Пенальті Стерлінга – справедливість I Євро-марафон. Ігрові дні №20-21

Дуже складно після перегляду фіналу Кубка Америки зібрати думки про півфінали Євро в купу та поділитися ключовими з них. Але все ж таки спробую. Однак попередньо привітаю Мессі з першим трофеєм зі збірною. Він на це заслужив. Шкода лише, що Аргентина ПЕРМОГЛА, а не ВИГРАЛА у фіналі.

Італія – Іспанія (1:1, 4:2 за пен.)

Для мене все ще є загадкою, як саме Іспанія зуміла програти цей матч. Перші хвилини гри стали головними в контексті визначення володаря м’яча. Зайвий іспанський хавбек, який вийшов на поле замість Морати, допоміг команді досягти чисельної більшості в центрі. Так Енріке мав зайвого гравця при розіграші м’яча і додаткового при відборі. 4-6-0 де-факто. Таким чином тренер довів, що футбольна ідея тотального контролю для нього важливіша за індивідуальності. Навіть Мората не є недоторканим. А були сумніви.

Вперше на турнірі італійці опинилися в ситуації без м’яча в ногах – отже, і без контролю над ситуацією. Ще й іспанці постійно пресинг вмикали. Вони змусили суперника грати так, як йому ще не доводилося протягом турніру. Виявилося, що гра без м’яча – некомфортний сценарій для італійців. Як підсумок, на перерву команди пішли за рахунку 0:0, причому «0» італійців абсолютний, надсправедливий.

Що зробив Манчіні в перерві, щоб зломати гру, яка йшла до рук іспанців? Насправді нічого. Замін не було, тактичних змін – також. Італійці лише опустилися глибше, перетворили свій середній блок на низький. Чи свідомо? Є сумніви. Перші 5 хвилин другого тайму скуадра намагалася хоча б інколи за можливості тримати м’яч – не виходило. А ось далі Іспанія її затисла, посадила низько. В цілому, становище на полі не змінилося з точки зору ігрової переваги: іспанці за такого розвитку обставин були ближчими до голу.

А забили італійці, розігнавши контратаку. В переліку винних і Ляпорт, і Сімон… Але всі й без того знали, що захист іспанців – жах. Команда не вміє грати без м’яча. Дійсно, такий собі малий Ман Сіті часів позаминулого сезону. Було б дивно, якщо б Іспанія в півфіналі зіграла на високому рівні в обороні після цілої низки невдалих поєдинків у виконанні цієї лінії раніше. Команда повинна була пропустити. Але й забити також. Ставка робилася тренером саме на атаку.

Мората й Ольмо вкотре вказали Бонуччі та К’єлліні на їхній поважний футбольний вік. Ті вже не здатні швидко реагувати на зміну ситуації – бій 2-в-2 молодим вони програли. Цей момент повинен був стати переламним: вже після 1:0 в італійців зломалася контргра, після 1:1 – все інше. Команда увімкнула режим очікування овертаймів, вже потім – серії пенальті.

А все тому, що Манчіні на турнірі не має ані лави запасних (там кращі – Белотті, який конкуренцію за місце в старті програє Іммобіле, що провалює плей-офф турніру, а також Берарді, який випав з основи збірної протягом Євро), ані плану «Б». Італія не мала нічого в 30 хвилин додаткового часу, жодного аргументу. А іспанці створювали тиск, змушували помилятися Доннарумму (поганий матч від кіпера). Але аргументів задля забиття голу не знайшли.

Пенальті – завжди лотерея, якби не запевняв в іншому Енріке. Навіть у випадку, якщо знаєш, куди битиме кожен з твоїх суперників. Той може спрямувати більшість ударів по верхнім кутам, наприклад. Та й значення психології завелике як для того, щоб говорити про якусь тактичну підготовку до серії. Максимум твоїх можливостей як тренера – довести вірогідність перемоги своєї команди до 55-60%. Енріке з цим не впорався: поставив бити один з 5 пенальті Морату.

Італія була кращою командою на полі в момент забиття свого голу. І в серії пенальті. Все. Інший час – домінування Іспанії. Так, воно візуально не виглядало значущим: протягом гри не було відрізків, коли команда Енріке створювала хоча б 2 моменти поспіль. Але постійний натиск мав місце, постійно незручно на полі було саме італійцям. Однак Іспанії для перемоги не вистачило одного – лідера в атаці.

Круто, коли твою збірну ведуть Бускетс та Альба – перевірені бійці. Саме завдяки їм Іспанія може багато володіти м’ячем та спрямовувати його в фінальну третину. Але ці гравці не можуть вирішувати долю епізодів вже там, у штрафному. Потрібен яскравий творець, який би постачав гольові партнерам, або просто забивний фінішер, який би хоча б частину своїх моментів конвертував в голи. Один лідер в атаці, і Іспанія виграла б цей матч. І, гадаю, не лише його.

А на лаві запасних сидить собі Морено, який в плей-офф жодного матчу зі старту не провів. Він точно може забивати багато. Але не забиває. Питання до Енріке, безумовно. Можливо, ставка тренера на Морату на Євро була помилковою. А можливо й ні. Ми можемо лише припускати. Але маємо один факт: Мората з роллю лідера атак команди не впорався. І це коштувало команді гри в фіналі. Чекаємо в Катарі Іспанію з якимось елітним виконавцем попереду в складі. Може, той же Ольмо доросте…

Англія – Данія (2:1 після д.ч.)

В попередньому матчі розглядали ключові події в хронологічній послідовності – тепер зробимо інакше, зломаємо її. Почнемо з моменту з пенальті. Чи мав рефері його ставити? Як на мене, він щонайменше мав на це право.

Ситуація з фолом – 50 на 50. Цей Євро привчив нас до того, що подібні фоли – не фоли. Планка дозволеності піднята достатньо високо. Однак в першості Іспанії чи Італії – це пенальті, в Англії – скоріш так, аніж ні (там люблять їх знаходити після перегляду повторів). Доторк до ноги був – рефері мав підстави ставити 11-метровий. І поставив. Можна сказати, що уявне колесо фортуни в цей момент зіграло проти Данії.

Ситуації з зайвим м’ячем на полі – також 50 на 50. Рефері може не зупиняти гру, коли на полі 2 м’яча, якщо другий не заважає грі, не впливає на епізод. І він дійсно не вплинув. Звісно, значна кількість таких ситуацій закінчується зупинкою гри та викиданням зайвого м’яча. Але ця інша: атака була проведена швидко, а гол було забито. Зупинка атаки через зайвий м’яч – одне, відміна голу – зовсім інше. Просто це рідкісна ситуація. Рефері мав право вирішувати. 50 на 50. Знову не на користь Данії.

Тут не працює математика. Дві ситуації «50 на 50» не перетворюються на ситуацію «25 на 75» для рефері. Він (чи то вони) розглядав ситуації почергово. 50% на користь Англії, знову ті 50%, що на користь трьох левів. Шанс на те, що рефері зарахує цей гол, був в районі 25% (ось тут вже працює математика: повинно було співпасти 2 події з 4). Данцям дуже не пощастило в моменті з голом. Але це справедливо, адже фортуна була на їхньому боці протягом усієї гри.

60 матчів на турнірі довелося провести, щоб перший м’яч прямим ударом зі штрафного забив хоча б хтось. І цей гол стався у ворота англійців. Хіба це не фарт? Данці загублять свою перевагу ще до перерви, після 60-ї хвилини втратять ще й сили та можливість тікати в контратаки. Останній час гри команда не намагалася забити зовсім. Зате Англія 3+ xG набила – це достатньо для того, щоб відзначитися 3-4 рази. Але команда забила лише 2 голи – пощастило данцям, що Шмейхель провів класний матч.

Фарт не міг бути вічним. Данці заслужили не пропустити на 104 хвилині гри таким чином, заслужили право поборотися трохи більше своїми стараннями. Але вони не заслужили шансу зіграти з Англією серію пенальті, бо їх возили по полю протягом години, якщо не більше. Гол господарів поля назрівав, заміни Саутгейта працювали. Навіть більше: до моменту с пенальті тренер мав ще 2, які б точно могли допомогти Англії дотиснути опонента.

Як на мене, рефері лише прискорив неминуче. Було б несправедливо, якщо б така Данія дочекалася серії пенальті. А тепер можете самі вирішувати, яка несправедливість більша: ТАКИЙ пенальті на Стерлінгу чи прохід данців в фінал за ТАКОЇ гри. Для мене друга більша, тому й факт призначення суперечливого пенальті я сприймаю спокійно. Якщо це дарунок долі, то Англія його заслужила.

Данія – крута команда, якій увесь турнір не вистачало класу. Вона зуміла компенсувати його нестачу за рахунок руху, енергетики, ривків тощо. Але сили залишили команду в півфіналі. Її гіпотетичний вихід в фінал прирівнювався б до дострокового нагородження італійців кубком. Відсутність Еріксена допомогла данцям емоційно (грали за Крістіана), але знизила загальний рівень гри команди. У рівнянні «емоції + фізична підготовка + майстерність = перемога на турнірі» Данія загубила останній доданок ще в першому матчі, другий – тепер. Шкода.

Прогноз на фінал

Англія повинна перемогти. Вона здається майже невразливою. Її оборона краща на турнірі, в її атаці грає краща зв’язка форвардів Євро, в центрі – кращій дует опорників, її лава запасних – найбільш зіркова. Італія поступається в усьому. Так, вона краще грає в футбол. Але цього замало.

В її атаці нема лідера. Інсіньє на такого не тягне, К’єза – також, Іммобіле лише розчаровує на Євро. За рахунок чого забивати англійцям? В обороні Італії грають 2 черепахи, нехай навіть елітні, та одна затичка – Емерсон. Ще один – Ді Лоренцо, якого повозив Доку в чвертьфіналі – він не здається занадто надійним. Лави запасних у італійців нема зовсім, в їхнього опонента – є. Що прикро, хлопці Манчіні ще й фізично здають: вже в матчі з іспанцями вони підсіли в другому таймі. А Англійці повні сил. Ще й грають вдома.

Замало сценаріїв, за яких переможуть італійці. Якщо вони заб’ють першими, Англія матиме шанси відігратися, якщо навпаки – Італія не врятується. Нічия на табло в основний час на користь господарів: їхня лава довше, а гравці свіжіше. Буде дивом, якщо Італія вдруге поспіль на турнірі виграє матч, в якому не буде кращою на жодному з відрізків. Отже, футбол повернеться додому. А всі продовжать кричати про «липовий» пенальті в півфіналі…