Жінки, алкоголь, «Спартак», Ширер, скандинави та «Легія» в 1/4 ЛЧ

У історії сучасної Ліги Чемпіонів стався лише один випадок коли команда з Польщі зуміла вийти з групи. Це була «Легія» у сезоні 95/96. Зараз столичний клуб грає в ЛЄ, і досить непогано (6 очок після 3 турів). «Військові» мають групу дуже схожу до тієї, яка була 26 років тому – теж є «Спартак» та суперник з Англії. А ще, тоді у поляків вірили навіть менше ніж зараз.

Тож згадаємо як і завдяки чому варшавська «Легія» навела «шороху» у ЛЧ-96.

КРАЇНА БУЛА БІДНОЮ, З СЛАБКИМ ФУТБОЛОМ ТА БЕЗ ОЛІГАРХІВ…МАЙЖЕ

Для початку варто розуміти, що таке Польща та її футбол у той час. Якось один знайомий поляк сказав: – У 90-ті я був молодим хлопцем, який хотів заробити грошей. Тому доводилось спочатку продавати усілякі дрібниці на базарі у Румунії, а згодом працювати на будівництві у Бельгії та Британії.

І ця фраза вдало показує тодішню ситуацію в країні. Після того як у 1981-му у Польщі було введено воєнний стан, США запровадила санкції проти ПНР та СРСР. Лише це коштувало полякам щонайменше 15 мільярдів доларів, з яких «страна советов» покрила тільки 3.4 млрд. А вочевидь, були й інші наслідки комуністичного управління.

Тож у 1989-му, коли «залізна завіса все ж впала, стан справ був вкрай важким. Наприклад, у тому ж році інфляція в країні зросла на 639,6%, а зовнішній борг держави складав 42,3 мільярда доларів (64,8% річного ВВП).  Тому у 90-і уряд входив з планом реформ, але без впевненості у світлому майбутньому.

Яке це відношення має до футболу? Пряме. Знекровлена держава не мала грошей аби належною мірою підтримувати футбол, а з олігархатом у нашого західного сусіда теж не склалось – «завадив» Лешек Бальцерович та своєчасні економічні перетворення.

Усе це дало максимально закономірний результат.  Уже не було гравців рівня покоління Бонека і Дейни, які приносили бронзи на ЧС у 74-му та 82-му. В 90-х «кадра» взагалі не потрапить на головний світовий форум. У клубному футболі ситуація виглядала дещо інакше. Тут було погано майже завжди. Звісно, були локальні успіхи, як, наприклад, потрапляння лодзького «Відзєва» до 1/2  КЕЧ-83.   Але повноцінна картина була жахливою завжди.  1983-й зафіксував 20-е місце країни у рейтингу УЄФА, що навіть гірше ніж перед наступним європроривом (17-а позиція станом на літо 1984-го).  Однак «Легія» почувалась у «буремних» 90-х краще за інших…

Команда вийшла на перше місце в посткомуністичній Польщі перш за все коштом стабільності, яку надавав той факт, що «Легія» завжди була частиною «drużyny Legionowej». Тобто, польським аналогом «СКА» або «ЦСКА». Адже підтримка армії гарантувала хоч якийсь рівень клубної організації.

У 91-му «легіоністи» потрапили до 1/2 Кубку володарів кубків, а через рік перспективний клуб під своє крило бере не бідний підприємець Януш Романовський (мав частку у французькому «Canal+», був головою польської філії «Kodak», а у суспільстві пов’язувався з міфічними «єврейськими елітами»).  У тому ж році почала формуватись і команда 95/96 

КРЕАТИВНИЙ ФУТБОЛ ВІД ТРЕНЕРА-ЗАХИСНИКА ТА РОЗУМНІ ТРАНСФЕРИ

31-го грудня 92-го на тренерський місток приходить молодий спеціаліст Павел Янаc. Колишній центральний захисник «Відзєва», французького «Осера» та «Легії», закінчив кар’єру у складі «військових» усього чотири роки тому. Тож спочатку не було зрозуміло у який футбол буде грати його «дружина». Тим більше, що наставник був не надто прихильним до преси, завжди з серйозним виразом обличчя та багато палив прямо на тренерському містку.

– Так я курив надто часто. Бувало так, що під час гри хотів підійти до краю технічної зони аби щось підказати команді. Розумів, що робити це з сигаретою у роті – не гарно, тож гасив її, а згодом запалював знову, – з усміхом розповідав Янас згодом.

– Може він виглядав як похмура особа, і був таким для телеглядачів, але був позитивною постаттю – стверджував у 2015-му півзахисник Єжи Подброжний. – І треба тішиться, що ми могли мати такого тренера.

Ще у сезоні 92/93 стало зрозуміло, що столичні гратимуть за схемою 3-5-2, акцентом на фланги. На це й була звернута селекційна робота. У 1992-му з «Сточньовця» (Гданськ) прийшов 22-річний Радослав Міхальський, лівий опорник/захисник з хорошим пасом, що був досить швидким та мав 188 см зросту. Перед чемпіонським сезоном 94/95 склад поповнили схожі за характеристиками Яцек Беднарж та Гжегош Левандовський, які розташувались на флангах та посунули Міхальського в оборону. До слова, Левандовський був «виписаний» з забутого нині «Логроньєса», а тоді це було 16-е місце Ла Ліги.

Уже перед ЛЧ 95/96 до клубу долучились форварди Ришард Станєк з «Осасуни» та Цезаре Кухарский з швейцарського «Арау». В додатку, у команді уже були плеймейкер Лешек Піш, який виконував штрафні ось так…

та другий голкіпер країни Мачєй Щенсний (батько нинішнього №1 «Ювентуса»). Тож у єврокампанію 95-го «військові» вступали з певними сподіваннями.

ПЛАНЕТА МАВП У ГРУПІ

За форматом ЛЧ того року був лиш один кваліфікаційний раунд. Чемпіону Польщі випало грати з чемпіоном Швеції – «Гетеборгом».

Перший матч відбувся 9-го серпня у Варшаві, і відзначився більше боротьбою. Тому не дивно, що результат вирішив момент з порушенням правил. На 49-й хвилині Збігнєв Манджєєвіч вдало відібрав м’яч на своїй половині поля, віддав на фланг на Левандовського, а той продовжив на Кухарського. Форвард «Легії» вдало схитрував.

– Я побачив, що захисник суперника біжить як шалений. Залишалось лише прокинути м’яч далі, і буде пенальті, – згодом розповідав 10-й номер господарів.

Так і сталось. 11 метрів. Удар Подброжного. 1:0! До Швеції за мінімальної переваги.

Через два тижні «Легія» та кількасот її уболівальників прибули до старовинного скандинавського міста. Там усе почалось з неприємностей. Спочатку Романовський (спонсор) заборонив випускати у старті капітана Лешека Піша, хоч і зміг це логічно пояснити, була інформація, що шведи не дадуть дограти плеймейкеру до кінця матчу. А у середині першого тайму гравець суперника забив дальнім ударом з неробочої ноги.

– Мені за місяць до матчу говорили, що ця людина має праву ногу придатну лише для ходьби, - зі сміхом потім згадував Щенсний.

Але буквально за три хвилини Подброжний спровокував суперника на фол останньої надії – червона картка. Після цього шведи розвалились, догравали матч уже в дев’ятьох, а Піш (вийшов на заміну ще у першому таймі) та Вєщинський довели гру до гостьової перемоги – 2:1.

Далі був час веселих історій. Дорогу до дому команда відзначала так, що капітан навіть зумів сісти за штурвал ЯКа-400. А за словами Подброжного, тверезими в літаку були лише пілоти.

У вболівальників було ще цікавіше. Про їх пригоди «розповідав» польський журналіст Марчін Меллер. У своїй статті «Приїхала планета мавп» він писав так:

«Саме тоді (після матчу – прим.) почалася найбільша вечірка в сучасній Європі, яка досягла свого апогею поромі (з Гетеборгу в Мальме – прим.) За 15 хвилин після відкриття duty free почулися перші скандування. Величезна черга за «регенеруючими» напоями не зменшувалась ні на мить. На палубі танцювали, бігали та масово видряпувались на радар, який врешті пошкодили. З вигуком «війна!» вболівальники розливали пиво та кидали порожні банки. Улетіли рятувальні круги та інші предмети, які можна було від’єднати. у пабі гуляки встигли розламати столи, а потім бити ними об стелю, а інші відмовилися від послуг бармена і почали самі «подавати» собі напої…».

ШИРЕР – НЕ ПРОБЛЕМА, А СУДДЯ З УГОРЩИНИ – ТАК

На груповому етапі «Легії дістались чемпіон Англії «Блекберн», «Русенборг» та, як і цьогоріч, московський «Спартак». Починати довелось вдома з норвежцями.

Публіка одразу погнала своїх до «пшоду», тому перша половина гри була ознаменована контролем м’яча від «військових» та кількома непоганими моментами. Манджєєвіч з 10 метрів бив у поперечину, а дальнім ударам інших гравців трохи не вистачало точності.

На 64-й хвилині господарі пропустили з пенальті…а далі важко коментувати. Краще відмотати ось це відео на 1.20 та подивитись на три голи «Легії», кожен з яких прекрасний по-своєму. Можна лиш додати невеликий коментар старшого Щенсного щодо моменту з другим взяттям воріт його команди:

– Коли на норвезькому телебаченні показують цей епізод, то воротар «Русенборга», напевно, вимикає телевізор через вікно та ховає усі мотузки і ремні, які є у домі, аби не повіситись з сорому.  

Проте одна перемога це лише одна перемога. І якщо у вересні 2021-го московському «Спартаку довелось вибачатись перед вболівальниками за поразку від «Легії», то у вересні 95-го потрібно було вибачитись перед суперниками – за суддівство. Знайти цей епізод окремо – не вийшло. Тож залишу огляду матчу. Навіть на НТВ не сперечались, що на 11-й хвилині Юран вдало намалював пенальті.

Але був у цьому матчі також і інший момент на користь росіян. 34-а хвилина, Левандовський прокидає м’яч на правому фланзі і отримує по лицю від уже залишеного позаду суперника. Зламаний ніс поляка та гра в межах правил на думку угорського судді Ласло Вагнера.

Після такого стало очевидно, що перемогти гостям не дадуть, тому гравці «Легії» й почали нагнітати у той момент коли рахунок був 0:2, а до кінця матчу залишалось хвилин 20. І усе що вдалось зробити – скоротити рахунок до 2:1 на користь «Спартака».

Однак, усе найважливіше було попереду. Москвичі вийшли на перше місце з 6 пунктами, «Ресенборг» та «Легія» мали по 3, а фаворит групи «Блекберн» – 0. Тож спарені ігри з англійцями уже не виглядали так страшно. Перед матчем третього туру (у Варшаві) відбувся цікавий діалог між журналістом та форвардом Ришардом Станєком:

Ж.: – Ви б погодились на дві нічиї?

Р.С.: – Я б обрав перемогу і нічию.

Так і сталось. Після 10-15 хвилин гри стало зрозуміло чому Роверс мають настільки погані результати у групі. Гра англійської команди зводилась лише до пошуку форвардів довгими передачами або захисників Коліна Хенрі та Хенінга Берга під час стандартів. Тому коли у середині першої половини поляки відкрили рахунок(Кухарскі пройшов кількох на лівому фланзі та ідеально видав м’яч на голову Подброжному – 1:0. На відео цей момент приблизно з 29:34), це була солідна заявка на перемогу.

Після гри стало зрозуміло, що у паралельному матчі «Спартак» знову переміг, і нічия у Англії тепер практично гарантує вихід в 1/4.

За два тижні настав час гри на Туманному Альбіоні. В перші хвилини Хенрі кілька разів міг карати поляків в подібному стилі.

– Він ніби мав ліфт, бо стрибав так швидко і несподівано, що я роздивлявся його бутси, а не стрибав за ним, – казав потім варшавський захисник Южвяк.

А «Легія» мала лиш один момент у матчі. Подброжний не заб’є з цього положення у першому таймі. Проте тиск заради тиску нічого не дав господарям поля – 0:0.

3 ПОРАЗКИ, ЖІНКИ ТА НІЧИЯ ЗАВДЯКИ СОЛІ І МОРОЗАМ

Тепер Легія комфортно утримувалась на другому місці, адже у третього «Русенборга» було аж на 4 пункти менше. Проте, поляки як і українці – вміють створювати проблеми самі собі.

22 листопада поляки поїхали у Трондхейм, але не вигравати матч. Далі зі слів Щенсного:

«Після перемоги над Русенборгом» та «Блекберном» у команді уже була атмосфера ніби ми пройшли далі. А ця самовпевненість часто карається. Більшість з нас поїхала до Норвегії з дружинами чи партнерками. Потім ми такого не робили»

Не робили, бо програли 0:4. Норвежці максимально наблизились до «Легії» і все мало вирішуватись у шостому турі. І вирішилось. Ще у першому таймі. «Легія» дома грала на рівних зі «Спартаком», але пропустила під кінець першого тайму. Не відомо чи гравці польського клубу дізнались про перебіг гри в Англії, але спроб відіграти у другій половині майже не було. Річ у тім, що «Блекберн» вів у рахунку 4:1. Обидва матчі так і закінчились. Польський клуб вперше в історії вийшов до 1/4 сучасної Ліги Чемпіонів.

Після зими, коли настав час повертатись до великого європейського футболу, столичному клубу випав «Панатінаїкос». Проте, не це було проблемою. Перший матч було заплановано у Варшаві 6 березня 1996-го. Але зима ще й не думала закінчуватись. На дворі була мінусова температура та сніг, що перетворився на лід при спробі його розтопити. Були підключені військові та комунальники. А це видовище виглядало приблизно так…

Звичайно, це викликало суперечки між командами. Польська газета «Спорт» від 7 березня 1996-го писала:

«Ліга чемпіонів розпочала свою чвертьфінальну фазу. «Панатінаїкос» приїхав до Варшави. Щойно делегати, тренери та футболісти приземлилися у Польщі, уже почалась війна… за газон. Вихід до півфіналу відійшов на другий план. Греки протестували, поляки сказали, що все буде готово до першого свистку іспанського судді. Найголовніше слово належало йому». І арбітр Мануель Діас Вега все ж вивів команди на гру. Допомогли 8 тонн солі які розсипали на тому місці де мав би бути газон.

Коментувати гру на такому полі сенсу немає. Просто 0:0 та світлина з поєдинку.

Матч відповідь пройшов на красені «Спірос Луіс» в Афінах. І тут полякам заважала уже не погода, а російський суддя Сергій Хусаінов. Матч було фактично закінчено уже на 24-й хвилині, коли червону отримав захисник «Легії» Ялоха. В моменті чітко не видно, але грек підстрибує ще до підкату.

Після цього настав час Кшиштофа Важихи – легенди «Панатінаїкоса» та основного форварда польської збірної того часу. Дубль поляка до 58-ї хвилини допоміг зафіксувати 3:0. Шлях «Легії» завершився.

ЕПІЛОГ

Зовсім скоро настав час рахувати гроші від УЄФА. Саме тут і виявилась найбільша проблема. Романовський обіцяв гравцям половину від «котлети», а сам сперечався за фінанси з Міністерством оборони. Словом, уже літом команду покинули Левандовський, Щенсний, Піш…

Але у сучасній «Легії» така історія повторитись не повинна – у ЛЄ платять значно менше, а менеджмент сучасного клубу значно грамотніше.

Фото: скрішноти з матчів, PZPN, Forum, Przegląd Sportowy;