Бійцівські клуби в Україні: Фанати Паланніка, відморозки чи звичайні любителі екстриму

Багато хто читав книгу Чака Паланніка "Бійцівський клуб". Ще більше людей дивилися одноіменний фільм з Бредом Піттом у головній ролі, який став культовим. Але мало хто задумувався над тим, як "Бійцівський клуб" вплинув на життя українців. Хтось перечитує книгу або передивляється картину декілька разів, а хтось створює та бере участь у справжніх бійцівських клубах, які почали рости як гриби в містах України.

Українські бійцівські клуби - справжня реальність вуличного життя молоді

"1. У Бійцівському Клубі всі рівні. 2. Бій зупиняється одним з бійців. 3. Бій є цільним, без раундів і перерв, якщо суперник просить перерви - бій закінчено. 4. Кожен може відмовитися від бою і не втратити при цьому своє ім'я. 5. Новачок зобов'язаний прийняти бій. Також забороняється бити по очах, у горло, пах, по потилиці. Люди приходять сюди побороти свої страхи, а не калічити один одного. Із захисних засобів дозволяється використовувати лише бинти і капу", - йдеться у інформації на одному із українських сайтів, який можна знайти в мережі интернет.

Бійцівські клуби існують у багатьох містах України (Київ, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Івано-Франківськ, Луганськ та ін).

Для того, щоб вступити у бійцівський клуб, достатньо залишити заявку зі своїм номером телефону, або зв'язатися з організаторами через соцмережі чи телефони, які можна знайти на форумах відповідних груп чи сайтів. Але заявка не означає, що людину відразу запросять на бій. 

Хто б'ється

Коли хочеш дізнатися щось про бої, треба або стати їх учасником, або знайти людину, яка брала участь у боях. Нам пощастило із другим варіантом.

27-річний торговий представник Сергій, який також відомий в одному з ультрас-рухів Києва, раніше був членом "Бійцівського клубу". Він вже більше року не бере участі у боях після того, як отримав неприємну травму - зламаний ніс.  Раніше Сергій довгий час займався Джиу-джітсу. Своє прізвище приховує, бо розповідати про бійцівські клуби журналістам, так само, як і міліції, не бажано. Хтось може і відплатити за це.

"Я довгий час тренувався, займався бойовими мистецтвами. Ходив на джіу-джитсу, любив бокс. У людини, яка довгий час тренується, настає момент, коли хочеться випробувати свої сили, - розповідає нам Сергій. - Я "тусувався" з ультрас і одного разу мені розповіли про бійцівський клуб у Києві. Бої проходять щотижня. Мені пообіцяли, що можуть легко мене запросити, без перевірок, мовляв, і так вже свій. Я і пішов. Затягнуло на кілька років. Я добре пам'ятаю перший раз. За день до бою на мій телефон прийшла смс з місцем та часом початку. Повідомляти можуть навіть за декілька годин до початку заходу. Організатори страхуються, бо багатьох з них відстежують "мєнти".

За словами Сергія, його перший бій проходив на Лісовому масиві у Києві.

"Це було весною, 2010-го року. Пам'ятаю, що вразила кількість молодих людей. Там є як досвідчені спортсмени, так і новачки, що вирішили спробувати себе. Як новачок я відразу прийняв виклик на бій. Інакше не можна. Суперником був кремезний хлопець. Важив, мабуть, кіло на 10 більше мене. Але тоді я добряче йому надавав. Бій для мене минув досить швидко. Такі бої взагалі не тривають довго. Цікаво, що я бився із капою та бинтами, а мій перший суперник взяв лише капу. Я поклав його на землю двома влучними у голову. Він зупинив бій. Сам же я підвернув ногу. Довгий час не міг нормально ходити, але через два тижні вже був на боях, які на цей раз проходили на новому місці - Оболонь", - розповідає Сергій.

За його словами, серед учасників багато спортсменів, майстрів спорту. Звичайних новачків, які зовсім ніде не тренуються, немає. Інтелігенції, топ-менеджерів, керівників підприємств - також. 

Правила "Бійцівських клубів"

"Ти викликаєш суперника на бій, або викликають тебе. Як правило, можна викликати на бій рівного або більш сильнішого суперника. Круті бійці не люблять битися з новачками. Ти сам обираєш собі опонента. Він може відмовитися, але за це ніхто не буде його "травити", - розповідає нам Сергій. - Бої, звичайно, відбуваються сам на сам. Захисні речі (капа, бинти) за домовленістю. Заборонено бити в пах, кадик, хребетний стовп, видавлювати очі, ламати руки та ноги...Новачок обов'язково повинен прийняти перший бій. Ніхто не приходить дивитися просто так. Також учасники мають досягти 18-річного віку і не бути п'яними під час боїв".

Поєдинки відбуваються щотижня. Як правило, проходять вони у неділю. Місце зустрічей часто змінюється і, як правило, знаходиться далеко від людських очей. 

Чому люди так люблять "Бійцівські клуби"

Для цього, за словами Сергія, є декілька причин. По-перше - люди майже не роблять фінансових вливань. Витрачають лише на капу та бинти. По-друге - треновані бійці, майстри спорту, використовують бійцівські клуби для тренувань. Багато з цих бійців беруть участь у турнірах, а дехто навіть у нелегальних боях. Також є люди, яким просто потрібно кудись подіти енергію та гнів. 

"Також бійці вважають, що через біль, перешкоди, вони йдуть до розвитку особистості. Вони думають, що стають справжніми чоловіками, коли крізь страх приймають перший виклик, через біль продовжують бій. Насправді страх минає через кілька боїв. Ти дійсно відчуваєш себе іншим, твоя самооцінка підвищується, а після поєдинків, приходячи додому, відчуваєш якусь чистоту всередині. І, найголовніше, що суперники у клубах поважають один одного", - каже Сергій.

"Мені дуже часто пояснювали ідею "Бійцівського клубу", яку я збагнув лише через деякий проміжок часу. Головна мета -  вирватися з цинічного світу, де панують нав'язливі цінності і стати вільним. Загартовуючи дух і тіло у боях людина стає вільною. Це можна збагнути лише тоді, коли самі будете битися там. З моїх слів, мабуть, Ви нічого не зрозумієте", - додає він.

За словами Сергія, у бійцівсього клубу навіть є свій кодекс. Дотримуючись його людина повинна бути скромною в житті, порядною і чесною. 

"У клубі не можуть бути люди, які пиячать і коляться. Наркотики, алкоголь та куріння - це не до нас", - додає Сергій. 

Відносини з міліцією

Правоохоронні органи слідкують за бійцівськими клубами, а також людьми, які беруть у цьому участь. Саме тому зараз стати учасником клубу стало важко. Організатори, як правило, дуже сильно страхуються. Новачка "пробивають" через соцмережі, інколи вимагають скинути фотографію, навіть копію паспорта. Буває і таке, що надсилають хибну адресу, куди він приїздить, але бої не відбуваються. У цей час за ним стежать, оцінюють його на приналежність до міліції. 

За словами Сергія, у часи Януковича міліція не дуже переймалася бійцівськими клубами. Більше того, влада через вербувальників знаходила людей на нелегальних боях та серед членів клубу, пропонуючи гроші за певні послуги.

"Наприклад, комусь потрібно було налякати конкурента по бізнесу, або ще щось. Наймаєш пару бійців. Розцінки, дивлячись від завдань, були різні: від $100 до $500 кожному. У бійцівських клубах більшість людей не "велися" на таке. Але були і ті, хто виконував такі завдання. Щоправда, декого навіть виключали з клубу, коли там дізнавалися про це", - зазначає Сергій.  

Нелегальні бої 

Такі бої називають чорною стороною спорту. За словами Сергія, бої відбуваються у Києві регулярно. Міліція намагається з ними боротися, але для деяких спортсменів це легка нажива. Суми там фігурують насправді великі. Вони проводяться як у подвальних приміщеннях, так і на вулицях, подалі від звичайних людей.  

"Це бізнес. Дуже брудний бізнес. На "чорному" рингу є свої зірки. Вони отримують дуже великі гроші. Мені казали, що і по $10 тис за бій можуть отримати. Потрапити на "чорний" ринг може не кожен. Як правило, вербують людей у тренувальних клубах. Вербувальники підходять до цього серйозно. Нікому не потрібен боєць, якого "вб'ють" у першому ж бою. Там роблять шоу, люди ставлять гроші. Потрібні яскраві бої. Тому відбирають лише якісних бійців. За моєю інформацією, деякі бійці беруть участь, наприклад, у п'яти поєдинках, заробляють грошей і йдуть на відпочинок. Стати інвалідом мало хто хоче. Чув, що були випадки і зі смертями на рингах. Але особисто не бачив цього", - каже Сергій. 

Проблема чи нормальній спосіб життя

Участь у боях бійцівського клубу - це спосіб життя, бо вона є добровільною. На перший погляд, люди не роблять нічого протизаконного. Вони самі обирають свій шлях, не заробляють на цьому гроші. Тим більше, якщо всі дотримуються кодексу, то це не несе жодної загрози суспільству. Звичайно, набагато краще, щоб енергію виплескували у таких боях, ніж на вулицях. Але в Україні бійців клубів можуть використовувати для залякування людей. І з цим потрібно боротися.

Щодо нелегальних боїв - вони існують у кожній країні. Це чорна сторона спорту, з якою потрібно боротися, але, на жаль, навряд чи вдасться подолати.