В пам'ять Олега Бабаєва та трохи роздумів про майбутнє полтавського клубу

Полтавська «Ворскла» в українському футболі завжди була тихою мишкою: ніяких скандалів навколо неї не крутилося, про банкротство або негаразди в клубі мови не йшлося, чи все тихо замовчувалося, вміння економити перетворилося у вміння жити за своїм статусом і не тягнутися до вершин, а управлінням клубу займалася одна і та людина since 2005. Покажіть мені хоч одну команду яка с приходом у вишку займала 3 місце? Ні. Ну і от.

 Футбольний клуб – це обличчя міста, і якщо молоденький «Кремінь» - бойовитий та праце ударний, як і те місто на Дніпрі, то спокійна «Ворскла» - як сама Полтава: тиха та умиротворена.

А от зараз клуб сколихнула страшна подія, вбивство президента завжди страшно. Задається багато питань, на які відповідей ніхто не отримає, а амплітуда їх від «Як себе почувають гравці напередодні першого матчу в сезоні» до «що далі буде с футболом в області взагалі». Якщо про кременчуцький футбол краще розповість житель міста, то що буде з «Ворсклою» - може здогадатися тільки знавець фігури Констянтина Жеваго, і, якщо відверто, я вже забула як він і виглядає. Поговоримо?

Констянтин Жеваго дуже здібний менеджер, людина з хваткою у бізнесі, але це не завжди йде на користь, бо ми всі розуміємо що у нас футбол неприбутковий, єдиний дохід – трансфери. Не дай Бог продадуть Дедечка, чи ще когось скинуть. Жеваго, який весь час займався тільки фінансуванням клубу, а в управління не ліз – тепер змушений це зробити. Жеваго, у якого були «тьорки» з Павловим, можливо, захоче поставити на місце і Сачка, хоч я не впевнена, там нема на що нарікати.

Тому єдина надія, що власник клубу швидко знайде нового керівника для клубу, та деяких своїх активів (розголошувати яких – не буду, гул в допомогу).

А я ще поки не вірю що ця трагедія трапилася. І 1 серпня буду сидіти на стадіоні і не вірити все одно.

Світла пам’ять.