Хибні надії. Чому Зоря не є 3-ю командою/грандом УПЛ
Колонка для Колоса, Десни та інших клубів, які мріють стати "першими, після Динамо та Шахтаря".
Безумовно, через війну на Донбасі, анексії Криму та глибоке падіння економіки у 2014, треба бути дуже наївним, аби сподіватися на те, що одразу з'являться клуби, з такою структурною роботою у всіх сферах (майже у всіх) та фінансовими можливостями, як Дніпро, Металіст, Чорноморець ім. Григорчука. Але, принаймні, за останні 7 років ми мали надію, що таким клубом зможе стати/стала Зоря.
Ні, не тому, що там є стратегія розвитку клубу на найближчі 10-15 років, робота з уболівальниками для збільшення відвідуваності на матчах або просто менеджмент рівня хоча б ЛЄ. Просто ця команда за рахунок характеру, бажання гравців та класного тренера часто дуже любила дивувати несподіваними перемогами над Шахтарем, Динамо, матчами з міцними командами або грандами європейського футболу такі як Фейєрнорд, МЮ, РБ Лейпциг, Атлетіко Більбао та інші. Також, через падіння харківського та дніпровського клубів, Зоря була укомплектована за складом краще за всіх, не рахуючи наших топів. Але все одно більшість говорили про те, що це все тимчасово, що просто так склалися обставини у нашому футболі і що це ненадовго, сезон-два і Зоря піде на дно.
Але згодом Зоря прогриміла на трансферному ринку, продавши за 9 мільйонів євро Луніна не кому-небудь, а мадридському Реалу! Тут подив був в кожній деталі цієї новини: і сума, яку отримав клуб, і те, кому було продано гравця. Це була трансферна бомба для всієї України та для луганського клубу власне.
Потім був сезон із проваленою кваліфікацією до ЛЄ(хоча там і суперник був, на секундочку, РБ Лейпциг - команда, яка через рік гратиме у півфіналі ЛЧ), та 5 місце в УПЛ. Як підсумок: Вернидуб йде у відставку. І тут Зоря зробила ще один хід, після якого усі ще раз задумалися про те: чи можливо реально луганський клуб на даний момент - третя сила в Україні? Вона підписує контракт із тренером із західним менталітетом, німецькою тренерською школою - Віктором Скрипником.
Хоч команда знову не потрапила в групу ЛЄ, але вона до останнього боролася з Динамо за 2 місце, у клубу була чітко виражена структура гри, команда не тільки билася на полі (за що вони власне і отримали прізвисько «Мужики»), а й грала так, що могла створити серйозні проблеми нашим грандам і в кінці сезону посіла 3-є місце в чемпіонаті.
І після цього ніби має бути текст про те, чому Зоря - наш третій гранд в Україні, та ось і ні.
Незрозуміла ситуація з Рафаїловим, безумовно, один із найодіозніших менеджерів в історії УПЛ, але для Зорі він зробив багато і тут сперечатися складно. Потім трансферні моменти:
1) непродовження контрактів із Михайличенком та Чеберком, щоб отримати більше, ніж 800 тисяч доларів за двох гравців;
2) трансферна політика швидше провальна, ніж вдала, і це не лише цього сезону, а загалом, так, на жаль, відбувається кожного року;
3) кожен рік доводиться будувати команду наново, при цьому отримувати за продаж своїх гравців або копійки, або ж, взагалі, за безцінь відпускати їх;
4) керівництво не надає додаткових(хоча б мінімальних) фінансових надходжень, команда існує за рахунок гарних результатів на євроарені.
Але найбільший треш – це напрочуд дивна ситуація з переходом Скрипника в Дніпро-1 та попередній підписаний контракт з Бабичем (будемо чесними, далеко не найсильніший тренер, як уболівальник Чорноморця – можу це підтвердити). Так, зрештою, Віктор залишився у Зорі, але було видно з підготовки команди, що вона морально не готова. Провальний старт в УПЛ та ЛЄ, чутки про можливу затримку виплати бонусів за минулий сезон та невиплату зарплат по кілька місяців - погодьтеся, чимало таких запитань викликає сумніви щодо боєздатності колективу.
Та й загалом, коли президент клубу каже, "що наші головні доходи - груповий етап ЛЄ, і у разі непотрапляння , можуть бути фінансові проблеми".... Не дуже втішні заяви про те, що Зоря може, де-факто, у будь-який момент сказати: "всьо пропало, нас нема, допобачення."
------
Мораль цієї байки ось яка: якщо ти хочеш побудувати клуб, який хоча б на початку має боротися за 3-є місце в чемпіонаті, керівництво повинно мати стратегію розвитку на роки вперед, гарантовану так звану "golden parachutes" (фінансова подушка безпеки). Можливо , не десяток мільйонів доларів, але хоча б якийсь мінімум, аби команда випадково не взяла і не знялася з чемпіонату. Потрібно, щоб була бодай якась впевненість у тренерів та футболістів у завтрашньому дні.
І головне - комунікація між президентом і менеджментом клубу, аби ці люди були об'єднані метою побудови чогось сильного і цікавого. Важливо, аби була довіра, бо без неї не буде нічого, як би ти цього не бажав.
(фото: Sport.ua, football.ua)
