Безальтернативна жалість

Я звикла до того що футбол – дійсно безальтернативна гра. Бокс в моїй сім’ї вмикається тільки коли тато вдома, а він вдома тільки 2 дні на місяць (зараз ще рідше). Тому тільки футбол, і крапка. Тим паче сезон триває майже цілий рік, проводиться безліч розіграшів – чемпіонат України, кубок, ЛЧ, ЛЄ, чемпіонат і два кубки в Англії, кваліфікації збірної. Тяжко воно – футбол дивитися.

Змінивши рідні стіни школи на вже рідні стіни університету, а Україну на Польщу, я здивувалася що в поляків справи йдуть зовсім не так як у нас. Ні, розповіді про жахливих польських ультрас реальні, але тут футбол не на першому місці. Piłka nożna ділиться правом першості і пафосною назвою «національний вид спорту» з koszykówką – з волейболом. І останній, через більші успіхи поляків на міжнародній арені, користується більшою популярністю ніж футбол. Ну може це ще тому що домашній чемпіонат світу з волейболу поляки виграли. В минулому році.

Самме тому до футболу тут не таке палке і божественне відношення як у нас. Поясню чому, і саме на прикладі польської національної збірної (). Отже почали…

Перший випадок: 11 жовтня минулого року. Субота, 22:33. Тиша. Скромна персона вашого автора тихо сидить одна у своїй кімнаті в гуртожитку, готується до сну, бо завтра зранку важка пара у важкого професора. Ще одна хвилина, останній раз оновити твітер, як раптом… Крик. Биті пляшки, суцільні привітання, а через 10 хвилин надворі залунали фейєрверки. Це ні разу не жарт, а поляки святкують перемогу над чемпіонами світу у кваліфікації Євро-2016. Так. Польща обіграла Німеччину, а забивали тоді не розпарений Лева, а Мілік і Міля . Тоді ще цілий тиждень виходили статті про матч, хвала гравцям і інші наслідки ейфорії. Які повністю виправдані – збірна перемагає сусіда , чемпіона світу, та ще і бере три очки у кваліфікації. Хто б такому не радів. До кінця понеділку кожен цуцик кожної гламурної дамочки знав який подвиг вчора вчинили збірники країни.

Так – це прекрасний момент щоб співати оді своїй збірній, тренеру, там масажистам, лікарям. Поляки, до речі, грали круто, їм респект за це, мені сподобалися. Зібралися, зціпили зуби і погнали під підтримку фанатів у Варшаві.

Другий випадок: 30 березня, понеділок, позавчора. В університеті серед однокурсників ваш автор під час перерви тирить у якогось хлопця останній номер «Спорту», який надрукували ось-ось, годині о 4 (діло було опівдні).  На першій сторінці – стаття про те як у Дубліні команда втратила 2 пункти. Втратила. 2. Пункти. Стаття як  удар під дих, як удушення, настільки знищувальна, критика неймовірно сильна. І, що цікаве, ввечері після мого маленького дослідження – всі з нею згодні. І згодні досі. І досі так вважають що поляки втратили 2 пункти у Ірландії. Ви думаєте що всі ці люди тупо погодилися з статтею журналіста «Спорту»? Вони всі її прочитали? Ні. Але до такого висновку дійшла вся нація.

Шановна Україна. Я звертаюся до тебе. Так, я людина неоднозначна, на Трибуні мої думки сприймають по різному – в основному  як вибрики. Але зараз я кажу досить-таки холоднокровно. Спочатку дані: рейтинг ФІФА за березень  - Німеччина на І місці, Іспанія на ХІ, Україна на XXXI, Польща на ХХХІV, Ірландія на LXVI.

Хоч не про рейтинг річ іде, але подам вам його щоб ви не шукали в гулі, яка я мила. Справа в іншому. Після програшу Іспанії, яка не чемпіон світу , яка словакам програла, яка переживає зміну поколінь  - ви збірну хвалите. Ви стараєтеся її виправдати, закликаєте до розуміння і т.д. Ви розумієте весь негатив такого відношення? Футбол у нас і так досі безальтернативний вид спорту, тому самий оглядальний і популярний, а таким відношенням, такою жалобою і чутливістю ви його ще більше балуєте. Спорт в першу чергу  це перемога, а хто каже що головне це участь – той ідіот. Ми повинні вести нашу збірну до перемог, а не участі. А не то скоро «Ну головне не перемога же, а участь»  буде єдиною відмовкою наших гравців і тренерів коли чергова кваліфікація буде втрачена. Ви цього хочете?

Ви – фанати. Ви повинні вимагати Panem et Circenses від збірників, а не жаліти їх. Ви повинні наполягати, критикувати, і, повірте, більше таких заяв, як робить Тимощук, не буде. «Зажрались»  саме це російське слово зараз як ніколи підходить для нашої збірної. І так, нічия з Латвією – на наше кваліфікаційне щастя у товарняку, а не в офіційному матчі. Хоч на рейтинг вона таки вплине.

У мене все. Зціпивши зуби і з очима кота із Шрека я збірну дивитися не хочу. І потім жаліти її немає сенсу. Вони звикнуть. А нерви то ваші.