Yeniçeri gidiyor. Прев’ю Турецької Суперліги 2015/16 (частина І)

Вже цими вихідними на іншому березі Чорного моря розпочинається чемпіонат Туреччини. Турнір, що на даний момент займає 12 місце в клубному рейтингу УЄФА і турнір, що кожного року набирає все більше популярності внаслідок кадрової політики клубів та агресивної інтриги за чемпіонство і не тільки.

Отже, що з себе уявляє Турецька Суперліга? Це 18 команд, єврокубки розподіляються тотожно УПЛ: перше-друге місце завойовує путівку в Лігу Чемпіонів, третє-п’яте (або переможець кубку, як і у нас) прямують в Лігу Європи, а три останніх місця вилітають.

Віднині пропоную провести огляд кожної з команд-учасниць. Враховуючи кількість усіляких «-спорів», в яких для початку дуже легко плутатись, а також той факт, що чемпіонат Туреччини не перший в  Європі (), і не знати хто грає правого латераля в Кайсеріспорі – не зазорно, ми будемо зупинятися скоріше на загальних рисах та особливостях кожного клубу.

Щоб не було все в одному нудному руслі, заради розбавлення я вирішив проводити даний огляд не в класичному вигляді таких прев’ю (з дна нагору по попередньому сезону), а просто в алфавітному порядку. Накопичення зайвої інформації виключене.

Акхісар Беледіє (Акхісар)

Рік заснування: 1970.

Кольори: зелено-чорні.

Прізвисько: «Akigo» (еквівалентного перекладу не існує).

Стадіон: 19 травня, місто Маніса (16597).

Досягнення на найвищому рівні: немає.

Останній трофей: переможець Першої Ліги (2011/12).

Результат минулого сезону: 12 місце, +9=11-14, 41:51, 38 очок.

Найкращі матчі: Акхісар – Фенербахче 2:0, Фенербахче – Акхісар 1:2.

Найгірші матчі: Акхісар – Різеспор 0:4.

Головний тренер: місце вакантне.

Лідери («men to watch»): Куштодіо, Ломана ЛуаЛуа, Дуглао, Бруно Мезенга.

Топ-новачок: Уго Родальєга (Фулхем).

Коментар: Akhisar Belediye Gençlik ve Spor («Міський клуб молоді та спорту Акхісар») – єдина команда ліги, що базується не в своєму місті. Причина тому – відсутність акредитованої арени в містечку, яке клуб представляє. Це місто Акхісар, з чисельністю жителів близько 106 тис., яке є передмістям куди більшої Маніси. «Акіго» - типовий середняк чемпіонату, який мало забиває і не набагато більше пропускає. Взимку минулого сезону до команди прийшли Роберто Карлос, що кілька тижнів тому переїхав до Індії, а клуб і досі не може знайти повноцінної заміни, та Куштодіо, опорник збірної Португалії, екс-Брага. Одною з найглобальніших втрат для клубу став перехід лідера колективу Біляля Киса на підвищення в Галатасарай, а також пристаркуватого, але все ще стріляючого як слід Теофаніса Гекаса до Ескішехіра. Втім, керівництво непогано зорієнтувалось і підтягнуло з Чемпіоншипа таку людину з глобальним досвідом, як Уго Родальєга. І хоча в Фулхемі у нього виходило не завжди і не дуже сильно, середняк турецької ліги – це дещо інший рівень. Навряд гірший, але інший.

Прогноз: середина таблиці з ухилом до зони вильоту.

Антальяспор (Анталья)

Рік заснування: 1966.

Кольори: біло-червоні.

Прізвисько: «Середземноморці».

Стадіон: Акденіз (7083).

Досягнення на найвищому рівні: фіналіст Кубка Туреччини (2000).

Останній трофей: переможець Першої Ліги (1986).

Результат минулого сезону: Перша Ліга, 5 місце, +15=10-9, 56:43, 55 очок, промоція до Суперліги через плей-офф.

Найкращі матчі: Аданаспор – Антальяспор 1:4, Самсунспор - Антальяспор 2:2 (1:4 пен.), фінал плей-офф.

Найгірші матчі: Антальяспор – Аланьяспор 0:4.

Головний тренер: Юсуф Шімшек.

Лідери («men to watch»): Ерман Кіліч, Ламіне Діарра, Зекі Йілдирим.

Топ-новачок: Самюель Ето’О (Сампдорія).

Коментар: Антальяспор – напевне, найіменитіший з новачків даного сезону. В той же час команда з курортного міста стала і продовжує бути одним з головних ньюсмейкерів турецького трансферного вікна. По-перше, команда вже підписала контракт із Ето’О. По-друге, «середземноморці» ведуть переговори не тільки з Віктором Вальдесом, Хеффреном та Куенкою (який все-таки вибрав Бурсу), а покушуються на таких святих людей, як Франческо Тотті (пропонували 10 млн. євро в рік, офіційно) та Роналдіньо. І якщо в переході останніх двох ми маємо підстави сумніватися, то, наприклад, той самий Вальдес не просто підтвердив переговори з Антальєю, а і зізнався, що така пропозиція його дуже навіть цікавить. В ігровому плані Антальяспор нічим не вирізняється від класичного безликого середняка. Ба більше, повертались вони в елітний дивізіон через 5 місце в Першій Лізі та ігри плей-офф. Тим не менше, прилив нової іменитої крові та присутність відверто слабших клубних імен в цьому сезоні дають підстави представникам «Середземноморщини» сподіватися на краще.

Прогноз: міцний середняк без боротьби за виживання та єврокубки. 

Бешикташ (Стамбул)

Рік заснування: 1903.

Кольори: біло-чорні.

Прізвисько: «Чорні орли».

Стадіон: Водафон (41903), готується до відкриття.

Досягнення на найвищому рівні: чемпіон Туреччини (13 разів), володар Кубка Туреччини (9 разів), володар Суперкубка Туреччини (8 разів).

Останній трофей: Кубок Туреччини (2011).

Результат минулого сезону: 3 місце, +21=6-7, 55:32, 69 очок.

Найкращі матчі: Касимпаша – Бешикташ 1:5.

Найгірші матчі: Бешикташ – Галатасарай 0:2, Бешикташ – Фенербахче 0:2.

Головний тренер: Шенол Гюнеш.

Лідери («men to watch»): Хосе Соса, Гьокхан Тьоре, Рікардо Куарежма, Андреас Бек.

Топ-новачок: Маріо Гомес (Фіорентина).

Коментар: Бешикташ – команда, яка завжди претендує на внутрішній арені на щось серйозне, але яка вигравала свій останній трофей в неблизькому вже 2011, взявши кубок країни. За цей період змінювались гравці, хтось ішов, хтось повертався, хтось повторював цикл по черзі (Куарежма), але Бешикташ так і залишався чимось на кшталт лондонського Арсеналу: ми стабільно будемо в топ-4, але не першими. Як і водиться стамбульському гранду, була проведена якісна трансферна кампанія – на заміну Демба Ба, який відбув на заробітки в Шанхай, прибув Маріо Гомес. До успіхів менеджменту відносимо те, що вдалось зберегти фактично усіх інших, зокрема одного з найдорожчих турецьких гравців взагалі Гьокхана Тьоре. Хотіли також взяти Бойка з Гармашом, але поки діло заглохло. Бешикташ, за звичкою, знову дивиться «в завтрашний день» з оптимізмом, але якщо у тебе під боком такі вороги, як Сарай та Фенер, цей оптимізм є дуже і дуже відносним. В минулому чемпіонаті з чотирьох матчів проти заклятих друзів були програні усі.

Прогноз: межа зони Ліги Чемпіонів, з будь-якої сторони.

Бурсаспор (Бурса)

Рік заснування: 1963.

Кольори: біло-зелені.

Прізвисько: «Зелені крокодили».

Стадіон: Ататюрк Бурса (26800).

Досягнення на найвищому рівні: чемпіон Туреччини (1 раз), володар Кубка Туреччини (1 раз).

Останній трофей: Чемпіон Туреччини (2009/10).

Результат минулого сезону: 6 місце, +16=9-9, 69:44, 57 очок.

Найкращі матчі: Баликешірспор – Бурсаспор 0:5, Бурсаспор – Карабюкспор 7:1.

Найгірші матчі: Сівасспор – Бурсаспор 4:1, Касимпаша – Бурсаспор 5:3.

Головний тренер: Ертугрюл Саглам.

Лідери («men to watch»): Жосуе, Волкан Сен, Мерт Гюнок, Седрік Бакамбу.

Топ-новачок: Томаш Сівок (Бешикташ).

Коментар: Бурсаспор – єдиний клуб «останніх поколінь», який вигравав Суперлігу і не походить зі Стамбула. Бурсаспор – це найкраща атака минулого сезону (лише з тією обмовкою, що рушійна сила цієї атаки і 22 голи минулого сезону бразилець Фернандао перейшов до Фенербахче, але тим цікавіше, які шляхи заміни знайде керівництво клубу). Бурсаспор – це команда, яка дійшла до фіналу кубку Туреччини, і якій не вистачило різниці в очному протистоянні з Трабзоном, щоб вийти до Ліги Європи. Одним словом, Бурсаспор – це те, що в американських професійних лігах називають «контендером». У команди збалансований склад, що є, вибачте вже за банальність, сплавом молодості та досвіду. І хоч команду залишило кілька ключових виконавців (ще одним з них є збірник Озан Туфан, що вже був засвітився в суперкубку), вона слабшою для Суперліги не стала.

Прогноз: зона Ліги Європи.

Газіантепспор (Газіантеп)

Рік заснування: 1969.

Кольори: червоно-чорні.

Прізвисько: «Соколи».

Стадіон: Каміл Оджак (16891).

Досягнення на найвищому рівні: немає.

Останній трофей: Спор Тото Кап (2011/12).

Результат минулого сезону: 10 місце, +11=7-16, 31:48, 40 очок.

Найкращі матчі: Газіантепспор – Трабзонспор 2:0.

Найгірші матчі: Газіантепспор – Фенербахче 0:5, Газіантепспор – Генчлербірлігі 0:3.

Головний тренер: Мутлу Топчу.

Лідери («men to watch»): Жидрунас Карчемарскас, Мухамед Демір.

Топ-новачок: Антон Путіло (Торпедо М).

Коментар: Переконаний, що якби свого часу Артема Мілевського не занесло на самий турецький кордон із Сирією, ми би про цей клуб і не здогадувались. Тим не менш, Газіантепспор – на диво стабільна команда, яка так же стабільно з року в рік займає місця в середині таблиці, лише зрідка побоюючись за свою шкуру в Суперлізі. В той же час, в сезоні 2011/12 колектив ще й в кваліфікації Ліги Європи пограв. Якщо ж говорити про сезон грядущий – Газіантепспор це команда без жодних особливостей, які могли би бути цікавими рядовим глядачам з України. Ну хіба що можна взяти до уваги трансфер гравця білоруської збірної Антона Путіло з московського Торпедо, а також те, що ворота захищає литовський збірник Жидрунас Карчемарскас. Також у «соколів» друга з кінця атака минулого сезону – лише 31 гол за 34 тури. Так і в наступному сезоні, Газіантепспор гратиме від оборони, намагаючись захопити «свої» очки і віддати те, що їм не належить, клубам посильніше.

Прогноз: 12-14 місце

Галатасарай (Стамбул)

Рік заснування: 1905.

Кольори: червоно-жовті.

Прізвисько: «Джім-Бом».

Стадіон: Тюрк Телеком (52652).

Досягнення на найвищому рівні: Чемпіон Туреччини (20), Кубок Туреччини (16), Суперкубок Туреччини (14), Кубок УЄФА (1999/2000), Суперкубок УЄФА (2000).

Останній трофей: Суперкубок Туреччини (2015), Чемпіонство (2014/15).

Результат минулого сезону: 1 місце, +24=5-5, 60:35, 77 очок.

Найкращі матчі: Галатасарай – Фенербахче 2:1, Бешикташ – Галатасарай 0:2.

Найгірші матчі: Істанбул Башакшехір – Галатасарай 4:0, Галатасарай – Трабзонспор 0:3.

Головний тренер: Хамза Хамзаоглу.

Лідери («men to watch»): Фернандо Муслера, Семіх Кайя, Веслі Снейдер, Бурак Йілмаз.

Топ-новачок: Лукаш Подольські (Арсенал).

Коментар: Галатасарай, що за статистикою є найпопулярнішим клубом Туреччини за межами країни, є чемпіоном минулого сезону, володарем суперкубка та, завдяки Шахтарю, це єдиний представник Туреччини в груповому етапі ЛЧ, що стартує восени. Втім, цього чемпіонства цілком могло б і не бути, якби не дивні осічки їх найкращих друзів з Фенербахче на фінішній прямій сезону попереднього. Як би там не було, Галатасарай з року в рік утримує пристойний склад, додаючи туди міцних гравців, а це означає, що червоно-жовті йдуть за 21-им чемпіонством, де найбільшою палкою в колеса цього механізму повинен на папері стати значно підсилений Фенербахче. В Туреччині першим правилом таких баталій є «Переможців не судять», і ми, заздалегідь підготувавши поп-корн, дивитимемось за новими битвами цієї вічної війни.

Прогноз: безкомпромісна боротьба за чемпіонство.

Генчлербірлігі (Анкара)

Рік заснування: 1923.

Кольори: червоно-чорні.

Прізвисько: «Анкарський вітер».

Стадіон: 19 травня (19209).

Досягнення на найвищому рівні: Кубок Туреччини (2 рази).

Останній трофей: Кубок Туреччини (2001).

Результат минулого сезону: 9 місце, +10=10-14, 46:44, 40 очок.

Найкращі матчі: Генчлербірлігі – Фенербахче 2:1, Генчлербірлігі – Коньяспор 5:0.

Найгірші матчі: Генчлербірлігі – Різеспор 0:2, Генчлербірлігі – Мерсін Ідманюрду 1:2.

Головний тренер: Стюарт Бакстер.

Лідери («men to watch»): Неманья Томіч, Богдан Станку.

Топ-новачок: Ясмін Латовлевічі (Стяуа).

Коментар: «Генчлербірлігі» перекладається, як «Товариство молодих людей», такий собі турецький «Янг Бойз». Як пішла така пляска зазначу, що з турецького повинно транслітеруватись зовсім не так (повірте вже на слово філологу), але оскільки ми так до цього звикли, то розумничати не будемо :) В літнє міжсезоння команда втратила двох помітних облич зі складу. По-перше, це Олександр Глєб, який вкотре повертається до БАТЕ. По-друге, це сербський збірник Радосав Петровіч, який перейшов самі-знаєте-куди. На противагу, якщо відкинути гравців з Першої Ліги та різноманітних цікавих греків зі шведського чемпіонату, команда нікого-то і не придбала, категорія «топ-новачок» говорить сама за себе. За особистими даними, які я вираховував та співставляв, у команди наймолодший склад ліги, і це теж в свою чергу цікаво. Втім, від колективу зі столиці, який очолює шотландець Стюарт Бакстер, нічого екстраординарного очікувати не варто.  

Прогноз: відносно спокійний сезон/успішна боротьба за виживання.

Ескішехірспор (Ескішехір)

Рік заснування: 1965.

Кольори: червоно-чорно-жовті.

Прізвисько: «Зірка Анатолії».

Стадіон: Ататюрк Ескішехір (18495).

Досягнення на найвищому рівні: Кубок Туреччини (1 раз), Суперкубок Туреччини (1 раз).

Останній трофей: Суперкубок Туреччини (1971).

Результат минулого сезону: 11 місце, +9=12-13, 45:52, 39 очок.

Найкращі матчі: Ескішехірспор – Бешикташ 1:0, Трабзонспор – Ескішехірспор 1:4.

Найгірші матчі: Баликешірспор – Ескішехірспор 4:1, Різеспор – Ескішехірспор 3:0.

Головний тренер: Міхаель Скіббе.

Лідери («men to watch»): Горан Чаушич, Седрік Монгонгу, Рахім Лаваль.

Топ-новачок: Теофаніс Гекас (Акхісар Беледіє).

Коментар: Команда з міста Ескішехір (що перекладається, як «старе місто») взагалі-то повинна була брати участь в минулорічному розіграші Ліги Європи, але не склалось з ліцензуванням УЄФА. Які особливості є в клубу? Давайте поглянемо. По-перше, команду очолює німець Міхаель Скіббе. По-друге, це склад, що займає в лізі друге місце за молодістю (а якщо ви читали уважно, то навіть знаєте, хто є по цьому критерію першим :)) По-третє, керівництво запрошувало в клуб Веллітона зі Спартака, але трансфер якось несподівано зірвався. По-четверте, не прийшов Веллітон, так прийде Гекас. А по міркам неелітної Туреччини це прекрасно. Буде цікаво подивитись на команду з точки зору тренерського колективу, адже Скіббе – тренер досить відомий і має своїх прихильників навіть у нас. Серед минулих його місць роботи – дортмундська Борусія, Шальке, Герта та Байер.

Прогноз: середина/можлива боротьба за єврокубки.

Істанбул Башакшехір (Стамбул)

Рік заснування: 2014.

Кольори: темно-синьо-помаранчеві. 

Прізвисько: «Міщани».

Стадіон: Башакшехір Фатіх Терім (17800).

Досягнення на найвищому рівні: немає.

Останній трофей: немає.

Результат минулого сезону: 4 місце, +15=14-5, 49:30, 59 очок.

Найкращі матчі: Істанбул Башакшехір – Галатасарай 4:0, Істанбул Башакшехір – Акхісар Беледіє 4:0.

Найгірші матчі: Бурсаспор – Істанбул Башакшехір 4:1.

Головний тренер: Абдулла Авджі.

Лідери («men to watch»): Волкан Бабаджан, Александру Єпуряну, Махмут Текдемір, Семіх Сентюрк.

Топ-новачок: Емре Белозоглу (Фенербахче).

Коментар: Якщо ти клуб зі Стамбула, але не один з тих самих трьох – це значить, що тобі заготована участь вічного забуття. З цим стереотипом не згоден Істанбул Башакшехір, який в минулому сезоні став найбільшим відкриттям чемпіонату, і зовсім недарма. Взагалі-то до 2014 року команда називалась «Істанбул Беледіє», тобто фактично це була комунальна команда при стамбульській мерії, а над самою емблемою колективу можна було не заморочуватись і вліпити туди герб Стамбулу. Так чи інакше, в 2014 році сталась пертурбація, яка може мати далекоглядні наслідки. Як назвати це по-іншому, якщо фактично заново сформований футбольний клуб (найяскравіша аналогія - донецько-дніпродзержинська Сталь цього року, але тут не злиття, а саме переформування) вже з першого ж заходу фінішує на четвертому місці і крокує в Лігу Європи? І хоча там «міщан» очікувало фіаско 1:2 за сумою двох матчів від Алкмаарського АЗ, воно було достойним та прийнятним. В команді існує кістяк у вигляді кіпера збірної Волкана Бабаджана (нізащо не БабаКана), найкращого, напевно, гравця збірної Молдови Александра Єпуряну, досвідченого нападника Семіха, якого особисто я дуже сильно полюбив після Євро-2008, де голи від нього летіли майже всім. До цієї компанії приєдналась іще одна зірка турецького масштабу в обличчі Емре (екс-Інтер, Ньюкасл та Фенербахче). Хто знає, можливо завдяки цим людям через кілька років ми матимемо право говорити про велику Стамбульську Четвірку?..

Прогноз: боротьба за єврокубки.

Закінчення найближчим часом...