Tribuna/Футбол/Блоги/Записки сумасшедшего/У Кубка Африки справді купа недоліків: війни, злочини та недобудовані стадіони

У Кубка Африки справді купа недоліків: війни, злочини та недобудовані стадіони

Захищаємо позицію Юргена Клоппа

Автор — Olexandr Scherbatykh
17 декабря 2021, 14:10
11
У Кубка Африки справді купа недоліків: війни, злочини та недобудовані стадіони

Від редакції: ви знаходитесь у блозі Записки сумасшедшего. Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2021». Ви можете стати учасником. Усі деталі за посиланням.

***

Днями Юрген Клопп заочно поскандалив з тренером збірної Сенегалу Аліу Сіссе. І мені по-людськи шкода обох коучів, адже усе зав’язано на банальному конфлікті інтересів. Німець не хоче відпускати ключових гравців на 2-5 тижнів у над насичений час, а сенегалець сподівається на те, що усі найсильніші приїдуть на континентальну першість.

Була іронія у словах Клоппа чи ні – неважливо. КАН дійсно маленький турнір. І навіть більше – він дуже проблемний та організаційно слабкий. Аби автор не був голослівним, давайте пройдімось по фактах.

Турнір кожні два роки у зимовий час

Це найбільша претензія до чемпіонату Африки збоку європейської футбольної спільноти. Однак, як би парадоксально не було, це найлогічніша складова КАНу. Річ у тім, що у такому форматі він проводиться з 1968-го. Тоді у Ефіопії зібрались 8 команд, найкращою серед яких виявилась збірна Конго-Кіншаси (нині ДР Конго). Європу цей факт абсолютно не обходив. Лише два гравці того чемпіонату грали у європейських лігах: Мустафа Діоп (Сенегал) бігав за «Ам’єн», а Альфонс Ньянгу (Республіка Конго) за льєжський «Стандарт».

З часом ця цифра почала рости у геометричній прогресії, а тепер не рідкість коли у заявках команд з Чорного континенту взагалі немає представників внутрішньої першості. Це проблема для Європи, але ж не для Африканської конфедерації футболу. Вона продає телеправа у різні країни, зокрема французькому (ось і країна де дуже багато вихідців з Африки) «Евроспорту». Якщо турнір проводити раз на чотири роки, чи зменшиться кількість отриманих виплат за медіаправа? Звісно, так. Чи кардинально виросте їх ринкова цінність? Не факт. Є ряд причин, які унеможливлюють створення вдалого іміджу цих змагань. А саме...

Постійні зміни країн-господарок

Африка не найбільш політично стабільний регіон світу. Це відображається і на футболі. У проміжку з 2013 по 2019 роки відбулось чотири КАНи. І усі вони переносились з першочергового місця призначення!

Усе почалось з Лівії. Можна довго говорити і писати про політику чи свободу слова у цій країні, але у 00-х вона була інфраструктурно та економічно розвинутою нафтовою країною, яка мала власні інтереси (у тому числі, і в Україні). Але у лютому 2011-го там почався держпереворот. КАН-2013 терміново евакуювався до ПАР. Лівії гарантували проведення чемпіонату у 2017-му, однак справи в країні належним чином так і не налагодились, а континентальна першість 2017-го року переїхала до Габону.

Між цими двома Кубками Африки відбувся турнір 2015-го, який перекочував з Марроко до Екваторіальної Гвінеї. Причина – ебола. Про це я писав у березні минулого року. Тоді Гвінея не входила до «червоної зони» (час іде, а поняття не змінюються), тому й у терміновому порядку отримала змагання.

КАН-2019 мав відбутись у Камеруні. Але на півдні країни активізувались сепаратистські рухи. Англомовна частина населення проголосила незалежність колишнього британського регіону – Амбазонії. З часом політичну кризу вдалось приборкати (як мінімум на деякий час), але Кубок Африки все одно переїхав до Єгипту.

Безпека

Офіційною причиною зміни дислокації турніру була неспроможність камерунської влади надати гарантії безпеки футболістам та глядачам. Справа у тому, що діяльнысть повстанців розгорталась саме неподалік кількох арен. Але це лише локальна проблема окремого Кубку Африки. Глобально усе набагато гірше.

На африканських землях такі терміни як «безпека», «закон» чи «права людини» мають дещо своє значення. Показовим у цьому плані став 2010-й.

Тоді КАН ще проводився у парні роки. Тому до Африки завітали відразу два великі футбольні форуми. У січні африканський чемпіонат приймала Ангола, а влітку у ПАР відбувся чемпіонат світу. Прийом був гостинний не для всіх.

У Анголі усе пішло не так з самого початку. 8 січня 2010 року сепаратистське угрупування ФЛЕК (воює за відділення провінції Кабінда від Анголи) обстріляло автобус збірної Того. У результаті троє людей загинуло та дев’ять було поранено.

«Якби не охорона, ми б усі загинули, – згадував тодi Емануель Адебайор. – Це одна з найжахливіших подій, яку мені довелось пережити».

Тоголезці знялись з турніру, але КАН зі скрипом дограли. А через півроку почався кошмар у ПАР, коли до країни з’їхались уболівальники з усього світу. Про те, що щось може піти не так, вказувала статистика. Щорічний рівень вбивств у країні 36 на 100 тисяч населення. Середньосвітовий рівень – 7 на 100 тис. Злочинів на грунті сексуального насилля – понад 50 тисяч щороку. І звичайно ж присутній грабунок.

Ще перед ЧС журналісти BBC спілкувались з співробітником Південноафриканського Інституту вивчення проблем безпеки Йоханом Бургером.

«Що стосується вуличних крадіжок, то вони, як правило, обходяться без пострілів і поранень, – говорив Бургер. – Але злочинні елементи передчувають, що чемпіонат світу надасть їм небачений простір для вуличних крадіжок. Задля збереження свого майна він радив дотримуватись таких правил: не демонструвати цінні речі; намагатись відвідувати потенційно небезпечні місця в групі щонайменше з п’яти-шести чоловік; перш ніж йти куди-небудь, радитись з місцевими, бо вони знають краще».

Саме медійникам ці поради не допомогли. У російського екс-гравця Олексія Смєртіна та журналістів з Нової Зеландії цінні речі зникали прямо з готельних номерів, китайських телевізійників пограбували прямо в салоні їхнього автомобілю, а німецького журналіста позбавили майна на заправній станції.

Звичайно, що ФІФА назвала ЧС-2010 еталонним у плані організації.

Зі свіжих прикладів вирізняється зняття ДР Конго своєї заявки на проведення КАН-2019 з причини «відсутності гарантій безпеки під час турніру».

Відвідуваність та інфраструктура

Тут теж усе далеко не райдужно. Говорити про лікарні чи аеропорти не будемо. Неофіційною причиною позбавлення Камеруну чемпіонату Африки 2019-го була неготовність кількох стадіонів. І дійсно, дві арени були відкриті уже після того, як у Єгипті відіграли перенесений турнір. На одному з них пройде фінал у році наступному. Але й минулий чемпіонат Африки подарував «дивовижне видовище» у сенсі підходу до інфраструктури та комфорту глядацької аудиторії.

Жоден з єгипетських стадіонів не має даху. Якби змагання відбувались, як завжди, взимку, то проблем можна було б уникнути. Але Африканська конфедерація футболу прийняла геніальне рішення – перемістила Кубок Африки на червень та поставила ігри у три слоти: 16:00, 19:00 та 22:00 за місцевим часом. До заходу сонця температура у Єгипті була біля +40. Як результат – більшість ігор, які не стосувались збірної Єгипту та відбулись до стадії 1/4, не збирали і половини стадіону. А виглядало усе це якось так

Футбольні ліги завжди воюватимуть проти чемпіонату Африки

Повернемось до Юргена Клопа. За часів німця «Ліверпуль» уже страждав від КАНу. У 2017-му саме під час африканського турніру мерсисайдці у 5 турах здобули лише 3 залікові бали. А відставання від «Челсі» зросло з 5 очок до 10. Клуб втратив не лише Мане, а ще й Матіпа, який відмовився долучитись до збірної Камеруну і був дискваліфікований. І хоч відсторонення через деякий час відмінили – «німець» пропустив дві лігові гри. Нещодавно, згадуючи підхід ФІФА і африканської конфедерації до проблеми, Клопп висловлювався так:

«Навіть якщо гравець травмований і не може грати за нас, клуб повинен відправити його до Африки на огляд. А повернеться він тільки через тиждень-два. А ми повинні спланувати їм подорож, забезпечити переліт і надати футболістів на блюдечку. У сучасному світі все повинно бути не так. Я сиджу і говорю про це тут – і ніхто не прислухається. Здається, це найдаремніша витрата часу в історії».

І його можна зрозуміти. У січні до Камеруну відправляться 40 гравців АПЛ і ще кілька сотень з других ліг, але лише найсильніші виводять свої збірні до вирішальних стадій та відбувають на Чорному континенті максимальний термін.

В Україні у ролі постраждалого було «Динамо». Браун Ідейє у сезоні 13/14 був залізним гравцем основи команди Олега Блохіна, а його статистика тішила око уболівальників (13 м’ячів у 17 поєдинках першої частини сезону). Але у січні 2013-го форвард поїхав на КАН, провів там усі 7 матчів (Нігерія здобула золото), повернувся на тиждень пізніше крайнього терміну та пропустив перший матч 1/16-ї ЛЄ проти «Бордо». Ідейе з’явився лише на заміну у другому матчі, «Динамо» на виїзді програло 0:1 та вилетіло. А ця історія стала початком відходу нігерійця з команди.

Такі історії лише провокують неприязнь до турніру у Європі, яка у свою чергу, посилює вищезазначені фактори та ще довго не дасть Кубку Африки сформувати нормальний імідж і трансформуватись у престижний турнір. Оскільки більшість проблем може вирішитись лише у наслідок стрімкого соціально-політичного розвитку регіону.

Фото: goal.com, Unicef, Reuters, BBC.

Другие посты блога

«Niemcy» których nie znamy
3 февраля 2020, 00:02
2
Все посты