Німі на панщину ідуть

У справі львівських нео-нацистів було прийняте цілком очікуване, хоча й не найбільш ідіотське з усіх можливих рішення.

Все ж ФІФА дала слабину. Непослідовні вони у своїх діях, не користують метод батога у повну силу. Здавалося б, хіба не очевидним є злочин цих так званих вболівальників? Хіба не здійснили вони найганебнішу та найпаскуднішу провокацію, порушивши усі писані і неписані правила ФІФА? Це ж усе на поверхні. Тому і карати треба було рішуче, жорстко.

Ну заборонили ви проводити матчі у Львові, але що завадить цим фошиським недоумкам поїхати за збірною у Харків, Київ, Донецьк чи іншу Тьмутаракань? Та й де гарантія, що ця заборона не спричинить якихось нових акцій протесту від фанатів з інших міст? Адже всім відомо, що кожен ультрас, який поважає себе, повинен мати щонайменше п'ять чорних скальпів, прив'язаних до рози. Вони сплять і снять, де б по дешевці скупити бананів перед матчами.

Ні, так проблему не вирішити. Треба було наказати Україні грати за кордоном, десь у Тімбукту. Там би точно не було расистських виходок. А, може, хтось із місцевих додумався закидати жовто-синіх салом - оце було би торжество демократії, до цього ж ми так прагнемо. А краще - взагалі виключити Україну з ФІФА. Немає права на існування команда, яку підтримують, вивішуючи портрети національних героїв. Немає! Не може! Просто не може! Які взагалі можуть бути національні герої, коли ми всі навколо так інтернасьйональ?

На крайняк, ну зовсім по-лагідному, треба було позбавити нашу збірну очок. При чому не тих, що ми заробили у київському матчі з Чорногорією та в кишинівському візиті. А усіх. І можна навіть на декілька кваліфікацій наперед, щоб не повадно було.

А так - що це за покарання? Це ж чистий пряник. Синку, ти розбив мотоцикла, тож я вирішив купити тобі машину. Не зараз. До дня народження походиш пішки, добре? Ну вибач, потерпи трохи.

І ми ще дивуємось - з чого б це расизм так часто трапляється на трибунах? А тому що не карає ФІФА за це, а навіть винагороджує. Намагається звести новий світ, не зруйнувавши до основи старий.

Ех, слабкі ви. Не спроможні на вчинок. Не чоловіки.

А може бути і не так. Можливо, ви просто не впевнені у своїх діях? Тоді все стало б зрозуміліше. Вболівальники "видають мавпячі звуки", але ж цього ніхто на бачив - ні камери, ні інші вболівальники, ні гравці. А прапори з портретами... Ну ми ж футболісти тут, а не історики. Можемо помилятися. Але якщо є підозра, то повинні якось реагувати. Напевне, таке м'яке рішення - це пересторога. Мовляв, а що як ми не праві? На вся випадок піротехніку припишемо, її ж більше ніхто і ніде не використовує. Виходить - і вовки ситі, і вівці цілі. І пастухові вічна пам'ять.

Та найкумедніше те, що пастуху якраз-таки байдуже до цього. Він сидить десь на своїй фермі, читає вирок і каже: ну хай так, могло бути й гірше. Йому не втямки, що краще теж бути могло. І що краще - справедливіше!

Він мовчить і приймає рішення. Ходити до суду? Та ні, куди нам, пастухам. То справа містян, а нам і тут непогано.

Пастуха їдять живцем, а він терпить та благословляє цих добрих вовків. А й правда: нащо возитися із вівцями та домовлятися із вовками, коли хтось інший із цим впорається краще?