Працював шахтарем, офіціантом, мангальщиком, але став найкращим бомбардиром другої ліги. Історія одного нападника

Історія, яка не залишить Вас байдужим.

***

Кінець травня 2019-го року. Горностаївський "Мир" перемагає в останньому матчі сезону другої ліги ПФЛ ФК "Нікополь" з рахунком 3:2. Одразу ж після фінального свистка футбольну громадсткість спіткає плачевна звістка: команда з херсонщини припиняє своє існування... Президент клубу Іван Іванович Доценко зупиняє фінансування. Чи то з фінансових причин, чи то з того, що його син (також Іван Іванович Доценко) вішає бутси на цвях – хто його знає.

Вже потім, Доценко буде виправдовуватись, що він втомився боротись із свавіллям в українському футболі та порівняє арбітрів з хлопчиками, які не можуть відрізнити м'яч від нацюцюрника. Але то таке...

Капітан і лідер "мирян" Олексій Бойко стає найкращим бомбардиром у другій лізі. В тому сезоні герой сьогоднішньої історії "наколотив" 19 голів, за що і отримав золоту бутсу від ПФЛ.

Цей успіх може здатися буденним, але той сезон став лише другим у професійній кар'єрі гравця! До цього Бойко грав лише в аматорських турнірах та ДЮФЛУ, але життя пошарпало нашого героя дуже добряче...

Займався легкою атлетикою, тхеквондо, але свій вибір зупинив на футболі

Олексій Бойко народився в Красному Лучі – невеликому шахтарському містечку, що на Луганщині. З юних років хлопець закохався у футбол, займався у місцевій ДЮСШ, день і ніч проводив з м'ячем. Згодом хлопчина почав займатися тхеквондо та легкою атлетикою. У атлетиці навіть ставав чемпіоном Луганської області серед юніорів, але любов до футболу перемогла.

З восьмого класу Бойка забрали до областного центру – грати за луганське училище фізкультури на чемпіонат України серед юнаків. Команда зірок з неба не хапала, але завжди була в п'ятірці найсильніших та давала бій грандам – київському "Динамо" та донецькому "Шахтарю".

Олексій грав на різних позиціях, як під нападником, так і на фланзі. Лише у випускний рік тренери почали використовувати Бойка як таранного форварда. Статистика говорить сама за себе: у перші роки в ДЮФЛУ лише 2 забитих м'ячі, коли як у останній – аж шість, в 11-ти матчах сезону.

Після закінчення інтернату, Олексій мав підписувати професійний контракт із дублем "Зорі" (луганське училище було фарм-клубом головної команди області), але тому завадила жахлива травма – розрив меніску. Бойку зробили операцію, хлопчина довго відновлювався, а коли оговтався від травми – виявився непотрібним.

Далі нападник намагався потрапити у тодішні команди другої ліги – мелітопольський "Олком" та маріупольський "Іллічівець-2", та не склалося з різних причин.

У професійний футбол довелось пробиватись через аматорів.

Працював на шахті, грав на чемпіонат області та міста. Навіть пішов у арбітри

З Луганська Олексію довелось повернутися до рідного міста, де він почав грати: спочатку на першість міста, а потім і на чемпіонат луганської області за краснолуцький "Шахтар". Але основним місцем роботи був не футбол, а підприємство. На одній з місцевих шахт були створені усі умови для футболістів, тобто вони вважались робітниками підприємства, але тільки грали в футбол та покращували свою майстерність.

Бойко був одним з лідерів місцевого "Шахтаря" впродовж декількох років на початку другого десятиліття, визнавався найкращим гравцем чемпіонату та кубку. В першості луганщини 2013-го року забив 21 гол, ставши другим за ліком бомбардиром турніру. Голи Олексій забивав на будь-який смак.

Але кар'єра на професійному рівні не складалась і надалі. Контракт Бойку пропонував друголіговий "Шахтар" із Свердловська, але довелось відмовитись через фінансові умови та знову грати на чемпіонат області.

Водночас, Олексій Бойко почав працювати арбітром на матчах чемпіонату міста та області. І у футбольного хлопця це виходило.

Але втрутилась війна...

Війна і виживання: працював офіціантом, мангальщиком. Загалом змінив близько 10-ти професій. Футбол відійшов на другий план

З початком активних бойових дій на Донбасі, Бойко покинув рідне місто, та переїхав до Ялти. В Криму теж було не солодко, тому, аби вижити, довелось на деякий час зав'язати з футболом взагалі. Олексій брався за будь-яку роботу: працював офіціантом, мангальщиком. Змінив близько 10-ти професій.

Освоївшись у Ялті, Бойко знову почав грати у футбол, по тій же схемі, що і раніше – спочатку на першість міста, згодом вже і на першість Криму. Але таких умов, які були вдома – не було і близько. Доводилось працювати та грати. Але важко сконцентруватись на футболі, коли весь день працюєш у кафе чи ресторані, а ввечері тренування або гра.

Але Олексій не здавався. У 2016-ому році почав грати за "Кримтеплицю" з Молодіжного, де був гарний тренерський штаб та всі умови для професійних занять футболом. Того ж року нападник "наколотив" аж 32 голи у першості Криму та став найкращим бомбардиром турніру.

Але все одно, повністю на футболі зусередитись не дозволяло декілька факторів: і відсутність житла у Криму, і статус легіонера у чемпіонаті, бо Олексій не мав російського паспорту, та ще багато іншого. Тому Олексій Бойко продовжував грати та працювати.

У 2017-му Бойко перейшов у кримсько-татарську команду "Кизилташ", але ситуація не змінилась – футбол був на другому плані.

Аж поки нападник не витягнув щасливий квиток!

«Миру – мир!» Горностаївська історія улюбленця публіки

Ще у Красному Лучі сусідом та другом Олексія Бойка був інший місцевий футболіст Андрій Сорокін. Вони разом грали на чемпіонат міста та області, дружили з дитинства. Сорокін на той час був гравцем горностаївського "Миру" та запросив нападника на перегляд до команди з херсонщини. В січні 2018-го Бойко поїхав до Горностаївки та одразу ж сподобався коучу "мирян" Олександру Сопельняку, а вже на другий день був підписаний перший омріяний професійний контракт!

На херсонщині були створені усі умови і вже нічого не заважало нападникові демонструвати свої найкращі якості. Кінцівку сезону 2017/2018 Бойко ще придивлявся, забивши 4 голи в 10 матчах, а вже наступний сезон видався для нападника вогняним! Із початком чемпіонату він став не тільки улюбленцем місцевої горностаївської публіки, а і капітаном команди. Олексій став найкращим бомбардиром ліги, про що вже було сказано раніше, ще й нападник встиг двічі стати гравцем туру у другій лізі (5-ий тур та 23-ій), а також Бойко став найкращим гравцем другої ліги у серпні 2018-го.

І все б нічого, але "Мир" припинив існування...

Але вже с таким бекграундом Бойку було б важко загубитися на професійному рівні. Не пройшовши перегляд до харківського "Металіста 1925", Олексій вірушив у свою першу футбольну подорож – до Вірменії.

Вірменські «схеми», коронавірус, Гірник-Спорт та Авангард. Футбол як стиль життя

Наступні пів року Олексій Бойко провів у єреванському "Локомотиві". Так-так, саме в тій команді, в якій довічно дискваліфікували головного тренера та гравців за договірні матчі. Вірмени за допомогою українців крутили "конторні схеми", які навіть розслідував інтерпол. Бойко в цих "дєлішках" участі не приймав, забивши 9 голів за неповних пів сезону.

Взимку Олексій повернувся на Батьківщину і підписав контракт з першоліговою командою "Гірник-Спорт", та клятий коронавірус сплутав усі карти. Підготовка пішла нанівець, а після рестарту Бойко забив лише 2 голи у 7 матчах.

Один з голів відмінили, про що гуділа вся Україна. А Ви як вважаєте, чи за правилами забив Бойко?

Сезон 2019/2020 з горем навпіл завершився, а Олексій Бойко перебрався в іншу першолігову команду – краматорський "Авангард". Краматорці пройшли ребрендінг, відпустивши всіх своїх лідерів та значно омолодивши склад. Олексій буде якщо не новим лідером, то точно одним з них.

До того ж, в середині поля знов буде грати його старий знайомий Андрій Сорокін, з яким вони вже не один пуд солі "з'їли".

***

Олексій Бойко йде великим тернистим футбольним шляхом, де трапляються невдачі, тяжкі травми та несумісні з футболом речі, але він все одно іде. Йому лише 28 років і треба ще багато чого зробити, надолужити та пережити. Можливо, стати новим Філіпповим або Джеймі Варді, але то буде зовсім інша історія.

Головне, що футбол для Бойка, як стиль життя!