Як данський гультяй і жартівник ледве не здобув Золотий м'яч

Випивав і кепкував над тренерами, курив у перерві матчів, забивав босоніж «Ювентусу», став «мером» Верони, вражав футбольний світ. Так виглядає стислий переказ кар’єри Пребена Елк’яера-Ларсена.

Ви вже мали відчути, що це оповідання віддає не тільки футбольною роздягальнею, але й запахом тютюну вперемішку з перегаром. Тому апологетам здорового способу життя раджу на цьому зупинитися. Так само як і любителям коротких форм — адже перед вами справжнісінький лонгрід.

Якщо ж ви, все-таки, наважилися читати далі, то ось вам для початку така історія.

Двоє мужчин з'ясовували стосунки. Одному було років під шістдесять, іншому — дев'ятнадцять-двадцять. Старший — тренер німецького "Кельна" Ганс Вайсвайлер — лаяв молодшого. Ним був гравець, що недавно з'явився в команді, Пребен Елк'яер-Ларсен. Виглядало це приблизно так:

— Пребене, тебе бачили перед грою в нічному клубі. Ти сидів у компанії з пляшкою віскі і якоюсь дівкою! — обурювався педантичний Вайсвайлер, що терпіти не міг недисциплінованих та непокірних футболістів, і під час роботи в "Барселоні" заїдався з самим Кройфом. А тут якийсь шмаркач із Данії!

— Це неправда, тренере!

Вайсвайлер мабуть, і не очікував іншої відповіді. Але юнак несподівано продовжив, і від його слів досвідчений наставник, ймовірно, втратив дар мови.

— Насправді то було не віскі, а горілка. І дівок було ДВОЄ.

Як бачите, Пребен Елк'яер-Ларсен — один з найяскравіших футболістів 1980-х — житейських насолод не цурався і за словом до кишені ніколи не ліз. Кепкував він так само оригінально й зухвало, як обігрував захисників суперників двох своїх головних команд — збірної Данії та "Верони", чемпіона Італії-1985.

Елк'яер у &quout;Вероні&quout;

Гострий на язик Елк'яер насмілювався тролити навіть монархів. У листопаді 1985-го після перемоги збірної Данії над ірландцями, що вивела "червоно-білих" на перший в їхній історії мундіаль, він жартома відчитав в інтерв'ю данську королеву Маргрете II. Мовляв, блискучій грі данських футболістів (4-1; Елк'яер забив два м'ячі) аплодували навіть ірландські вболівальники, а її величність не спромоглася бодай на скромний публічний комплімент. І що ви думаєте? Незабаром королева надіслала запрошення гравцям і тренерам відвідати її резиденцію. "Насправді я і не сподівався, що мене хтось слухатиме. Але помилявся. Ми приїхали до палацу, і молоді принци були просто в захваті. Вони досі є нашими шаленими фанатами," — розповідав Елк'яер в інтерв'ю Daily Mail більш ніж тридцять років потому.

Шаленіти, справді, було від чого. Як загалом від команди, прозваної в середині 1980-х за феєричну гру "данським динамітом", так і від окремих її гравців — Мікаеля Лаудрупа, Франка Арнесена, Серена Лербю і, звісно ж, Пребена Елк'яера-Ларсена.

Навіжений з Локерена

До "Кельна", де царював надокучливий Вайсвайлер, Елк'яер перейшов у 1976-му році з копенгагенського клубу "Ванльосе", за який — це був його перший сезон на дорослому рівні — забив 7-м м'ячів у 15-ти матчах. Керівництво "цапів" спокусилося одним з найперспективніших молодих футболістів Європи, тим паче перед очима був хороший приклад — чудово зарекомендував себе в Бундеслізі інший данець Аллан Сімонсен з менхенгладбахської "Борусії".

Утім у Північній Рейн-Вестфалії Елк'яер не затримався (гадаю, не варто пояснювати чому), хоча встиг виграти з "Кельном" "покаль" у 1977-му (міг здобути і "салатницю" в наступному році, але посеред сезону команду довелося залишити). Попри конфлікти з Вайсвайлером данець потім неодноразово називав його найліпшим тренером, з яким йому пощастило працювати.

Ганс Вайсвайлер.

Чотириразовий чемпіон Західної Німеччини з футболу, тренер Ганс Вайсвайлер.

Від сибарита і зухвальця зі складним характером здихалися, продавши його в бельгійський "Локерен". Ні риба, ні м'ясо за мірками навіть бельгійського чемпіонату. Але в Бельгії на відміну від Західної Німеччини Елк'яер розквіт — зокрема завдяки демократичнішій атмосфері в команді. Протягом шести років він зіграв 190-то ігор, у яких забив 98-м м'ячів. Найліпше про час проведений Елк'яером в "Локерені" говорять два прізвиська, які він отримав від вболівальників і головного тренера збірної Данії Зеппа Піонтека: "Den Gale Mand fra Lokeren" та "Chefen fra Lokeren" — "Локеренський навіжений" і "Локеренський шеф".

Попри сильну лінію атаки — окрім Елк'яера попереду грали маститі польські легіонери Влодзімеж Любанський та лисуватий Ґжеґош Лято (найліпший бомбардир Чемпіонату світу-1974) — "Локерен" так і не зміг стати першим в країні. Лише срібло та вихід у фінал національного кубка в 1981-му році. Утім саме в Бельгії Елк'яер здобув дещо цінніше за всі трофеї. Під час дискотеки (хто б міг подумати!) він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ніколь. Якось журналіст запитав харизматичного данця, до яких прийомів той вдався, щоб привернути її увагу. "Що ви, це вона до мене підсіла!", — з усмішкою відповів Елк'яер, який попри свою любов до розваг і нічного життя вже 40 років живе в щасливому шлюбі.

Eлк'яер і його Ніколь.

Елк'яер і його Ніколь — 40 років разом.

Винайдення "динаміту"

Збірна Данії першої половини 1980-х, про яку в пристойному футбольному товаристві заведено говорити, захоплено прицмокуючи, розпочала свій шлях до визнання в червні 1981-го. У матчі відбіркового турніру за вихід на Чемпіонат світу данці зустрічалися зі збірною Італії і перемогли "скуадру адзурру" 3-1. І хоча на мундіаль вони не потрапили, футбольний світ зрозумів, що на європейському континенті зріє нова сила, з якою дуже скоро доведеться рахуватися.

Так і сталося. Данська збірна під керівництвом німецького тренера польського походження Зеппа Піонтека показала на що здатна вже за два роки. Спершу вона виграла свою відбіркову групу і кваліфікувалися на Чемпіонат Європи-1984. Данці відібрали квитки до Франції, де мав проходити турнір, у самої Англії, обігравши її на "Уемблі".

На Євро команда Піонтека спочатку вийшли з групи за вельми драматичних обставин, що тільки підсилило яскравість її виступу. Перед останнім туром данці і їхні конкуренти бельгійці мали однакову кількість очок. Станом на 38-у хвилину зустрічі "червоні дияволи" перемагали 2-0 і здавалося, що данське чудо на цьому закінчиться. Як би не так! Ще до перерви майстерні дії Елк'яера в карному майданчику бельгійців призвели до пенальті, який реалізував Арнесен. У другому таймі данцям вдалося рахунок зрівняти, а за шість хвилин до закінчення матчу Елк'яер вже "власноніж" поставив крапку у цьому крутому камбеку, забивши в характерному для себе стилі.

Але вже на наступній стадії — у півфіналі — щастя відвернулося і від Данії, і особисто від Елк'яера. Данці грали проти іспанців, матч докотився до серії одинадцятиметрових. Суперники реалізували по чотири удари, і до точки пішов Елк'яер. Фортуна пожартувала над дотепником двічі. Під час гри він примудрився порвати труси, і на якийсь час футбольна Європа сфокусувалася на його заді. Другий дотеп від богині удачі був ще дошкульнішим — перенервувавши, данська десятка запустила м'яча над поперечиною. 4-5, до фіналу пробилися іспанці. Але і данці заслужили носити з того часу шанобливе прізвисько, яким хизуються досі — "динаміт".

Та збірна Данії складалася з чудових футболістів, серед яких виділялися король пасу Мікаель Лаудруп, майбутній гравець "Ювентуса", Барселони" і мадридського "Реала", шо міг дивитися в один бік, а передачу віддати геть в іншому напрямку ("він має очі всюди", — казав про нього Хорхе Вальдано) і вибуховий, швидкий по-спортивному агресивний дриблер Елк'яер, з неймовірною жагою до голу і волею до перемоги.

Елк'яер і Лаудруп.

Елк'яер і Лаудруп святкують гол на Чемпіонаті світу-1986 у Мексиці.  

Вони були "інь" та "янь" тієї команди — абсолютно різні і на футбольному полі, і за його межами. Якщо Лаудруп ретельно стежив за своєю фізичною формою, то затятий курець Елк'яер, подейкували, брав цигарки навіть в роздягальню, щоб перекурити в перерві. Щодо різниці в їхній манері гри, то ось як тонко її описує журналіст авторитетного футбольного журналу These Football Times Стівен Скрегг:

"Лаудруп — це прекрасний контроль м'яча, наче заздалегідь запрограмовані передачі. А Елк'яер скидався на господаря маленького, вертлявого песика, якого він уміло втримує коло ноги, проносячись повз перехожих і елегантно уникаючи зіткнень з ними." The Guardian додає, що один із своїх чисельних фінтів — несподіваний різкий розворот — Елк'яер винайшов, спостерігаючи за грою дітей з кокосом на пляжі під час відпочинку на Барбадосі.

Затятий курець Елк'яер.

Затятий курець Елк'якер викурював в день понад пачку цигарок. 

Данії у 1980-ті, справді, пощастило з футболістами, але і самим гравцям пофортунило з тренером. Піонтек зумів правильно вибудувати стосунки з дуже талановитими, але розкутими молодими людьми, серед яких, знову-таки, виділявся Елк'яер. Так одного разу тренер, що не "дружив" із відеомагнітофоном, попросив його знайти на плівці з записом матчу суперника потрібний фрагмент, щоб показати гравцям. Піонтек сидів спиною до екрану і не міг бачити, що Елк'яер натомість поставив касету з еротичним фільмом. Минули роки і тренера запитали, як йому працювалося з бешкетним підопічним. "Я ледве його не вбив", — відповів той.

Але гравці, хоч і дозволяли собі такі витівки, Піонтека поважали і слухалися, а той умів у потрібний момент проявити розсудливість та демократичність. "Якось ми поїхали на виїзд, і Зепп сказав, що оштрафує тих, хто повернеться до готелю після першої ночі. Уже був вечір, тому я одразу витяг гроші, відрахував суму штрафу і заплатив наперед. Бо за дві години я не мав би жодної копійки", — розповідав Елк'яер в інтерв'ю Daily Mail. "Але в той день, коли ми вийшли на Євро, Піонтек пообіцяв оштрафувати кожного, хто, навпаки, повернеться до готелю занадто рано."

Другий, третій, четвертий

Якщо ви досі читаєте цей текст, то по-перше ви — герой, а по-друге у вас мало б виникнути запитання — чому якийсь данець, що майже нічого не виграв, заслужив на таке розлоге оповідання. Я спробую вас переконати.

Зважте хоча б на те, що не здобувши ЖОДНОГО титулу в кар'єрі (Кубок Німеччини з "Кельном" давайте не рахувати, адже він не був гравцем основи), Елк'яер у 1984-му році посів ТРЕТЄ місце в рейтингу найліпших фуболістів Європи від France Football. Обійшовши таких титулованих зірок як, приміром, ліверпульці Іан Раш, Грем Сунес чи мюнхенець Карл-Хайнц Румменіге.

Однаково непереконливо? Гаразд, тоді додам, що в наступному 1985-му році, щоправда вже маючи за плечима "скудетто", Елк'яер обміняв "бронзовий м'яч" на "срібний" (посунути з першого місця Мішеля Платіні в ті роки було нереально). Попри те, що данець не грав за клуби штибу "Ювентуса" чи "Ліверпуля", лише за скромні "Локерен" та "Верону" і навіть не був ліпшим бомбардиром свого клубу!

А ще за рік Елк'яер посів почесне четверте місце в тому самому рейтингу. Можливо ви мене поправите, але я не пригадую аналогічних випадків: коли гравець з такою мізерною кількістю нагород на рівні клубу і збірної був би так високо оцінений футбольною спільнотою.

Збірна Данії.

Данський "динаміт" зразка 1984-го року. Елк'яер — перший зліва у верхньому ряді.

За наступні два роки данці ще неодноразово вразять вболівальників: і перемогою над збірною СРСР (4-2; дубль Елк'яера), і блискучою грою в групі на Чемпіонаті світу в Мексиці (шість голів Уругваю, Елк'яер зробив хет-трик; перемога 2-0 над Західною Німеччиною, гол на рахунку Елк'яера). Але потім "червоно-білі" наступили на ті самі граблі, якими розбили собі чоло радянські футболісти. Попри те, що і збірна СРСР, і збірна Данії вважалися фаворитами в своїх матчах 1/8-ї проти бельгійців та іспанців відповідно, обидві зазнали поразок. Данці — ще й з розгромним рахунком (1-5).

Так Елк'яер і компанія обіграли збірну СРСР.

"Динаміт" загасили і сховали в сухе місце до ліпших часів. А саме до чемпіонату Європи-1992, який данці сенсаційно виграють, але то вже інша історія.

Народний мер

Скоро в Україні пройдуть вибори, і серед тих, хто не підтримує жодного з кандидатів, вистачатиме бажаючих зіпсувати бюлетень. Знаєте, як у такій ситуації чинять мешканці італійського міста Верона на виборах міського голови? Пишуть у бюлетені "Пребен Елк'яер-Ларсен". Адже їм добре відомо хто є справжнім, довічним головою їхнього міста.

Прізвисько — "мер" — і любов місцевих жителів (окрім вболівальників "К'єво") данець заслужив за свій внесок у завоювання "Вероною" єдиного в її історії "скудетто". Перейшовши в клуб у 1984-му, Елк'яер став чемпіоном Італії разом з партнерами вже наступного року. Значною мірою своїм успіхом "Верона" завдячувала тандему Елк'яера та іншого легіонера — німця Ганса-Петера Брігеля. Хлопці жили поруч у живописному місці — коло озера Гарда в комуні Бардоліно, що славиться своїм виноробством (де б ще Елк'яер оселився!) —  ділили один басейн і здружилися.

Елк'яер, Баньолі, Брігель.

Елк'яер, головний тренер "Верони" Освальдо Баньолі та Брігель.

Команда залишила позаду таких авторитетів як "Мілан", "Інтер" і, звісно ж, "Ювентус", а Елк'яер забив один з вирішальних м'ячів — у ворота туринців — босою ногою, бо дорогою до чужих воріт злетіла бутса.

Не дивно, що вболівальники одного з найромантичніших італійських міст досі закохані в свого кумира. 

"Тисячі людей (у Вероні. - прим.) голосують за мене, навіть цього літа я отримав приблизно 200 голосів," — розповідав у 2017-му році Елк'яер, можливо трохи перебільшуючи, але ми йому пробачимо, правда ж? "Кожен мер кличе мене повернутися. Щоразу як я приїжджаю туди, вони кажуть: "Це твоє крісло". 

Проте свободолюбивому Елк'яеру ближче до душі робота футбольним експертом на телебаченні. У вільний час він подорожує, інколи з колишнім тренером, а нині другом — Зеппом Піонтеком. (А ви уявляєте собі спільний відпочинок, скажімо, Мирона Маркевича і Олександра Рикуна чи Олега Блохіна і Артема Мілевського? Я чомусь ні...).

До речі, як вам зараз стара гвардія? Непогано виглядає, чи не так?

Елк'яер і Піонтек.

Колишні шеф та підлеглий, нині друзі, Елк'яер і Піонтек.

Епілог

Кажуть, що дівчата люблять багатих і успішних, а у футболі головне — результат на табло. Але ж ми з вами достеменно знаємо, що вболівальники, як і жінки, цінують інше. Феноменальні збірні Угорщини 1950-х і Нідерландів 1970-х так нічого і не виграли, але хіба це заважає їм досі викликати захоплення в мільйонів вболівальників? 

Пребен Елк'яер-Ларсен, як і збірна Данії, за яку він грав, залишилися без "орденів". Але десятий номер тієї команди ні про що не шкодує, радіючи, що прожив щасливе життя.

"Другий, третій і четвертий (в Європі. прим.) три роки поспіль. Не такий вже й поганий з мене був гравець, еге ж?," — каже Елк'яер.

Згодні?

 

 

 

 

 

 

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Дубль ве і трішки м
+15
Популярные комментарии
Дмитрий Клименко
+4
Конечно понравился) момент с кассетой посмешил)
Ответ на комментарий Spinosa
Дякую і вам, що прочитали). Сподобався вам Елк’якер як людина)? По-моєму, не тільки футболіст прекрасний, а й дядько кльовий. Люблю людей з хорошим почуттям гумору.
Дмитрий Клименко
0
обожаю такие истории о тех, кого не знал даже до момента прочтения

спасибо за крутейший текст)
Spinosa
+3
Дуже приємно! І вам дякую за теплі слова!
Ответ на комментарий Legenda117
Крутой лонгрид, крутой игрок! Метко подметил в конце, что именно такие истории вызывают некую теплоту в душе. Спасибо за труд!
Написать комментарий 15 комментариев
Loading...
Реклама 18+