Tribuna/Футбол/Блоги/Танкове буратіно/Бог любить кварту. Як Україні вдалося зробити важливий крок до Євробаскету-2017

Бог любить кварту. Як Україні вдалося зробити важливий крок до Євробаскету-2017

Блог «Танкове буратіно» – про ключову перемогу наших в Болгарії і турнірний розклад.

11 сентября 2016, 11:18
10
Бог любить кварту. Як Україні вдалося зробити важливий крок до Євробаскету-2017

Блог «Танкове буратіно» – про ключову перемогу наших в Болгарії і турнірний розклад.

Перемога з рахунком 72:67 у виїзному матчі, усі питання в якому можна було зняти у третій чверті – це добре чи погано? Насправді і те, і інше.

Аж з четвертої спроби збірна України нарешті довела, що може грати у більш-менш ефективний баскетбол, а не сидіти на березі річки в очікуванні мертвого тіла ворога, яке ось-ось має пронести поруч течією. Так, ця команда і досі не має тренера, здатного намалювати на планшеті елементарну комбінацію, але у Ботевграді це за великим рахунком і не знадобилося. На щастя, спрацювали інші сильні сторони.

По-перше, нашим баскетболістам вдалося переконливо виграти щит. Болгари в кращому випадку забирали за чверть вісім підбирань, та й то сталося це лише в останній десятихвилинці, яку підопічні Мінчева в усіх без виключення матчах відбору проводять сильно. І це при тому, що Кравцов на обох половинах майданчика здебільшого незвично для себе грав на чистих м’ячах, Фесенко та Корнієнко у гру як слід не потрапили взагалі, а на Пустового з його хронічним недобором живої маси та невмінням жорстко ставити спину в цьому компоненті розраховувати взагалі не доводилося. Але чудово спрацював Бобров, який закінчив зустріч із дабл-даблом, а Липовий з Лукашовим іноді встигали відволікатися від персональних завдань і назбирали на двох 12 відскоків.

 

По-друге, господарям перекрили кисень у чужій трисекундній зоні. Був момент, коли відсоток реалізації кидків з ближньої та середньої відстані тримався у болгар на позначці 25. В підсумку він піднявся до 35, але виключно через помилкове стратегічне рішення Мурзіна чи когось з його асистентів, про яке мова піде нижче. Варто зауважити, що суперник на відміну від нас не дотримувався в нападі улюбленого принципу Джорджа Карла («У баскетболі існують лише три кидки – триочковий, лей-ап та штрафний»). За можливості вони охоче атакували з відстані 3-5 метрів, але не реалізували навіть третини з цих спроб. В цій ситуації варто виділити не лише Боброва, але й Конєва, що відновився від пошкодження тижневої давнини не до кінця, але виклався на сто відсотків. Та й про Липового не можна забувати – взагалі, саме гравці, які закривали позиції форвардів, узяли на себе найбільший обсяг чорнової роботи і чудово з ним впоралися.

По-третє, гравці задньої лінії, які через невміння Мурзіна максимально ефективно використовувати снайперів (так, дивний парадокс – людина, яка з позиції другого номера свого часу набирала 56 очок у матчі чемпіонату України, не може розкласти на пальцях навіть вивід гравця на відкритий триочковий), нарешті почали набиратися сміливості. Мішула блиснув звичною для себе здоровою нахабністю ще у матчі зі словенцями, а Отверченко, який до цього виконував виключно нехарактерну для себе роль слешера, наважився кинути з дуже незручної позиції через падаючого Боста і влучив. Більше Руслан у суботу не те що не забив, а навіть не атакував з гри – за чотири з половиною хвилини у garbage time мало що можна встигнути, погодьтеся. Проте бажання імпровізувати, а не намагатися у будь-якій ситуації жбурнути м’яча до «фарби», є показовим та похвальним.

 

Нажаль, на цьому позитив закінчується, хоча у порівнянні з попередніми трьома зустрічами його і так було надмірно багато. Причому претензії цього разу варто поділити майже порівну між гравцями та тренерським штабом.

Претензія перша – абсолютна розслабленість під час ледве не вирішального відрізку гри, коли болгари нарешті узяли ноги в руки та побігли рятувати становище. Пустовий під час підбирання на чужому щиті не забирає м’яча до рук, а чомусь змахує його направо, де нема нікого з наших, зате суперників аж троє. Рябчук під час введення м’яча у гру на своїй половині наступає на лицеву лінію – ідіотська втрата, за яку умовний Обрадовіч чи Мітровіч відірвав би вуха під час найближчого тайм-ауту. Липовий двічі дарує володіння суперникам, намагаючись видати геніальний за задумом, але не потрібний в поточній ситуації розрізний пас метрів на десять в розрахунку на великого (за бажання Олександру можна пригадати і невиправдану спробу піти на трьох суперників з незрозумілим піруетом на дриблінгу у другій чверті, але то таке). Лукашов під час прийому м’яча біля центральної лінії спиною до кошика намагається провести його собі між ніг в кращих традиціях Кармело Ентоні – втрата і данк Боста у швидкому відриві як наслідок. Усе це сталося в останнім сім-вісім хвилин, коли болгари непристойно додали. Та й взагалі, двадцять чотири втрати проти восьми у суперника – це просто жах.

Претензія друга – абсолютно неадекватне рішення ганяти Кравцова у захисті туди-сюди за Везенковим, в тому числі і на периметр. Той, хто слідкує за молодим болгарським талантом ще з часів виступів за Аріс, чудово знає просту річ: якщо у Алекса летить, то йому абсолютно начхати, хто намагається чинити супротив, якщо ж не летить, то він навіть на виключно відкритих кидках здатний видати щось на зразок 2/11 за вечір. Цього ж разу вийшло дещо парадоксально – один з європейських хедлайнерів майбутнього драфту НБА реалізував 6/15 з гри та 4/10 дальніх спроб, але міг завдати Україні значно більшої шкоди, якби не поспішав. Втомлений Славко частенько програвав у швидкості молодшому ледве не на десять років опоненту, а кілька разів Алекс і взагалі показово влаштовував одеситу «день авіації». Чому Мурзін та його свита не спробували розміняти на лідера болгар хоча б Боброва? Питання відкрите.

Цей дивний розмін у другій половині призвів до того, що на місці Кравцова під кільцем в кращому випадку опинявся Липовий, а в гіршому – Рябчук або Лукашов. Так, у господарів в принципі немає центрових навіть рівня покійного вже Дніпро-Азоту, але навіть двометровий свінгмен проти шестифутера – це вже нерівноцінно. Подібний стратегічний прорахунок коштував нам кількох зайвих пропущених очок та нервової кінцівки.

Претензія третя, не локальна, а глобальна і навіть системна – вічні проблеми зі штрафними кидками. Причому проблеми статистично парадоксальні. Кравцов та Корнієнко, які на певному етапі кар’єри вважалися на диво дерев’янорукими товаришами, у відбірковому циклі реалізовують відповідно 67 та 79 відсотків спроб. З Фесенком та його відсотком трохи більше половини (53% після чотирьох матчів) давно вже варто примиритися. Але ж давайте дивитися далі. Конєв – 63, Бобров – 44, Рябчук – 50, Липовий – 33… Деякі цифри аномально низькі, але в українському баскетболі проблема навіть не реалізації, а відпрацювання штрафних кидків є невід’ємною складовою сумної реальності. Це питання, на секундочку, навіть штаб Майка Фрателло свого часу не зрушив з мертвої точки. З виконанням пенальті у нашому футболі, до речі, ті ж самі негаразди, але про них варто поговорити якось іншим разом.

***

Подальші турнірні розклади є напрочуд цікавими. Для тих, хто раптом не в курсі, їх варто нагадати – до фінального турніру Євробаскету-2017 виходять переможці семи груп та чотири з семи команд, що посіли другі місця у своїх групах. При цьому під час визначення щасливчиків не будуть враховуватися результати матчів з останніми командами квартетів, оскільки група С являє собою не квартет, а тріо Росія – Боснія – Швеція.

За нульового варіанту треба перемагати з будь-яким рахунком Косово, а за три дні бити в Києві словенців з різницею у вісім та більше очок, щоб без питань посідати перше місце в групі, а потім мати можливість шукати сильного легіонера у задню лінію та дійсно сильного тренера замість близького друга президента ФБУ. Проте виграти на замовлення у команди такого рівня, як Словенія, буде дуже непросто. Тому треба мати під рукою план Б і сподіватися на вихід з другого місця. Розклади по групах зараз наступні:

Група А. Головним претендентом на другий рядок є ісландці, які найпевніше при підрахунку матимуть показник 2:2 і поганеньку різницю очок (зараз вона у них дорівнює -2, наприклад).

Група В. Німці та голландці є головними претендентами на перемогу в групі. Хтось з них залишиться другим і скоріше за все з показником 3:1, так що українці в разі поразки від Словенії їм не суперники.

Група С. Боснійцям треба розгромно перемагати в гостях шведів, щоб покращити жахливу різницю очок (-37 прямо зараз). Але вдома балкарці випередили шведів лише на три пункти – 74:71. У шведів зараз різниця -15, але вони ще не грали другий матч з Росією, яка на Євробаскет вже вийшла. Так що один конкурент України відпадає точно.

Група D. Естонці та білоруси перебувають майже у однаковому становищі. Обидві збірні швидше за все завершать відбір з заліковим показником 2:2. Але балтійці зараз мають різницю очок -11, а наші північні сусіди аж -21. І різниця ця у обох лише погіршиться, бо зіграти їм лишилося з дуже потужними поляками. Україна зараз має різницю +8, і важко уявити, що словенці у Києві зможуть привезти нам очок тридцять. Так що другий конкурент теж відпадає.

Група Е. Власне кажучи, наш квартет. Про стан справ підопічних Мурзіна згадано трохи вище, словенці мають різницю +12, про болгар можна забути.

Група F. Грузини мають закінчити відбір з показником 2:2 і шаленою в хорошому сенсі різницею очок. Їхній кваліфікації навіть погром в останньому турі в Подгориці не має завадити.

Група G. А отут все дійсно цікаво. Македонці в теорії можуть зачепитися за друге місце, але для цього їм спочатку треба переграти вдома британців з непристойною різницею (в гостях було 79:96), а потім зробити неможливе – повернутися зі щитом з Угорщини. Представники Туманного Альбіону мають значно більш виграшну позицію. Можна спокійно програвати в Скоп’є з пристойним рахунком – різниця -10 проти -27 у суперника цілком це дозволяє. А в останньому турі буде зручний Люксембург.

Висновок простий: для кваліфікації на Євробаскет Україні НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО перемагати вдома Словенію. Поразка з різницею у 7-8 очок нас абсолютно влаштовує, бо серед усіх команд, що посядуть другі місця, позитивну різницю набраних-пропущених матимуть Грузія і, можливо, Велика Британія (не забуваймо і про представника групи В, який ймовірно буде вищим завдяки більшій кількості перемог). Але це дуже ризиковано, тому треба викладатися на повну і вигравати, нехай навіть мінімально.

А поки чекаємо, який сюрприз у середу у Вільнюсі піднесуть косовари.