«Можемо прирівнювати Усика та Ломаченка до Алієва». Стаховський – про «Динамо», Тимощука та завершення кар’єри
Розмова з Сеньківим.
Український тенісист Сергій Стаховський прийшов в ефір інстаграму Tribuna.com та плідно поспілкувався з Андрієм Сеньківим.
Як доїхав з України в Угорщину на карантині
Було складно. Поїхав одразу, як дізнався, що вводять серйозний карантин. Спершу молодший брат довіз мене до Львова, там переночував, а звідти знаймомий довіз до кордону з Угорщиною. Наш кордон було легко перейти, а от з Угорщиною були проблеми. Вони закрили піший кордон і дозволяли пересуватися лише автівкою. Я сів у першу машину, яка приїхала. Їх взагалі довго не було. Але прийшов прикордонник, який сказав: «Не пускаємо». А моя дружина – угорка, в мене є угорська резиденція. А за мною приїхав тесть, на що прикордонник сказав: «Ні, вас має забрати дружина». Дружина виїхала з Будапешту і через три години вже була на місці. І мене запустили без проблем.
Зараз вмію все. Найперше – займаюся дітьми. Це вперше, коли серйозно роблю це, максимально допомогаю дружині. В квартирі відремонтував все, що можна було. Вже реально не знаю, що робити.
Про завершення кар’єри та завершення карантину
Я підтримую фізичну форму, але все залежить від того, наскільки довгим буде карантин. Коли скажуть, коли відновиться сезон, тоді все буде зрозуміло. А якщо карантин затягнеться, я почну деградувати. В мене не буде стимулу розвиватися в спортивному напрямку, бо не знатиму, коли все відновиться. Мені не 24 роки (Стаховському 34 роки – прим. Tribuna.com), важко буде повертатися. Думаю, що вакцину ще півроку не знайдуть. А якщо і знайдуть, то це буде вакцина, яка не пройшла всі тести.
Щодо тенісистів, то гравці, які не в сотні, отримають 6 мільйонів допомоги. Розумію, що це невеликі гроші. Моя максимальна підтримка від ATP – 1,5-3 тисячі доларів. Це не покриває навіть десятої частини на підготовку.
В футболу набагато більше шансів повернутися – чемпіонати відбуватимуться в одній країні. А нам потрібно подорожувати, потрібні авіасполучення. US Open – єдиний шанс, де ми можемо зіграти. Це дуже потужний проект і прибуткова історія. Вони можуть дозволити собі грати без глядачів, заробляти з телебачення. Але їм треба організувати готелі, повну ізоляцію.
Про Федерера, Надаля та Джоковича
Найбільше спілкувався з Федерером. Він нереально талановита людина, яка змогла працювати далі й розвивати талант 20 років.
Надаль – талант в іншій сфері, в нього нема тенісного таланту, але він трудоголік в своїй сфері. Грав з ним декілька разів – з ним грати найважче. Рафа не може програти тобі жодного м’яча. Він злиться, навіть коли програє гейм. Колись в кубку Девіса грав з Надалем і програв перший сет 0:6, хоча виграв 19 мячів. В другому сеті – 21 мяч. В еквіваленті – це 5 геймів. В третьому сеті виграю перший гейм, стаю на коліна, підіймаю руки, іспанці почали мені аплодувати. Ми переходимо, а я бачу на його лиці емоції, наче він програв матч.
Джокович – чудак з плейстейшн. Федерер підняв тенісну планку в 2004-му, але Новак розвинув це, знайшов підходи, як нейтралізувати, як домінувати в турі. Це нереально круто. Але він реально не їсть глютену, став сироїдом. Він намагається бути максимально в формі. Не розумію, як у нього стільки енергії. Бігати три години в нереальному темпі при високій температурі, як?
Вони знають, що є така країна, як Україна. Також знають, що в нас почалися проблеми в 2014-му. Кожного дня на екранах телевізорів показували Україну. Показували те, що коїться. Їм цікаво було почути мою думку. Було таке, що Федерер підходив і розпитував. З Джоковочем говорили. Він розповідав, як Косово стало незалежним. Але не можу сказати, що їм це було критично важливим – в Іспанії чи Швейцарії свої проблеми.
Про Світоліну та Ястремську
В Ястремської інший потенціал, ніж у Світоліної. У них різна гра. Їх не можна порівнювати. Весь потенціал закладений в праці. Якщо людина готова повністю віддаватися спорту і складати свій пазл, то вона досягне великих результатів. Але є багато речей, які відволікають. Від цього не так легко відріктись.
Світоліна була третьою у світі. Ви розумієте, де Україна, а де третя ракетка світу? Це просто космос. Ми просто не розуміємо, що це означає. Еліна – з країни, яка не підтримує теніс від слова «зовсім». Її досягнення – не завдяки, а всупереч.
Про гру в теніс з Андрієм Шевченком
Він хоче, щоб з ним грали серйозно. Я кажу, що з Ребровим ми граємо трохи інакше і всім цікаво. Він дуже хоче бути найкращим у всьому. Це хвороба людей, які хочуть усюди досягати результату.
Ми грали на дуже швидкому корті. Мені було комфортно, але на такому футбольному полі я би не зміг грати в футбол. Але було цікаво та весело, він реально заводиться, починає нервувати. Отримав повний кайф від цього.
Про проблеми «Динамо»
Давно вболіваю за «Динамо». Багато спілкувався з гравцями «Динамо» раніше – з Хачеріді, Відою, Ребровим. Зараз переписуюся з Сидорчуком. Розумію, що мені важко виставляти якісь претензії гравцям. Вони роблять від себе все. Треба давати претензії системі, в тому ж «Шахтарі» вона ж є. Мені, як вболівальнику, прикро, що такі результати.
Але що можна сказати Суркісу? Це ж його гроші. Він може робити все, що завгодно. Не можу сказати йому, щоб робив якось інакше. Бо він потім прийде до мене на корт і скаже, щоб я тренувався по-іншому. Тому я просто вболіваю – є нелегкі й добрі часи. Одне життя – одна команда. Мені інколи боляче дивитися на те, що коїться на полі. Але розумію – людям теж важко дивитися те, що я останнім часом роблю на корті.
У Суркісів є діти. Сподіваюся, що їм дадуть певні важелі керування структурою. Вони були закордоном, бачили, як функціонують клуби там. Можливо, вони створять структуру. Коли був Ребров, в академії клубу працювали іспанці. Миколенко і Циганков виховані ними. Вони працювали 4 роки. Зараз ми розуміємо, що через 5 років не буде нових Миколенка та Циганкова. Бо система не дає результат через рік, а вже через якийсь час.
Подивився фільм «Невідоме «Динамо». Я був на тактичній установці Реброва у «Ференцвароші». Там детально все розжовувалося, про кожного гравця, по плюсах і мінусах. А потім ти бачиш «Динамо» Хацкевича і його установку з агресивним футболом. А так можна було? В «Шахтарі» все інакше – кваліфіковані фахівці з-за кордону, є система. От «Динамо» виграло суперкубок у «Шахтаря» – це щастя, а не створений результат. Просто гравці бігають і намагаються забити гол. Не було тренерської ідеї, яка би щось створювала.
Якщо піду на колінах від свого дому до дому Реброва, то хіба це якось може вплинути на нього повернутися в «Динамо». Жартую. Ми повинні розуміти, що це теж саме, щоб Ребров вмовляв мене знову обіграти Федерера. Він ж не хотів йти з «Динамо», але були речі, щодо яких він хотів домовитися з керівництвом клубу. На його умови не йшли, але залишитися пропонували. Він не захотів.
Про Усика та Ломаченка
Їх остання участь в російському фільмі – це срака. Не дивився його і не збираюся. Нереально зробити так, щоб вони не знімалися в такому. Кожен може робити так, як хоче. Але це треш. Реально треш. Про це треба писати. Це цвях до гробу України. Проблема в тому, що наші медіа розділені – є канали, які кажуть про цивільний конфлікт. Для них цей фільм – супер. Нам навпаки треба писати, що це треш.
Вони кажуть, що царі сваряться, а люди вмирають (цитата Усика – прим.). А які царі? Там регулярні війська Росії. Якби Путін стріляв – це одне. Але коли тисячі солдатів приїжджають, коли артилерійські академії здають залік, стріляючи з Ростовської області на територію України – це нормально?
Пояснити це тому ж Усику можна легко: Ентоні Джошуа б’є аперкот Усіку в третьому раунді, і все з’ясовано. Ми не можемо їх змінити. Вони люди зі світовою популярністю і найкрутіші боксери в світі. Але ми їх можемо зараз прирівнювати до Алієва. А в чому різниця? Алієв же теж говорив, що коронавіруса немає, що це – фігня.
Ми живемо в неправильному соціумі. На конкретні речі повинні давати оцінку професіонали, а не спортсмени. Я кажу про Зеленського, так? Це моя громадська позиція, а не спортивна. Доношу її, бо маю платформу, де можу це сказати. Але по факту це маю говорити не я, а справжні фахівці у цій справі. А люди звертають найбільшу увагу на спортсменів.
Ось Роналду скаже, що економіка після коронавірусу піде вгору. Але він поняття не має, куди піде економіка. Він тупий у цій сфері. Якщо я спортмен, то я не орієнтуюсь у всьому. Це неможливо. Я слідкую за активістами, адковатами. Якщо вони структуровано пояснюють, що це треш, то і я так скажу. Але не можу глибоко судити по тій же справі Гандзюк. Ось її адвокати щось пишуть у фейсбуці, але їх мало хто читає. Тому я поширюю і ретранслюю їх думку, бо в мене більший майданчик.
Якби Усик і Ломаченко були адекватними, це був би величезний плюс для України. Тому, що, якби хтось із них сказав: «Дивіться, люди, тут справу Гандзюк зливають. Тому що прокурорів переводять в підвішений стан і вони не знають, буде у них робота чи їх звільнять». Якби вони це зробили, це був би нереальний плюс для української громадськості, адже вони поширювали б меседж, про те, що відбувається в країні і тоді нашій владі було б складніше говорити ті речі, які їм потрібно, тому що правда інша.
Про дружбу з Анатолієм Тимощуком
Я ще в інтерв’ю казав і зараз скажу – в мене подвійні стандарти щодо цієї ситуації. В мене є персональні відносини з цим. Він не дає інтерв’ю українським ЗМІ з однієї причини – його тут з’їдять і одразу запитають про Росію. В Петербурзі він не грав від початку конфлікту. Для мене є невеличка різниця в цьому плані між роботою тренером і гравцем. Це трохи пом’якшує ситуацію, але не робить великої різниці. Перейти з гравця до тренера в футболі не так просто.
Йому не пропонували роботи в «Динамо» і не знаємо, чи пропонували в «Шахтарі». Коли ти тренер, це інша ситуація, аніж ти футболіст. Ми ж знаємо, що Селезньов поїхав у Росію, хоча в нього були інші пропозиції, але за менші гроші. Тоді можна сказати – він поїхав годувати сім’ю. Для мене важко судити Тимощука, бо він мій приятель. Ми багато спілкуємося, інколи разом відпочиваємо. Я людина, в мене є емоції, важко його хейтити. Мені не подобається, що він там. Я не прихильник цього, але що я можу зробити? Просто кажу: «Чувак, це твоє життя і твій вибір».
Тимощук – легенда українська футболу. Він перекреслив все це цим переходом, зробив свій вибір. В Україні його не сприймають позитивно, це ті наслідки, які він несе за свій вибір. Йому з цим треба буде жити. Очолити збірну – без шансів, працювати в Україні з цим – дуже важко.
Коли дізнався, що він їде туди, одразу запитав: «А нафіга?» Він сказав, що пропозицій нема. До інших клубів не запрошували. Треба розуміти, що в нього є певні персональні проблеми. Якщо він був би у нормальних стосунках з родиною, то йому це було б непотрібно. Щоб ми розуміли, в Німеччині закон трошки інакший. Я не впевнений, що в нього залишилося багато грошей, щоб він міг спокійно сидіти й казати, що все в порядку.
Про ефіри Tribuna.com
Хочеться бачити у вас більше тенісистів – цікаво, як справи у Долгополова, Марченка, Молчанова. З того, що бачив чи читав: розмова з Безусом – просто зачот. З Худжамовим теж було дуже круто й цікаво. Видно, що людина говорить вже з позиції досвіду.
