «Сіті». 

Зінченко досяг стелі у «Сіті», закріпитися у півзахисті – без шансів

Не складно знайти кілька аргументів на користь зміни клубу для Зінченка:

1. Брак ігрового часу. Від сезону до сезону у «Сіті» він додавав у цьому показнику, у нинішньому ж кількість ігрових хвилин зменшилася. В АПЛ награв лише 15 матчів, при чому не у всіх виходив зі старту. Загалом 1045 хвилин – це 15-й показник в команді, 6-й  – серед захисників. Трохи краща ситуація в Лізі чемпіонів – тут Зінченко 10-й із показником у 503 хвилини, до того ж він виходив в обох півфінальних зустрічах (у другій – на заміну). Але своєму конкуренту Канселу програв і за часом у єврокубку. Найголовніше ж – немає ніяких передумов, щоб ця ситуація змінилася. Зінченко вписується у модель «Сіті», але вже не прогресує, аби претендувати на те, щоб вийти на новий рівень. 

2. Відсутність шансів зіграти в центрі. Пеп зрідка дозволяв собі експериментувати із Зінченком в центрі поля, та й позиція лівого захисника у «Сіті» в моделі із українцем не передбачає жорсткої прив’язки до бровки. Але це не змінює ситуації – Олександр грає в клубі і в збірній на різних позиціях, відсутність стабільної ігрової практики в центрі поля точно не йде йому на користь, не розвиває його потенціал в цьому напрямку. Конкуренція занадто серйозна, при всій повазі до співвітчизника, шансів закріпитися в центрі поля в «Сіті» при оптимістичному розгляді – мінімум, при реалістичному – немає. 

3. Одна з найнижчих зарплат у команді. Не хочеться рахувати чужі гроші, але це залишається важливим фактором. Востаннє Зінченко перепідписував контракт із «Сіті» в 2019 році. Це було довгострокова угода на 5 років. Звісно, інформація щодо заробітної плати не розголошувалася. Але за рік у ЗМІ з’явився інсайд щодо фінансових справ «Сіті», за яким українець виявився одним із найбільш низькооплачуваних гравців «містян» із прибутком трохи більше 1 мільйона фунтів на рік.

З того часу Олександр значно поповнив свою колекцію трофеїв, отримав чимало додаткового досвіду у ЛЧ та загалом на найвищому рівні, встиг зіграти на Євро-2020. Очевидно, що при перемовинах з іншими клубами він зможе вимагати і розраховувати на підвищення рівня зарплати. Не варто забувати, що футбол для гравців – робота, яка приносить прибутки лише відносно недовгий відрізок часу. Зінченку 25, а в його кар’єрі ще не було великого контракту. 

Підсумовуючи, на користь переходу в інший клуб можуть говорити амбіції самого Олександра в плані ігрового часу, ролі в команді і заробітної плати. Крім того, новий виклик дасть йому мотивацію і можливість для розвитку, простір же для нього ще точно залишається. Ми бачимо, що може показувати Зінченко в «Сіті», розуміємо, що він вперся в стелю, тому хочеться оцінити його у іншому середовищі, за інших обставин. 

Аргументи залишитися – вагоміші

Якщо дивитися на ситуацію з позиції гравця, який будує свою кар’єру, то дуже складно знайти мотивацію для Зінченка почати щось вигадувати і намагатися піти з «Сіті». 

1. Він грає в одному з топових клубів світу під керівництвом одного з найкращих тренерів сучасності. Це мрія тисяч футболістів, Зінченко просто щасливчик, що йому вдалося досягти цього у своїй кар’єрі. Із «Сіті» Олександр не просто став вже 4-разовим чемпіоном Англії, а й закріпився у статусі найбільш титулованого українського гравця в топ-5 лігах в історії (у нього вже 10 нагород). Команда стабільно ставить найвищі задачі, прагне виграти Лігу чемпіонів (минулого року Олександр грав у фіналі турніру, цього – в півфіналі). Відсутність цього трофею є додатковою мотивацією залишатися – ще не все виграно із клубом. 

Робота з Гвардіолою – окремий плюс. Тренер відзначає роботу українця, цінує його та довіряє. І не така велика кількість ігрового часу не є тут абсолютно категоричним моментом – Зінченко може вийти як в рядовому матчі АПЛ, так і найважливішій зустрічі єврокубків. За роки, проведені в команді, він адаптувався до вимог, прекрасно розуміє модель гри, розуміє систему Гвардіоли. Тому це обопільна зацікавленість – Зінченку зручно і звично грати в «Ман Сіті», у команди є гравець в ротації, який здатен вийти в будь-який момент і виконати завдання. 

2. Статус в команді. Повертаємося до того, про що вже казали – Зінченко в команді давно, він має своє місце у командних відносинах, в роздягальні, на полі. Одразу після завершення сезону з’явилися новини про те, що «Сіті» домовляється із лівим захисником «Брайтона» Марко Кукурельєю. У інших обставинах можна було б замислитися про якусь недовіру з боку клубу, якщо купують гравця на твою позицію. Але Зінченка Кукурельєю точно не налякаєш – він уже «загасив» достатньо конкурентів. Відкинемо жарти про шаманізм з боку українця, але насправді з різних причин він пережив у клубі і Бенжамена Менді, і Анхеліньо. 

3. Ще 2 роки по контракту. Одна справа, якби у Зінченка завершувався контракт, а «Сіті» не поспішав із продовженням. Але ж ситуація зовсім інша – у Олександра все стабільно, контракт розрахований до червня 2024-го. Ще два роки він спокійно може виступати на найвищому рівні, у найбільш конкурентному чемпіонаті, поряд з найкращими гравцями в світі, стабільно претендувати на перемогу у ЛЧ, вигравати трофеї тощо. Чим це не аргумент нічого не змінювати, просто насолоджуючись перебуванням фактично на вершині футбольного світу?

4. Важко знайти команду для переходу. Статус гравця «Ман Сіті» досить суттєво обмежує коло потенційних претендентів на Зінченка, яких йому взагалі є сенс розглядати. Переходити в умовний середняк АПЛ лише через те, щоб мати шанс отримати більше ігрового часу – сумнівний варіант, адже доведеться жертвувати боротьбою на чемпіонство і постійними виступами в Лізі чемпіонів.

Тому залишається варіант із іншим грандом англійського чи європейського футболу. А тут вже немає гарантій, що історія не повториться – що Зінченка не розглядатимуть, знову ж таки, як лівого захисника (адже саме на цій позиції він себе зарекомендував на топ-рівні), чи він точно виграє конкуренцію. Пообіцяти цього ніхто не може, попереду чекає невідомість, на яку складно проміняти якісну стабільність сьогодення. 

До того ж конкретики по пропозиціях не так багато. Якщо пропозицій не буде – то взагалі немає про що вести мову. Взимку були чутки про «Наполі», при чому інформація про інтерес неаполітанців до Зінченка фігурує вже не перший рік, але ближче до літа жодних нових фактів хоча б про якісь контакти не з’явилося. Інша чутка – «Арсенал», який додав Зінченка у шорт-лист, але розглядає як гравця на посилення конкуренції для лівого захисника. «Каноніри» – не найкращий вибір для Олександра. Перевага в тому, що не доведеться полишати Англію, мінуси – відсутність ЛЧ наступного сезону, не найкращі виступи команди останніми роками, потенційна роль в команді. 

***

Наостанок, не можна недооцінювати і домашній фактор. Манчестер вже давно став домом для Зінченка, а тепер і для його сім’ї, маленької донечки. Олександр ніколи не висловлював незадоволення своїм становищем в команді, не виявляв бажання піти і шукати нові виклики. Здається, він насолоджується своєю кар’єрою, яка попри все складається надзвичайно успішно.

Тому висновок особисто для мене – шансів на зміни цього літа дуже мало. Аргументи за те, щоби піти з команди, легко перекриваються усіма перевагами, які зараз має Зінченко у «Сіті». У нього практично немає причин щось змінювати. А тому наступного сезону з височенною вірогідністю ми знову побачимо його у блакитній формі. 

Зинченко выиграл АПЛ уже 4-й раз в карьере, округлив количество своих трофеев в топ-лигах до 10

Зінченко з українським прапором не стримав сліз на нагородженні титулом АПЛ. Дуже зворушливо 💔

Оцінюємо сезон головних українських легіонерів: у Миколенка найкращий, у Ярмоленка – найгірший

Фото: REUTERS/Hannah Mckay, Mutsu Kawamori/AFLOMutsu Kawamori/AFLOIMAGO/Nigel Keene

+37

Опрос

голосов
Популярные комментарии
Сергей Петров
+18
Текст поки не читав, але Зінченка спіткала доволі специфічна доля не топового гравця, який своєю старанністю продовжує існувати в рамках топ-клуба.

Лукас Васкес в Реалі так не одну сотню матчів відіграв, власне як і Начо і Хосе Кальєхон свого часу. Тому це не так і погано, бути не топом, але все одно бути в обоймі топ-клубу.
Nikita Serhiichuk
+9
Краще залишитися в Сіті ще мінімум на сезон і виграти ту кляту ЛЧ, а тоді вже йти кудись, якщо будуть пропозиції. Але й провести всю кар’єру в Манчестері - не поганий варіант)
Дмитрий Клименко
+6
Стерлингу место всегда найдётся
Ответ на комментарий Павел Литвиненко
Если Гвардиола уйдёт, будет ли место для пижона...
Написать комментарий 20 комментариев
Loading...