Чого очікувати українському вболівальнику від 2022го року

Наші невдалі виступи на європейській арені цьогоріч повинні нас лише мотивувати, не тільки футболістів, але й тренерів, функціонерів, керівників, журналістів і вболівальників.

Гіршим, як вже казали раніше, наступний рік для нашого футболу навряд чи стане. В чому саме очікувати від нашого футболу позитивних новин, яких все ж таки буде чимало, спробуємо розібратись.

Найперше, чого очікує український вболівальник (особливо враховуючи контекст минулого євросезону) - це шанс якоюсь мірою реабілітуватись (за невдалі виступи у єврокубках в першу чергу) нашим збірникам в березні. Тут зовсім коротко: поки зарано навіть приблизно розмірковувати і пробувати щось аналізувати. Ближче до весни неодмінно буде повно матеріалів про команду Петракова і тому зараз на ній більш детально зупинятись немає сенсу.

Лише будемо сподіватись на те, що збірники приїдуть без травм і в більш-менш оптимальній ігровій формі, для початку нам і цього буде достатньо. А далі вже подивимось, можливо доведеться попросити у фортуни трохи більшого.)

Більш детально треба оцінити наші перспективи в клубних змаганнях: як на європейській арені, так і рівень, інтрига і нові відкриття у внутрішньому чемріонаті. Окремо також варто виділити перспективи окремих гравців з УПЛ, перспективи їхнього подальшого розвитку, шанси на отримання виклику в збірну чи на трансфер в більш серйозні клуби. Та про все по порядку.

Динамо Київ. Почнемо з діючого чемпіона, очікування від наших двох грандів традиційно високі, а тому недавній виступ в ЛЧ викликає лише сором і нічого більше. Можна говорити про хороші моменти в програних поєдинках з європейськими грандами (в других таймах) і про різницю між бюджетом сьогоднішнього Динамо і клубів які йому дістались у групі - й те й інше чиста правда, доречі, очікувати більшого (більшої кількості створених моментів, наприклад) у поєдинку навіть з кризовою Барселоною, не говорячи вже про Баварію, враховуючи різні можливості, різницю в бюджетах клубів - не зовсім логічно. Та все ж таки команді і клубу (обов'язково!) є куди зростати.

Ставлення кожного з нас до тих, хто керує клубом і тренує зараз першу команду може бути різним, але жоден "поціновувач талантів" Ігора Михайловича чи сторонник кандидатури пітерського гастролера не буде заперечувати очевидного факту - в клубі управлінська криза. Навіть при такому "скромному" бюджеті наявними можливостями можна скористатись набагато краще - навести лад в селекційній роботі клубу, яка не витримує жодної критики (думаю, не потрібно уточнювати скільки було провальних трансферів лише за останній час?) і, як варіант, знайти більш молодого і готового до титанічної роботи тренера... - Це все і можливо деякі інші якісні зміни не є надважким завданням, навіть для клубу з "маленьким" бюджетом на кшталт київського Динамо.

Що ж до кадрових питань, то Бущан, Миколенко, Циганков і Шапаренко - вже зараз повинні вивчати іноземні мови і розглядати варіанти. Так, варто згадати про агентів, які не зацікавлені/не можуть влаштувати своїх підопічних у чемпіонати з ТОП5, варто тримати в голові і президента Динамо який не звик вчасно розлучатись зі своїми активами... Чекаємо на сюрприз від Ігоря Суркіса.) А сюрпризом буде вже хоча б одна з його пташок випущена на волю з "золотої клітки". Тим більше, що у Віктора Циганкова влітку лишається всього рік до закінчення контракту.

Також, теоретично, можна очікувати пропозицій по іншим лідерам - найстабільнішому виконавцю Буяльському, який трохи старший за вищеперерахованих і тому можливо вже й сам змирився, що так і лишиться в Динамо, і Забарному, вік якого навпаки, можливо, занадто юний для переходу і радикальних змін у кар'єрі. Хоча, дивлячись на молодих зарубіжних зірок...

Денис Попов і Артем Беседін (як би хто до нього не ставився) - бажаємо повного одужання! В них безумовно є перспективи, подивимось... І також клуб нарешті повинен вже вирішити питання з Владиславом Супрягою - від того, що він не грає втрачає весь наш футбол.

Також слід виокремити Беньяміна Вербича, він не прогресує і тому клуб вже повинен шукати можливість заробити на ньому хоча б що небудь, тим більше, що є вже придбаний на його позицію Вітіньйо і враховуємо наявність стабільного Де Пени.

Будемо сподіватися, що Санта Клаус подарує на Новий рік президенту клубу трохи розсудливості. Або хороших радників.)

Шахтар Донецьк. У клубі безумовно не можуть бути задоволені наявними результатами (в ЛЧ), навіть попри дебютний сезон в турнірі нового тренера, прохід непростого Монако і хороший футбол вдома з Інтером і на виїзді проти Реалу. Цього теж замало, як і епізодично хорошої гри Динамо в цьому ж турнірі. Проте, якщо в Динамо ми лише обговорюємо можливі зміни в (найближчому?) майбутньому, то у Шахтарі ці зміни почалися вже навіть не "вчора", а "позавчора"! Немає гарантій, що деяка зміна вектора клубу (в команді ще при Каштру, відомому спеціалісту по роботі з молоддю, стало значно менше бразильців і значно більше своїх вихованців, Де Дзербі продовжив цю позитивну тенденцію) взагалі принесе результат, не говорячи вже про найближчий час, проте, цілий ряд позитивних змін ми уже бачимо.

В першу чергу - це прогрес Михайла Мудрика. Очевидно, що небажаючий продовжувати діючу угоду Манор Соломон покине команду вже найближчим часом, тому на найближчі кілька років (з перспективою бути проданим потім і допомогти Шахтарю пристойно заробити) тренерський штаб уже підготував йому заміну.

Анатолій Трубін - вже один з лідерів команди, ціна на якого зростає надзвичайно швидкими темпами і тому перспективи його продажу не є ні для кого секретом. Микола Матвієнко повинен грати за кордоном "вже вчора", тому чекаємо поповнення збірної гравцями з досвідом виступів у Європі.

Вже найближчим часом клуб може отримати пропозицію також по Додо і Тете - найціннішим своїм футболістам, були чутки навіть щодо літнього новачка Педріньйо.

Досить позитивно вищесказане (а саме інтерес до бразильців і прогрес молодих українців) повинно налаштовувати й іншу молодь Шахтаря, чемпіона світу ю20 Бондаря, а також Коноплю, Корнієнка, Судакова, Бондаренка... Сікан враховуючи конкуренцію і (якщо вірити Трансфермаркт) контракт лише до 2023го року - цілком міг би піти в ту ж Бельгію і спробувати там перезапустити кар'єру, він все ще молодий і здібний форвард.

Нарешті повинен або набрати форму і почати грати (або ж змінити команду, що не менш цікаво) Євген Коноплянка - теж далеко не остання особистість у нашому футболі.

Зоря Луганськ. Діючий бронзовий призер УПЛ був ледве не еталоном того, як маючи мінімальні фінансові можливості, не маючи навіть власного стадіону, бази і іншої інфраструктури і граючи в чужому місті примудрятися навіть не те щоб виживати без дотацій грошових мішків, а навіть заробляти і виходити в плюс! Звичайно, що не можна було сподіватись на постійне везіння з трансферами на продаж, як у випадку з Луніним чи навіть на постійне потрапляння до групового турніру єврокубків і гроші від УЄФА (що є запорукою успіху, запорукою виживання для клубів з УПЛ), та все ж...

Допускати такі ситуації як трапилась з Кочергіним - надто велика розкіш для клубу який виживає самостійно, не очікуючи якихось дотацій. Очевидно, що у випакду з такими виконавцями як Жуніор, Назарина, Мацапура, Кабаєв, Шахаб, новачки Фрімпонг з Крістіаном і можливо хтось із молоді (Руфаті, Снурніцин, Янаков, Алефіренко) дана ситуація не повториться.

Не менш важливо буде вирішити питання і з головним тренером, враховуючи підвішену ситуацію зі Скрипником, з яким керівництво влучило в 10ку, вдало замінивши Юрія Вернидуба.

Загалом, буде вже великим успіхом, що один з найвідоміших українських клубів продовжить (хоча б скромними темпами) розвиватись. Згідно з опитуванням, проведеним 2013 року Київським міжнародним інститутом соціології, Зоря входить до десятки найпопулярніших команд України — її підтримує майже 3 % населення, зокрема близько 5 % мешканців східного регіону.

Ворскла Полтава. Найголовніший "трансфер" - запрошення Максимова, якого вже давно хотілось би бачити на чолі серйозного клубу, наприклад, київського Динамо. Саме при ньому команда почала демонструвати стабільну гру і "виросла" молодь (Різник, Кравчук, Якубу, Кане, на підході Ісенко), заграли легіонери які прийшли нещодавно (Ранжел, Тіль, Тамм) і значно додали досвідчені Степанюк, Пердута і т.д.

Будемо очікувати не лише переходу Різника (і можливо когось іншого, Тіля наприклад) за солідні гроші в український (чи зарубіжний) топ клуб, але й реабілітації команди Максимова в єврокубках. Є відчуття, що команда і тренер сповнені рішучості "очистити своє ім'я", який би суперник їм не дістався.

Дніпро 1. Перш за все згадується Артем Довбик, стрімкий прогрес якого став у нашому футболі одним із найприємніших сюрпризів у році, що минає. Та все ж таки, не слід недооцінювати також і роботу Ігора Йовичевича, і загалом всієї клубної структури: Андрій Русол, запрошення Гліба Платова і молодих фахівців до академії й селекційного відділу.

Підписаний на постійній основі Пихальонок, продовжує прогресувати Олександр Назаренко, є також Ігор Когут, Лучкевич, прогресує Єгор Ярмолюк. Очікуємо підписання на постійній основі Данила Ігнатенка.

Олександрія. Команда-несподіванка. Навіть після травми лідера команди Ковальця було приємно спостерігати за підопічними Юрія Гури. Хоча ще до початку чемпіонату тренеру і команді прогнозували швидше боротьбу за виживання ніж місце поряд з зоною єврокубків.

Приємно здивувало підписання Сергія Рибалки - є підстави думати, що навколо нього й буде будуватись гра команди у подальшому. Заграв в основі і приємно здивував молодий кіпер Білик (третій воротар, після Луніна і Різника на ЧС), нарешті в основі заграли Дришлюк і Устименко (теж чемпіони світу ю20), заграли також Калюжний, Кожушко, Спінеллі, подає надії юний Мустафаєв.

Відпустивши досвідчених лідерів (на чолі з тренером Шараном, який є важливою фігурою в клубній історії) олександрійці зробили ставку на молодь, розвиток інфраструктури, побудову нових полів і т.д., є підстави думати, що все це принесе нові плоди. Можливо уже найближчим часом.

Проект Григорія Козловського вже добре відомий не тільки в Україні, але й за її межами, не бачу сенсу зайвий раз повторюватись. Скажу лише, що академія очікувано притягує до себе максимально багато уваги, не тільки різноманітних журналістів і блогерів, але й самих юних футболістів, майбутніх випускників академії і кандидатів у збірну.

В команді Кучука вже є чимало цікавих виконавців, від них або від прийшовших з академії вже найближчим часом ми цілком можемо очікувати прогресу.

Є також ознаки системної роботи в іншої львівської команди - ФК Львів. Запрошення хорошого тренера, придбання тренувальної бази у Карпат (які будують собі нову інфраструктуру і швидше за все опиняться в УПЛ уже через півтора року) і є цікаві молоді виконавці. Наприклад, вартий уваги Артур Ременяк.

Приємне враження складає Кривенцов і кілька його виконавців. Очікуються позитивні зміни в одеському Чорноморці (можливий прихід Григорчука - це вже немало), будується стадіон у Вереса і Інгульця, мають всі шанси нарешті вилетіти Маріуполь з Минаєм (окремо слід відзначити завершення кар'єри Селезньовим, слідом за кєнтами наш футбол покине чергова "легенда") і це вже не говорячи про нові і нові-старі обличчя з Харкова чи Крового рога...

Варто також сказати і про наших легіонерів. Зінченко, Малиновський і Яремчук цілком можуть поборотись за індивідуальні чи командні трофеї, команда Ярмоленка прямо зараз знаходиться в зоні ЛЧ, повинні стабільно заграти в топ чемпіонатах Коваленко і Лунін, мають всі шанси змінити клуби на більш сильні Соболь, Петряк і Зубков, будемо спостерігати за можливим прогресом бельгійського десанту (Швед, Михайличенко, Кухаревич)... Цілком вірогідним є повернення в УПЛ Безуса (у Ворсклу було б ідеально) й Філіпова. Поспостерігаємо ще за тренерськими успіхами Андрія Шевченка, цілком може повернутись до Європи Сергій Ребров, куди піде далі на хвилі успіху Юрій Вернидуб?...

Насправді, як виявляється, несподіванок у нашому футболі може бути чимало. Впевнений, що позитивних футбольних подій буде значно більше! А чого ви чекаєте від нашого футболу в наступному році?