Тарантіно і логічний спорт

Футбол - штука непередбачувана. Дивимося його, вболіваємо, витрачаємо нерви і гроші на валеріанну. Футбол можна порівняти з манією, у кожного вона своя. Для мене футбол юільше схожий на серіаломанію (бо я серіальний задрот). Я дивлюся певні шоу, які просто заподіюють багато болю. Ви ж дивитеся Гру Престолів. Мабуть, найбільше весь наш футбол схожий саме на це садистське шоу. Але вже п'ятий сезон на підході, а футболу - сотні років. Отже або ми є его-мазохістами, і психіатрії треба цим зайнятися. Або нам просто нудно. Нудьга як і ліньки взагалі двигуни прогресу.

Сьогодні 52 роки Квентіну Тарантіно. І цей прекрасний і талановитий режисер одного разу сказав: "Для мене навіть дивитися спорт по телевізору – катування. Я можу сходити  на «Доджеров» (головна бейсбольная команда Лос-Анджелесу. — Esquire), тому що там гра не так важлива, як пиво и люди навколо. Чого я не можу зрозуміти, так це того, що середній американець не може три години відсидіти в кіно, але може чотири  години дивитися дурний, нудний футбольный матч". Отже є люди які кажуть що спорт нудний . І інколи і футбол може бути нудним,і справа не у класі. Навіть матч поміж командами першої четвірки АПЛ, або пів-фінал Ліги Чемпіонів може бути нудним возінням м'яча по полю, а матч другої Бундесліги - справжнім триллером. В цьому краса футболу.

Все в житті непередбачуване. Як і передбачуване. Ми можемо підняти статистику, ввімкнути логіку, провести дослідження, просто зорієнтуватися на інтуіцію і передбачити певний матч  хід гри . Це все реально і не можна кидатися у крайність, не бачучи іншу крайність.

Як ви з цим живете? Ви ж прекрасно знаєте як закінчиться той чи інший матч. Ви ж знаєте що буде у Львові на дербі. Що буде в 1/4 ЛЧ. Хто пройде далі. Ви знаєте як закінчиться той самий матч. Ви боїтеся сказати це в голос? Чому. Ви. Досі. Займаєтеся. Цим. Садомазохізмом. Поясніть мені це? Я читаю твітер - і в шоці. Я читаю статуси, дивлюся на голосування - я в шоці. Чому ви забули про цю частину холодного розуму. Якби весь світ будувався на емоціях - ми не прожили б. Саме тому треба розділяти віру і логіку і оперувати обома частинами. Треба готуватися до всього і страхувати себе і не валеріанкою. Треба вміти заспокоювати себе і спокійно розподілювати  зусилля. Щоб потім не плакати.

Я не те що не вірю, я не довіряю цьому відчуттю. Якщо все закінчиться добре - добре, погано - ну я на це теж розраховувала. Просто на відміну від 70% фанатів я не душу це в собі. І вам теж рекомендую.

А взагалі в деякій мірі і Тарантіно правий. Футбол - це так нудно. Як і кіно. Знаєш же як закінчиться фільм. Якого біса ти його дивишься?