Суб'єктний Майдан

Майдан зробив свою справу, Майдан може іти.

Зима, що нас змінила. Зима, що змінила наші уявлення про систему державної влади. Зима, що чи не вперше за весь час дала нам змогу насправді реалізувати 5 статтю Конституції України.

У лютому путіноботи та росіяни із первинними ознаками інтелекту питали у мене, мовляв, "ну от Майдан переміг, і хто далі представлятиме його інтереси? А що як його інтереси забудуть"? І я відповідав без крихти сумніву: інтереси Майдану нова влада ніколи не зрадить, бо тоді їхній власний Майдан буде значно швидшим, дієвішим і плачевнішим, ніж Майдани Януковича. Це очевидно тут, по західний бік залізної завіси. Але ті, кому не пощастило жити на її східному боці, потребували таких пояснень. Майдан став суб'єктом української політики. І найкраще про це розповів геній сучасної української драматургії Лесь Подерев'янський.

Війна внесла свої корективи. Майдан мав би спокійно достояти до виборів (а у цьому я не мав сумінівів іще до втечі не-президента) і тихо-мирно розійтися по домах. Тепер же, коли всі, хто стояв під кулями у січні-лютому, уже давно на Сході або повернулися до своєї роботи, Майдан незалежності перетворився на мрію каналу Інтер піврічної давності. Будь у них машина часу, вони би назнімали собі матерьялу про антисанітарію, алкоголізм і рагульство на десяток Майданів наперед.

Власне, той, справжній, Майдан був місцем боротьби, сакральним місцем. І коли 30 листопада нас розігнали, то Київ прогнозовано обурився і піднявся. Потім було віче, потім були викрадення і убивства, потім було багато чого. Але суть якраз полягала у тому, що за Майдан - як місце - необхідно було боротися. І ми боролися. На кожну спробу розгону реагували миттєво і стояли насмерть за кожен квадратний сантиметр свободи.

А тепер-то все зовсім інакше. Майдан свою місію виконав, і як географічне місце втратив свою ідеологічну вагомість. Якщо нова влада силою зачистить Майдан незалежності від бомжів і алкоголіків, які перетворили Майдан на копію янукомітингів у Маріїнському, ніхто і слова проти не скаже. Ну а для них можна буде влаштувати тримісячну реабілітацію у відповідних закладах столиці.

Така, з дозволу сказати, поведінка і так ставлення до журналістської роботи - це плювок не тільки на сотню могил українських героїв, це, що значно гірше, плювок у суть Майдану як такого. Взимку всю цю шваль справжні сотники видворили б за барикади протягом кількох хвилин, а зараз бездомне бидло без роду і племені, яке в очі не бачило беркуту і не знає, чим пахне палена шина, - єдине населення наметового містечка.

Та, зрештою, розмова не про це. Хай би як виглядала головна площа країни, і хай би хто на ній не жив, Майдан - це спосіб мислення. І, якщо ми хочемо побудувати цивілізоване суспільство, нам пора навчитися постійно нести Майдан із собою. Від маленького Майданчика - відмови давати хабаря в ЖКГ - до Майдана - самостійної організації благоустрою свого двору - і справжнього Майданиська - створення громадського чи політичного руху.

Майдан справді став суб'єктом українського політичного життя, це варто повторювати і нам, і політикам. Кожен новий керманич має усвідомлювати, що крок ліворуч - крок праворуч і Дамоклів меч Майдану впаде на нього, навіть не здригнувшись. Але так само і кожен Громадянин повинен усвідомлювати, що шантажувати політиків Майданом на порожньому місці, тільки через те, що він схожий на Кролика із давнього мультфільму або відмовився в умовах війни підняти пенсію особисто тобі, - це таке саме паплюження суті Майдану, як і бидлядське перешкоджання роботі журналістів.

Майдан став суб'єктом української політики. Майдан має стати суб'єктом українського життя.

Більше того, Майдан повинен стати суб'єктом і в усіх інших сферах життя держави. Ми ж уже створили навіть Громадську організацію "Майдан". Вона має шалену перспективу, якщо не відкладати її у далеку шухляду, а змусити її запрацювати на повну потужність, у тому числі, стягнувши з кожного її члена членські внески. І починати роботу - рутинну, божевільно складну, але вкрай необхідну.

Ми дізналися, що наші лікарі можуть рятувати чужі життя за безплатно, та іще й ризикуючи власним життям. То чому б цим лікарям не об'єднатися, не створити власну клініку "Майдан" - отримувати зарплату зі статутного фонду однойменної ГО і лікувати усіх охочих. Хай не безплатно, але ж принаймні якісно і чесно!

Ми із задоволенням ходили на лекції відкритого університету Майдану, так чому б зрештою науковцям не об'єднатися і не стоврити свій власний приватний університет "Майдан"? Розробити реально європейські семінари, тренінги, майстер-класи (приблизно, як це робить УКУ) - і давати студентам значно більше, ніж диплом - знання.

На Майдані поряд із селянами та робітниками стояли і справжні "виманіжені" інтелігенти-митці (чого вартий один тільки піаніст-екстреміст!). Один із них навіть міністерську посаду вихопив. Так от чому б їм не об'єднати зусилля і не створити свій власний модерний, незалежний театр, де можна було б і п'єсу Ярослава Верещака поставити, і єднальні коломийки послухати.

Вавилон13 чудово показав, як мають працювати майданні кінематоргафісти, але ж все одно це тільки мала частка ініціативи. Чому б усім кіношникам не об'єднатися в єдину Студію незалежного кіно "Майдан", роблячи своє, унікальне кіно, не схоже ні на Джармуша, ні на Спілберга? Коли іще буде така нагода створити якісний масовий і - ніде правди діти - пропагандистський кінопродукт, як не зараз?

Якщо ми дотримуватимемося власних же високих стандартів цієї зими, Майдан може стати повноцінним державозамінником.

А взяти спорт. Пам'ятаєте, ми задавалися риторичним питанням, чому хлопці на Майдані грають краще, ніж "Динамо"? Кияни свою пролегблему вирішили, але ж спортсменів на Майдані від того менше не стало. Створіть спортивний клуб "Майдан", і прихильність більшої частини України вам гарантована.

Слово "Майдан" має звучати на кожному кроці. Майдан має перетворитися із місця та ідеї у попсу, але попсу якісну - і це важливо. Якщо кожен українець стане членом ГО "Майдан" і буде справно платити свої членські внески, а робітники, що працюють на бренд "Майдан" будуть відповідати його власним високим вимогам цієї зими, то Майдан взагалі може стати повноцінним державозамінником, принаймні у соціальному плані так точно.

У цьому немає неможливого. Чи, принаймні, це "неможливе" із того розряду, яке треба вимагати, аби отримати максимум. Почнеться такий процес (якщо він колись почнеться), звісно, з Києва. І то тільки за умови, що ГО "Майдан" буде реанімована.

Але ж, чорт забирай, - чому б ні?