Міста-герої

Чотири українських міста носять горде звання міста-героя. Але що, окрім гордості, воно дає?

Диванні війська, які вже скучили за котиками у френдстрічці, активно обговорюють той час, #КолиЦеЗакінчиться. І активно мусується тема, що Дніпропетровськ за визначальний внесок в знищенні ірредентської гідри має бути удостоєний звання міста-героя. І це зрозуміло, справедливо і заслужено. Але є два важливих уточнення.

Перше - не Січеславом єдиним. Якщо пригадуєте, був такий час, коли українські військові частини (спочатку у Криму, а потім і на Донбасі) одна за одною складали зброю перед загарбниками, щоб "уникнути провокацій та жертв серед мирного населення". І було місто, яке зламало цю традицію. Маріуполь. Якби 16 квітня в/ч №3057, у яку була звезена вся зброя міста, здалася терористам, наслідки були б передбачувано жахливі: зброя опинилася б у люмпена, почалися б мародерство та масові убивства, і як наслідок - Московія ввела б свої "миротворчі" танки, щоб захистити мирних. Такий був план. Але службові Нацгвардії, колишніх Внутрішніх Військ, перекреслили ці плани. Вони врятували країну і зробили перелам у цій війні.

Так само славетне місто Львів, яке, на щастя не у вогні, за вислугу років, заслужило на звання героя.

Друге - а що ж власне означає "місто-герой"? Які особливості та привілеї є у цього міста? А от читаємо положення: "На знамені міста, удостоєного відзнаки "Місто-Герой", зображується орден Леніна та медаль "Золота зірка"; у місті, удостоєному відзнаки "Місто-Герой", встановлюється обеліск із зображенням ордену Леніна, медалі "Золота Зірка" та тестом Указу Президіуму Верховної Ради СРСР". Круто. Все життя мріяв.

Окрім розмови у п'яному маренні, більше нема де похизуватися тим, що ти живеш у місті-герої. А це неправильно. Жити і працювати у місті-герої має бути почесно і вигідно. Нині у містах-героях офіційно мешкає 4,4 мільйони людей (із них майже півмільйона - на окупованих територіях), а з появою трьох нових міст-героїв це число зросте до 6,5 мільйонів. І кожен із цих 6,5 мільйонів повинен щоденно відчувати, що "місто-герой" - це не тільки орден Леніна, але й дещо більше.

Так, у нас криза із казною і війна на дворі, а 6,5 мільйонів - це майже 15% населення країни. Але навіть за таких вихідних даних держава спроможна зробити три речі:

• оплачувати перевізникам у містах-героях половину витрат, таким чином зменшивши вартість проїзду удвічі;
• удвічі скоротити комунальні платежі для мешканців міст-героїв (вони і зараз майже повністю оплачуються державою);
• удвічі збільшити зарплати бюджетникам у містах-героях.

Вдячність за патріотизм та за участь у національно-визвольній боротьбі повинна мати матеріальне втілення. Бути патріотом має стати вигідно. У комплексі з іншими заходами, це має знищити в зародку імовірність рецидиву днр у майбутньому будь-якого ступеню віддаленості.