Олег Щербаков: «Думаю, що більшого українізатора на Tribuna.com, ніж я, не було»
Блог «Анабіоз» взяв інтерв’ю у головного редактора Трибуни. Дізналися про період життя у Криму, про відношення до Ломаченка, хто найкращий боксер в історії України, про те що за період правління Щербакова відбулася конкретна українізація, про особисте життя та про те що якісний самогон то велика сила.
Від редакції: ви знаходитеся в блозі Анабiоз. Його автор написав цей текст в рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2020». Підтримайте його плюсами, коментарями і підпискою.
***
Iнтерв’ю у головного редактора Tribuna.com. Дізналися про період життя у Криму, ставлення до Ломаченка, українізацію сайту, особисте та про те, що якісний самогон – то велика сила.
Крим, Ломаченко та п’ятірка найкращих боксерів в історії України.
– Ти з 1998 року по 2014-й фактично більшість часу проживав у Криму. Можеш трохи про той період часу розповісти?
– Я народився у місті Золочів Львівської області. Переїхав, щоб потім навчатися у Севастопольському національному технічному університеті на факультеті англійської та іспанської філології. Після університету ще на один рік повернувся у Золочів, а потім знову у Севастополь. Там починав робити журналістську кар’єру, у 2004 році потрапив на телерадіокомпанію Військово-морських сил України «Бриз».
Пізніше працював на Севастопольській державній телерадіокомпанії. Всі ці роки я працював у сфері журналістики.
– Ти по спеціальності не журналіст? Ти філолог?
– Так, я по спеціальності не журналіст.
– Твоє прізвище Щербаков. Воно – російського походження, у тебе є російське коріння?
– Мої батьки познайомилися у Севастополі. Батько родом з Горлівки, а мама народилася у Сибіру через те, що дідуся з бабцею депортували при СРСР.
В часи Радянського Союзу все було досить складно. Моя мама хоч і народилася в Сибіру, але це не робить її росіянкою. У батька є російські корені.
– Ти приїхав з Львівської області в Крим, тебе там називали «бандерівцем»?
– Хіба що в жарт. Тут як розуміти слово «бандерівець». Я не вважав це образливим. Якщо хтось з моїх знайомих вважав це образливим – це не мої проблеми. Під час перебування у Севастополі у спілкуванні з місцевими про те, що я родом з Львівської області, були просто невинні жарти. Могли трошки прикалуватися про «Братів Гадюкіних», про якісь культурні регіональні штуки, але точно не про політику. Принаймні, моє коло спілкування було досить адекватним та ніколи не намагалося мене образити.
– Коли ти покинув Крим? Коли ти зрозумів, що потрібно звідти їхати?
– На початку 2014-го. Одразу після того, як заявили результати референдуму, стало ясно, що це не реальне волевиявлення, а конкретна окупація. У квітні 2014-го, як тільки змогли, то і виїхали.
– На референдум ходив?
– Ні. Який референдум? Я не ходжу на голосування, які не сприймаю. Тобто, звісно, я би проголосував проти приєднання до Росії. Але якщо б я пішов не цей референдум, то таким чином легалізував би для себе це голосування та змушений був підкоритися більшості. А оскільки я вважаю, що це не референдум, а «фількіна грамота», яка не має юридичної сили, то в таких заходах не хочу брати участь.
Дуже багато моїх знайомих не ходили на референдум. Навіщо ходити на вибори, які нічого не вирішують? Голосування, яке проходить справді під дулами автоматів, це дивно. Хоча є певна категорія людей, хто голосував «за». Так, якщо прийде 15 чоловік зі ста, а 14 проголосує «за» то – це більшість. Але мені здається, якщо брати 100% людей, то більшість все ж була проти приєднання до Росії.
– Тобто ти вважаєш, що більшість кримчан хоче бути у складі України?
– Я вважаю, що більшість взагалі про це навіть не думала. Це було якесь дивне питання. Але якщо багатьох людей закрити в кімнаті та протягом двох-трьох місяців показувати російське телебачення, то вони будуть проти чого завгодно. Щось таке сталося у 2014-му.
Люди навіть не ставили собі таке питання. Просто нормально жили, в обігу були гривні, все було нормально. Звісно, українського патріотизму було дуже мало, російського більше, але це не була критична маса. Факт базування російського флоту, багато росіян, а це сім’ї. Багато з них змішані.
Оскільки я працював на телебаченні, то часто ходив на всі ті сепаратистські мітинги до 2014 року. Приходило максимум 15 «калік», як ми їх називали. Навіть коли під час навчань пришвартувався корабель НАТО, прийшло десь п’ятдесят «калік». Хіба це масово? Але тоді не було такого інформаційного навантаження, яке сталося на початку 2014-го. Це те про, що я казав раніше. Якщо тебе закрили у кімнаті та дали три канали на вибір: «Перший канал», «Росія 1» чи Russia Today, то що з тобою буде через декілька місяців? Що буде з людьми, які недостатньо інформаційно підковані?
Я вважаю, що з більшістю сталося якраз це. Їх просто закрили в цьому просторі та завантажили в голову інформацію, яка була потрібна Росії.
– Після від’їзду був у Криму?
– Ні, жодного разу,
– Батьки теж виїхали?
– Так.
– У тебе залишилися знайомі в Криму, з якими ти спілкуєшся?
– Періодично спілкуюся, але багато моїх знайомих виїхало з Криму. З деякими дуже «прибаханими на голову» перестав. З тими людьми, які повірили байкам про події в Криму та Донбасі, я припинив спілкування. З деякими спілкуюся, але це вже не так, як було раніше.
– У продовження цієї теми. Як тобі скандальне відео, яке опублікував Ломаченко в своєму інстаграмі про «ввічливих людей» з російськими шевронами?
– Залізти в голову Ломаченку неможливо. Вважаю, що йому потрібно було видалити цей пост. Оскільки багатьом українцям не сподобалося це відео, він мав відреагувати так: я видаляю це відео, тому що воно багатьох засмучує. Але Ломаченко не орієнтується у цій темі, як і його оточення. Якщо в чомусь ти не розбираєшся, то краще туди не лізти.
– Так. Але пізніше він зробив іще віршоване звернення. Ти пам’ятаєш його?
– Так, тому я і вважаю, що біля Ломаченка немає нормальних порадників у небоксерському плані, в плані створення позитивного іміджу. Батько може змусити його що завгодно: проплисти 10 кілометрів, забратися на Еверест, віджатися 500 раз, на Марс полетіти. Але не може змусити його відступити, коли це потрібно: зробити 1 крок назад, щоб потім зробити 3 кроки вперед.
Ломаченко, як на мене, викладав це відео не тому що там є «ввічливі люди», а тому що йому там щось сподобалось: якийсь вірш, месседж, мир, дружба, жвачка. Але якщо вже це викликає таку реакцію, то відступи, видали це. І тоді, я впевнений, до Ломаченка ставилися б толерантніше в суспільстві.
– Ти розумієш, що всі ці питання пов`язані з вірою. Ти сам віруюча людина?
– Не активно. Я ходжу в церкву, але дуже рідко.
– Пасха, Різдво?
– Це все я, звісно, шаную, але активним вірянином себе не вважаю. Й точно не належу до будь-якої конфесії. Тому що церква, якщо вірити, – це той посередник між Богом і людиною, який, як на мене, є зайвим.
– Півроку тому в дописі у фейсбуці ти склав топ п’ять найкращих українських боксерів в історії боксу: 1. Усик, 2. Ломаченко, 3. Віталій Кличко 4. Котельник, 5. Володимир Кличко. Але ти сказав, що з часом твої погляди можуть змінитися. Тепер щось змінилося?
– Нічого не змінилося. Поразка Ломаченка його сильно не опускає. Як і був раніше впевнений, що Усик – це найкращий боксер в історії України, так і досі вважаю.
Боксери-патріоти, найбільш хвилююча ніч в історії українського боксу
– Хто найбільший боксер-патріот в історії України?
– Залежно від того, що розуміти під словом «патріот».
– Ну, проукраїнська позиція.
– Котельник патріотичний. Однак ми досить часто звинувачуємо наших боксерів у тому, що вони змінюють свою позицію. Або мають якісь проросійські погляди. Котельник був депутатом Рівненської облради від «Свободи». Я цю партію не дуже поважаю. А тепер йде від «Варти» до Львівської облради. Що це таке? Котельник ж патріот був у «Свободі», а тепер у іншій партії. Це як? Тепер не патріот?
– Здається, «Варта» проукраїнська партія.
– Проукраїнська – це необов’язково патріотична. Це може бути партія, яка сповідує якісь економічні цінності.
– А брати Клички?
– З політичної точки зору?
– Так.
– Володимир Кличко робить дуже правильні речі для України. Якщо трошки розширити поняття «патріотизм», то Володимир є прикладом українця, якого зі всіх сторін у світі знають позитивно. Він є прикладом, коли людина говорить тільки те, на чому розуміється та майже ніколи не каже нічого зайвого. Тобто говорить про спорт та про його розвиток, якісно працює зі ЗМІ та у сфері піару. Пише книги про те, як з себе робити кращу людину і не лізе в політику.
Його брат Віталій – не можна сказати, що він такий суперполітик. Він більше менеджер міста Києва. Якої якості менеджер – це вже інша справа. Його політична сила не настільки потужна, я не бачу там ідеології.
Однак брати Клички для мене залишаються тими людьми, які у критичні моменти для країни робили правильні політичні кроки, які я підтримую. Маю на увазі 2004 та 2014 роки.
– Продовжимо про Володимира. Ти зробив допис у фейсбуці, що бій Володі проти Джошуа – це найбільш хвилююча спортивна ніч в історії боксу. Чому?
– Якраз тому, що Володимир Кличко зі всіх сторін є прикладом. Це є фундаментальна особистість в історії українського боксу. Хоча для світового боксу, я вважаю, що Усик та Ломаченко більш значущі, ніж Володимир.
Це якраз був той бій, коли за поразку Володимира переживали майже всі українці. Для мене у цьому поєдинку було все, що може бути у боксі та поруч з боксом. По-перше, вік Володимира, по-друге, повернення після важкої психологічної поразки від Тайсона Фьюрі, по-третє, ти виходиш на молодого лева, який просто всіх знищує. Ти виходиш у прекрасній формі, потім ці падіння. Коли Володимир побував у нокдауні, потім піднявся. Емоційно – це топ. Я навіть не знаю, чи може статися у боксі найближчим часом подія, яка мені принесе більші емоційні переживання.
– А поразка Ломаченка?
– Засмутила. Тому що я, на відміну від багатьох, вболівав за Василя. Я вболіваю за Василя, як за боксера. Я розділяю Ломаченка-боксера та Ломаченка, який є не фаховою людиною у деяких сферах життя. За Ломаченка-боксера я вболівав та переживав і нічого не зрозумів. Чому він програв?
– Після бою ти написав, що він так і не вийшов на ринг.
– Так. Я спілкувався з багатьма експертами, і ніхто нічого не може зрозуміти. По-перше, хто придумав таку геніальну тактику, що Теофімо Лопес повинен здутися до 8-9-го раундів? Чому чудак молодший від тебе на 10 років має здутися? Друге: чому він має здутися, якщо ти не б’єш його по корпусу, не створюєш йому ніяких проблем? І Ломаченко до 6-7-го раунду фактично не вийшов на ринг.
Теоретично у зв’язку з травмою, про яку стало відомо пізніше. Звісно, я вірю, що це 100% травма. Можливо, був план, що якщо Василь буде прискорюватися швидше ніж у 6-7-му раунді, а, наприклад, десь у третьому то вони могли боятися, що щось станеться з плечем у бойових умовах. І тоді Василь просто не зможе довести бій до кінця.
Я думаю, що Василь цього дуже боявся. Тому що вже була подібна ситуація у поєдинку з Хорхе Лінаресом. У тому поєдинку Ломаченко травмував плече. Потім потрапив у нокдаун, а після нокаутував Хорхе ударом в печінку. Важко було б передбачити, чим би закінчився той бій, якби не нокаут. Але, не жаль, не завжди удари в печінку досягають своєї мети.
Мені здається, що він боявся, що біль у плечі зможе йому завадити з Лопесом. Але те, що він чекав до 6-7-го раунду та не форсував події, зіграло з ним злий жарт.
Tribuna.com, українізація сайту та фінансові питання
– Як ти потрапив на Tribuna.com?
– Я єдина людина на Tribuna.com, яка працює з першого дня. Побачив оголошення на sports.ru, що шукають людей на новини. Подав заявку, виконав тестове завдання, і мене прийняли. Все дуже просто.
Тоді (у 2013-му) я працював на державному телебаченні, керував новинами. Потенційно перед мною відкривалися непогані перспективи. Але я дуже вчасно знайшов цю роботу на Tribuna.com. З двох причин. По-перше, я почав працювати з дуже фаховими редакторами Сашою Ткачем і Дмитром Литвиновим. Обоє трошки молодші за мене, але з ними за рік я навчився більше ніж за 10 років на державному телебаченні.
По-друге. В 2013 році влада Януковича почала всіх дуже сильно інформаційно пресувати. Ми всі гнучкі люди, але це був перебор. Тому я просто пішов працювати новинарем на Tribuna.com.
– У кінці 2017-го Болотніков сказав, що покидає Tribuna.com. Як ти став головним редактором? Заніс комусь потрібну суму?
– Очевидно, що на Tribuna.com такі речі не проходять. Бо тоді вона не була б тим вільним майданчиком, яким є. Але я можу точно сказати, що за сім років роботи Tribuna.com ніхто нічого нікому не заносив.
Як став головним редактором? Це не я вирішував, у нас є керівник Максим Березинський. Ми спілкувалися з ним. Скажімо так, я не дуже медійна людина й не дуже багато пишу. Болотніков навпаки багато писав та був досить медійним журналістом.
Тоді на мене поставили, бо я знав всі процеси, які відбуваються на Tribuna.com. У нас величезна структура: соціальні мережі, мобільні додатки, блоги, конкурси, новини. Всі ці речі добре знав зсередини. Багато що налаштовував сам.
– Час від часу на Tribuna.com піднімається питання українізації сайту. Твоє ставлення до цього питання та чому у тебе немає постів українською? Чи може то така політика Tribuna.com?
– Політики Tribuna.com по мові немає. Що стосується моєї точки зору, то я думаю, що більшого українізатора на Tribuna.com, ніж я, за весь час її існування не було. Це може голосно звучить, але я думаю, що це саме так.
– Наведи приклади?
– Автори. Скільки авторів, які пишуть українською мовою, у нас з’явилося з того часу, як я став головним редактором. Сеньків розвивався, Козюпа, Решнюк, Магльований, Осипов зараз про бокс пише. Сажко, Гарець інколи пишуть українською. Хіба до 2017-го року було стільки текстів на головній українською мовою? Їх майже не було, я можу сказати про це впевнено.
– Коли головним на Tribuna.com був Болотніков, то одного разу був день з головним редактором. Кожен ставив запитання, а Сергій протягом дня відповідав. Я його запитав, чому він не пише українською? Він відповів, що навчався у ВУЗі, де більшість навчання було російською і тому йому так зручніше. Але пройшов час, Болотніков покидає сайт і у своєму блозі «ТаТоТаке» робить декілька дописів українською. Чому так, як ти вважаєш?
– Це різні речі. Одна справа писати тексти, а інша – просто писати. В кого як піде. Мені особисто краще пишеться російською. Я не розумію чому, якось краще лягає. А хто хоче українською, будь ласка, пишіть. Я ніколи в житті не говорив комусь писати текст російською, а не українською.
Спробую тобі пояснити свою позицію, коли стоїть питання про українську мову на сайті. Я хочу, щоб дві мови на сайті були повноцінними. Якщо робити новини з українських джерел українською, а всі інші російською, то тоді вийде, що умовно 97% буде російськомовних новин, а тільки 3% українською. Я не хочу такого перекосу. Я хочу, щоб всі новини були перекладені на українську. А це 200-300 новин в день. Порахуйте економіку.
Ми існуємо за рекламні гроші, чесно зароблені. І це дозволяє нам бути максимально незалежними від усіх сил українського спорту. У когось є дяді, які можуть дати гроші хоч на 5 мовних версій. Але де тут ефективність і незалежність?
Ми вже кілька років працюємо над тим, щоб запустити дві версії. Я впевнений, що таки це зробимо. Але це виключно фінансове питання.
– Якраз на рахунок фінансів. Десь два роки тому ти сказав, що твоя платня становить приблизно 1000$. Тепер вона збільшилася чи зменшилася?
– Вона може бути більшою.
– Так збільшилася чи зменшилася?
– Якщо рахувати в доларах, то трошки збільшилась. Все залежить вiд того, як працює сайт. Це стосується на тільки мене. У нас є прогрес по відвідуваності та рекламі. Звісно, ці додаткові надходження дають можливість для бонусів усім працівникам Tribuna.com.
– Працівники соціальної редакції отримують більше 500$ чи менше?
– Не можу говорити про чужі зарплати.
– Чому?
– Не думаю, що про це коректно говорити мені. Про свою можу говорити.
– У них нижча зарплата, ніж у тебе?
– Якщо хтось запише велике інтерв’ю з Коломойським чи Ломаченком, то у тому місяці у нього, можливо, буде більша, ніж у мене. Ми бонусуємо такі штуки.
«Карпати», події в Білорусі, революція гідності та некомпетентність нинішньої влади
– Ти спілкуєшся з Болотніковим зараз?
– Не так, як раніше, коли працювали разом. Але інколи переписуємось. І нещодавно зустрічався з ним на матчі.
– Про ситуацію навколо «Карпат». Які з них справжні: Юрчишина чи Смайлічука разом з Болотніковим?
– Про «Карпати» можна говорити тільки з сарказмом. Нічого серйозного я там не бачу. Рішення Сергія працювати в цих «Карпатах» я не розумію. Хоча буду радий помилятися. Дуже поважаю Болотнікова, однак вважаю, що це рішення неправильне.
– Я також поважаю Болотнікова, але для мене це дивне рішення. Які можуть бути мотиви у нього?
– Любов до клубу.
– Так, можливо, але пройде декілька місяців, гроші теж потрібні. Мені здається, в Києві він більші гроші заробляв.
– Тому я і кажу, що не розумію його.
– Нещодавно Максим Березинський (керівник проекту) побував у в’язниці у Білорусі. Як ти ставишся до тамтешніх подій? Як вважаєш, чим вони закінчаться?
– Хотілося, щоб вони закінчилися перемогою білоруського народу, який виступив проти поліцейської держави, яку збудував Лукашенко. Я повністю підтримую опозицію. Хоча чи можна їх назвати опозицією, якщо їх реально більше.
Повністю підтримую протести. Тут ще можу сказати, що співробітники Tribuna.com зі мною згідні. Наші пацани нещодавно грали у футбол та записали відео «Живе Беларусь».
– Уявімо, вони перемогли. А що далі? Мені здається, що в опозиції також є російський слід.
– Хто буде наступним президентом, нехай вирішують самі білоруси. Я кажу не про проросійську чи якусь іншу риторику. Я кажу про те, що були вибори і вже всім зрозуміло, що вони сфальсифіковані. Очевидно, що люди вийшли протестувати проти цього. Але їх починає пакувати поліція та ще й жорстоко б’є. Я проти цього.
Що стосується лідерів та куди вони повернуть – це питання №2. Їхнє перше завдання – зробити нормальні вибори, які й будуть для них лакмусовим папірцем. До речі, все, що зараз відбувається, лише відвертає Білорусь від Росії. Очевидно, чим більше в Росії підтримують Лукашенка, тим більше народ Білорусі розуміє, що Росія робить щось неправильно.
– Революція гідності щось змінила?
– Я повністю підтримую мету, яку ставила революція гідності. Але, як будь-який учасник тієї революції, розумію, що повністю мети ми не досягли. Але вона була потрібна.
– На вибори ходиш?
– У неділю, напевно, піду (запис інтерв’ю відбувся 23 жовтня – прим. автора). Я ж нарешті став повноцінним громадянином. Я й досі прописаний в Севастополі. На місцевих виборах мені раніше не дозволяли голосувати, хоча на парламентських та президентських я голосував.
– У 2019-му повністю змінилася влада. До того часу у нас був ріст ВВП 2-3% за останні три з половиною роки. Тепер – 6% ВВП. Тобі не здається, що до влади прийшли некомпетентні люди?
– Я не буду оригінальним. Наміри президента та слова можуть бути хорошими. Однак я не сліпий і бачу, що інколи приймаються ідіотські рішення і відбуваються ідіотські події.
Я підтримую наміри, які були у Зеленського. Однак, те що тепер відбувається – без слів. Частково це через тотально некомпетентних людей у владі.
Про особисте життя, самогон та відпочинок
– Давай про особисте. У тебе фейсбуці є фото з чарівною Катериню Чуриловою. Хто це?
– Дружина.
– Скільки ви разом? Які сімейні плани?
– Більше 10 років. Плани – як у будь-якої сім’ї.
– Бачив, пасочки дружина постила. На Пасху ходили до церкви?
– Так. У мене прекрасна дружина, яка народилася у Севастополі, але сподіваюся, комфортно почуває себе тут.
– Ти тепер де проживаєш?
– У Винниках.
– Робочі плани на майбутнє?
– Я вважаю себе людиною компанії, людиною Tribuna.com. Продовжувати робити Tribuna.com кращою.
– Ти працював в інших сферах? На будівництві чи може сутенером?
– Сутенером не працював. Батькові колись допомагав, він спеціаліст з опалення. Рік працював вчителем англійської.
– Де викладав?
– Біля Золочева у двох селах. Це було десь у 2005-му чи 2006-му. Це якраз той період, коли на рік повернувся з Криму додому.
– Важко було покидати Крим?
– Звісно, мені там було комфортно. Коли я працював в Севастополі, були пропозиції з Києва, але мене там все влаштовувало.
– Шкідливі звички: алкоголь, цигарки чи наркотики?
– Алкоголь: пиво, віскі, Єгермейстер (німецький лікер, перекладається, як головний єгер – прим.).
– А закарпатське домашнє вино вживав?
– Знаю, що ти майстер. Але домашнє закарпатське ні, тільки з пакета.
– Кримське домашнє?
– Так.
– Припустимо, ти потрапив на весілля у Золочів. Біля тебе сидить солідний вуйко, який наливає кожні п’ять хвилин. Скільки протримаєшся?
– Я буду з тих, хто останнім вийде з ладу.
– Куріння?
– Колись багато курив, але років 10 тому кинув. Я знаю, що багатьом це не вдається, але я зміг. Тому тепер, що стосується сили волі, то мені здається, що я зможу все зробити.
– Травку курив?
– Ні, мені вистачало цигарок та пива.
– Самогон.
– Залежить від якості. Інколи самогон буває кращим, ніж якась імпортна дорога штука.
– Яким стравам надаєш перевагу? Випадково ти не вегатаріанець?
– Ні. Я їм майже все
– Тобто справжній українець: сало, цибуля?
– Так. Майже всі українські класичні страви. Ніяких особливостей. Все, що готує дружина.
– Де любиш відпочивати?
– Любив відпочивати в Криму, а зараз я просто люблю відпочивати. Традиційні місця: Туреччина, Єгипет, десь у Європі та Карпати.
– На Закарпатті був?
– Ні. Але хочемо з дружиною відвідати солені озера.
– Будеш на Закарпатті – телефонуй. Вино буде. Дякую за інтерв’ю.
Фото: фейсбук Олега Щербакова
