Дякую/Grazie, Шева

Пост подяки головному тренеру за шалені 5 років перемог і поразок, надії і гірьких реалій, злетів і падінь

Перша думка після фінального свистка матчу Англія-Україна у мене була "щось здається, що це остання гра збірної під орудою Шевченка". І це не тому, що якісь цілі не були виконані(навпаки, для нас 1/4 Євро - це вже досягнення). Просто в якийсь момент було видно, що Андрію Миколайовичу робота в збірній дала усе, що могла. Момент з ковідом зламав йому усі плани. Перенесення ЄВРО, як для нього, так і для футболістів, усе ж таки, зіграло більше не на користь, а навпаки, створили купу проблем. Але все одно, навіть попри те, ми досягли історичного результату(завдяки кому\чому, зараз взагалі неважливо).

Шевченко за 5 років показав нам, що "кричав, сміявся, плакав" - цю фразу можна використовувати не через нездорову істерику після провальних матчів, а після тріумфальних результатів нашої збірної.

Хтось міг собі уявити після провального Євро-2016, що ми закінчимо відбір на Євро-2020 на 1-му місці, обігнавши на той момент діючих чемпіонів Європи? І створимо нереальний момент для святкування тріумфального результату на Олімпійському, обігравши Роналду и КО?

Чи могли ми собі уявити, що буде гра не "бей-беги, комбинация прийди", а виважений контроль м’яча, спокійний, так, десь на грані, але все одно, гра низом, а не вибивання м’яча уперед у будь-який момент пресингу. Чи будемо грати на максимумі своїх можливостей, і десь не завдяки, а наперекір, але все-таки, досягати результату у матчах з Італією, Іспанією, Франціею?

Маліновський, Яремчук, Зінченко основні гравці у клубах за кордоном і "на слуху" у всій Європі. Абсолютно впевнений, що і Шевченко та його тренерський штаб доклали своїх зусиль задля прогресу гри наших лідерів. Гравці довіряли головному тренеру, а він вірив у своїх футболістів, і усі розуміли, над чим вони працюють, що хочуть бачити на полі і як цього досягнути - це і є тим "секретом успіху" нашої збірної за цю каденцію Шеви.

Так, були і провальні матчі(Франція, Казахстан, Нідерланди і Австрія на Євро), були і феєрії(матчі у Лізі Націй, Португалія, Сербія, Швеція), але це футбол, і він повинен давати ємоції різного типу, як позитивні, так, моментами, і не дуже. І при Шевченко усе це було. І це найважливіше: нам давали матчі ємоції, а з ними - і розпач, або ж надію, футбольну злість та дитячу радість, моменти єйфорії або ж післясмак тоталього фіаско.

Шева дав нам віру в те, що ми - футбольна нація, що ми можемо досягати результатів не лише в боксерському ринзі, але й на футбольному полі. Він нам показав найголовніше: віра в себе, у свої сили, бажання досягнути результату і єдність - це і є тими постулатами, на яких повинна базуватися робота у збірній. І це повинен усвідомити і наступний тренер нашої національної команди. А зараз поки що, просто дякую тобі, Андрію Миколайовичу, за той спектр ємоцій, що я отримував протягом цих п’‎яти років.

"До зустрічі", Шева, але не "прощавай".