Петраков і збірна. Пан або пропав

Тренер-тріумфатор молодіжного ЧС-2019 прийшов до головної команди країни в найскладніший і найвідповідальніший момент

Петраков - тренер головної команди України. Шок? Сенсація? Після того нерозуміння з контрактом Реброва і його клубом, уболівальник просто хотів вже побачити якусь конкретику з кандидатом для збірної України, бо вже не за горами відбір до ЧС-2022, а у нас нема тренерського штабу.

Тренер, що став чемпіоном світу, нехай і з молодіжною збірною, але чи багато у нас таких , які могли б похизуватися таким досягненням? На жаль, ні. Але то була молодіжна збірна, де тебе "усі слухають, бо усі молоді, і тільки вчаться грати у футбол, набираються досвіду, і впитують усі твої слова в себе як губка". Головна збірна - то зовсім інша тема.

Питання 1: Хімія між тренером і досвідченими гравцями

Тут вже є футболісти, які мають добрий десяток матчів ЛЧ, грали у півфіналах/фіналах еврокубків, мають колосальний досвід роботи із багатьма тренерами, насамперед, з іноземцями, які дивують навіть таких досвідчених, як Степаненко, який у 32 повинен наново вчитися грати в те, чому присвятив своє життя.

Чи може це стати проблемою для Петракова? А саме, як сприйме кістяк команди, як приймуть його лідери збірної і взагалі, яка буде реакція футболістів на тренера(будь-якого), який прийшов би після 5-річки Шевченка? Можливо, але ! Ще після нічиїх з фінами та казахами я писав про те, що який тренер не був би менеджером збірної після Євро-2020, її чекає часткова, але перебудова. Зміна поколінь. Часткова. Але зміна. І якраз тут досвід Петракова потрібен.

Питання 2: Зміна(часткова) поколінь

Супряга, Попов, Бондарь, Булеца, Корнієнко, Лунін, Конопля, Сікан - це усі ті футболісти, які пройшли із Петраковим довгий шлях не лише на молодіжному ЧС, але і у самої системі збірних, з 16-17 років. Хтось вже перейшов до Реалу, хтось - встиг дебютувати і за збірну, і в ЛЧ пограти, хтось - ніяк не може піти до клубу з Серії А, на жаль. Але усіх іх об'єднує одне - вони не є лідерами зібрної, а потенціал у кожного з них - шалений.

У збірної є ті, хто вже не витягує високий рівень гри, і тому або вже завершив кар'єру, або ще сподівається 1-2 роки пограти, але вже видно їх спад форми, хтось з них довів наглядно ще й на самому Євро(Пятов, Кривцов, Марлос, Сидорчук, Степаненко, Коноплянка). Є лідери, якім потрібна пристойна конкуренція і в разі якоїсь проблеми - замінити їх(Яремчук, Зінченко/Маліновський, Матвієнко, Караваев, флангові півзахисники).

Це не означає, що Петраков прийде, і почне наново будувати повністю команду, як це було в 2016 році. Ні, Просто поступово на деякі позиції підпускати футболістів, які, як і Зінченко, Малиновський, Яремчук, Караваев - не одразу у 2016-2017 почали феєрити, а через певний час тали лідерами головної команди. Це робити потрібно, бо может розпочатися зона комфорту-деградація футболістів-провал. А нам цього ніяк не можна допустити.

Питання 3: Результат - участь на ЧС-2022

І, звісно, результат! Після 1/4 ЄВРО і першого місця у відборі до цього турніру, вболівальники вже привчилися до перемог і досягнень. Непотрапляння до ЧС буде вважатися фіаском. І тут перед Петраковим, який лише нещодавно став головним тренером, одразу ж питання: чи встигне він підготувати команду до дуже складних і відповідальних матчів, як буде грати збірна, скільки планів у нього є/буде якщо потрібен буде результат, а з грою буде кепсько....

Питань багато, очікувань ще більше, а реальність така - Петракову, при всій моїй симпатії до нього, це буде, безперечно, найскладніший і найвідповідальніший момент у його кар'єрі. Трохи легче психологічно тобі, коли ти приїхав на молодіжний ЧС, і від твоєї команди мало хто чогось очікує, а ти бац - і чемпіон світу. Інша справа - головна збірна країни, яку привчили до перемог і вона потрохи забуває(принаймі, хоче), що таке непотрібні поразки, або ж непотрапляння до великих турнірів. Усі звикли до феєричної гри і не менш феєричного результату.

Наснаги, терпіння, і найголовніше, удачі Вам, Олександре Васильйовичу, вона дуже знадобится !