Tribuna/Футбол/Блоги/Думки про головне/Якби в Україні не було таких спортсменів як Селезньов – їх треба було б придумати

Якби в Україні не було таких спортсменів як Селезньов – їх треба було б придумати

«Было бы смешно, если бы не было так грустно»

31 декабря 2021, 17:44
9
Якби в Україні не було таких спортсменів як Селезньов – їх треба було б придумати

«Было бы смешно, если бы не было так грустно»

«выносить сор из избы»

Мова йтиме саме про конфлікт Євгенія з журналістом Андрієм Сеньківим. Можна також зачепити й інші конфліктні ситуації за участю даного персонажа: з юними вболівальниками в Харкові, наприклад, з Костишиним, можливий конфлікт у роздягальні з партнером по Минаю, публічні висловлювання на адресу «диванних п******ів» (у студії Вацка) чи то конфлікт цієї людини з головою. Але мова саме про конфлікт футболіста (так, він досі ще футболіст, формально, не боксер яким він себе уявляє і не хуліган з підворотні) з журналістом.

Відразу хочу зауважити – мені не подобається Сеньків як журналіст. Так, він складає враження чесної людини, об’єктивної і незаангажованої (привіт, Ігор Циганик!) яка має свої принципи і намагається їм слідувати, що, безумовно, є головним для людини його професії. Але почути від нього розбір чергової (так, їх було багато останнім часом!) поразки наших клубів у єврокубках – «задоволення» не набагато більш приємне ніж слухати кубанського атамана.) Підкреслюю, це виключно суб’єктивний погляд автора і тут може бути присутня звичайна «вкусовщина», адже комусь до вподоби як коментує Денис Босянок, а хтось як Андрій, у своєму особистому топі вище ставить Владислава Шалоту.)

Повертаючись до суті. Ми досі ще живемо у суспільстві де вистачає спортсменів, каратистів, боксерів і футболістів які звикли «рішать вопроси» подібним чином. В суспільстві де все ще повно людей, вболівальників і, нажаль, журналістів (як Ігор Циганик чи Віктор Вацко) які будуть виправдовувати чи просто ігнорувати подібні речі. Я розумію, що Ігор Циганик, наприклад, виріс у 90х, Ігор Циганик, очевидно, надзвичайно «крутий пацан» і не піде в поліцію в жодному разі (дай Боже щоб і не було приводу) і він, не дивлячись ні на що, буде слідувати своїм принципам, які в нього, начебто, є...

Ми з вами живемо в країні яка за останні роки пережила (і переживає прямо зараз) надзвичайно важкі часи. Яка прагне вижити і для цього обов’язково повинна змінитись, повинна прийняти нові цінності, а від того старого болота, цитуючи Дмитра Джулая, повинна не просто відірватись, а зробити це якомога швидше! І такі як легендарний кубанський бомбардир – нам у цьому лише допоможуть, адже для того щоб вирішити певну проблему – її потрібно усвідомити, оцінити її масштаби.

Масштаби цієї проблеми не великі. Враховуючи, що не так вже й багато людей готові захищати Селезньова чи Усика і ставати на їхній бік (коли вони погрожують людям, які, наприклад, не є професійними спортсменами) і тим більше робити це публічно (як Ігор Циганик) – не надто багато. Так, звичайно, що завжди знайдеться який небудь друг-журналіст або політик чи інший медійний діяч, який буде на боці того з ким він товаришує або з ким у нього схожі погляди, як і завжди будуть люди яким «какая разніца», готових знімати відоси і записувати компліментарні інтерв’ю з ким завгодно. І саме такі люди нам потрібні для того, щоб ми могли реально оцінювати ситуацію.

Уявімо собі картину, що депутат Гончаренко (хто б як до нього не ставився) у своєму відеозверненні говорив би речі протилежні тому, що він сказав нещодавно, і просто звинуватив би Сеньківа (як Ігор Циганик) у тому, що він не повинен був робити так як він вчинив і пропонувати вирішувати всі проблеми «по понятіям». Уявімо, що схожі речі говорить міністр (чи речник) МВС, що схожим чином мислять співробітники правоохоронних органів... Уявили? Цього просто не повинно бути, якщо ми дійсно хочемо інтегруватись у цивілізований світ, а не в «русскій мір».

І саме для того щоб ми могли реально побачити ситуацію нам потрібен такий футболіст як Селезньов і такі журналісти як Ігор Циганик. Не слід також і демонізувати «бомбардира», він просто звик так поводитись, у його оточенні це вважається нормою. І десь в глибині душі він навіть нормальна людина зі своїми хорошими і поганими рисами, просто він (як і всі ми) зростав на фільмах і музиці де «нормальна поведінка» дещо відрізняється від загальноприйнятих норм, у ті часи і в тому середовищі, що зростали й безліч інших людей зі схожими поглядами.

Загальновідомо, що у спортсменів, у юних спортсменів, які живуть у гуртожитках спорт.інтернатів, дуже обмежене коло спілкування, не говорячи вже про освіту. Даремно очікувати від середньостатистичного футболіста інтелекту рівня Шовковського, Реброва чи Калиниченка хоча б, це рідкісні виключення. Нажаль. Особливо в країнах колишнього СРСР, де оцінки, заліки чи диплом спортсмени завжди отримували «по блату».

Прочитавши резонансні інтерв’ю Бутка з Беседіним, наприклад, і враховуючи те як сподобалось кубанському цареві слово «трансгендер» (Сеньківу потрібно вживати нові незнайомі для наших футболістів слова в кожному випуску, так вони стануть трохи більш розвиненими) і дивлячись, що все ж таки, в нас чимало людей які мислять подібним чином, музичні смаки наших співгромадян, те, як вони голосують і сумують (деякі) за Януковочем чи СРСР – можна висловитись перефразовуючи головного героя фільму «Людина яка змінила все»: на цій планеті є нормальні цивілізовані країни з розвиненим суспільством, потім йдуть менш розвинені, далі 50 метрів лайна, а потім ми!)

Але це поступово змінюється, і щоб швидше це змінити - нам потрібні такі спортсмени як Селезньов і схожі на нього. Нам потрібні символи, такі як Роман Зозуля (чи Андрій Сеньків)) і протилежні йому – як деякі наші артисти чи журналісти, політики чи спортсмени, як Селезньов.

Якби його не було – його слід було б придумати.

П.С. Премію «Жанна д’Арк року» Сєля отримав уже після того як цей пост був готовий, тому вирішив нічого в ньому не змінювати. Андрій Сеньків і весь колектив Татотаке, вам величезна повага за те, що найвідоміший форвард в історії Кубані не залишився без заслуженої нагоди! 👍👏