Tribuna/Футбол/Блоги/SporttravelerUA/Юрій Ткачук: «Неймар швидше перейшов з «Барселони», ніж я з «Карпат»

Юрій Ткачук: «Неймар швидше перейшов з «Барселони», ніж я з «Карпат»

Гравець «Левадії», про перехід в Естонію, божевільних футболістів «Атлетіко» і важку атмосферу в «Карпатах». Наприкінці повне відеоінтерв’ю.

Блог — SporttravelerUA
Автор — Vovas Vovas
8 марта 2019, 20:26
3
Юрій Ткачук: «Неймар швидше перейшов з «Барселони», ніж я з «Карпат»

«У нас теж зробили таку рулетку, як в «Манчестер Сіті»

- Перед Новим роком була інформація, що ти повертаєшся в «Карпати», але ти підписав повноцінний контракт із «Левадією». Деякий час клуби не могли домовитись?

- Там були свої нюанси. Клуби не могли домовитись, трохи домовлялись по особистому контракту, агентська сторона - все разом. Дякувати Богу, домовились і я тут. Те, чого я хотів, у мене вдалось.

- Скільки часу тривала така невизначеність?

- Чесно кажучи, я думав, що все буде дуже швидко. Насправді ж, мені здається, що Неймар швидше перейшов в «ПСЖ» з «Барселони», ніж я з «Карпат» в «Левадію». Півтора місяця це тривало. Все, їду. Через дві години дзвонять: “Ні, не їдеш.” Зібрав валізу, розклав знову. Вже й втомився чекати.

- І ти повернувся в «Карпати», у Львів чи вдома чекав?

- Ні, була відпустка в «Карпатах», і тут. Чекав вдома, сидів біля телефону. З президентом, з директором, з агентом кожного дня мав розмови.

- На яких умовах "Левадія" викупила твій контракт?

- Цього я не можу знати. Там були домовленості між клубами і агентом. 

- Були пропозиції від інших клубів?

- Особисто переді мною ніхто не клав контракт. Агент казав, що була зацікавленість, але контракт не пропонували. В принципі, я агенту свою точку зору пояснив - хочу залишитись в «Левадії» ще на рік, ще не все тут “сказав”. Агент мене почув і зробив все, щоб я залишився.

- Ти вже відіграв весь сезон в Естонії. Як тобі естонський футбол?

- Збоку здається, що все тут дуже легко, але це не так. Насправді тут є три дуже хороші команди непоганого рівня, ще три більш-менш сильні і чотири дуже слабкі. І зі сторони здається, що ці чотири команди дуже легко обіграти. Але, якщо гра раз на майже дев’ять місяців, то налаштуватись на неї дуже важко. Тому, чесно кажучи, не завжди все виходить. Загалом, коли граємо проти перших і тих трьох нижчих команд, то виходять матчі непоганого рівня.

- Лише 3 команди однакового рівня. Не здається, що із браком конкурентних матчів ти деградуєш у футбольному плані?

- В Україні у нас взагалі лише два клуби, які раніше змагались між собою. Але нічого, інші не деградували, а лише ставали кращими.

- Чого не вистачило, щоб здобути чемпіонство у минулому сезоні?

- Характеру і везіння. Характер в чому полягає? Нам не вистачало витримки закінчити матч з рахунком 1:0. Коли команді важко, не йде матч, треба потерпіти, дограти і забрати свої очки. Вже не треба думати про хорошу гру, а просто взяти очки. Через одну помилку втрачаються очки. Ну і звичайно не фарт був. 

- Розкажи ще про “Левадію”. Є якась система штрафів у вас?

- Штрафи невеликі - 5-10 євро. Зараз у нас з лютого повинні ввести нову систему. Якщо бачив випуск КраСава з Зінченко. У нас теж зробили таку рулетку, як в “Манчестер Сіті”: помити машини, помити бутси, і інші приколи. Дізнався про це буквально на минулому тижні. Подивимось, має бути прикольно.

- Як тобі сама країна Естонія? Не холодно?

- Зараз трохи холодно. Минулого року ми з Ромою (Дебелко – авт.) приїхали в мороз -20. Але й в Україні дуже подібні кліматичні умови взимку. Але на відміну від України, відчувається відсутність сонця. За місяць буквально 2-3 дні було сонячно. Дуже важко.

«Треба було один раз попасти в заявку і контракт продовжувався на 4 роки»

- У 2016 році інформаційний простір сколихнула новина, що ти підписав контракт із "Атлетико". Розкажи, як це відбувалось.

- Це напевно був сон для всіх і для мене в тому числі. Це було дуже несподівано. Я поїхав в Іспанію в “Еркулес”, ця команда раніше грала в Прімері. Потренувався і вони запропонували контракт. Я на той час не знав, який у них фінансовий рівень. Мені запропонували 2 тисячі євро. Кажу їм: “Як я поїду в чужу країну за таку зарплату?” Вони трохи прибавили. Вмовили, залишився. Була умова, що якщо за півроку команда виходить в Сегунду, то залишусь ще на два роки і там вже будуть інші цифри. Я погодився. Поки президент їздив на сафарі, відпочивав в Африці, мені подзвонив мій агент. Каже: “Завтра їдеш в «Атлетико» Мадрид. Тебе запросили на перегляд». Поїхав, три дні там потренувався. На четвертий день прилетів агент. Обговорили контракт і підписали його. 

- Говорили, ти підписав контракт 2+2.

- Ні. 2+4. Потрібно було хоча б раз попасти в заявку за першу команду. І контракт автоматично мав продовжитись на 4 роки з головною командою.

- Хоч ти перейшов у "Атлетіко Б", але тебе часто кликали тренуватись із першою командою. Розкажи про це.

- Не було такого тижня, щоб я не тренувався з першою командою. Було по-різному. Бувало, що я сам туди приходив, бувало, що 5 чоловік брали. Це, по-перше, незабутній досвід. Ці відчуття - космос. Там божевільні футболісти.

- Хто тебе найбільше вразив в "Атлетіко"?

- Напевно, Габі, Філіпе Луїс і Фернандо Торрес. Це моє перше враження. Для нас здавався «Металіст», хоча я не був основним гравцем. Я вихованець цього клубу, трохи пограв, вийшов на заміну, дебютував, кілька матчів зіграв. І коли ти приходиш на базу на тренування і до тебе підходять Фернандо Торрес і Філіпе Луїс, ти не знаєш ще іспанської, вони тобі починають пояснювати англійською. В 20 років - це дуже цінно.

- У інтерв'ю ти казав, що покинув "Атлетіко" через Грізмана. Це дійсно так?

- Ні, причина не в цьому конфлікті. Це наші журналісти - любителі прикрасити. Ця ситуація - це робочий момент. Пішов з команди не через це. У мене була домовленість. Я підписав контракт, тому що це “Атлетико”, але в тій лізі, в якій вони грали, без шансів. Якби це був інший клуб, я б сказав “Давайте, до побачення”. Була умова, якщо вони не виходять в Сегунду, я йду в оренду. Так і трапилось. 

- Умови в “Атлетіко Б” були кращі, ніж те, що тобі пропонували в “Еркулесі”?

- Звісно, там умови зовсім інші.

- З кимось із мадридців встиг потоваришувати?

- Так, з трьома африканцями. Вони також розмовляли англійською. Ще досі деколи переписуємось. Один з них грає в “Хетафе”, ще один на Кіпрі.

- Із Дієго Сімеоне в тебе була розмова?

- Один на один не розмовляли. Але він підходив, хвалив. Більше зі мною розмовляв його помічник Бургос. Це людина-атмосфера.

- Які в тебе найяскравіші спогади про твій іспанський період?

- Кожен той день - це було щастя для мене. Країна дуже класна. Я Іспанію дуже полюбив. З'явились нові друзі, з якими буду, сподіваюсь, спілкуватись все життя. Влітку під час відпустки літав до них. 

- Ти потім перейшов в “Мелілью” потім. Також пограв там сезон і покинув команду. Чому там не затримався?

- У мене був контракт на рік.

- Після того іспанських пропозицій не отримував?

- Я боявся, що залишусь без нічого. Як тільки закінчився чемпіонат, і контракт з “Атлетіко” ще не закінчився, я підписав попередній контракт з “Карпатами”. В “Мелільї” не все склалось по моїй вині. Але я не хотів чекати. Якби одразу мав якісь пропозиції, то не їхав би. Але я хотів грати. У мене рік фактично був ігрової практики. Зіграв 400 хвилин за рік - це нічого.

«Приїжджаємо на стадіон, тренер і каже: “Юра, ти не в складі тепер»

- Ти перейшов в Карпати, але вийшов на поле 2 рази. Для чого клуб тебе підписував?

- Для мене це також загадка. Скоріш за все це була чиясь гра, а я став жертвою. 

- Тобто Карпати на тебе вийшли, вирішили тебе підписати, але потім виявилось, що ти їм не потрібен?

- Виходить, що так. Я вдячний, що вони мені дали контракт. Якби там не було, але я отримав досвід. Бажаю їм лише удачі. Там є дуже хороші, талановиті гравці. Бажаю їм знайти свого керівника, який їм допоможе у всьому.

- Яка обстановка була в "Карпатах", коли ти там грав? Говорять, що основний склад на ігри визначає не тренер, а президент.

- Я не можу цього знати, чесно. Я там був дуже маленькою людиною. Просто там дуже важка атмосфера. І там кожен хоче керувати.

- Те саме кажуть і про "Рух".

- Були моменти. Мене назвали в складі на установці. Приїжджаємо на стадіон, мене кличе тренер і каже: “Юра, ти не в складі тепер.”

- Що скажеш про атмосферу в “Русі”?

- Це не професійний клуб. Там була не професійна атмосфера, як мені здалось, порівнюючи з тими клубами, де я до того грав. Я не бачив багато, але я точно дещо бачив. Там реально не професійно. 

«Знайомий подзвонив і спитав, чи не хочу підзаробити»

- Хто із тренерів зробив найвагоміший вклад у твоє становлення як футболіста?

- У мене він не один. Практично кожен тренер мені дуже допоміг. Найбільше зі всіх допомогли Яічник Віктор Сергійович і Карпета Віктор Васильйович - це тренери, які були в “Моноліті”. Вдома був також місцевий тренер, який у мене проявив любов до футболу - це Кіт Олександр Аркадійович. В “Металісті” в академії у мене були хороші тренери: в дублі - Онищенко Андрій Анатолієвич і в збірній Петраков Олександр Васильович . І теперішній тренер. Я кайфую від роботи з ним. На кожному тренуванні я чогось навчаюсь.

- В Україні футболістам важко дається перехід від юнацького у дорослий футбол. З чим це пов'язано?

- Зараз я це розумію. Все у голові. Зараз такий футбол, що один талант нічого не вартує. В Україні реально талановита молодь. Але коли стає трохи важче, вони кудись зникають. Тут, в Європі, все по-іншому. Тут не дивляться на талант. Його тут 10 відсотків, все решта це робота-робота-робота. У нас, поки все легко, то всі нереальні футболісти. А коли стає трохи важче, всі кудись зникають. Чому так? Треба розбиратись у своїй голові. Якщо ти ставиш ціль - ти повинен йти до неї, не дивлячись ні на які труднощі.

- Яка твоя улюблена позиція на полі?

- На якій я зараз граю, чистий опорник.

- В Україні зараз піднімають тему "брудного спорту". До тебе колись звертались, щоб зробити потрібний результат у матчі?

- Так. Знайомий подзвонив і спитав, чи не хочу підзаробити. Треба було кутові чи ще щось. Я відповів, що в ці ігри не граю, і якщо дізнаюсь, що хтось  в команді цим займається, то сам розіб’ю йому лице. Це було в дублі, коли я вже повернувся після чемпіонату світу. Тоді якраз прийшли люди, які грали в ці ігри.

- Сам любиш ставити ставки?

- Не буду брехати, що не ставлю. Кілька разів ставив і навіть щось вигравав. До 20 років міг бавитись. Але так, набрати 20 матчів і вгадувати.

- Давай ще поговоримо про “Металіст”. Згадай цей період. Ти фактично не грав, але був в команді. Тренувався з бразильцями, аргентинцями.

- Я дебютував, ще коли всі бразильці і аргентинці були. Це був топ-час. Я буду про нього згадувати все життя. По-перше, Харків - це для мене другий дім. Коли ти там, то іноді на щось ображаєшся. А зараз я розумію, що я був в раю, але цього не цінував. Атмосфера була не реальна. Футболісти - топові. Зараз жалію лише про одне - що я не працював тоді так, як треба. І не те щоб не встиг, але не хотів перейняти все те, що могли мені дати ці футболісти.  

- Ти був можна сказати у двох топових в свій час клубах “Атлетіко” і “Металіст”. Порівняй тренування там і там.

- Вони чимось схожі. У Мирона Богдановича постійно мав бути контроль м’яча. І бразильці, як і іспанці - у них все швидко, раз-дав, раз-два. Але в “Атлетіко” потрібно на багато більше бігати. Ритм там просто шалений. Для нас в той час Тайсон, Соса, Шав’єр - це був космос. В той же час в “Атлетіко” вони б не були кращими в команді. Там усі такі, як вони, як мінімум, а є й кращі.

- Якби не футбол, чим би ти займався?

- Навіть не уявляю. Я добре вчився. Можливо б був юристом, не знаю.

- Маєш якесь хобі?

- Люблю пограти карти з хлопцями з команди. Є така гра “Джокер”. Посидіти, подумати, позапам’ятовувати карти. Граємо на гроші, але там копійки.

- У тебе є кілька татуювань. Розкажи про них.

- Мій святий, ім’я мами, напис: Йду до своєї мрії, Діва Марія, Водолій, спис, яким поранили Ісуса Христа. Перше тренування зробив в 15 років - “люблю маму” англійською. Зараз почав робити другу руку.

Володимир Крупчук, Софія Ткачук

Другие посты блога

Мотобол. Невідомий спорт
9 сентября 2019, 10:11
3
Все посты