Шахтар на межі між дном та злетом

Моя думка: Шахтареві потрібно було б й зовсім програти Мінаю, щоб були прийняті «серйозні рішення»

Всі дуже раділи, щастю не було меж, коли Шахтар ледве-ледве пройшов в групу ЛЧ, зігравши (вимучивши) внічию з Монако.

Але не я. І ось чому.

За 10 матчів Шахтаря під керівництвом Де Дзербі:

1. Повне домінування з Інгульцем;

2. У протистоянні з Генком гідні 70-75 хвилин з 180-ти;

3. Провальний матч з Олександрією;

4. У протистоянні з Монако ідеальні перші 27 хвилин матчу у Франції. І відрізок 67-85 у Харкові, все інше – за Монако;

5. Епізодами, непоганий матч зі Львовом, десь 45-50 хвилин;

6. З Чорноморцем, який грав у меншості з 12! хвилини, виглядали непогано тільки за рахунок класу і того, що одесити просіли фізично впродовж матчу, а так, Чорноморець/Динамо-2 заслужило на нічию!;

7. Непоганий 2 тайм із Металістом-1925;

8. Нічия з Мінаєм, схожа на фіаско.

Висновок дуже простий: так, тренер ставить свою гру, нову для футболістів і клубу. Так, потрібен час, всі все розуміють, але грати з клубами, чия ціна менша або така сама, як з/п головного тренера! - це крах. І як показує час, вся ця справа не в тренері була. Здебільшого не Каштру був винуватцем провалу минулого сезону та незрозумілого початку цього.

Більше року тому я, знову ж таки, писав про ті зміни, які потрібні Шахтарю ще тоді, на початку минулого сезону(які тоді так і не зробили і все вилилося в сезон без трофеїв). Та стаття, де я описував, що деяким гравцям, зокрема і тим, хто грав сьогодні (Марлос, П'ятов, Кривцов, Степаненко, Ісмаїлі), через вік або через те, що рівень гри впав, потрібно поступово залишати Шахтар.

І тут важливе рішення Де Дзербі: давати грати молодим Коноплі, Сікану, Мудрику, Бондарю або Марлосу, Кривцову, Дентіньо, Ісмаїлі. Так, програші та провали можуть бути, так, не без цього, але провал досвідченого та/або молодого - дві великі різниці, хіба ні?

Та й крім усього цього, Шахтар має футболістів, які можуть вивести клуб на новий рівень (Тете, Соломон, Фернандо, Корнієнко, Маркос Антоніо), але з ними потрібно працювати і довіряти. Поки Де Дзербі це робить, і тут претензій начебто поки що немає, всі розуміють, що треба час. Але в такому клубі як Шахтар його не так вже і багато, бо крім цього, там треба результати, перемоги, видовищна гра.

—————

Шахтар на межі того, щоб опинитися на тому низькому рівні, де в якийсь момент опинилося Динамо. Коли купували хороших за ціною футболістів, вже готових, не молодих, затягували з перебудовою (про що ще Ребров говорив, будучи тренером "біло-синіх"), а зрештою програвали 4 сезони поспіль чемпіонство і не виходили з групи ЛЄ з Копенгагенами та іншими.

Найбільша помилка: віра в те, що витрачені 40 мільйонів і підписаний непоганий тренер вмить вирішать усі проблеми. Ні.

Проблем вистачає як для тренера: (оборона, вихід з оборони в атаку і навпаки, немає тих миттєво-ефективних контратак з не менш ефективним завершенням), так і для керівництва (рішучі кроки по відношенню до тих футболістів, які вже довгий час у клубі, і чий рівень гри вже другий рік, як продовжує падати). А Шахтар це не Сассуоло, тут, крім гри якісної, потрібен результат, ні – на вихід.

Робіть висновки зараз, не відкладаючи це на зиму, тому що в кінцевому підсумку буде НП як провальні матчі/результати в ЛЧ і знову програного 1-го місця УПЛ. А це вже буде дно.

(PS. А Динамо тихим сапом вже відірвалося від 2-го місця. І ще це навіть без очної зустрічі між клубами. І без 40+ мільйонів. Думай-те.)