Cага про вічних заклятих друзів

Ваш автор , пишучи щось надважливе, взагалі погано справляється з закінченням. Поставити крапку в кінці мені важкувато, часто мої читачі і викладачі жаліються що я не вмію закінчувати текст. Але така проблема зараз у більшості молодих письменників і журналістів, нема на що жалітися. Важко перервати чиєсь життя а також винести вирок якійсь справі. Зате от починати щось – дуже легко.

Експозицією до сьогоднішнього посту стане матч  19 квітня між «Динамо» і «Волинню». Кияни тоді виграли, але як тяжко. На 5 хвилині заробили пенальті, пропустили і фактично годину грали без успіху. Так виглядає самий початок історії, можна навіть сказати пролог.

Зав’язка – 51 хвилина матчу, Ярмоленко падає у штрафній волинян і отримує картку за симуляцію пенальті. Якої не було. От я там симуляції не помітила, ну ніяк. Шуст збив Ярмоленко, кинувшись йому прямо під ноги, розуміючи що якщо він не піде на цей фол – це буде гол, а на той момент у «Волині» була перевага в гол (Кравець свій перший забив на 67 хвилині). До того моменту динамівці і лучани на полі виглядали практично рівноцінно.

Переходимо до ad rem або до розвитку нашого сюжету. Як це буває в українському футболі – просто так на полі нічого залишитися не могло. Дія перейшла в кулуари. «Динамо», розуміючи що втрачати лідера команди перед матчем з принциповим суперником, подає на апеляцію в КДК про відміну картки. Логічно? Так. Такі випадки у європейському футболі мають місце, тим паче устав каже про те що клуб має право. Добре. Я погоджуюся з таким рішенням «Динамо». КДК каже що ще ніколи вони не відміняли картки, ну треба ж робити прориви і бути в чомусь першими.

Але тут, як то буває в середині фільму, з’являється перший очікуванний поворот подій – на сцену виходить Сергій Палкін і каже що якщо ФФУ відмінить картку, то розкриє скриню Пандори, коли всі кому не ліньки будуть подавати апеляції, і столи КДК поламаються від жалоб футболістів і клубів. І тут ця думка може сприйнятися двояко:

-          Перше сприйняття: Палкін і «Шахтар», який він представляє, полізли туди куди не слід – у справи «Динамо», які «Шахтаря» не стосуються. Говорячи такі слова, доннечани виражають одразу дві дуки про себе – давлять на ФФУ і на всю футбольну спільноту, в тому числі і на «Динамо», чим показують що вони киян бояться і остерігаються, а відомо що найкращий захист – це атака, тому нападають поки є час перед матчем. І буде тривати така боротьба ad infinitum, ну а що. Такий в «Шахтаря» modus operandi який переростає в modus vivendi – провокації в медіа, що в принципі не гідно, з другої сторони відчуваєш себе десь в Англії – ті самі прийоми (тільки цим там займаються самі журналісти а не клуби).

-          Друге сприйняття: слова Сергія Палкіна можна інтерпретувати як шпильку в сторону ФФУ, щось типу: «Гляньте, який рівень арбітрів у нашому футболі, скільки помилок. Зараз ви визнаєте одну таку – доведеться визнавати всі». Якщо піти по такому шляху і представити: картку залишать, тоді Ярмоленко вийде жертвою цього інциденту, але тоді ФФУ почне змінювати систему оцінювання арбітрів, бо винесе з цього свій урок. Тоді Андрій буде останньою жертвою системи. Тоді прагнення пана Палкіна і «Шахтаря» ясні як день – не виносити сміття з коридорів ФФУ у медіа, але все виправити.

Тепер ми переходимо до кульмінації. Якщо «Динамо» 20 квітня подало заяву, то у КДК є 5 днів на винесення рішення. Тобто до матчу з «Шахтарем» вона повинна вже бути в «Динамо» на руках. Зараз, якщо ваш автор все правильно уяснив, розгляд справи ще триває. Так само як і триває медійна перепалка між «Шахтарем» і «Динамо», в яку включилися вже всі, і навіть я. Вже всі хто міг – виразили свою думку, або зроблять це 100% в неділю ввечері у двох студіях всім-відомо-яких-передач.

Розв’язка – а її немає. Поки немає. Поки триває кульмінація – мені і писати нічого. Тоді чому я хочу привернути вашу увагу до цього посту в моєму блозі. Бо замість нормальної підготовки до матчу і прев’ю доводиться слідкувати за кулуарними баталіями, бо замість підготовки нервів ми витрачаємо вже їх зараз, ґвалтуємо гул в пошуках подібних прецедентів, згадуємо роки і роки, читаємо устав КДК ФФУ і просто хейтеримо в камєнтах.

Так, «Шахтар» вчинив негідно європеському клубові. Але слова «Динамо» - чиста ненависть, і якщо це просачується в медіа – тоді про що можна ще говорити? Свобода слова заклечається ще в тому щоб ви вчилися її самі контролювати, або інакше це почнуть робити за вас.

Acta est fabula, plaudite!