Чому наші клуби (не) люблять влітати колгоспам?

«Якщо так далі піде, то ми не будемо обігрувати і клуби з Косово» - саме цю цитату Маркевича винесли в заголовок новини. Але чи справді це так? Чи такі вильоти - лиш прикра випадковість? Давайте перевіримо це разом. Ми охопимо останні п'ять єврокубкових сезонів, адже саме по ним УЄФА визначає рівень чемпіонатів та додамо фінський КуПС. Мова йде за сезони з 2016 по 2021. Тепер пора визначитись з критеріями колгоспності клубів, які нас вибивали з Ліги чемпіонів та Ліги Європи. Їх у нас буде два: - Чемпіонат, з якого родом наш кривдник, нижче в рейтингу, ніж наший чемпіонат - В клубному рейтингу наш кривдник нижче/на одному рівні з нашим клубом Якщо команда не відповідає жодному з критеріїв - вона сильніша за наший клуб. Такі команди ми позначимо зеленим кольором. Якщо команда підпадає лиш під один критерій - вона плюс-мінус одного рівня з нашим клубом. Вона буде позначена жовтим кольором. Якщо ж вона підходить за обома критеріями,тут сумнівів бути не може - перед нами класичний колгосп. І позначений він буде ганебним червоним кольором. Отож, погнали.

Отже, що ми бачимо? За 5 років наші клуби встигли вилетіти аж 34 рази. З них, 6 разів ми вилітали від колгоспів. Особливо урожайним видався сезон 2016/17, коли ми примудрились вилетіти від трьох колгоспів. До слова, я не дарма позначив тренерів в таблиці, адже тренерський фактор тут присутній у двох випадках - Максимов та Михайличенко. Чому не Хацкевич та Сачко? Бо в наступних сезонах вони показали, що вони здатні обігрувати не лише колгоспи (будь-який суперник Динамо в ЛЄ), але і команди свого рівня (Карабах). Чого не скажеш про інших двох вище згаданих гуру тренерського цеху. Таким чином, третина наших вильотів була від суперників вище класом, половина вильотів була від рівних (принаймні на папері) суперників (що абсолютно нормально, адже шанси в таких випадках завжди 50/50), і 1/6 вильотів припадає на клуби нижчого рівня.

Після ганебного вильоту полтавчан знову почали ширитись думки про безхарактерність нашого футболу, через яку ми регулярно влітаємо колгоспам, та якщо ми вилітаємо від колгоспів лиш в одному випадку з шести, то хіба може йти мова за регулярність? Очевидно, що ні.

Для того, аби мова зайшла за регулярність, частка таких вильотів має складати хоча би 1/5. А зазвичай їх має бути 1/3 хоча би за останні пару років, а таких лиш два.

А сенсації у футболі були завжди. І на кожну перемогу над Інтером чи Брагою у нас траплятимуться поразки від Мальме чи КуПСа. Тому нічого страшного не трапилось. Як казав один класик, поки що ми не лайно, але і до вершин нам задалеко.