Чи є у нас майбутнє? Частина 3.

В принципі, нападники молодіжки зовсім не такі, до яких ми звикли за час впровадження схеми «4-2-3-1» (або за якою грає національна команда – 4-3-2-1). Яким повинен бути нападник для такої схеми: сильним, щоб вмів поборотися – Луіс Адріано, Янник Болі, Жуніор; грати на добиванні – Зозуля, Мбокані, та і Девіч; стовпом, який закриватиме підступи до центру і стягуватиме захисників, даючи манвери для трійки атакувальних півзахисників – Селезньов. В молодіжці ну зовсім не такі гравці. Ні, вишколені вони на цю схему, але певний прогрес в них заклала сама Природа. Може це революція в українському футболі?

Сергій Болбат (не знаю чому, але рахується нападником в списку ФФУ - http://www.ffu.org.ua/ukr/teams/teams_u21/u21_teams/) –  ФК «Металург» Донецьк. 20 років.  13.06.93. 175 см, 66 кг.

Якщо ФФУ рахує його нападником, то тоді розгляну цей варіант. Болбат грає трохи вище ніж атакувальний крайній півзахисник, тому назвати його крайнім форвардом можна.  Вихованець «Шахтаря» зараз грає в оренді в другому донецькому клубі, і йому дуже пощастило, що його тренер – Ташуєв. Взагалі прихід росіянина в «Металург» був несподіваним, але наслідки приємні. Болбат заграв. На рівні УПЛ. Заграв так, ніби він тут не перший, а як мінімум четвертий сезон проводить.

Дуже талановитий гравець, (його б у «Шахтар» - ніяких Бернардів купувати не треба було б, а Дуглас Коста може і почав би працювати, бо сів би на лавку на раз), працелюбний, але з гонором. Сірьожа – любитель симуляцій (звідки він це взяв). Через це може і страждати: непотрібні картки, нелюбов вболівальників, штрафи від клубу. Але той факт, що хлопчик талановитий, що поки не зіпсований і є куди прогресувати – просто чекаємо його у національній команді. Він буде хорошим конкурентом Ярмоленку. І вже стучить в двері «Платиуму».

Пилип Будківський – ФК «Зоря». 22 роки. 10.03.92. 196 см, 81 кг.

В принципі з такими показниками хлопець запросто міг бути воротарем. І ріст, і вага, але – він худенький. Кістлявий навіть.

По грі – Будківський центральний форвард. Технічний, в міру свого зросту добре чіпляється за м’яч, юркий, швидкий. Все те, що не дуже притаманне центральному нападнику (особливо юркість). Будківскький може пройти захисну лінію на велосипеді, не дивлячись на те, що грає в центрі і в штрафній суперника. Але, як і кожен нападник, Будківський – гравець епізоду. Зіграти на добиванні, всунутися так, що захисники суперника не прикриють, використати помилку чужого гравця – це його. Він залежний від атакувальних крайніх півзахисників, там повинні бути майсти своєї справи.

Будківський – претендент в збірну №1 (щось їх розвелося).

Євген Бохашвілі  - ФК «Карпати».  21 рік. 05.01.93. 182 см, 69 кг.

Вихованець «Дніпра», Євгеній перший рік проводить у «Карпатах» в оренді, і поки гуляє між молодіжною командою львівських левів і основною, бо там Гладкий орудує (що би про нього не казали).

Отже. Бохашвілі. Перспектива «Дніпра» разом з Блізніченко. Молодий хлопчик, але – трохи невпевнений в собі. «Карпати», мабуть, не найкращий клуб для нього (хоча, засвітитися в УПЛ неважливо де – аби засвітитися). Бохашвілі частіше дивиться УПЛ з лавки запасних, чим з поля. Технічний, вправний, але чогось йому не вистачає. Порівняти його і того же Будківського – ну є різниця. В характері, чи що.

Але темп зросту заданий правильно. «Дніпро» своїх талановитих хлопчиків не пасерує в дублях і молодіжах. Скоро і Близниченко засвітиться десь, от побачите. Головне, щоб він був швидким, і щоб було куди повертати.

Редван Мемешев – ФК «Волинь». 20 років. 15.08.93. 184 см, 71 кг.

Витягнутий Кварцяним з «Кримтеплиці», перший кримський татарин, який зіграв за молодіжну збірну. Перспективний форвард, за ним вже полюють скаути топ-4 УПЛ. В такі роки багато чого говорить. Навіть Калитвинцева і Нойока ніхто не хоче (окрім мене. Красиво би дивилися в футболках помаранчево-чорних). Мемешев просто блистить, як неограненний алмаз и чекає свого ювеліра. От би дочекався. І от би в Україні.

P.S: Дякую всім за те, що приділили увагу цьому матеріалу. Майбутнє у нас є.