Вогняне серце. Чому ми запам’ятаємо збірну Хорватії

Bijelo-crvena polja hrvatska

Na dresu sjete me da ja volim te

Igrajte za nju, Našu voljenu

Nek’ jače kuca to srce vatreno

Звісно ж, причина не лише у представниках чемпіонату України, а й у тому, що ця збірна дозріла бути самодостатньою.

Часто збірні які не хапають зірок з неба та безперервно не розташовуються на вершині рейтингів, порівнюють з якимось успішним складом цієї команди зразка такого-то року. Це, наприклад, Болгарія-1994 Стоїчкова та Балакова, Данія-1992 Шмейхеля та братів Лаудрупів, Туреччина-2002 Уміта Давали та Ільхана Мансіза. Ідентична ситуація з «картатою» збірною. 1998 рік: Шукер, Бобан, Просінечки, Білич, Ярні… Та команда, що створила фурор у Франції, дійсно є мірилом для усіх наступних поколінь хорватських збірних. Але у Бразилії все може змінитися.

Часто збірні які не хапають зірок з неба та безперервно не розташовуються на вершині рейтингів порівнюють з якимось успішним складом цієї команди зразка такого-то року.

Для Олича, Едуардо, Срни, Праньїча, Плетікоси це ледь не останній шанс гучно нагадати про себе футбольному світу як гравцям національної збірної. Їхнього досвіду має цілком вистачити для виходу з групи разом з господарем Чемпіонату Світу Бразилією. Саме досвічені гравці зробили диво 1998 року, тому тут  від аналогій ніяк не сховатися. Не забуваймо також, що у складі збірної Хорватії є двоє чинних клубних чемпіонів Європи – Модрич і Ракитич.

Досвід є, трофеї є… Молодість! Тут головною надією є Матео Ковачич. Гравець Інтера взагалі може стати одним з відкриттів цього Мундіалю, звісно, якщо Ковач йому довірятиме. 20 років і можливий дебют на Чемпіонаті Світу… Фантастика!

Не забуваймо також, що у складі збірної Хорватії є двоє чинних клубних чемпіонів Європи – Модрич і Ракитич.

Календар для «картатих» є гіршим за їхніх головних конкурентів мексиканців. А все тому, що європейці грають у «матчі-відкритті» із Бразилією. Але це в жодному разі не вирок. Згадайте Англію та Швейцарію 1996-ого, Францію та Сенегал 2002-ого, ПАР та Мексику 2010-ого та хоч би й Польщу з Грецією 2012-ого. На господарів завжди більше тисне відповідальність, аніж на їхніх суперників. Хоч круть-верть, а підсвідомо це дає перевагу команді яка будь-що прагне здобути очки зі схвильованим господарем змагань.

Найголовніше, що гра Хорватія-Мексика відбудеться у третьому турі і саме там, на мою думку, вирішиться доля другої сходинки групи «А». Тож, як казав Марк Аврелій, роби те, що мусиш -трапиться те, що потрібно. Так, 2 місце групи «А» виходить на переможця квартету Іспанія-Нідерланди-Чилі-Австралія, але хто сказав що буде легко? 1998-ого хорвати подужали німців з Матеусом, Клінсманом і Бірхофом. Тож винятково через звитяги над грандами можна спробувати затьмарити собою славу минулих поколінь.

На господарів завжди більше тисне відповідальність, аніж на їхніх суперників. Хоч круть-верть, а підсвідомо це дає перевагу команді яка будь-що прагне здобути очки зі схвильованим господарем змагань.

У хорватів є певна особливість – так званий «трамплін» до усіх Чемпіонатів Світу у вигляді Євро. 1996-ого, на дебютному для себе континентальному турнірі, Хорвати досягли 1/4, де програли німцям, які зрештою здобудуть титул. 1998-ого «картаті» були чи не найбільш обговорюваною збірною, якщо не брати до уваги Францію та Бразилію. «Голод» 1996-ого призвів до покращення результату за два роки.

2012-ого Хорватія грала у групі з двома монстрами європейського футболу, а згодом фіналістами Євро – Іспанією та Італією, а отже шанси на вихід у них були відверто невисокі. Збірна Білича програла тільки майбутнім чемпіонам у драматичній грі, пропустивши наприкінці матчу від Наваса. А якби нічия, й Балотеллі не забив ірландцям на останній хвилині  – то слов’яни у плей-оф. Чи не привід для підсилення «голоду» перед Мундіалем у Бразилії?

Безумовно, голодним має бути і наставник зібрної Ніко Ковач. Як гравець він пам’ятає невдачі 2002-ого, 2004-ого та 2006-ого років, а у 2008-му він пішов наче на півслові після серії пенальті з турками.  Ковач, звичайно, не володіє досвідом Мирослава Блажевича, але заждіть… Чи мав цей досвід Славен Білич?

За себе, за Батьківщину та за Шимунича, врешті-решт!

Хтозна, можливо збірну Хорватії зразка 2016 року порівнюватимуть не з Шукером, Бобаном і Просінечки, а з командою Срни, Модрича, Манджукича, Олича. Як на мене, усі передумови для цього є. За себе, за Батьківщину та за Шимунича, врешті-решт! А як ні – ми все одно запам’ятаємо їх, ось побачите.